На площі Ринок Стихає шум останнього трамваю, На площі Ринок гаснуть ліхтарі, Годинник про години забуває І бринькає мелодії старі. Під музику, що лине з високости, Простуючи закам'янілий стан, Спішить Діана до Нептуна в гості, Вже два століття в неї з ним роман. І ані люта заздрість Амфітрика, Тому що літо, осінь, чи зима, Сама в фонтані змушена сидіти, Бо кавалєра гідного нема. Колись вона з Адонісом ходила, Згодив би ся і він кінець кінцем, Але ж той батяр чоловічу силу, Всю до останку виморив лицем. Два леви, що нам Ратушу пильнують Занюхали конячий теплий слід, Довкола площі бігають, полюють, - Кентавра хочуть з'їсти на обід. А третій лев маленький, наче мишка, В задумі сиві крила опустив І втупився в якусь грубезну книжку, Мабуть макулатурний детектив. Почувся голос першого трамваю, Забава припиняється в ту ж мить: На постаментах леви завмирають, Діана, спотикаючись, біжить у свій Фонтан. Над сірими дахами гаснуть зорі І дряпає бруківку помело, На площі Ринок все, як було вчора, Так, начебто нічого й не було. На площі Ринок все, як було вчора, Так, начебто нічого й не було...
Scorpions - Love will keep us alive When I look at you I can see the sadness in your eyes In these desperate times We get pushed and shoved from every side I can't love you if you won't let me Can't touch me if you don't try I can feel you I know that you're ready to take it to the other side Love will keep us alive Let's make the moment right It's now or never Love will keep us alive Even the darkest night Will shine forever Love will keep us alive Love will keep us alive Love, love will keep us alive When you walk away There's an empty feeling in my mind As the days go by We get caught up in our separate lives If you need me You know I'll come running Right to you Just give me a sign I won't leave you We'll make it together And take it to the end of time Love will keep us alive Let's make the moment right It's now or never Love will keep us alive Even the darkest night Will shine forever Love will keep us alive Love will keep us alive Love, love will keep us alive Oh, I've got a lot of loving to show you You know I'd never want to control you I only want to be by your side I can't love you if you won't let me Can't touch me if you don't try I can feel you I know that you're ready to take it to the other side Love will keep us alive Let's make the moment right It's now or never Love will keep us alive Even the darkest night Will shine forever Love will keep us alive Love will keep us alive Love, love will keep us alive Love will keep us alive Love will keep us alive Alive Love will keep us alive
Погляди мне в глаза, положи мне ладони на плечи И пускай отлетит всё что в мире не ты и не я Потому-что во всех промежутках от встречи до встречи Меньше правды, а больше вранья. Твоя любовь, твоя любовь - моя броня Я с нею смел, я с нею смел среди огня А без неё,а без неё мне страшен дым А без неё, а без неё я уязвим. Погляди мне в глаза, подари мне минуту покоя Будет лучшим подарком мне эта минута твоя А вокруг суета и какое-то всё не такое И пускай отлетит всё что в мире не ты и ни я. Лесоповал
"Я не забуду" 1. Вчора не було слів, я відпустив тебе - вільна... Я знаю, ти хочеш з ним Я знаю, ти будеш Ти - сильна Це зовсім не мій стиль отак опустити руки Не стало як я хотів А мусить же якось бути... Приспів: Я не забуду першу ніч Ніби так тонко і на двох Я не забуду першу ніч Небо обрало нас обох 2. Я залишаю світ - чужий, вже незнайомий Його віддаю тобі, собі вигадую новий І так було боляче зрозуміти, що ти не зі мною вже! Коханням знаходиться, серцями заводиться... Приспів "АнтитілА" ---------- Додано в 23:13 ---------- Попередній допис був написаний в 23:09 ---------- Антитіла-Вибирай! Сьогодні ти подивився свій телевізор, І з нього ти п’єш мільйони чужих думок. Чужих ідей, мегабайти мила й заліза. І сіра ріка замулює твій струмок. Дістане, дай знати! Нам є що сказати! Вибирай! Ти можеш бути першим, Ти маєш знати більше! Ти в мами не такий як всі! Вибирай! Кому творити завтра, Сьогодні - це хтось інший, А далі маєш бути - ТИ! Сьогодні ти подивилась свій телевізор, Ти віриш йому, ти