Тексти улюблених пісень

Микола ЮРІЙЧУК

ЧЕРЕМШИНА

Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі,
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори.
Де з беріз спадають чисті роси,
Цвіт калини приколола в коси.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Вже за обрій сонечко сідає,
З полонини їй вівчар співає:
— Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемошу п'ють холодну воду.
У садочку вівчаря стрічає
Дівчинонька, що його кохає.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

 

ВВ-Пісенька

Він йшов вулицею села,
Вітер у кишенях є.
Обличчя грає, мов весна,
Бухе.

"Що не квітне – те пов’яне" –
Тако, тако каже мій дід.
"Траву м’яти біля хати
Не слід, ой, Грицю, не слід".

О! Гей! Мамо! Гей! Хлопці грають,
О! Гей, гей! Біля сільради,
О! Гей! Їх у клуб не пускають
Гей! Бо вони дуже патлаті.
Мати пора біля хати,
Тато щось в хліву жене.
Через бруки джміль куса
Мене.
Хмаринка в небі пропливає,
Мов маленький цепелін.
А баба на горище вліза
У небо по драбині по хрін.

У клубі, клубі – рок.
У клубі, клубі хлопці грають у гучномовець.
У клубі, клубі – рок.
У клубі, клубі...

 

Оця пісня у виконанні "Плач Єремії"

Ми йдем вперед, над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита,
Від радості аж серце мліє…
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед, здалека чути гуки,
Гармати б'ють, там воля, або смерть,
Не буде більш терпінь, ні муки,
Вперед! Там воля, або смерть!

Дзвенять шаблі, як ясне сонце сяють,
Гримлять пісні, аж земленька свята
Дрижить під нами дорогая…
За волю смерть нам не страшна!

 

Плач Єремії - Вона

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте – холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя – прекрасне, а вона...

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

 

Віктор Морозов
Разом з:
Мертвим півнем

Біла квітка

Чи ти щаслива, біла квітко,
Коли, прозору і печальну,
Тебе, легку і безпричальну,
У натовпі стрічаю зрідка?
Тебе, легку і безпричальну,
У натовпі стрічаю зрідка?

Чи ти мене коли згадаєш,
Чи ми зустрінемося ще,
Коли все золото поопадає
І захолоне під дощем?
Коли все золото поопадає
І захолоне під дощем?

Чи ти прийдеш мене спасти,
Коли згасатиму в тумані,
Коли твої малі листи
Мені як помахи прощальні?

Коли я тихо відшумлю
І слід покриється роками,
Чи скажеш ти тоді: "Люблю..."
І квітку покладеш на камінь?

 

Мертвий півень
Коли ти смієшся

Коли ти смієшся, тобто радієш,
Неначе кіт примружуєш очі –
Нічого навколо не бачиш.

Коли ти плачеш, тобто сумуєш,
І сльози очі заливають –
Нічого навколо не бачиш.

Коли не смієшся і не плачеш,
А так собі на правій, чи на лівій ніжці скачеш.
Сонце б’є в очі, рукою їх від сонця закриєш,
Нічого навколо не бачиш – отже ти зрячий.

Нічого навколо не бачиш – отже ти зрячий...
Нічого навколо не бачиш – отже ти зрячий...
Нічого навколо не бачиш – отже ти зрячий...
Нічого навколо не бачиш – отже ти зрячий...

 

Арніка
Катерина



То було незвичне літо, на медах і дикім цвіті,
На траві, росою вмитій, настоялося.
Серед зашарілих вишень до мене дівчина вийшла,
У вінку з п'янкої м'яти суджена моя.

Катерино, чуєш, кличу, Катерино,
Вийди знову на дорогу, Катерино,
В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.
Катерино, білий спогад, Катерино,
Щирий усміх, ясний погляд, Катерино,
У промінні ясноплиннім бачу я тебе,
У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім,
Бачу я тебе.

У вінку з п'янкої м'яти і з проміння золотого,
Поруч мене, як лебідка, Катерина йшла.
Але літо проминуло, закінчилося жнивами,
Його відгомін лишився тільки в моїх снах.

