Три питання з Біблії.

А я нині бачив живу послідовницю Догнала

 

Пане Ігоре, відповім, обовязково, можливо сьогодні вечором Зараз маю 5 хвилин для перегляду повідомлень і форуму.

 

везунчик...

 

Шо цікаво, вона навіть не знає, шо таке Берестейська унія

 

а нащо їй то?

 

І вона так каже

 

Виявляється є. Знайшов кращу якість



Церковники за роботою. Сповідали - і на шибеницю. Певно десь в Біблії вичитали шо так сказано робити, 100%.

 

Тут ви цілком праві. Дуже багато людей гинуло, гине, і буде гинути щодня саме через релігійні переконання. Але якщо піти з іншого боку, і припустити що всі релігії водночас зникли, і відповідно зникла віра людей у свої божества, чи тоді настане мир на Землі? Я сумніваюсь. Люди знайдуть інші причини щоб нищити одне одного. Церква служить певним механізмом стримування, і точкою приземлення свідомості. Бо якщо людям сказати що не існує ніякого раю та пекла, і що за погані вчинки не буде жодної покари - мабуть почнеться хаос, і безчинство

 

Не бачу об'єктивного зв'язку між релігіями і вірою в божества, і тим більше з самими божествами.


Очищайте розум щодня, точно як ви прибираєте в себе в будинку, в якому щодня накопичується пил. Ввечері ви прибираєте там, і знову прибираєте вранці. Вночі ви нічого не робите, але навіть вночі пил сідає, тому вранці ви знову прибираєте. Ви повинні постійно чистити розум від вірувань, від концепцій, від теорій, ідей, ідеологій, філософії, доктрин, писань. Ви просто повинні очищати розум від словесного проносу.

Великий вчитель Бхагван Шрі Раджніш

Серед хаосу і безчинства почнеться хаос і безчинство? Вам самому не смішно? Навпаки, зрозуміло що так звані "найбільші релігії" - не ліки від хаосу і безчинства. Ще треба пару тисяч років аби зрозуміти?

 

Розумні люди це розуміють Тут я на вашому боці) Але я говорив не про це, ви мабуть погано зрозуміли) Якщо дотримуватись вашої термінології, то коли забрати з підсвідомості так званих віруючих тезу, про те що за погані вчинки буде покарання, і що вони не попадуть в рай, бо його нема - тоді це буде "хаос і безчинство" в десятій степені, бо люди вже не будуть боятись своїх богів, вони зможуть вільно вбивати без жодних докорів сумління

 

какие проблемы? пошел - покаялся - красавчиг, Исус ведь все искупил, и вся история как бы показывает что никто особо не заморачивался, и огнем жгли, и топором рубили, и пилами пилили и т.д. так еще и периодически это делали во славу Божию ...

 

Видко шо Джекі кіївскай паря, до кацапні ближче - певно з дитинства всмоктав безбожність, а особливо нелюбов до Католицької Церкви.

 

Це шо ви описуєте якраз і основна задумка, стара як світ. Яка не працює.

 

Пане Ігірю, Біблія каже, що жили. Чи це справді було так, чи ні, вирішувати кожному із нас (кожен приймає своє власне рішення). Я особисто не маю підстав недовіряти біблійним переданням. Історично, науково, археологічно і навіть у питанні пророкування, Біблія показала свою правдивість.

Дещо до років, щоб зрозуміти. Я розумію, що скептика у цьому питанні, це найменше, що можна сказати Проте все ж спробую пояснити.
Задум створення людини був: вічне життя у раю, де людина живе з твариною у абсолютній гармонії. Перша людина відповідно була ДОСКОНАЛОЮ. Вже лише жити вічність говорить про досконалість. Людині дається лише одне застереження, одна заповідь. Насолоджуйся жаттям, використовуй все навколо, лише не чіпай плоду з відповідного дерева, бо воно належить Богу. При цьому Бог говорить чому. А саме, коли він його зїсть, то він обовязково ПОМРЕ. Подальшу історію не портібно розказувати, ви її знаєте. Цікаво лише те, що Адам і Єва не померли одразу (впали і все). Ні, вони почали старіти і відповідно померли колись.

