Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

особливо коли він зраджує...

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

Так, то правда. Інколи навіть і слів не треба. Дружба - це вміти спілкуватися і вміти мовчати (для мене особисто).
Я маю 2 чудові коліжанки у Литві, на жаль, ми майже ніколи не бачимося, але коли мені приходить маленьке повідомлення "Я думаю про тебе", "Я згадую тебе" або коли я просто виходжу у прекрасну літню ніч і дивлюся на небо, я знаю, що десь у Вільнюсі, Каунасі (Києві, Кракові, Відні, Берліні...) є мої друзі і над ними також вгорі зоряне небо і десь уві сні чи може наяву я чую, як б"ються в унісон наші серця і думки летять один до одного, розсікаючи далекий простір!

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

скільки треба часу, щоб перевірити: людина друг, чи ні?
рік? пять? десять?
скажу Вам так: інколи і всього життя замало....

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

Треба не часу, треба обставин. Все перевіряється і пізнається не з часом, а в різних обставинах.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

Ви праві. Тільки обставини не замовиш, вони приходять з часом.

Я пройшов ці мідні труби.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

ще згадалася якась рос. пісня де звучать (приблизно) такі слова: ...и если друг и не друг, а так... (Висоцький чи що?)

Хороші слова... розчарування.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

не секрет, что друзья не растут в огороде, не продашь и некупишь друзей

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

все правда крім "не продаш". На сьогоднішній день ще лишаються прогалини на полицях "що можна купити за гроші" проте на полицях "що можна продати" є все на світі від а до я.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

На мою думку, справжня дружба повинна гартуватися, перевірятися і очищуватися, як золото найвищої проби, наприклад. Випробовування та удари долі і роблять її тривалою та міцною.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

правильно. сто пудів солі треба зїсти разом.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

існує, але рідко.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

...Тайни давно стали відомими,
Друзі чомусь стали знайомими
Всі хочуть встигнути сісти в останній вагон...

(с) С. Вакарчук

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

вічна тема, може вже обговорювалася раніше, проте стосується саме існування чи неіснування дружби між чоловіками і жінками (хлопцями - дівчатами)...
так от знайома цікаво сказала:
Дружба між чоловіком і жінкою можлива у двох випадках: коли вони колишні коханці, або ..... майбутні коханці

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

Думаю, цей пречудовий і як на мене безцінний, лірично-душевний витвір Лесі Українки підійде до багатьох гілок, де ми спілкуємося про теми дружби і любові, але я хочу додати його саме сюди!

(Прочитайте його, будь ласка, бо це естетична насолода почуттів і мови!)

Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю в дикому бажанні загинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою, тремтячою рукою, вона тремтить, як струна, - все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, - ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни...
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди! Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О, дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже...
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

7.ХІ 1900.

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

Пане Пупере, specially for You:
хіба Ви не відчуваєте у творі, як кохання (хай буде по Вашому) переросло у щось ще глибше і змістовніше. Тут йдеться не просто про потяг закоханої істоти до свого милого, тут йдеться і про розуміння, і про мотивацію до творчості і життя, і про духовну потребу один одного.
Хоча, думаю, це справа поглядів.

Додам ще деякі біографічні дані із життя поетеси:

2 вересня 1900 - Дізнавшись про тяжкий стан здоров’я С. Мержинського, Леся вирішує їхати в Мінськ доглядати хворого друга.

7-18 листопада - Під впливом тривожних думок про погіршення стану здоров’я С. Мержинського пише ряд ліричних поезій: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами …»...

 

Відповідь: Ти залишишся в серці моєму... (Справжній друг)

На жаль, у Лесі Українки це було одностороннім, тому й троянди зів'ялі.
Вона ж зі своєї великої любові до Мержинського писала для нього (замість нього) любовні листи до іншої. Так що взаємністю там не пахло. На жаль. Лише зів'ялими трояндами.