Катерино, чуєш, кличу, Катерино,
Вийди знову на дорогу, Катерино,
В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.
Катерино, білий спогад, Катерино,
Щирий усміх, ясний погляд, Катерино,
У промінні ясноплиннім бачу я тебе,
У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім,
Бачу я тебе.

 

Ніколи не чула

 

Вій
Хата скраю села

Боже, ти нам казав:
"Буде день та буде їжа."
Ти, напевно, збрехав,
Чи не чув про Україну.

Де ти, а де вона -
Доїдає сало на купі лайна,
Твоя ж хата скраю села...
Cела... Села... Cела... Cела...

Боже, якщо ти є.
Та не дай стікти у Лету.
Боже, якщо Ти Бог,
Забери із цього клозету.

Хліб є і сало є,
Ми п'ємо вино, хоч із сечі воно,
Та все то є суцільне лайно...
Лайно... (x4)

Боже, там угорі
Ти поважно ходиш небом,
Різні "ЮНІ ОРЛИ" навпростець летять до тебе.

Ти там, а ми от тут,
Сидимо на дупі серед лайна,
Твоя ж хата скраю села...
Села... (x4)

 

Моя мала
(ОЕ)
Все починається коли зникає все
Куди несе тебе вода, куди несе?
Де ота земля, яку шукаєш ти?

А на наступний день ти як завжди встаєш
І забуваючи про все кудись ідеш
Де ж ота земля, яку шукаєш ти?

То не ти, не тобі, не для тебе, не твої слова
Подивися навколо, хіба не болить голова?
Подивися на себе, хіба ти хотіла сюди?
Ні не такі твої сліди

То не ти, не тобі, не для тебе горять маяки
Ти чекала любові і світла, а все навпаки
Не шкудуючи днів їм віддала себе та дарма
Взяли усе, лиш ти сама

Не плач, моя мала
Доля таки зовсім не зла
Не плач і не журись
Більше пізнай, більше навчись

Не плач, моя мала
Доля не з’їсть, доля не зла
Не плач і не журись
Більше пізнай, далі дивись
І полетиш!

 

Океан Ельзи
Більше для нас
Ми не спали всю ніч, розбудили слова,
Ми не хочем більше ділити на два.
Ми не будемо так, як то було завжди,
Не буває в болоті смачної води.

Приспів:
Давай, залишимо більше для нас!
Давай, ми зможемо більше для нас!
І нехай знає весь світ:
Називай місце й час!
Давай, залишимо більше для нас!

Наші сонячні дні зачекались давно,
Нам замало квитків на вокзал і в кіно.
Не показуйте жаль, не впадайте в екстаз,
Ми сьогодні залишимо більше для нас.

Приспів (2)

 

Мертвий Півень
Лист в Україну №1

Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу.
Моя ніч — ніби голка в горлі вічна.
Я собі підчепив тут одну хворобу.
Нею можна пишатись. Вона психічна.

Ця психічна хвороба, тобто кохання,
всі ознаки її описав Авіценна:
не дає зітхнути синдром махання
і потреба здохнути здоровенна.

Я нормально писав непогані вірші,
міркував про найтоншу тканину прози,
а тепер мої рими щоразу гірші
і до "прози" римуються в мене "сльози".

І лежу, мов мішок, я. Чорнію, худну
без повітря, світла, тепла, привіту.
Я розклав оцю журбу многотрудну
на півкулях мозку, мов карту світу.

Помолися ж за мене в кватирку Божу —
ліпше всохнути, впитись, нажити грижу.
Я з розпуки тут ошаліти можу —
вену вріжу, скажімо, чи всіх заріжу.

Любий друже, приїдь, порятуй і вибав!
Привези мені морфій, тютюн і тишу.
Я конаю тут, як остання риба.
А про інше все ще тобі напишу

 

Любовний хід по вулиці Радянській

Це хід весняних звірів, це парад лемурів,
Мальовані роти палкіші свіжих ран.
Це час коли жага струмує навіть з мурів,
Це марш нагрітих тіл, жагучих мов коран.

Це – танці потіпах під солодовим небом,
Ясновельможна кров темніє мов чифір.
Дівчата з медучилищ пахнуть млосно медом,
Прозорі наче спирт, летючі як ефір.