"Тож, як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, і так смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили.." Римляни 5:12
Перші люди були створені досконалими напротивагу з нами (ми вже народжуємося хворими, наші гени несуть вже в собі зачатки хворіб і ми їх передаємо нашим дітям далі). Відповідно повинен був бути вже плавний перехід від доконалості до слабості, чи не так? I відповідно і жили перші 20 ГЕНЕРАЦІЙ довго. При чому, кожна слідуюча генерація все менше і менше. Це також можна зачитати у Біблії. Після загального потопу маємо те, що маємо. Максимальнo найбільший зареєстрований людиною вік був вроді 122 роки.
+++++++++++
Про вічне життя, яке нам обіцяно на майбутнє... чи таке воно вже утопічне??? Цікаво, що за всіх часів науковці працювали над цим питанням. Включаючи можливість нашого тіла регенуватися (відновлюватися), чому це неможливо, якщо уникнути якихось помилок у ДНК? Існують ж у тваринному світі істоти, які мають цю можливість і можуть жити практично завжди. Отже є наявний доказ, що релативна вічність можлива
Медузи можуть жити вічно через здібність самоомолоджуватися
Тварини і рослини, які живуть вічно (фото)
Італійський вчений виявив безсмертних тварин

 

Смайлович, Дзеко має таку думку, оскільки судить по ДІЛАМ. Це саме радив нам Ісус, коли говорив про майбутні фальшиві релігії і несправжніх пророків. Хіба це погано приймати і слідувати пораді самого Ісуса?
"За їхніми ділами ви їх впізнаєте" Матвія

 

* хамство

Придурок, це пройдений етап. Шо тобі дала твоя Католицька Церква? Дивись дитину свою не пускай до них, у них різне буває. Скажуть потім "Ми всі грішні, всяке буває". А Мих сидить плюсує, а по суті відповісти не може. Затягнуті ви - є таке найкраще слово, здається сленгове.

 

Щоб робити такі заяви треба бути обізнаним з великим матеріалом. Хотів Вам ще раз порадити прочитати "Життя святих" чи історію християнства, але Ви їх не читаєте, а робите висновки з довільних розповідей таких само не читаючих людей. Нагадує радянське - "вы читали Пастернака? - Нет, но осуждаю!"... або
"Яша, что вы скажете о певе Шаляпина?
- это просто безобразие!
- вы слышали его?
- нет, мне Мойша напевал"

 

Я читаю життя сучасних "святих".

Сексуальна наруга священиків -

випадки наруги з боку священиків, що мали місце в церкві, задокументовані, оприлюднені, що стали надбанням громадськості. Феномен, що сягнув свого піку між серединою 60-х та серединою 80-х. Зі щорічного звіту єпископів США, де Церква налічує 65 мільйонів вірних, у 2009 тут зафіксовано лише шість достовірних випадків сексуальних зловживань серед священиків.

У світових мас-медіа історії про сексуальні зловживання переважно представлено як католицькі. Випадки сексуальних зловживань з боку священиків та католицьких єпископів були освітлені у США, починаючи з 2002 року.
Мас-медіа розгорнули атаку на Папу Бенедикта XVI після того, як стало відомо про випадки наруги і домагань у Європі. У рідній для папи Бенедикта XVI, Німеччині, «Der Spiegel» закликав Папу зректися престолу. Подібні заклики піднеслися в Ірландії.

