Уособлення є правдиве, якщо воно здатне саме що робити. Наприклад "мудрість". Вона може прийти, або осінити когось? ні! І якщо є яка дія до того іменника, то вона швидше вживається у переносному смислі. Наприклад, прийшла мудрість. То не означає буквально, що що вона перемістилась з одного місця - в інше. Коли святий Дух зійшов на апостолів, то це реальне прибуття, переміщення... Ще приклад. У Святому Письмі є слова, що Святий Дух вчить. Якщо Він НЕ особа, то як Він може вчити? Вчення йде від Нього. Мудрість не вчить, смерть не вчить і т.д.
Второе значение, определяющее Святого Духа, говорит о том, что Он является (2) характером Бога в Нем самом или в других существах. Это святой разум, святые чувства, и святая воля в них. В Евангельском веке он является духовным характером в учениках Христа, зачатым и развит в них, когда они стали учениками Христа и развиваемым в них Духом (в значении силы), Словом и Прови*дением Бога, действующим в них и на них. Кроме того, Святой Дух назван в Библии Духом Бога и Христа. Он определен многими другими названиями, которые доказывают, что Он определяет характер Божий в Нем самом и в Его народе. Читаем также о духе святости, кротости, благодати, могущества, любви и здравого смысла, Истины, обетования, бодрствования, мудрости, понимания, совета, силы, знания, страха (чести), хвалы и т. д. Библия как противопоставление приводит дух или характер рабства, неволи, страха, заблуждения, дремания, мира, плоти, антихриста, вещего духа и т. д. Исходя из этого, видим, что эти названия не относятся к разным лично*стям, но к разным видам нежеланных наклонностей разума, сердца и воли. Традиционное представление о Святом Духе как об отдельной божественной личности развилось с течением времени. Первые христиане не разделяли это убеждение». — Бэзил Уилберфорс, доктор богословия. Проблема восприятия Духа как третьей личности триединого Бога отражена в замечательном признании видного руководителя греческой православной церкви Григория Назианзина, который в 381 г. н.э. утверждал: «Некоторые из мудрых, что среди нас, считают Святой Дух силой [энергия], другие — существом, третьи — Богом, четвертые не желают придерживаться какого-либо мнения из уважения (как они говорят) к Писаниям, которые не дают четкого ответа на этот вопрос»1.
Не знаю автора, але не в тому справа. Справа у тому, що дані слова ВЖЕ неправдиві. Святий Дух зійшов на учнів у день Пятидесятниці, а не як стали учнями Христа. До того вони Його не мали. А доказом того, що вони Його не мали є те, що вони НЕ розуміли притчів, які говорив Ісус і не розуміли Його науки. До них дійшло тільки після того, як вони отримали Святого Духа і вони навіть мови різні почали розуміти.
Були різні перші християни, в тому числі і ті, які не розділяли. А на Першому Нікейському Соборі єпископи голосуванням, десь так 30 проти 2 !!!!! прийняли науку про Трійцю.
на соборі було мешість епископів. в прийнятті рішення велику роль відігравали політичні мотиви під першими християнами я розумію християн 1 ст н е
і чогось та меншість майже одноголосно проголосувала "ЗА". та які там політичні мотиви до розуміння Бога....
Дійсно, які могли бути мотиви в головуючого Собору, - Констянтина - завзятого язичника і шанувальника Непереможного Сонця, якого хрестили на смертному одрі? Очевидно, що будучи імператором, він не бажав релігійного розколу своєї країни.
прочитайте історію собору, ознайомиесь з історичними джерелами, ьангато єпископів твердило потім що голосували з примусу і намагались відкликати свої голоси.
Любите казкИ? Подумайте реально, якби вам підсунули мусульманство, але з язичницькими богами, ви б з"їли?
хех, роками перед тим у державі йшли війни між прихильниками єпископів Александра та Арія. Перший підтримував рівність Бога і Сина, другий - заперечував це, а говорив про подібність Сина до Отця.
Зі сторичних джерел відомо що до аріан застосовували силу. Багато праць Арія було знищено, залишилось лише кілька листів.