Точка зору

Відповідь: Точка зору

I.Pavlovitch.

Вы только не обижайтесь, но то что выше странно по меньшей мере. Как можно сказать я русский, но не русский. Вам как это удалось ? Ведь это не гражданство, это национальность, которую простым хотением не поменять. Не понимаю, как человек в здравом уме и трезвом состоянии может такую а....ю написать. И что вам лично русские сделали, что вы так публично от своей национальности отрекаетесь.
Написал бы про свои политические предпочтения, да и ладно.
Национальность то при чем ?

 

Відповідь: Точка зору

Я без проблем зрозумію ірландця. І він мене теж.
А якщо когось пристрілить - то вже буде селекція за теорією Дарвіна - Мічуріна. Вчіть мови, ціліше будете !

 

Відповідь: Точка зору

Я хотыв сказати, що "я русский, но не россиянин".Від національності я ніяким чином не відрікаюся, я пишаюся тим, що є такі ,як я, росіяни. У більшості своїй я розмовляю російською мовою, коли находить надхнення, то і віршики пописую(теж російською). Українською виходить гірше.

 

Відповідь: Точка зору

ОК. Принято. Тогда и я тоже, русский, но не гражданин России. В остальном могу понять и влияние вашей жены.

По поводу искусственного проведения черты исторического отсчета мы уже говорили на В-З, а также искусственного подбора соответсвующих исторических фактов.

Пример.
Распространее Азбуки Кирила и Мефодия, есть факт насильственной ассимиляции населения Московии и др. территорий
Распространение основ правописания с использованием кириллицы, и есть ликвидации собствеееной письменности на территоирях, не принадлежащих Киевской Руси, как орудие для потери самостоятельности.
Создание городов и назначение родственников Киевского князя на княжение и навязываие чуждой системы правления и законов из Киева есть факт окончательной колонизации населения
Совместное участие князей, родтсвенников Киевского в совместных походах с татарами по грабежу и убийствам населения с целью сделать их рабами
Христианство, как способ удушения собственной религии народов и дальнейшее его закабаление
Создание экологически вредных туалетов и водопроводов в этих городах – первые свалки.

Поскольку все это сделано русскими, которые потом переименовали себя украинцами, объявить всех украинцев в России «пятой колонной» и выслать всех в Киев и Львов. Чемодан. Вокзал, Киев-Львов.

Невстранец подберет соответствующие даты и факты. Давайте опубликуем ? Шутки ради.

 

Відповідь: Точка зору

Да повно таких, я з Украаины, але я ...

 

Відповідь: Точка зору

Ви дивуєтесь такій реакції в Росії? А ви почитайто оце-
http://www.kharkovforum.com/showthread.php?t=40783&page=9
Як вам висловлювання декого з наших співгромадян? І це жахливо!

 

Відповідь: Точка зору

В світі існує звичайна практика, коли ти дістаєш громадянство якоїсь країни, ти автоматично рахуєшся цієї ж національності. Особливо, коли ти народився в цій країні. Наприклад, коли ти громадянин Франції, ти є француз. Незалежно від етнічного походження, кольору шкіри, релігії і т.д.
В мене є одна знайома молода особа яка приїхала з Уельсу. Батько англієць, народжений в Англії, мати ірландка, народжена
в Ірландії. І вона є справжньою патріоткою Уельсу. Хай хтось попробує назве її англійкою - я б йому не позаздрив.
Так чому, російські іммігранти в Україні в третьому - четвертому поколінні ще не можуть вивчити української мови, рахуючи себе частиною "єдінай нєдєлімай". Хтось мені може пояснити таку аномалію?
Не думаю, що така сама ситуація з українцями які емігрували до РФ.

 

Відповідь: Точка зору

:confused: :confused: :confused:
Я чо то не пойму!!!!!Или Вы такой наивный...или просто прикидываетесь и прикалываетесь!!!!
Я приехал в Обухов в 1983 году!И шо?Все магазины в Киеве...были с вывесками на украинской мове... сперва интересно было читать :"перукарня,шкарпетки,панчохи"... потом привык... постепенно понял значение многих слов....
Ну и шо?Я шо должен был пойти в школу..учится писать?
Факт тот...что я спокойно читаю Ваш пост и даже отвечаю...о чем то говорит?Или здесь на форуме есть люди которые Вас не понимают?
Ткните пальцем!!!!Даже москали из Москвы и то понимают!!!
Что Вы еще хотите????

Блин...сравнили хрен с пальцем!!!!
Если украинцы эмигрировали В РФ...и рассыпались там ,на не обьятных теренах...так кто им доктор?
Шо...на каждые пять человек ...в городе отдельную школу открывать?
Чо смеятца то?
Если родители нормальные люди...то и дети будут знать украинский язык!!!

 

Відповідь: Точка зору

Читачу, я з Вами згідний, з Вас не вийде українського а з мене австралійського супернаціоналіста. Згідний, може в Києві чи Обухові, не кажучи про "дикий схід" українську мабуть важко осилити, коли людина приїхала вже немолода.
Але ж, Читачу, в Львові народитися і не знати української практично неможливо, якщо для цього добре не постараєтеся. А протилежних прикладів безліч.
Я вже здається розповідав колись, як я приїхав в Таджикистан як молодий спеціаліст. Там по крайній мірі 50% населення не розуміли російську. За кілька місяців я вже міг вільно порозумітися зі своїми пацієнтами на таджицькій мові. Моя колега, жінка воєнкома приїхала 25 років переді мною з Росії. Вона не зуміла вивчити не одного(!) таджицького слова і я був для неї часто перекладачем. Вона, що така тупа була? Чи може інші причини? Одна з яких шовінізм?

