ТОП-10 самых неблагополучных жилмассивов в Украине

щоденно виходжу в реал,безробітних не бачу,хоча работяг ,як при совітах теж не видно,розсосались чи що...люмпенів малувато,щоб аж в тій статті акцентувати на них увагу

 

Ну а когда в следующий раз приедете в Одессу, ничего не узнаете. Тут завод, там химфабрика. Сделаем из Одессы гиганта индустрии (с) Дежа вю.
Вот и побочная сторона.

 

Ну почему же в типовом)) У меня отличная планировка в доме...Микрорайон зеленый, приятный сад под домом, с фонтанчиком...Там и гуляю. Когда время есть. Раза два в год.
Пересыпь - согласна. Мрак...Что-то надо делать с этим районом - удручает. А работаю я на Поскоте. Муж вообще за городом работает...
Наверняка тем, кто ездит в Центр ежедневно сложно...я выбираюсь раза четыре в месяц - и то устаю от дороги.

Мистер Блик - вот впервые в жизни я от Вас без ума))) БРАВО! Кертис - :p
Пааадумаешь)))
Вот Пушкинская - да.

 

Не надо химфабрика...((

 

А що це таке? Може я теж схочу стати. Але членські внески з невеликої пенсії не гарантую.

 

А це те, чого Кертіс боїться)))

 

Кертіс, позичте. Може воно в мене приживеться. Я ж не на Борщагівці та ДВРЗ живу.

 

А сравняйте его нафиг. И постройте башню аки у нас - Охта-центр.

 

Страшное обиталище гопников)) Кертис - мы ЖДЕМ тебя!!!)))))))


И ты мне будешь говорить, что Поскот - засилие блочных многоэтажек? Тут частный сектор процветает. Район зеленый. И реально чистый. А от бардака, творящегося на Фонтане , наш Штогрин съел бы галстук. Истину говорю)))

 

) Там нет панельных пятиэтажек.

 

Беру лопатку - иду равнять)))
мадж...я не против))))

 

И чо пушкинская? Гулять среди рассыпающихся домов, пробок и облезлых платанов?))))))))))) И до моря далеко.

 

Ога)) и на Французском нет))))))
Никогда до меня не доходило счастье жить в коммуне в Центре, лишь бы не на Поскот или Таирово...

 

Про столицю.