Представники Ватикану в Женеві вперше виступили на відкритих слуханнях в Комітеті з прав дітей при ООН, де їм довелося звітувати з проблеми сексуального насильства над неповнолітніми. Комітет попросив надати детальну інформацію про випадки сексуального насильства над дітьми з боку католицьких священиків, починаючи з 1995 року. Для кожного з цих випадків запитувалася інформація про те, які заходи були прийняті Ватиканом, « щоб жодному з представників духовенства, обвинувачених в сексуальному насильстві, в даний час не було дозволено залишатися в контакті з дітьми, а також випадки, коли священики були переведені в інші парафії або інші держави, де у них залишалася можливість чинити злочини проти дітей ».

Скандал в США
Скандал в Канаді
Скандал в Ірландії
Скандал в Німеччині
Скандал в Бельгії
Скандал в Польщі
Скандал в Норвегії
Скандал в Росії
Скандал в Україні

 

Ну, Ви як маленький... Якщо один майстер зробив Вам недбало, неякісно чи зовсім погано вікно - Ви будете ненавидіти всіх столярів? Чи коли програміст зробив якийсь сексуальний злочин - звинуватите всіх програмістів? ... навіть нема що коментувати...

 

Дуже гарно написав Олександр Мень

В тот самый момент, когда Церковь, едва зародившись, казалось, навсегда погибла, когда здание, возведенное Иисусом, лежало в развалинах, а Его ученики потеряли веру, — все внезапно коренным образом меняется. Ликующая радость приходит на смену отчаянию и безнадежности; те, кто только что покинул Учителя и отрекся от Него, смело возвещают о победе Сына Божия.

Что-то произошло, без чего не было бы самого христианства...

Самое раннее и непосредственное свидетельство об этом принадлежит человеку, в жизни которого встреча с Иисусом произвела полный переворот. Встреча же произошла спустя пять-шесть лет после Голгофы. Этот человек — Савл Тарсийский, впоследствии Павел, — писал христианам Коринфа: «Я передал вам, во-первых, то, что и принял: что Христос умер за грехи наши, по Писаниям, и что Он погребен, и что Он воздвигнут в третий день, по Писаниям, и что Он явился Кифе, потом — Двенадцати, затем свыше чем пятистам братьям одновременно, из которых большая часть доныне в живых, а некоторые почили; затем явился Иакову, потом всем апостолам, а после всех явился и мне, словно недоноску. Ибо я — наименьший из апостолов, я, который недостоин называться апостолом, потому что гнал Церковь Божию»2.

Это Павлово свидетельство вместе с пасхальными повествованиями Евангелий приводит нас к реальному факту, который духовно воскресил учеников и подвиг их на проповедь Благой Вести.

Архиереи думали, что с галилейским Мессией покончено, но теперь они оказались бессильны остановить новое движение. Рассказ стражников о необычайных феноменах, сопровождавших исчезновение тела, мог, конечно, смутить Синедрион. Понадобилась своя официальная версия. Как сказано в Евангелии от Петра, жрецы решили, что лучше прибегнуть к обману, чем «попасть в руки народа иудейского и быть побитыми камнями»3. Было объявлено, что ночью, когда стража задремала, ученики Иисуса похитили Его тело и стали говорить, будто Он жив. Века спустя это обвинение все еще повторялось теми, кто хотел «рационально» объяснить пасхальную веру христиан4. Они не приняли во внимание одну психологическую трудность: если апостолы участвовали в подлоге или знали о нем, откуда взялись бы у них сила духа и смелость отстаивать сознательный обман даже перед лицом смерти? За проповедь Воскресшего был распят Петр, обезглавлен Иаков Зеведеев, побит камнями Иаков Праведный; за нее многие другие апостолы выдержали бичевание, тюрьмы, преследования властей Рима и Иудеи и пожертвовали жизнью.

Но не могло ли случиться, что тело Распятого было унесено кем-то другим, разумеется, не по приказу Пилата или Синедриона, — ибо тогда они могли бы легко разоблачить обман, — а людьми неизвестными? Сторонники этого мнения забывают, что то же самое думали ученики, увидев опустевшую гробницу, и впали в еще большее уныние.

Перемена же наступила в них лишь после того, как они воочию увидели Господа.

