терпіти не можу ремарка...

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

проте сам Ремарк був оптимістом - двічі одружувався на тій самій жінці...

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

І я люблю Ремарка! Правда, завжди відчуваю себе мазохісткою, коли завершую читати чергову книжку, бо сльози течуть двома весняними струмочками... І навіть після закінчення читання, якийсь час перебуваю у дивному для мене, депресивному стані... Проте з тим станом, особисто для мене, приходить усвідомлення того, що треба любити кожну мить цього життя, радіти кожному проміньчику і кожному Львівському дощу. Так, у Ремарка хепі-ендів не буває, та скільки глибини у у тих нещасливих закінченнях. Колись мені сказали фразу "Коли я впав на саме дно, знизу постукали", то, у начебто, безвихідних ситуаціях, я завжди згадую цю фразу і Ремарка... Мені допомагає.

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

А мені ще "Мартін Іден" подобався...
Сильна річ.
Особливо в кінці...

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

Просто людина зрозуміла безглуздість існування в тому світі.
По-вашому він повинен був взяти прапор в руки,барабан на шию і гордо крокувати по Штатах?

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

Він поступив чесно...

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

Інші герої Джека поступали ліпше....Сідали на фіру і - бомжувати...

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

А я відкрив для себе Ремарка лише на 2 курсі. Почав з "Тріумфальної арки", а, згодом, перечитав практично усі його твори. Депресивність, пессимізм, хоча, швидше, безжалісний реалізм (звичайно того часу) - ось що відрізняє цього письменника. А чого вартують безліч фраз з кожного твору, які смільиво можна ставити поряд з найвідомішими афоризмами! Хоча, кожному своє. Хтось у його книжках щось знаходить, а хтось ні.

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

Маємо розділяти різні напрями його творів. Емігрантську тему я в нього також не полюбляю (надто вже плаксиво, безнадійно та одноманітно), але ж "Чорний обеліск" з його жорстоким документалізмом у купі з різким юмором, дуже переконлива притчевість "На Западном фронте без перемен" - за них Ремарк заслуговує на повагу, імхо

Додано через 10 хвилин

ото хтів й собі згадати Швейка Насправді, Гашек з Ремарком різними стилістичними засобами висловлюють однаковий антивоєнний пафос. Імхо

Додано через 23 хвилини
Ремарка, як і того-таки Гашека, можна читати у різному віці, розкриваючи нові пласти сенсу. Той-таки "Ч.О." - і просто нарис з Німеччини епохи гіперінфляціі - і водночас гнітючі своєю позачасовостю образи, як-от різника-ксенофоба, зомбіфікованих шовіністів-ветеранів. Це все не пішло з тим часом що є у романі... Але чи побачити це усе - то вже воля (і вміння) читача.

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

Львів 92-93.....
Направду було кілька разів, що пару днів по зарплаті - хліб вартував як та зарплата
і шовіністи - не тільки серед ветеранів зустрічаються

Додано через 1 хвилину

рекомендую теж.
Але ще є одна сатира, з далекого середньовіччя - "Подорожі Лемюеля Гулівера". Там є нариси сучасної України

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

Звiсно, що не тiльки Просто у Ремарка цей образ доведений аж до гротеску.

I не тiльки України, i не тiльки сучасної Дебати гостро- та тупоконечникiв -- це лапiдарна i саркастична квiнтесенцiя сутностi полiтики :cool:

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

ну - Джонатан свіфт на тому не спинився
він і по юриспунденції та судочинству пройшовся, по науці

цитату видерто отут: http://www.soborna.org.ua/ua/idea/1251/
Єдине зазначу - таки Джонатан Свіфт копнув глибше за Ремарка

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

Во, а оця "нiбито дитячисть" iнтересним чином пов'язує Свiфта з Керроллом, ге? Та й англiйске пiдг'рунтя поєднує...

(а парте) Хм, ну Керролла нiбито щойно перечитував -- надо, мабуть, i Свiфта, i ще саме в цьому аспектi подивитися. Начебто вимальовується англiйська школа рядити у дiтлаховi вбрання серйознi речи?..

Антiоффтоп: це ж приклади такої самої багатошаровостi сенсу, що я її зазначив трохи ранiше у Ремарка

 

Відповідь: терпіти не можу ремарка...

скажемо інакше - людям властиво "читати між рядків" і видумувати сенс, про який письменник і не здогадувався. В Люіса Керолла - дійсно багато прихованого сенсу, і до того ж - свідомо прихованого.
В Джонатана свіфта - теж, і не в "англійській" школі справа. Таки Англія та Ірландія - це не тотожні поняття, так само як Ураїні та Росія - хоча здалеку все зливається в велику яскраву червону пляму
Спільне у всіх сатириків (в т.ч. 18-19 століть) - те, що їх сатира зараз актуальна
Можу, зокрема, порадити Салтикова-Щєдріна "Ліберал". Та й інше можна переглянути
Можу порадити оповідання Лєскова - не "Лєвша" - а власне оповідання
==
просто змальоване ними - повторюється й нині, що свідчить про рівень розвитку суспільства (ІМХО)