Третий год после "майдана".

Відповідь: Третий год после "майдана".

Дивно, начебто не "хахол", а яке яскраво виражене "хатаскраєвство".:D Ще й Бога пригадав, а сам напевно ж атеїст затятий.
А придивитися уважно, нє то не хохол, то певно «НКВД».:shutup:
Сидить собі у засідку, тепло, затишно й сито йому. Вичікує куди вітер подує. Якщо до Європи, добре. Якщо до Росії, ще краще, "рабатьонка" з'явиться можливо, людей допитувати, хто, де, чим займався під час помаранчевої революції.
Ось це анкета, перший документ у течку кожному з «членів «апельсинової» організації». Тим більше там на "родінє" вже ясно перемогає головний "начальнік-ПУТєєц", отже послужити "царю і атєчєству" ще надіється " таваріщ слєдооватєль", як колись, обцасами покльоцать.
"Ви пішитє, Ви пішитє - Вам зачьтьотся, Я потом что нєпанятно об'ясню" (С) з пісні Булата Акуджави.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Відчуваю гордість за свій народ. Це ніколи не пройде.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Я в цей час рубав вугілля, тому спочатку і не сприйняв Майдан, як щось серйозне, потім зрозумів, що то серйозно. Серйозно, бо було організовано самою владою. Зараз все більше переконуюся, що Ющенко -то Кучма-3, а Майдан то була передача влади тим, кому хотів Кучма і ті хто за ним стоять.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

А я йду святкувати !!!!!

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Я Вам заздрю білою заздрістю,бо тута вважають це свято "Позором Украины".

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

А ви святкуйте ! Я знаю одну солідну установу в Донецьку, де 90% теж солідарні зі мною.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

З днем Свободи, Україно!

Три роки тому Україна задихала помаранчевим сонечком, яке, напевно, і надало той імпульс народного волевиявлення. Що тоді керувало людьми, які не боялись ні морозів,ні погроз спецназу, ні провокацій блакитних і сусідів України? Для мене, це ще досі таємним лишився феномен.

Сьогодні начепила помаранчеву стрічку на свою сумку, стрічку, яка супроводжувала впродовж 2004-2005 - цілий рік.
На станції метро "Житомирська" стрінула тітоньку, яка мала пов"язану помаранчеву стрічку "Так!". ЗМІ пригадували дату. Друзі 3х вітали... Значить, не забули!

Прикро, але на Майдан так і не потрапила. От і плануй щось...Університет тримав до 6ї години, а потім завалив кіпою справ, які треба зробити до завтра. ррр
Шановні маюнка та Boris_Kiev, чи можете розповісти нам як проходило Ваше св"яткування (якщо на Майдані) і що бачили?

Додано через 59 хвилин

фото http://www.unian.net/ukr/news/news-223030.html
уніан

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Wow, невже я дістався додому...
Уляно Д., Вам палкий привіт від Дедді!
Виявилося, що він - однокласник мого колишнього колеги, в якого я був наставником по роботі.

Класно поспілкувалися - розпили кілька пляшок коньяку під колишнім жовтневим палацем, потім спонтанно опинилися у кафе "Квінта" (трохи в стилі ностальгії за совком) на Великій Житомирський.
Навіть на тробейбусі покаталися – такий ретро-атракціон!
І розповідали молодим про “слоника” – “наливайку” на тому місці, де зараз арка-“ярмо”.

Про політику за столиками майже не базарили, основний лейтмотив був – за людей, які відгукнулися 3 роки тому на заклик – “якщо ти небайдужий – встань і вийди!”. А наші все підходили й підходили. Потім почали гвалтувати барне піаніно. Все дуже душевно, ми не знали половини людей на ім”я, але атмосфера була як серед давніх знайомих.

Оскільки я трохи перепив, не буду описувати подальше “водіння кози” ( вже купками “за інтересами”) і акт дрібного хуліганства біля будинку КГБ (традиція дворічної давнини)

Усім бажаю доброго настрою !

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

на майдані я була трохи, але ставилися до тої боротьби і радості народної як до чергової нашої наївності і глупості, то ж ні розчарування, ні радості за перемогу, бо її нема. тому - я, слава богу, не причетна до того, що ніц не вийшло з тої затії
я ні в яку хорошу владу для нас взагалі не вірю і тоді не вірила. на майдані була, бо тре було вибирати між злом більшим і меншим...