[FONT=&quot]З згадуваної вже книжки "Історія українського невігластва". [/FONT] [FONT=&quot]
[/FONT]
[FONT=&quot] "Як тебе полюбити, Києве мій?" Після Великих князів наша столиця ходила «по руках» як та повія. Керували нею татаро-монгольські баскаки, пропольські Киселі, новітні баскаки ХІХ століття типу Бібікова та промосковські Щербицькі. Тут торжествували в своєму житті в основному чужинці, які мали аборигенів за щось недостойне уваги. Візьміть того ж «великого» Булгакова, який цікавився життям і долею українців менше ніж наш земляк Міклухо-Маклай відповідно папуасами. Ось і зараз «керує» столицею черговий «космонавт» з монголоїдним лицем (видно мода після Кучми), який уяви не має про культурний, творчий і виробничий потенціал Києва. І винен в цьому не цей сучасний О.Бендер, а та частина деградованого міста, яка продалася за кілограм гречки, а також байдужий до долі свого міста інший електорат, який проігнорував вибори. Столиця разом з народом періодично оклигувалась після наруги чужинців, але потім знову піддавалася культурному розоренню. Піднявшись трошки на початку ХХ століття, вона була закована в кайдани після того, коли в 1918 році вулиці були заповнені повішеними мешканцями, які дозволили собі розмовляти на рідній мові чи носили вишиванку. Ці оспівані сусіднім народом поручики з банд Муравйова потопили в крові Київ за те, що посмів підняти голову з рабства. Щоб добити Київ чужинці навіть переносили столицю з нього. Але якийсь невидимий дух не давав Києву зовсім деградувати. Тільки почали послаблятися кайдани Сталіна місто знов оживало. В 60-х це був притулок для проростаючої після сталінщини інтелігенції. Навіть з-за меж України сюди приїжджали жити достойні люди (Амосов, Глушков, Параджанов). Але таке оживання Києва, як і всієї України, було не до вподоби Москві - лише "сірість" могла бути покірною. З заміною Шелеста на манкурта Щербицького почався культурний занепад і Києва. І цей занепад був штучним, навіть примусовим. Бо вже й свої паростки інтелігенції почали відчувати нестерпність жлобства, яке як на дріжджах почало проростати в Києві під контролем місцевого ЦК. В доказ цього ознайомтеся з біографіями Л.Бикова чи І.Миколайчука, чому вони тоді "виживали" по зрівнянню з парторгами-яничарами від культури, які жили в своє жлобське задоволення. Прогресуюча і агресивна сірість під покровительством Щербицького і Ко вже на всю котушку глушила паростки культурних талантів. Останні інколи навіть тікали в Москву, де не була така культурна задуха. Єдине, що залишив цей дніпропетровський жлоб зі здобутків Шелеста, це був футбол і бутафорна шароварщина типу ансамблю Вірського. Це призвело до того, що колись цікавий театр ім. І.Франка почали заповнювати вже згадувані сіренькі Биструшкіни на зміну талановитих Гашинських. Яскравим прикладом душіння національної культури Києва в той час був черговий відплив великої когорти талановитих людей до Москви, де вони повинні були обслуговувати чужу культуру, що вони роблять і по цей час. А в Києві не дозволяли «вільно дихати» навіть аматорам типу Л. Ященка, який пропагував народну пісню. А ось «сіренькі» діячі типу Богатікова, Шпортько чи Кудлай все більше заповнювали цей простір, а жлоби-пристосуванці типу Яворівського продовжували на культурній ниві "славити партію". І оця «сірість» до цих пір душить нашу культуру. Візьміть для прикладу сформоване при Щербицькому радіо, яке своїми Герасімовими просто знущається з української культури, пропагуючи від імені неї найгірші зразки типу тієї ж Кудлай для задуманого переходу слухачів в стан культури Пугачових та Кіркорових. [/FONT]
[FONT=&quot]Добавляла деградації Києва контрольована Москвою міграція, коли нашу столицю заповнювала різна імперська шваль типу жлобського офіцерства "легендарной и непобедимой" (українців масово відсилали служити десь за Урал, а Київ Москва заповнювала своїм людом). Могло вирівнювати хоч трохи цю ситуацію населення Київщини, якому ще Шелестом був забезпечений "ліміт". Але зруйноване сталінщиною село вже не могло дати достойну національну культурну підпитку столиці. Людей типу Ніли Крюкової, які твердо стояли на ногах національної культури, приїжджало обмаль. В кращому випадку це були хуторянські патріоти, в яких філософія далі "вишневого садка" не йшла. А основна маса "лімітних землячків" ожлоблялась через суржик до рівня Голохвастових, які бунтюжились своїм "коренным киевлянством". Отже за більшовизму Київ так і не відновився в культурному відношенні хоча б до рівня початку ХХ століття. Мета, поставлена Москвою, була майже досягнута - Київ в культурному відношенні мало чим відрізнявся від Рязані. [/FONT]
