Тексти улюблених пісень

Океан Ельзи
Вільний


Не питай мене, чому
Я буваю сам не свій.
Я такий, як і ти,
А часом зовсім не такий.

І кожен день моє життя
Чує стільки нових слів.
Я хотів, а не зміг,
А часом міг, а не хотів.

Приспів:
Але я вільний, бо живий.
Але я вільний, бо живий.
Бо я живий.

Й не питай мене, коли
Наші плани зацвітуть.
І не я, і не ти,
А тільки діти їх знайдуть.

Моя лінія життя –
Не війна і не кіно.
А вокзал і мости
Вже захоплено давно.

Приспів:
Але я вільний, бо живий.
Але я вільний, бо живий.
Знаю, я вільний, бо живий.
Бо я живий.

Леді


Ви зайшли сюди тоді, коли я вже не спав.
На годинниках моїх ці ноти назавжди.
Непомітно, як вино, чисто, як вода,
Взяли ви у мене все, що я сховав!

І ви сиділи за столом, а я літав над ним,
Ваші жести були так подібні на "прощай".
Далі ви замовили собі зелений чай,
З вашими губами я став одним.

Приспів:
Леді, дозвольте мені піти.
Леді, налийте мені за край.
Леді, а можна до вас на "ти"?
Леді, леді, я хочу із губ твоїх
З жасмином зелений чай.

Ти наснилася мені і я уже не спав,
Я залишився один, зі мною був лиш чай.
Тільки чути твій жасминний і твоє "прощай".
Взяла ти у мене, взяла все, що я сховав.

Приспів



Сосни


Ти вийшла заміж за весну,
Ти вийшла заміж за весну,
Мені лишила осінь
І запах твоїх сосен.

Машина їде по шосе,
Вона мене туди несе,
Де я не був ще досі,
Там чути запах сосен.

Приспів:
Сльози колишуться за вікном,
Сосни – навколо моя стіна.
Сльози лякають своїм теплом,
Сосни – на-на-най-най-най.

Хвилина їсть мої слова,
Година їсть мої слова,
А ніч опустить очі,
Вона мене не хоче.

Кохання бігало в садок,
Кохання бавилось в пісок,
Воно ходило в школу,
А далі був лиш холод.

Приспів

 

ТНМК - я мушу йти


Ледве чутно, тихо десь там
Шлють вітри і хвилі привіт містам
Там у морі гори, по них мости
Вони чекають, я мушу йти

I
Світ - театр, ми в ньому актори
Діалог за діалогом порожні в розмовах
Балачки по ходу про погоду
Про матінку природу, все в порядку, чувачки

Посмішка в комплекті, 100 разів на день
Як останній янкі я кажу - ОК
Привіт-пока, пока-пока-привіт
Решта слів написали заповіт

Хитаю головою, дододаю - all-right
Сенсу нуль цілих, нуль десятих кілобайт
Ваги не набирає порожнє слово
Нуль до нуля, тож, маємо нічого

Бігали від себе - наздогнали
Пхали пішки - захолонула кров
Хочеш свята - передплати журнали
Був рок-н-рол, привітався та пішов

II
Хтось спокійний грає нами в нарди
Так не чесно, хто б він не був
Я так хотів казати лише правду
Хтів-перехотів, казав, але забув

А в новинах знову щось про нафту
Про газ і про стан трас
Щось важливе лишається за кадром
Щось суттєве проходить повз нас

Всі мої надії, всі твої питання
Все востаннє, ось і фінал
Те, що було, лишається на згадку
Все в порядку, перемикай канал

III
В усіх галактиках, в усіх морях
Існує практика - шукати шлях
Важко пояснити, чому це - головне
На словах одне, інше в головах

Але десь є місце просто неба
Там, де голоси не йдуть по проводах
Бувай, я пам’ятатиму про тебе
В усіх галактиках, в усіх морях

 