слухаєш і мовчиш! І твої дні - результати дорослих ігор, Для кого живеш? І далі куди біжиш? Дістане, дай знати! Нам є що сказати! Вибирай! Ти можеш бути перша, Ти маєш знати більше! Ти в мами не така як всі! Вибирай! Кому творити завтра, Сьогодні - це хтось інший, А далі маєш бути - ТИ! ---------- Додано в 23:15 ---------- Попередній допис був написаний в 23:13 ---------- Невидимка (Половинка) Заховала страх під крилами, але знаєш, ти не перша кому це вдалось, ти ще вчора була дитиною, а тепер у тобі маленьке диво почалось. Ось-ось, ось-ось Приспів: Невидимка-половинка, в тебе під серцем є. Твоя кровинка, половинка, друге життя твоє, невидимка-половинка, вірить у тебе, мам, Не чіпай, не чіпай, не чіпай, волю дихати дай. Ти не скажеш йому ні слова, добре знаєш, чому в такі хвилини всі мовчать, і ця пісня ще не колискова, а з чужого вікна дитячі голоски дзвенять. А-а, а-а. Приспів. Невидимка-половинка є, твоя кровинка, половинка є Невидимка-половинка є, твоя кровинка, половинка є Невидимка-половинка є, твоя кровинка, половинка ... Невидимка-половинка, в тебе під серцем є. Твоя кровинка, половинка, друге життя твоє, невидимка-половинка, вірить у тебе, знай, Не чіпай, не чіпай, не чіпай Не чіпай, не чіпай, не чіпай Не чіпай, не чіпай, не чіпай, волю дихати дай.
Карна-Залиши Деколи я був на самому дні, Босим по дорозі, на обличчі піт. Поділяв навпіл воду та хліб, Ворогів і друзів не ділив. Жив як хотів, без зайвих слів, Розуміючи сивих вовків спів. Іноді були тільки скелі крижані, А деколи я міг перевернути світ. Залиш мені місяць, залиш мені гори, Я вже не самотній, світять мені зорі. Полум’я вогонь, жертва хижака, Так життя мінялося, як гірська ріка. Залишив останню спробу жити знов, Увійди всередину, заповни мою кров. Залиш мені місяць, залиш мені гори, Я вже не самотній, світять мені зорі. Залиши мені, залиш мені, залиши мені, залиш мені... Мені в цій пісні чується якась... ну не знаю...іскра.
ОКЕАН ЕЛЬЗИ 18 хвилин Не кидай мені свої карти, Я і так знаю хто ти. Нам, напевно, більше не варто Збуджені телемости Будувати і головою вниз Падати й падати. Не кидай мені свої карти, Я і так знаю хто ми. Нам давно уже було би варто Стати невидимими Для холодної, як чужий готель, І нудної зими. Приспів: Ми так ховалися від зими 18 хвилин назад! Листопад, стали видимими ми знов. Ми так ховалися від зими 18 хвилин назад! Листопад, листопад, листопад! Ти все далі, далі і далі І сльоза – холодне скло, І, здається, більше немає Днів, які б не замело, Але кожен з нас у своїх снах Бачить тільки тепло! За вікном ми – вулиці свято, За вікном ми – радість і сміх! Знову той лиш може почати, В серці хто забути зміг Мов холодний, як чужий готель, І пронизливий сніг! Приспів (2)
Мертвий Півень Ми так жили немов співали джаз... Це – спроба написати вірш про нас, про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти зривали нас, і ми ішли в снігах на гору, де ліси росли і птах кричав про щось таємне і відверте, і від любові можна було вмерти. Чи хто за нами йшов по тих слідах? Та я забув, либонь, про головне: йшов рік новий, те діялося в січні. В будівлях спали мляві й анемічні гуляки, що набралися до не- пристойності. А ти пекла мене, щоразу інша, не така. Ще з ночі – тi дві руки у мене на плечах я пам’ятав, і темне щось в очах. Але який кретин повірить в очі? Я підбирав ключі, слова пророчі, хоча на ранок мій поет зачах... Як тяжко повертатись на рівнину, скотитись по гладенькій мерзлоті, чи з’їхати, як я, на животі в ту вуличку, що вигинала спину, під маскарона бороду цапину, де пияки, трамваї і святі, де, все одно недремна, мов радар, націлений на сни, чигала зрада, а вихудлий біблійний виноградар на брамах був розіп’ятий, сподар. А з радіол шипів різдвяний дар (хоча його й забрязкала естрада). Туди, де всюди відбувався сон – тяжкий, похмільний, післяноворічний, туди, де кожен п’яний був зустрічний, а всі зустрічні – п’яні. В унісон співали ми, забувши про фасон. Хоч ми й були, мов мандрівні актори, і в нас був Ігор, він сурмив, як ас. Якась наївна віра у Парнас, чи то в Прованс,– але рушала гори!.. Отак ми йшли, немов сліпі у море,– і ти, і я, і всі навколо нас...