Галлюцинация? Плод расстроенного воображения? Оставим это объяснение тем, кто думает, что в мире все можно познать лишь средствами науки5. В действительности же гипотеза, сводящая начало христианства к умственному помрачению нескольких галилеян, мало правдоподобна. Иисуса видели самые разные лица. Он являлся при различных обстоятельствах и во многих местах отдельным людям, группам и большим толпам. Эти явления с полной достоверностью убедили их в том, что смерть не властна над Иисусом, что она «не могла удержать Его». Если это был бред душевнобольных, как мог он охватить сотни столь непохожих друг на друга очевидцев и дать столь прочные результаты? И наконец, были ли серьезные предпосылки для иллюзий такого рода? Ведь подавленные смертью Иисуса ученики разуверились в Его мессианстве6. Слова Учителя о Воскресении остались ими непонятыми, а смысл служения Христова открылся им гораздо позднее.

Сводить все к субъективным переживаниям апостолов — значит преувеличивать их роль в возникновении христианства. Евангелия были написаны в среде, где авторитет апостолов был неоспорим, но евангелисты отнюдь не изображали Петра и его друзей натурами могучими и гениальными, пророками, способными создать мировую религию. Они любили своего Равви — это правда, тем не менее одной любви для такого переворота недостаточно. Недостаточно и ссылки на «впечатление», которое произвела личность Иисуса на их души7. Никто не говорил, что Исайя, Будда или Конфуций воскресли. А ведь этих людей тоже окружала любовь последователей, о чем свидетельствуют саркофаги над их останками.

Только о гробе Господнем было сказано: «Его здесь нет...»

Некоторые скептики предполагали, что Иисус не умер на кресте, а был без сознания и, очнувшись в пещере, пришел к Своим ученикам8. Но совершенно непонятно, как человек, ослабевший от потери крови и пыток, нуждающийся в уходе, полуживой, мог выглядеть триумфатором. И где тогда скрывался Он впоследствии? Да и вообще распятый после того, как ноги его были пробиты гвоздями, не может ступить ни шагу.

Кроме того, слова апостола Павла и другие источники, несомненно, имеют в виду не просто возвращение к жизни, подобное чуду в Вифании, но — полную перемену, совершившуюся в Иисусе. Лицо Его порой менялось столь сильно, что многие не сразу узнавали Учителя. Апостол Павел видел лишь ослепительный свет и слышал голос Воскресшего, говорившего с ним на арамейском языке9. Христос проходил через закрытые двери, появлялся внезапно и внезапно исчезал, словом, был не прежний Учитель, подчинявшийся, как и все люди, законам земного мира. Не случайно в первое мгновение некоторые принимали Его за призрак, и Он должен был убеждать учеников, что Он воистину воскрес во плоти.

Выражение Павла «тело духовное» является, по-видимому, ключевым для понимания пасхальной тайны10. Оно означает, что в саду Иосифа Аримафейского произошла единственная в своем роде победа Духа, которая, не уничтожив плоти, дала ей новую, высшую форму существования. Камень был отвален лишь для того, чтобы ученики увидели, что могила пуста, что Воскресший отныне не ведает преград. Пройдя через агонию и смерть, Он непостижимым для нас образом приобрел иную духовную телесность. Апостол говорит о ней как о ступени бытия, ожидающей всех людей, но в тот момент Богочеловек был первым, предварившим всеобщее преображение. Быть может, поэтому Иисус сказал Магдалине: «Не прикасайся ко Мне». Только в исключительных случаях человек мог входить в непосредственный контакт с Его просветленным естеством.

Это было явление Сына Божия во славе, которое предсказал Сам Иисус на суде Кайафы. Первосвященник усмотрел в Его словах богохульство, и жалкий конец Назарянина должен был подтвердить мнение Синедриона. Апостолам же пасхальные явления показали истинность пророчества. Иисус открылся им теперь не только как Христос и Учитель, а как Маран*, Господь, как воплощение Бога Живого.