Це вихід гультіпак під шелести акацій,
Похід під ліхтарі лоліток і моргух.
Мов піонерок плин у дні шкільних вакацій
Повз вигуки афіш про м’ясо і про дух.

Повз біржу, казино, Мелодію, міліцію
Пастушки з вітражів, упирки з вар’єте,
Дурепи осяйні, вогненні янголиці,
Ці малпи трохи мальви, кожна з них цвіте.

Це час дерев і змій духмяний і такий,
Що виристає з ніг сурма хрипка і грішна.
Вони ідуть, а ти, як той більярдний кий,
Не в силі проказати навіть Харе Крішна.

Або ось ти поет, улюбленець планет,
Що бачиш то щоку, то вухо або кліпсу,
Заряджений такий увесь, мов пістолет,
Готовий розрядитись влучно в першу ліпшу.

Або ось ви вуйки, набичені буйтури,
Атлети з-під вітрин, деталі від скульптури.
Або ось ти флейтист, весь голубий аж синій,
Що трешся між купців з якихось абісиній.

Або хлоп’ята, ви, безвусі шкуродери,
Зелені королі вологі від жадань.
Уродженки весни пантери і гетери,
Повз вас ідуть у сни в липку бездонну хлань.

І потім розтають, і недосяжні знов,
Тікають у гаї повітряних небес.
Над вулицею ніч, помада, туш і кров,
Я так, я так, я так, я так тебе, тебе.

 

Рутенія
Я Возьму Кріса


У чорному небі поламані крила,
Чого затужила вчора моя мила?
У чорному лісі повішено хлопця,
у Стрийському парку згвалтовано дівку.

Приспів:

А я возьму кріса,
я піду до лісу,
Я принесу своїй милій
Червоного лиса

Вчора була страшна война -
Завтра буде більше.
Вчора була моя мила -
Завтра ще миліша.
Штири стволи -
В штири ока,
Ой тріщать сороки...

Приспів:

А я возьму кріса,
Я піду до лісу,
Я принесу своїй милій
Червоного лиса.

 

Пригласи отца на белый танец

Ленты на капоте, горькое вино
В дочкиных глазах сто лун сияют
А передо мною, словно бы в кино
Две косички бантики качают.

Пригласи отца на белый танец,
Видишь, и сбылась твоя мечта,
Там, где жил когда-то школьный ранец –
Серебрится облаком фата.

Тили-тили тесто, горькое вино,
И фата легко парит над залом.
Нынче ты невеста, вот и все кино,
Ты сегодня – королева бала.

Пригласи отца на белый танец,
Видишь, и сбылась твоя мечта,
Там, где жил когда-то школьный ранец –
Серебрится облаком фата.
Мне уже теперь совсем не надо
У метро курить по вечерам.
Тот, кто жжет тебя влюбленным взглядом –
С этих пор за все в ответе сам.


Пригласи отца на белый танец,
Видишь, и сбылась твоя мечта,
Там, где жил когда-то школьный ранец –
Серебрится облаком фата.
Мне уже теперь совсем не надо
У метро курить по вечерам.
Тот, кто жжет тебя влюбленным взглядом –
С этих пор за все в ответе сам.
Тот, кто жжет тебя влюбленным взглядом –
С этих пор за все в ответе сам.

 

Хорта
Небокрай


Приспів:
Я піду до небокраю
Де би вони не сховались я їх відшукаю
Я піду до небокраю
Де би вони не сховались я їх відшукаю

1
Чув я від діда про дивні рослини
Ті що дарують щастя людині
Переробляють ніч в день, сльози на сміх
І дарують дуже багато втіх
А щоб їх знайти треба їхати у Карпати
На чорній горі щільно шукати
І я їх знайду, це не буде марно
І буде усім весело і буде усім гарно

Приспів

2
І я піду степами широкими,
Лісами темними, річками глибокими
Понесу те що в мене є
У самих Карпат зустрінуть мене
Гуцули гостинні і дуже веселі
Ой буде щастя у їхній оселі
Запалимо ватру до самого неба
Брате гуцул я п’ю до тебе

Приспів (2)

3
У Карпати йшов я трави збирати
Хоч до них від нас не рукою подати
І як буває знайшов не те що шукав
Але від цього бідніший не став
Я бачив ті трави на чорній горі
Але вони не потрібні мені
Я зустрів друзів там де полонина
Ми єдиний народ, ми єдина країна

Приспів

 

Коридор із дверима завбільшки в око...