Ану,Географе,чия це пісня?
Розповім

Приспів:
Якщо ти бажаєш я тобі розповім
Якщо ти бажаєш я тобі розповім (цю казку)
Якщо ти бажаєш я тобі розповім
Якщо ти бажаєш я тобі розповім

1
Якщо ти бажаєш я тобі розповім
Про те як руда осінь огортається у дим
Про те як моє місто з нетерпінням чекає дощей
Після літньої спеки і поганих речей
Про те що час, як не смішно нас справді лікує
Хоча нам за це сивим волосся фарбує
Те чого не знайдеш у інформаційних гігабайтах
Це казки нічних проспектів та кіловатних "сітілайтів"
Я розповім тобі про те чого не знають вони
Я розповім як недалеко від любові до війни
Я розповім як нам буває погано у двох
І як складно зробити на зустріч перший крок
Я розповім тобі про те як боляче втрачати
Хоча насправді кому як не тобі про це знати
А може про те що вітер у долонях не втримаєш
Я тобі розповім якщо ти забажаєш

Приспів

2
Якщо ти бажаєш я тобі розповім
Про те що світ був колись не дуже складним
І у ньому було навпіл правди та кривди
Добра та лиха, сліз та сміху
І все залишилось майже так як і було
Просто ми розучились дивитись у вікно
За яким вітер з хмар будує фортеці
І яких живуть казкові принци та принцеси
За яким чаклуни саджають красунь за грати
А хоробрі лицарі їдуть їх визволяти
Де мудрі дракони навчають ельфів пісням
Щоби потім вони під дубом співали їх звірям
Де у чарівних лісах пасуться одноріги
І поки буде так світ буде захищений від криги
Яка може скувати серце того хто є молодим
Якщо ти забажаєш я тобі про це розповім

Приспів (4)

 

Хорта! Люблю цю пісеньку!
А ще оцю

Човгаю (на кумарі я)

Приспів:
Човгаю на кумарі я
Я нікого не чіпаю і куди іду не знаю
Човгаю на кумарі я
То я ж нікого не чіпаю і куди іду не знаю
Човгаю на кумарі я
Я нікого не чіпаю і куди іду не знаю
Човгаю на кумарі я
І я нікого не чіпаю і куди іду не знаю

1
Човгаю на кумарі я нікому не заважаю
Мені зараз дуже класно мене тут ніхто не знає
Я не дивлюсь у людські обличчя мене це не цікавить
Ні на що не реагую на кумарі на приколі
Мене несуть ноги тіло з головою а у ньому думки різні
Від глобальних максимальних до простих навіть звичайних
Десь апсурдних нереальних психоделічних
Та від інших все це значення немає бо на кумарі на приколі
Човгаю куди не знаю слух сприймає резонанси
Fm-хвилі у "дибільниках" приймальника що?
Що на поясі висить а навколо життя кипить
Його не зупинити я не можу я не хочу
Хочу чогось попопити беру пляшку відкриваю
Та продовжую свій шлях чому так
Твоя свідомість не відповість тобі ні як
Я цим голову не забиваю
Бо на кумарі на приколі зараз човгаю-човгаю

Приспів

2
Cонце світить з висоти – дуже очі мої палить
Щоб не палити свої очі назуваю окуляри
Скло захищає не пропускає проміння погляди тих
Хто іде мені на зустріч я на морозі я на хвилі
На кумарі, на приколі може по пиву може по ром-колі
Може по тому може по сьому мені все одно не іти додому
Я човгаю по проспекту по проспекту я човгаю
І щось дуже тихо про себе зараз я співаю
Відповідаю на гук і розчиняюсь у юрбі
Мої кроки все повільні та повільні тоді
Коли пляшка порожніє вона летить по просторі
Як завжди знаходить стіну як завжди я на приколі
На кумарі у запарі у уяві щось спливає
Щось барає щось малює навіть харить
Коли хмари обломають усю тягу
Сонце зникне піде дощ по калюжах
Я на кумарі на кумарі у запарі.