Пісня про бій під Базаром Немов той олень, загнаний в болото, Зацькований собаками в лісах, Боролася ватага і піхота, Кіннота йшла за ними по слідах. Впаде з утоми військо по дорозі, Не в силах кріса вдержати в руках, А босі ноги пухнуть у немозі, Кровавлять рани в драних онучах. І бій кипить, останні уже сили, А полк за полком військ ворожих йде, Нараз хтось крикнув: "В нас нема набоїв!" Звенить з полудня їх послідній стріл. Загнали нас, забрали від нас зброю Вірних синів святої боротьби. І впав наказ, щоб власними руками Копали ми самі собі гроби. А як могила вже була готова, То на прощання говорив нам кат: "Тут вільна вам, соборна Україна, Для вас нема ні ласки, ні пощад. А може хтось ізложить з вас присягу, Що буде відтепер Москві служить І відречеться від свойого стягу, – То й буде вільно і щасливо жить". В похмуру днину серед мряки Над свіжим гробом, що на них чекав, Стояло 360 юнаків – Ніхто не зрадив, ласки не благав. Упав наказ, клекочуть скоростріли, А військо стелиться, немов трава, А труп за трупом падає в могилу, І скоростріл клекоче, не вгава. З неповної відкритої ще ями Несуться крики ранених і зов. І хтось грозив кривавими руками: "Ми нині гинем, завтра – кров за кров!" Пливуть роки, від року та до року, Й співа пісень нескорений кобзар, Й оспівує в піснях народу Скровавлений непімщений Базар.
Поцілунок І присмак смерті на устах, Вино у скронях тьмяно дзвонить, Облич безтямних п’яна повідь, І твої очі в дзеркалах. Принади грації несуть, Мені на все це наплювати, Мені не знати рути-м’яти, І упирів, що душі ссуть. (2) Криваві губи їх – це сміх, Що котить золоті кружальця, Змішалися у шалі танців, Сідниці їх і груди їх. Вам зірка в оці до лиця, А що мене вона не палить, Візьміть уста мої на пам’ять, Я п’ю цей вечір до кінця. (2) Вам зірка в оці до лиця, А що мене вона не палить, Візьміть уста мої на пам’ять, Я п’ю цей вечір до кінця. Без уст я – іронічний жах, Що упирем ікластим став би, З очима ніжними кульбаби, Якби не очі в дзеркалах. (2)
Сергій Лазо Прийду у сни (Ти наснись мені) Ти неждано ввійшла в мої сни, Обпалила нічним поцілунком. Ти неждано ввійшла в мої сни, І я краще не знав порятунку. Ти неждано ввійшла в мої сни, Наче спалах на літньому небі, А прокинувся я восени, На світанку без тебе, без тебе. Ти наснись мені, люба, Ти наснись мені знову, Щоби мрії не згасли На порозі розлук. Ти наснись мені, люба, Хай мене не розбудить Вічний сон, сон протянутих рук. Ти неждано ввійшла в мої сни, Як приходить у серце кохання. Ти неждано ввійшла в мої сни, У яких ми кохались до рання. Ранок в очі заглянув мені І залишив у серці загадку, І розтанув, мов тінь на стіні, Лишив спомин на згадку, на згадку. Ти наснись мені, люба, Ти наснись... Наснись...