[FONT=&quot]Ось в такому стані столиця вступила в незалежність України. І, хвала Богу, у нашого омоскаленого киянина проснулось щось потаємне, невідоме і йому самому. Він став знову під синьо-жовті прапори і разом з західним нашим підтрьопаним П'ємонтом (Галичиною) очолив рух України в сторону Європи. За 17 років Київ самостійно якось би почав очищатися від імперського жлобства, але... Волею своєї столичності він став центром обороту в основному "брудних" грошей від "прихватизації". Сюди, як оси на мед, почали з'їжджатися і власники цих грошей, скуповуючи все і вся, створюючи інфляцію як фінансову так і культурну. А на ці брудні грошові потоки кинулися жлоби з усієї країни, одні - для примноження своїх нечистих капіталів, інші - для спасіння від злиднів безробіття. Обезсилений більшовизмом в культурному відношенні Київ не зміг перетравити цю навалу. Не столиця перевиховувала приїжджих, а сама мусила пристосовувавтися до життя цих невігласів, серед яких були вже і іноземні. До того ж, страшний удар наніс по залишках цивілізованого потенціалу Києва недолугий Ющенко. Він за 5 років вселив страшну зневіру в душу людей, які вийшли на Майдан для захисту свого цивілізованого середовища. Коли зрівнювати шкоди, нанесені Черновецьким та Ющенком для Києва, то, безперечно, страшнішого удару наніс Ющенко. Він своїм невіглаством просто реанімував антиукраїнські сили в Києві, та й по всій Україні. Підняли голову знову Табачники, які в суто єврейському стилі почали кричати про «фашизацію» України. При чому вони роблять це так безпардонно, хоча й малокомпетентній людині є зрозумілим, що при дійсній загрозі «фашизації» цього Табачника б «як вітром здуло» з України. І ці осмілілі Табачники радіють кожній невдалій спробі Києва піднятися з постколоніальних колін. Доказ реанімації антиукраїнських сил видно навіть по сайтах Інтернету, де ці сили консолідовують зусилля для реваншу після 1991 та 2004 років. Але вони не розуміють, що це просто відбулося чергове зжимання пружини, яка знову при певних умовах виправиться. [/FONT]
[FONT=&quot]Отже, прихований культурний потенціал в столиці ще є (просто вона зараз очухується від удару, нанесеного Ющенком, Юлею та «космонавтом»), але підживлювати його вже зараз край потрібно. В противагу навалі жлобських "ді джеїв Паш" та "95-х кварталів" потрібно створювати сучасний "ліміт" на залучення в Київ для проживання висококультурних людей як з України так і з за кордону. Ті ж московські українці могли б переїхати сюди для реанімації театрального життя і кіностудії ім. Довженка. Вони б це зробили з задоволенням, зроби для них певні умови ( про умови трохи далі). Але, якщо ми хочемо Київ перетворити зі жлобської столиці в культурну, потрібне достойне йому керівництво на відміну від попередніх "прорабів" і теперішньої зграї фінансових пройдисвітів, по зрівнянню з якими вже й царський Бібіков видається ідеальним. Це достойне керівництво державотворців на відміну від цих недолугих Віть та Юль могло б елементарно підняти культуру Києва, що мало б і для всієї України велике значення. Наводжу в вигляді доказу варіант такого реформування. Навіть при злиденності бюджеті держави наші керівні жлоби затіяли епопею з Євро-2012. Футбол це добре, але важливість його не йде ні в яке порівняння з важливістю побудови індустрії українського кіно та реанімації театрального життя. Ці гроші з набагато більшою ефективністю можна було кинути на кадровий потенціал цієї індустрії. Для цього потрібно з «попелом на голові» гнати чиновників від теперішнього «кіна», коли цього «кіна» немає, Поплавських, які замість «культури» гонять зі своїх сурогатних ВУЗів «культурну полову». Потрібно міняти 100% керівництва філармоній та консерваторій, які лиш імітують вплив на культуру столиці. Розігнати також потрібно паразитичну Спілку письменників, яка за 20 років показала свою нікчемність. Але повернемося до розумного вкладання грошей в культуру. Вони б безумовно повернулися швидше ніж після Євро-2012, бо не було б вже потреби в наших горе-телевізійників закупляти за кордоном всілякий мотлох з телемила, що вимиває з нашої економіки кожен день досить солідні кошти.[/FONT]
[FONT=&quot]
[/FONT]