Приспів (3)

 

Ви ж ту саму написали!Ану виправляйтися!

 

Mad Heads [XL]
Найкраща мить



Уяви собі – разом будемо ми
Після осені довгих дощів, хуртовин зими
Через простір, час, крізь вогонь і лід
Як на двох одна мрія у нас: "Свій збудуємо світ"

Приспів:
Там будеш тільки ти, там буду тільки я
У цю найкращу мить мого життя
Там будеш тільки ти, там буду тільки я
У цю найкращу мить мого життя

Там будеш тільки... ти, ооо-у... аааа (2)

Уяви собі – небо знає про нас
Хоч буває ідем у пітьмі та вогонь наш не згас
Ми з тобою знайшлись на землі десь колись
І зустрітись домовились знов на планеті Любов

Приспів

Там будеш тільки... ти, ооо-у... аааа (2)

Приспів

Там будеш тільки ти! (4)

 

Монте Крісто
Тільки він

Ти намалюєш на склі весну
Втічеш від свого сну
У ліс холодних стін
Тобі здавалось, що хватить сил
Без нього, а тобі
Потрібен тільки він

Приспів:
Тільки не стій і не мовчи
Плаче душа і ти кричи
Серце твоє скаже - "Іди"
Сонце своє знайди,
Тільки не стій і не мовчи
Біль на душі і ти кричи
Серце твоє скаже - "Не плач",
Сонце своє пробач

Ти намалюєш на склі весну,
Напишеш слово - Я,
Додаш його ім'я.
Відкриєш двері і вийдеш вніч,
Втічеш туда де він,
Серед холодних стін - один.

Приспів.

Там де вертаються сни
І навіть коли випаде сніг
Розтане він назавжди
В долонях твоєї весни

Приспів.


Монте Крісто
Сам в самоті

Дивлюсь я на надірвані стелі,
Намагаюсь зловити свій розум,
Нас багато в маленькій постелі
І остання надія - це сльози.
За стіною залякані очі,
За очима два подиха тліють,
Серце самої темної ночі
Зігріває останню надію.

Приспів:
Сам в самоті твою тінь я чекаю,
Вдень і вночі, коли дощ осінній
На тіло твоє, як на землю лягає,
Замовляю танець з твоєю тінню.

Відчуваю, як падають зорі
До набитої вітром кімнати,
Де залишились очі прозорі,
Щоб останню надію продати.

Приспів. (2)

 

На площі Ринок
(Стихає шум останнього трамваю)
(Слова: Андрій Панчишин
Музика: Михайло Мануляк)


Стихає шум останнього трамваю,
На площі Ринок гаснуть ліхтарі,
Годинник про години забуває
І бринькає мелодії старі.

Під музику, що лине з високости,
Простуючи закам'янілий стан,
Спішить Діана до Нептуна в гості,
Вже два століття в неї з ним роман.

І ані люта заздрість Амфітрика,
Тому що літо, осінь, чи зима,
Сама в фонтані змушена сидіти,
Бо кавалєра гідного нема.

Колись вона з Адонісом ходила,
Згодив би ся і він кінець кінцем,
Але ж той батяр чоловічу силу,
Всю до останку виморив лицем.

Два леви, що нам Ратушу пильнують
Занюхали конячий теплий слід,
Довкола площі бігають, полюють, -
Кентавра хочуть з'їсти на обід.

А третій лев маленький, наче мишка,
В задумі сиві крила опустив
І втупився в якусь грубезну книжку,
Мабуть макулатурний детектив.

Почувся голос першого трамваю,
Забава припиняється в ту ж мить:
На постаментах леви завмирають,
Діана, спотикаючись, біжить у свій
Фонтан.

Над сірими дахами гаснуть зорі
І дряпає бруківку помело,
На площі Ринок все, як було вчора,
Так, начебто нічого й не було.