 

Відповідь: Точка зору

Конечно тупа!!!!Адназначно!!!!
Я сам был в НРБ 6 месяцев... первые четыре месяца..."варился" с колонистами и не знал ни чего по болгарски,кроме: "ракия има?"(самогон есть?)...а когда все разьехались, выучил болгарскую.... даже очень бегло разговаривал на бытовые темы и не только...даже занятия проводил технические....
"Але".. был там "шеф"...уже три года керувал...так вот...то чучело ....вообще не знало по болгарски ни слова....вот так то бывает....:cool:

 

Відповідь: Точка зору

Он что, язвенник был? Хворый? Или... :eek: :cool:

 

Відповідь: Точка зору

Скупой!!!!!
Чеки копил!!!!
Даже в преф с нами не играл...сволочь!!!!

 

Відповідь: Точка зору

Їхав я з Києва і думав, чим відрізняється Київ від Москви. Дійшов до цікавого висновку.
Кожна столиця - то є історія країни, її серце, її суть буття. Що таке Київ? Це старовинна історія в порівнянні з Москвою, це перші наукові товариства, навчальні заклади, знову в порівнянні з Москвою, Київ - Хрещення цілого народу, саме від Києва все пішло.
А ще цікавий момент, лицем кожної столиці є центр столиці, це є душа столиці - я би так сказав.
Для Києва таким центром є Хрещатик - святе місце, звідки була проголошена християнська Русь, а чого варта Києво-Печерська лавра? Все це є святі місця, які є в душі кожного українця.
Москва. Червона зірка - ніщо інше, як сатанинський знак . Кремлівська стіна - цвинтар, а посеред Красної Площі стоїть мавзолей Лєніна зроблений за типовим проектіом сатанинського саркофагу у пропорційних розмірах і кого ? Продовжувача справи сатаніста К. Маркса. Тобто центр Москви - то ніщо інше як цвинтар. Можливо то є головна біда Росії, нє?

 

Признания русского папуаса

 

На днях получил от нашей старой знакомой Наталки Римской письмо со ссылочкой на ее дискуссию с Остапом Дроздовым. Надо понимать, корреспонденту интересно наше мнение об этом споре. Ну, напросились, вынимайте….
Итак, два текста на сайте «Збруч»: «Радянське місто Львів та його герої» Остапа Дроздова и «Про дармове житло і сир в мишоловці» Наталки Римской. Читаем по очереди.
Первое – оба автора суть галичанами и демонстрируют характерный для наших мест образ мышления: во всех изъянах и пороках современной галицкой «історичної пам’яті» виноваты, разумеется, комуняки, желательно из сталинских времен. Сотни лет существования земляков под властью Австро-Венгрии и Польши не оставили никакого следа в незламній ментальності – только Иосиф Виссарионович за 9 лет своего господства и ещё самую малость Брежнев. Непроизвольно напрашивается ложный вывод о гениальности сталинских идеологов – явно не являющийся целью Наталки и Остапа.
Оба автора страдают многословием, а ув. Наталка еще и отвлекающими эстетскими отступлениями. «Образованность свою показать хочут». Ладно, мы верим, верим….
Длинно и вычурно зафиксировав единство неприятия комуняк, автор добралась до спора. Возмутил её очевидный тезис Дроздова: «…справедливо клянуть совєтів за дух несвободи – але несправедливо замовчують, що саме совєти дали їм безкоштовні квартири й електрику за 4 копійки». А в чем, собссно, дело – известный факт, возразить нечего.
Нечего — начинается словоблудие. Может, сотням тысяч и давали квартиры, а мне не дали!!! (Терпеть не могу злоупотребления знаками вопроса и восклицания — Наталку передразниваю). Пусть сотни тысяч детишек бывали каждое лето в пионерских лагерях, а я была только один раз! «…не належав мій батько до грона, яке допускали до черги на машину!» — абидно, панимашь…. «Мого стрика затягали були по судах за те, що збудував хату більшу, ніж було передбачено у виданому йому плані». Прочитал, вспомнил, как один знаменитый львовский интеллектуал поправлял меня – не можна писати стрику, правильно буде стрийко – засмеялся. Это в его селе казали стрийко, а в наших с Наталкой – стрик, стрику.
После дядек пошли воспоминания о дедушке и бабушке, про папу и маму, фигурировали хресний , чоловіки нашої родини и т.д. и т.п. — до бесконечности.
Для точности глянул в Википедию: «Казуи́стика (от лат. casus — «случай», «казус») — в общеупотребительном бытовом значении под этим термином понимают изворотливость в аргументах при доказательстве сомнительных или ложных идей; крючкотворство. У средневековых схоластов (богословов и юристов) казуистика представляла собой особый диалектический приём, при помощи которого какой-либо религиозный, моральный или юридический вопрос разбивается на бесчисленное множество мелких деталей и случаев и вместо решения вопроса в принципе, стараются войти в тончайший и исчерпывающий анализ всех возможных и мысленно представимых случаев».
Несомненная, кристально чистая, рафинированная казуистика Наталки Римской. По меньшей мере 300-350 тысячам людей дали квартиры, а мені не дали – отже, брехня, не давали!
Анализировать подобные дискуссии не могу. Как и принимать участие в бессмысленных спорах – есть или нет «исторической правды». Существуют неоспоримые исторические факты, из них и исходим. Репрессировали? Да. Желательно добавлять – когда, кого, за что и сколько их было. Давали квартиры – да, сколько, кому, когда и так далее. А мои рассказки про папу с мамой и Наталкины про дедушку с бабушкой относятся к жанру беллетристики и оцениваться должны соответственно. Как художественный свист.

http://www.mankurty.com/blog/?p=10913

 

В усьому винні жиди. Вибрані місця з розмови в електричці