 

Не дождётесь))))

 

Зато Одесса, Кертис)) А не Фонтан:p

 

Поскот рулит форевер
[OFFTOP]Не боИсь, защитим)))[/OFFTOP]

 

А где супермаркеты и торговые центры ?

 

[FONT=&quot][/FONT] [FONT=&quot]Отже, як і всій Україні, Києву найбільше загрожує жлобство. Для супротиву його наступу потрібно на кожному кроці пояснювати його суть, його витоки. Головний канал останнього є наші так звані ЗМІ, які під видом цивілізованості пічкають українця московським жлобством, яке зростає на дармових нафтодоларах. Поки з наших екранів не зникнуть ці професійні жлоби типу Каті Осадчої, ми будемо за взірець мати подібного культурно-соціального феномена, який замав «Мерседес», нажитий на : руйнуванні якогось заводу, нікому не потрібній політології чи «модельному бізнесу», вдалій реалізації в Україні іноземного субпродукту та т. п. В УКРАЇНІ ПОВИННА ВИРОСТИ МОДА НА ГЛУЗУВАННЯ З ЖЛОБСЬКОГО ШИКУ В ЗАНЕПАДАЮЧІЙ КРАЇНІ. Лиш після цього ми почнемо одужувати. І приклад цьому повинна подати СТОЛИЦЯ.[/FONT]
[FONT=&quot]А поки що теперішній час повної вакханалії нашої нецивілізованості для історії відображений архітектурним невіглаством Бабушкіних, які руйнують неповторне лице Києва. Ці безталанні неуки, яким крім совкових коробок нічого не можна довіряти, кинулися будувати в стилі "майже Європа". До жлобської "баби" на кручах добавилась подібна на сплюндрованому Майдані, спотворюючи саме значення "незалежності". До речі, теперішній сплюндрований Майдан може слугувати пам’ятником нашому невігластву за останні 20 років. Доки в столиці господарюють ці Поплавські від архітектури, потрібно ввести мораторій на будівництво в радіусі 15 км від центру. І це повинно тривати до затвердженого в масштабах країни генерального плану розвитку столиці. Інакше культурна деградація Києва буде зростати пропорційно чисельності торгівельно-розважальних центрів.[/FONT]
[FONT=&quot]Все попередньо сказане можна як в дзеркалі побачити на обличчі теперішніх киян. Колись ми насміхались з «надутості» москвичів, які своє невігластво ховали за вічно «серйозним» виглядом обличчя. Кияни ж були відносно відкритими і веселими (цю різницю помітили американські старшокласники в 70-х, які були в Союзі в виді туристів). Зрівнюючи з теперішніми, то попередні кияни і лаятися вміли веселіше. Якщо колись, в часи майже обов[/FONT][FONT=&quot]’[/FONT][FONT=&quot]язкового носіння картузів, характер визначали по манері носіння його, то киянин останній носив десь на маківці, а москаль – натягнутий майже на очі. Так ось зараз «просунутий» в жлобстві киянин все більше теж картуза натягує на очі. Він навіть своїй маленькій дитині дає настанови: «Не розмовляй з чужими» - тим самим наступне покоління зводячи взагалі до дикунства (тільки дикун не має навичок спілкування з незнайомими). В дні свят з вікон киян лунає все менше пісні і веселощів, зате молодь замінила живий спів мотанням (як ремегаюча корова) голови в такт «фанери» з навушників. І це все є «цивілізація»? Ні цей сурогат з такої додушує нашу культуру, тому киянин і вийшов на Майдан, інтуїтивно відчуваючи своє скочування в прірву. А сурогат з цивілізованості, який ми начебто переймаємо з Заходу, підкреслюється навіть тим, що все ж таки голландець поряд з бездухим музикальним плеєром тримає саксофон, яким він інколи балується. І життєрадісному італійцю не до лиця стриманість шотландця, тому він і не соромиться розмахувати руками під час розмови. Тому і жителю Києва (та й всієї України) я пораджу жити своїм темпераментом, а не незграбно копіювати чужий, що виглядає неестетичним і комічним. В українців в моді була “крутизна” з життєрадісністю на обличчі (дивись персонажів–козаків з картини нашого земляка Рєпіна), а не в стилі наморщеного лоба і пустого погляду. [/FONT]
