Травми поколінь (особливості виховання дітей в різні історичні періоди)

Саме про це я і казав

- Ви що, тут рибу ловите?
- Ні, я рибу ловлю.
- Аааа, а я думав, що рибу ловите!

---------- Додано в 18:58 ---------- Попередній допис був написаний в 18:56 ----------

Не згоден. Не завжди наслідки прямо пропорційні й очевидні. Але від цього вони не зникають.

Тут - згоден. В плані, що це не завжди негативно.

 

Неправильно мислите. По собі знаю. Змалечку власна ініціатива мене штовхала або до читання, а радше десь на Погулянку чи СКІФ, но не до науки. А на шкільну програму вистарчало годину - дві.(Значно пізніше пожалів, що не знайшлося на мене "палки") Так само починала і дочка. Годинку поперекладає зошити з шухляди в портфель - і бомки б"є, себто - читає. Або волочиться десь. Мушу віддати їй належне - сама проявила ініціативу - знайшла для себе бурсу (саме ту так необхідну палку) . Поступила. На початках була синя, поки адаптувалася від відвертого неробства відмінниці у звичайній школі до нормальної праці. Але навчилася і мислити і працювати.

(Львівяни! Не покладайтеся на звичайні середні школи. Якщо дитина проявляє хоч найменші ознаки Homo sapiens, переводьте в спеціальні школи. Є гуманітарна гімназія, є математичний ліцей, гімназія біля Політехніки. Накінець мовні спецшколи. Хто до чого здібний. Там хоч трохи навчать мислитии і працювати. Та й концентрація дибілів на 1 кв. метр мінімальна. І серед учнів також )

 

В статье о травмах и обидах, очень актуально для любого периода, только они разные и от них необходимо избавлятся. Особенно в детстве