Дивлячись від кого відштовхуватись. Якшо по версії Корану він заправляв джинами і говорив зі звірями, то батюшка в церкві таке не схвалить я точно кажу.
вот и срач ... чем обосновывают: божья - воля, божья сила и т.д., не все ниче, только ересь все это, веруны никакие не веруны, никто из них никогда в жизни не положится на божью волю и т.д. если сам сможет что-то изменить, не понимаю называющих себя верующими, "я верующий, но ко львам хрен зайду", "я верующий, но дадут мне по морде - дам я по морде, еще и ногами отпинаю, что б не лез", "я верующий, но если мне принесли взятку, то я ее пожалуй возьму", "я верующий, но сегодня я надерусь, потому что Пасха ....", "я верующий, но свое хрен кому дам, и ваще вйо звідселя, бомжара" .. тут уж или надо трусы надеть, или крест снять ... хотя христиане тут молодцы, придумали себе концепт #мывсегрешные, по этому можно делать че хочешь и как хочешь, главное потом покаяться, а что значит покаяться? прийти на исповедь, побубнеть падре, падра , скажет, "пшездуй сине, Йсу з тобой" и все - профит, опять делай че хочешь, но с чувством глубокого сожаления ... двуличие и лицемерие ...
кожен має, право на збочення ... але я у пошуку, може хоч хтось, бодай раз, скаже щось розумне про верунство - нє ... ще такого не було ...
ну слова бога про веру тебя тоже не воодушевят, там надо горы двигать ... а что для тебя "ознака віри" ? хреститися та раз на місяць до падри завітати? то сильна віра, як станеш старше увіруєш у собєс, туди будеш також ходити ...
Ходіння до церкви само по собі не є ще ознакою віри. В одному випадку людина ходить до церкви, бо має внутрішню потреби у цьому, інший ходить до церкви, бо хоче знайти Бога, а ще інший ходить до церкви, бо всі ходять, а ще інші ходять до церкви за для чужого ока, щоб люди позитивно про нього думали. Тому ходіння до церкви не є ознакою віри. З іншої сторони, якщо людина не ходить до церкви без причини (хвороба, фізична неможливість і т.д.), то це вірна ознака, що людина не є віруюча, бо вона не відчуває такої потреби. Відговорки, типу "я Бога маю в серці і т.д. не дуже переконливі". Це Арт... якби любити гасити вогонь, але не виходити за межі пожежної частини. Або любити пиво, але не пити.
По-моєму непослідовність, коли не хочеться аргументи шукати - шось троха пожартувати, троха увагу відволікти... Чому похід до левів - не ознака віри? В Біблії ж є таке. Купа якихось доісторичних оповідок про часи коли Бог розмовляв з людьми, говорив що їм робити, що ні. Вони це записували в книжку. Чому він це перестав робити в наш час - невідомо.
Перепрошую, абсолютна маячня) Не плутайте фарисейство, з праведним життям) Більшість людей ходить до церкви для галочки, і не важливо для кого ця галочка, чи для оточення, чи типу для того щоб "там мені зарахувалось", а після церкви далі провадить своє атеїстичне життя (ну бо як то ще можна назвати по іншому?). Дитина йде до церкви лише тому що її туди тягне "праведна" мама. Крапка. Потім та дитина так само буде тягнути своїх дітей. Амінь.
ага, вже бачу .. "той мені не ближній, бо він - падло, отой теж не ближній .. о! хвацька кобіта - йди но сюди, возлюблю ...." ну так яви нам ознаку! яб посмотрел ... или я прав, и вера в Бога ничем не отличается от веры в инопланетян, "я верю что они есть, но эта вера мою жизнь никак не меняет, потому что есть инопланетяне, нету инопланетян, а завтра один хрен воскресенье и надо на дачу ехать, а в понедельник на работу ..." так?
Пояснюю. Для того, щоб піти до левів у клітку треба мати сильну віру. Якщо йду до левів, щоб перевірити, чи моя віра спрацює, то значить я сумніваюся у своїй вірі, а раз так, то леви мене зхрумають.
Три роки тому зі всієї орди найзапеклішими кацапами були двоє - паруччік і пастрєл. І гляньте на пастрєла нині - Істина в тому питанні осяяла навіть його. Трішки. Так шо дєрзай мишко, зроби з Савла Павла, так шоб пастрєл через рік в Преображенському костьолі ві Львові хрестився.
Арт, читай уважно: полюби ближнього, як самого себе. Там нема той, чи позатамтой, мова йде про тебе, якщо ти то сприймеш. віра мусить буде підкріплена ділами.
Панове, з Богом жартувати не можна. Треба розуміти, що таке святе. Дуже зухвалим і самовпевненим пораджу прослідкувати долю тих, хто руйнував церкви, нищив хрести, насміхався із святого. Особисто знав кілька таких людей, і всі вони без винятку закінчили дуже погано і важко. І не тільки вони - але і їхні діти відчули на собі батьківський гріх святотатства. За радянських часів Тетяні Білоус закортіло виступити в інституті з висміюванням релігії і Бога, вона почала готуватися до цієї конференції, але її батько, офіцер КГБ, фронтовик, сказав їй - доню, з Богом жартувати не можна! Хто-хто, але ця людина згідно посади мала перша накинутись на релігію, однак, пройшовши війну, побачивши життя, він зрозумів більше за багатьох легковажних насмішників.