отаке. тепер можете мене розстріляти

п.с. мені не байдужі наші люди, наша земля, наша держава, але я вважаю, що змінити щось одна "пересічна" людина, якою і я є, нічого не може і натовп пересічних людей, хоч би і мільйонний теж
історію творять сильні особистості, яким однак для цього треба об’єднати навколо себе багато-багато розумних і патріотично налаштованих людей
імхо, нема в нас такої особитості або команду їй зібрати нема з кого

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Подумаєм...

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Ті "сильні особистості",хто б вони не були пса не варті без підтримки

народу,тих самих пересічних людей.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

я просто не бачу що є кого підтримувати
то й не підтримую
а вічно вибирати між меншим і більшим злом... слів нема...

а можна подумати народ в масі своїй знає кого підтримати
лебідь, щука, рак і вся інша живність той народ. нема не те що єдності - більшості нема
тай воно не дивно - плюралізм тянуть в різні сторони і ніц з тим не зробиш

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Для успіху потрібна ще одна фішка - співпадіння.
Тобто, коли патріотичні гасла співпадають з потребами натовпу. Майдан 2004 - ТАКе співпадіння.
Але Майдан став перемогою: відчуття народом своєї сили, практика солідарності - больший +.

Додано через 1 хвилину

Підтримуйте свою ПРАВИЛЬНУ, ЧЕСНУ ПОЗИЦІЮ. Це штука заразна...

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

з цим я згідна. має бути від того мені легше? а не є

не зрозуміла...

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

я пишаюсь тим, що моє доросле життя почалося із такої події як помаранчева революція.
що я пам"ятаю? все.
22 листопада 2004 року я втекла із модулю з політекономії(перший курс!коли всі ще всього і всіх бояться) і побігла на Майдан, ноги самі несли.
там студентський рух організувався окремою колоною. ми(тисяч 5 студентів) пішли "визволяти" з пар студентів Університету (Шеченка), і то була наша перша перемога, коли після 2-годинного мітингу під стінами університету вчена рада-таки винесла рішення про те, що студенти КНУ можуть пропускати пари у зв"язку із відвідуванням ними політичної акції проти фальсифікації виборів Президента України. тим часом, поки вчена рада радилась (даруйте за тафтологію), студенти самовільно вибиралися з аудиторій, спускалися надвір і приєднувались до громади тих, хто вже йшов вулицями зі словами "приєднуйтесь до нас". люди з вікон вітали нас, виймаючи і махаючи усім, що мали помаранчевого кольору. на вулиці до мене підійшла бабуся років 70, обійняла і зі сльозами на очах сказала : "діточки, на вас уся надія! рятуйте Україну, не дайти нас дурити!" (я ту бабцю не забуду ніколи...)
того дня ми були і в КПІ, і в медиків (Богомольця), яким взагалі погрожували відрахуванням за виявлення своєї неприхованої громадянської позиції.
я пам"ятаю як на останні 20 грн, що мала зі стипендії я з подругою накупила пампушок з часником і ми повезли той харч в Український дім, що на Європейській площі, де люди могли безкоштовно відпочити та поїсти.
моя мама звільнилась з роботи через несумісність своїх політичних поглядів із поглядами начальника.
я маю безліч спогадів, усі з яких надзвичайно дорогі та близькі.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Ничто не может остановить леммингов. Лемминги всё равно достигнут своей цели.

Додано через 4 хвилини

Ну так расскажите Шахраю куда идти праздновать.
Или они только с Вами солидарны, а Шахрай лишним будет.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

То оцей?




помню-помню...
А потім пішли на вокзал слухати "про Кота Леопольда"...

Додано через 2 хвилини

А чо тільки Шахраю..?
Ми всім "розгубленим" можемо розповісти, куди йти...
Нє?

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

саме цей

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Сначала Шахрая уважте.

 

Відповідь: Третий год после "майдана".

Ще одну залив.
На рукаві дві стрічки... після "братання" з донецькими на вокзалі.


Додано через 2 хвилини

Молодым - везде у нас дорога.
Старикам - везде у нас почёт!