[FONT=&quot]ЕКОЛОГІЯ. Наш народ-раб дозволив своїм гнобителям не тільки себе понівечити, але й не захистив свій Богом даний край від подібного. Донбас, Запоріжжя, Кривбас, уранові копальні Кіровоградщини, Чорнобиль, знівечений Дніпро, засипані дустом чорноземи - ось плата за нашу "толерантність" та безвідповідальність перед природою. І якщо в 20-30-і роки минулого століття було ще кому боротися за свою природню домівку, то, коли руйнували Дніпро водосховищами та стоками з невіглаських підприємств, не було вже кому подати голос протесту. "А що ми можемо зробити?" - ось типова фраза безвідповідального сучасного «ідіота». І зараз ми пустими очима наркомана дивимося на нищення Карпат, цієї перлини нашого краю. На долі останніх можна оцінити пагубність впливу нашої “постросійської” культури. Таких повеней в Карпатах, як зараз, за часів Австро-Угорщини не було. Навіть в більшовицький період були якісь обмеження (тайга дозволяла зберігати наш ліс), а тепер вирощений Російською імперією жлоб не признає ніяких меж в своїй деструкції. Отже зміна в культурі привела і до дисбалансу в гідросистемі Карпат і до людських трагедій. [/FONT]
[FONT=&quot]Не буду далі країти душу подібними прикладами, тому що їх дуже багато. Зупинюсь на головному. Наші горе-правителі наперебій переймаються проблемою нехватки енергонесучого газу, цього наркотику, на який в свій час нас посадила Москва. Та вижили б ми без нього, навіть навчилися існувати цивілізовано-економно. А ось думки про те, без чого ми точно не виживемо, в головах цих горе-правителів на "мерседесах" точно немає. ПИТНА ВОДА - ось друге питання після руйнуючого нас жлобства, яке потрібно негайно вирішувати. За останніх сто років в Україні знищено сотні малих річок та озер. Ще на початку 50-х ми дітлахами не брали з собою на Дніпро воду, пили прямо з нього. Хоч це було й не гігієнічно, але допустимо. А зараз про вплив теперішньої води на наше здоров'я можна тільки здогадуватися. Це про якість, але її вже в багатьох регіонах не хватає і в кількості. Цю проблему кількості та якості питної води потрібно вирішувати негайно. Справжній державний діяч не кидав би останні злиденні кошти на МЕДИЦИНУ, а направив би їх дійсно на ОХОРОНУ ЗДОРОВ[/FONT][FONT=&quot]’[/FONT][FONT=&quot]Я, що є не одним і тим же. В частині «охорони здоров’я» якість води грає величезну роль, але цього не знають в силу свого невігластва наші «державотворці». Я впевнений, що можлива війна між Китаєм та Росією в майбутньому буде не за нафту, а за володіння Байкалом. А в нас його немає, то ж робіть вис-новки. [/FONT]
[FONT=&quot]МЕДИЦИНА. Як і з юристами якісь професійні знання в "шпаргальщиків" є. А ось з етикою, мораллю та організацією праці повний "завал". Як я попередньо повідомляв, мене, людину з достатньою фізичною культурою держава довела до інфаркту. Доставили мене прямо з вулиці в одну із київських лікарень. Тамтешнім спецам навіть і в голову не прийшла думка повідомити про мене, одинака, соціальні служби для допомоги в поповненні дефіциту ліків, їжі, предметів гігієни. Також за майже місячне перебування в лікарні я не чув щоб хтось з працівників, звернувшись до пацієнта, представився. З подібною відсутністю професійної етики я зустрічав і "проффессорів" з медвузів, які готують студентів подібних собі. В житті я бачив слюсарів, які ремонтували клієнту карбюратора, при цьому більше пояснювали власнику залізяки про причини поломки, методи ремонту та подальшу профілактику ніж я почув від лікарів подібне про своє серце. В інфарктному відділенні я зустрічав плакати про гепатит, про туберкульоз, бачив портрет Т.Г.Шевченка (головного нашого лікаря від національного невігластва), а ось отримати елементарні відомості про типові причини моєї хвороби, елементарну фізичну суть її, методи профілактики я так і не зумів. Також я не отримав відповідь про причини різниці заміру тиску: лікарем та медсестрою, з лівої та правої руки. Хто я такий щоб мені представлятися та все це пояснювати, коли вони зайняті конвеєрним майже знеособленим "лікуванням". Я для них гірше ніж карбюратор в руках культурного слюсаря. Ще я зустрічав медсестер (цей витвір забитого хутора, який вже відчув себе "городським"), які не сподобавшимся клієнтам робили вміло пришвидшені болючі уколи. Чи не достойний придаток до подібних жлобів в міліцейській формі, які "вибивають" показання у затриманих ізувірськими тортурами. Уявляєте сім'ю з такої медсестри та міліціонера і вихованих ними десь на Троєщині дітей? [/FONT]

 

ОЧЕНЬ много. Даже чересчур. В радиусе 5 трамвайных остановок от меня: супермаркеты "Копейка " (2 шт), Таврия (2 шт), Билла (1), Сильпо (2 шт), ТЦ "Семья", рынок "Северный", 10 минут от моего дома находится ТЦ "Реал" и строительный супермаркет "ОВ". Могла что-то упустить...