Моя улюблена пісня. Ой у лузі червона калина Ой, у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт. Не журися, славна Україна - маєш добрий рід. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Виступали стрільці січовії у кривавий тан, Визволяти братів-українців з ворожих кайдан. А ми стяги наші українські визволимо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан, Розпочали стрільці січовії з ворогами тан! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, Та й прославить по всій Україні січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо
Celesty - Legacy Of Hate Pt.3 Would you believe me if I told you. I'm glad that it's over, would you believe me. Every night I saw your face and it was enough for me, my candlelight. Would you believe me. Could you believe that I am yearning? Right there by your side, could you believe me. Even if you speak no words but I sense you close to me, my candlelight. Could you believe me? When two souls are made for each other, why forever won't they fly together? Wandering like the captive in your mind, searching on. Every night in this world, when I'm awake but still dreaming 'bout our lives. I can see where this path is leading us. No one will believe me but It's meant to be. That someday I will find you close to me, do you believe me, please believe me, believe me. [Shadowland] Fearing, falling, screaming. Shapeless Shadows surrounding me. Fearing, falling, screaming. No one knows this place so real. Survived the chaos but drifted to this land. They captured my life, no compromise. My world named Shadow Land. Only my spirit will walk here alone. Nothing here, what can I do. That's what you get when betray your own kind. Not even wanting to die. I've tried. Thoughts float away as the years pass by. This place is worse than Hell. Nothing has happened during all this time. Someone, let me die. Fearing, falling, screaming, Shapeless shadows surrounding me. Fearing, falling, screaming. No one knows this place so real. Hiding far behind the stars. Dark place meant for me trying to find reality. Safe from all the lies alone in my mind. Been here too long, no way to survive. Sometimes I can hear a voice from the past. Don't know what it is, don't know what it says. Suddenly I can reach the person behind and the dust dissipates far away. Now I know who he is, learned the power to believe. I'll read his mind and soon I'll have the power of this whole universe. Hiding far behind the stars. Dark place meant for me trying to find reality. Safe from all the lies alone in my mind. Been here too long, no way to survived. I've tried. [Chaos And Destruction] [Instrumental] [Feelings] Again this day unseen sets my feelings in between my broken destiny, oh, never could I see, behind this cold reality. Want to come with me, feel moment of eternity. Try to hear the melody of my yearning symphony. My yearning symphony, my yearning symphony. Behind these shadows of mankind, waiting for the time when I can return, I return. With you together but never here. I stand alone, waiting when you will learn, when you learn. Second time your evil soul filled my mind with these black holes. We were close to see your end, but now I hear your voice again. You were waiting for surrender, found yourself a big pretender. Can you hear the sound of rain? It keeps my mind away from pain. Much too long I was waiting, fear my soul was faintly fading. Why do I have to be here? Come on and read between these lines and feel how... Every night in this world, when I'm awake but I am dreaming 'bout my life. I can see where this path is leading me. You won't believe it but it's meant to be. And you'll create this reality, so can you hear mighty screams of my broken history. Now I'm captured in this cell, all alone inside this hell. This time it's my creation and with this I'll gain salvation. You believe in everlasting, don't know why but I'm not fearing. Save your words for the ending, 'cause this time your soul is burning. All my life filled with pain but I know I'm not insane. Only dark surrounding me, oh, Gods please set me free. Come on and read between these lines and feel how... Every night in this world, when I'm awake but I am dreaming 'bout my life. I can see where this path is leading me. You won't believe it but it's meant to be. And you'll create this reality, so can you hear mighty screams of my broken history. My broken history. Time for final lines, where I will tell how I fell... I am free (you are free from your mind, can't you see). I will never forget what you've done to my life and you know I'll return (as longs as you live). I must believe that I can set us free. This moment of our lives has gone with the wind. Every night of my life I'm praying in darkness. Behind these gates my only friends are these sad walls and we are flying away together in silence. Silence. ---------- Додано в 20:54 ---------- Попередній допис був написаний в 20:53 ---------- Дуже хороша пісня раджу послухати!!!
Мертвий півень ЕТЮД З ВОРОНАМИ На цьому світі стільки ірреального шукаємо тверду земну основу грудневе пиво біля катедрального і сірий день мугиче босанову відлига як сльоза над містом лине автобуси приходять і відходять і в наших кухлях писаної глини колишеться гірка бурштинна подать ми так цього тепла затято прагнули як вимерзле пагіння винограду ворони ці маленькі чорні ангели збирають на фронтоні чорну раду і тане сніг в якому так намішано пісок і сіль тяжкі земні мірила а ми в холодні кухлі тепло дишемо і дивимось як мають чорні крила
Show Must Go On Пустота… Для чего мы живём? Покинутые места… Думаю, мы знаем, каков счёт. Кто-нибудь знает, что мы так долго ищем? Ещё один герой, ещё одно безрассудное преступление За занавесом, в виде пантомимы. Эй, кто-нибудь хочет, чтобы это продолжалось? Шоу должно продолжаться, Шоу должно продолжаться. Моё сердце разбивается на части, Мой грим, наверное, уже испорчен, Но я продолжаю улыбаться. Что бы ни случилось, я всё оставлю на волю случая. Ещё одна сердечная боль, ещё один неудавшийся роман. Это длится бесконечно… Кто-нибудь знает, для чего мы живём? Думаю, скоро я узнаю правду, я уже близок к истине – Скоро я заверну за угол. За окном светает, Но, находясь в темноте, я страстно жажду свободы. Шоу должно продолжаться, Шоу должно продолжаться. Моё сердце разбивается на части, Мой грим, наверное, уже испорчен...