Невідаю як ми обоє
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око
Невідаю.

Мабуть ми були
Випадковими слізьми,
Що випадково сюди вкотилися,
Мабуть що так, мабуть.

І тут собі раптом
Згадали що людими ми,
Та вже немає нам назад вороття,
Немає.

Навіть якщо наші сльози
Звідси крізь двері викотяться,
То ми все одно
Залишимось тут.

Там за стінами
Заметляється про нас
Листя язиків на деревах тіл (весь куплет – 2)

Такі щасливі,
Що можуть нас лише бачити,
Що можуть сюди увійти.

Такі нещасні,
Що можуть нас лише бачити,
Що не можуть сюди увійти.

Приспів:
В коридорі з дверима завбільшки в око. (2)

Невідаю як ми обоє
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око
Невідаю.

Мабуть ми були
Випадковими слізьми,
Що випадково сюди вкотилися,
Мабуть що так, мабуть.

Приспів (2)

 

Плач Єремії
Золота трава


Я поставив біля дзеркала свічу
подивився як вона сама собі тремтить
і почув далекий крик
а то я кричу а то я кричу

довгі коридори голосна луна
і сумні потвори випиті до дна
але я дістав альбом там де ти жива
і у мене все ще є золота трава

дикі трави дуже довго не живуть
піднімаються цвітуть одну коротку мить
це тому що їм летіть в далеку путь
в далеку путь

небеса просторі світять в дзеркалах
і високі зорі вказують нам шлях
залишаються внизу острови й міста
я не можу жити там де тебе нема

довгі коридори голосна луна
і сумні потвори випиті до дна
але я дістав альбом там де ти жива
і у мене все ще є золота трава

Зо-----ло----та трава
золота трава
золота трава
золота трава

я чекаю що у ранці піде сніг
і небесні листоноші принесуть листи
я впізнаю почерк твій
навіть увісні
навіть увісні

золота трава пролітає понад нами
повторю її ім'я неслухняними губами
тане синій дим золота трава горить
і усміхнено мовчить та котру я вчив напам'ять

золота трава
золота трава

золота трава
золота трава

золота трава пролітає понад нами
повторю її ім'я неслухняними губами
тане синій дим золота трава горить
і усміхнено мовчить та котру я вчив напам'ять

 

РУТЕНІЯ
На покинутих згарищах


На покинутих згарищах сумно віють вітри,
Де вони розпрощалися... Він сказав: "Мушу йти..."
І дівчину заплакану кинув він молоду
І сказав їй: "Зі славою я до тебе прийду"

Приспів:
Он там ліси гудуть... Там вояки їдуть
Он в лісовий туман йдуть відділи УПА

І з друзями подібними його доля звела
І пішов він до рідної, до своєї УПА
Друзі з радістю стрінули молодого стрільця
Розказали про подвиги, про повстанське життя

Приспів

 

ВВ-Весна
Я піду до річеньки
Стрічати зірочки,
Зазирать як падають,
Ловити їх жменями.
Наберу у пазуху
Оцих бризок-вогників
Затанцюю радісний,
Зрадію до смерті.

Поженусь за райдугой,
Злечу попід хмарами,
Передам по радіо:
"Прощай, рідна Батьківщино".

Весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна вгамує.
Весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна, весна.

Я біду не вижену,
Сама з мене вискочить,
Побіжим, покотимся,
Заведемо бесіду.
Наберусь хороброщів,
Спитаю у горя:
"Чи мене не викине
Упасти у море?"

Забіжу до Зіночки,
Хильнемо по чарочці,
Поведуся лагідно,
Поділюся жалощами.

Всесвіту пронизливий,
Відкрий правди трішечки:
"Чи мене не вистачить
Загинути по весні?"

Весна, весна, весна – на дворі красна.
Весна, весна, весна – гуй.
Весна, весна, весна – на дворі красна.
Весна, весна, весна, весна.

Бу-бу-буй, бу-бу-бу-бу-бу-буй.