Тінь сонця Переселення Навколо мертві дерева: Мій ліс давно порубали, Розбили моє серце, Всі сили забрали... Я ще можу втекти у сни, Там мене кличеш ти... Так гірко вітер плаче і сумно... Відчуваю, що до тебе Міліони кілометрів, Та я вірю в те, що вернусь до тебе. Чую пульс усієї планети І вогонь, що приносить день... Навколо тліє руїна: Мій храм також підірвали, Розбили моє серце І душу забрали, Та я можу іще втекти Кудись туди, де кличеш ти... Моя країна плаче і сумно...
Висоцький В.С. Мои похорона или песня очень смелого человека. Сон мне снится - вот те на: Гроб среди квартиры, На мои похорона Съехались вампиры,- Стали речи говорить - Все про долголетие,- Кровь сосать решили погодить: Вкусное - на третие. В гроб вогнали кое-как, А самый сильный вурдалак Все втискивал и всовывал,- И плотно утрамбовывал,- Сопел с натуги, сплевывал И желтый клык высовывал. Очень бойкий упырек Стукнул по колену, Подогнал - и под шумок Надкусил мне вену. А умудренный кровосос Встал у изголовия И очень вдохновенно произнес Речь про полнокровие. И почетный караул Для приличия всплакнул,- Но я чую взглядов серию На сонную мою артерию: А если кто пронзит артерию - Мне это сна грозит потерею. Погодите, спрячьте крюк! Да куда же, черт, вы! Я же слышу, что вокруг,- Значит, я не мертвый. Яду капнули в вино, Ну а мы набросились,- Опоить меня хотели, но Опростоволосились. Тот, кто в зелье губы клал,- В самом деле дуба дал,- Ну, а мне как рвотное То зелье приворотное: Здоровье у меня добротное, И закусил отраву плотно я. Так почему же я лежу, Дурака валяю,- Ну почему, к примеру, не заржу - Их не напугаю?! Я б их мог прогнать давно Выходкою смелою - Мне бы взять пошевелиться, но... Глупостей не делаю. Безопасный как червяк, Я лежу, а вурдалак Со стаканом носится - Сейчас наверняка набросится,- Еще один на шею косится... Ну, гад, он у меня допросится! Кровожадно вопия, Высунули жалы - И кровиночка моя Полилась в бокалы. Погодите - сам налью,- Знаю, знаю - вкусная!.. Нате, пейте кровь мою, Кровососы гнусные! А сам - и мышцы не напряг И не попытался сжать кулак,- Потому что кто не напрягается - Тот никогда не просыпается, Тот много меньше подвергается И много больше сохраняется. Вот мурашки по спине Смертные крадутся, А всего делов-то мне Было что - проснуться! ...Что, сказать, чего боюсь? (А сновиденья - тянутся)... Да того, что я проснусь - А они останутся!.. 1971 Я тільки щойно поняв, шо слово смелого в заголовку треба в лапки.
Красота (з репертуару Ляпіс Трубєцкой) Где те розы, что тебе дарил ? Остались только слезы, и среди могил Ветер гоняет алые лепестки ... Где слова, что я сказал тебе, Словно в бреду, словно во сне ? Я думал будет веселье, но умерло все с тоски ... Где та туча, что я разгонял ? Я думал будет круче, я мечтал, Что будет солнце, прудик, чистая вода ... Где ты ? Нету Ты ушла. А я все ближе к лету. Отлегла Пищицы смоет в море, чиста, навсегда ...
Гр. Чубай чи Плач Єремії - Коли до губ твоїх Коли до губ твоїх лишається півподиху, Коли до губ твоїх лишається півкроку -- Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко. Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, Той шепіт мою душу синьо крає. І забуваю я, що вмію дихати, І що ходити вмію забуваю. А чорний птах повік твоїх здіймається І впевненість мою кудись відмає. Неступленим півкроку залишається, Півподиху у горлі застряває. Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко, Але до губ твоїх лишається півподиху, До губ твоїх лишається півкроку.