На площі Ринок все, як було вчора,
Так, начебто нічого й не було...


Вогні Львова
(Слова: Ростислав Братунь
Музика: Володимир Івасюк)


Сьогодні в нас побачення зі Львовом;
Вдягнем святковий одяг і підем.
Хай вулиці своє нам скажуть слово,
Нехай нас вечір містом поведе.

Послухаєм, про що шепочуть клени,
Про що шумить в задумі Стрийський парк.
Можливо, що про тебе і про мене
Свою він пісню нам приносить в дар.

Приспів:
Чи знаєте ви тихі львівські вечори?
Чи з милою їх зустрічали,
У сяєві зорі вечірньої пори
Знайоме місто знову відкривали?

До нас історія підійде поруч,
Довірливо прихилить стрімкість веж.
І, як в легенду, ти на Княжу гору
Своє кохання гордо пронесеш.

Нам усміхнуться, наче очі, вікна
Нових кварталів молодих будов,
І блиск вогнів, і далина блакитна
Вестимуть нас у щастя, у любов.

Приспів.


Львів - місто дощів
(Слова: Андрій Бондарев
Музика: Павло Соколовський)


Приспів:
Львів - місто дощів,
Львів - місто моїх снів:
Запах кав'ярень,
Бруківки дощовий блиск.

Львів - замок на горі,
Львів - нічнії вогні,
Сплячі леви,
Та затишок старих вулиць.

Куплет 1:
Західна столиця нашої Держави
Запитайте нас: "Як справи?",
А ми Вам Високий Замок стоїть,
Отже, чудова ця мить,
Бо все як раніше - нічого не міняється
Місто таким самим залишається.
Сімсотрічна історія,
Карпатська територія,
Це моє місто - Львів,
І не потрібно тут слів
Тут самі почуття
Це знаєш ти, це знаю я
І всі, хто ріс з нами,
Хто гуляв під дощами,
Хто брав собі каву
Сідав до тебе на лаву,
Щоб сказати все і одночасно нічого.
Так, це звична розмова
Для нас - львів'ян,
Для панів та дам,
Для тих, хто з містом як одне ціле,
Для тих, кому футбол - зелене, біле.
так буде завжди,
не зможу сказати "Ні"
На запитання "Ти любиш дощі?",
Бо це є стан моєї душі.

Приспів.

Куплет 2:
Одне слово - Львів.
Західна столиця нашої Держави.
Ми зростали з нею, вона зростала з нами.
І навіть часом здається,
що без цього міста серце вже не б'ється.
Кожна вулиця - це куточок моєї душі.
Їх настільки багато, що в ній можна заблукати.
Про це місто поети складають вірші.
І не дарма - тут є про що складати.
Одне слово - Львів.
Місто царських звірів,
Місто княжої краси.
В дчуйте її в повній мірі.
Ми вам представляємо перлину України.
Це наше місто: будівлі, парки й стіни.
Це все р дне з дитинства, і знайоме усім.
Це наше місто, і це наш дім.
Отже пісня кінчається, тільки декілька слів,
І ми з вами прощаємось, залишається Львів.

Приспів. (2)

 

Мало мені(ОЕ)

Сьогодні знову я іду додому сам,
Навколо люди йдуть і дивляться з реклам.
Але чому мені хочеться втекти?
Але чому не там я ходжу, де ти?

Я знаю де мій дім самотній від людей,
Я слухав звук дощу і Billie Holiday.
Але чому мені хочеться втекти?
І тільки п’яний дощ знає, де ти.

Приспів:
Мало-мало-мало мені, не дощу навесні,
Мало-мало-мало я знав не чужих, теплих слів.
На землі так мало тебе, на землі є стіна,
Я один, а ти не одна.

І у твоїх очах нема моїх слідів,
І ключ не підійшов, а може й не посмів.
І тільки п’яний дощ б'є туди-сюди,
І тільки п’яний дощ знає, де ти.

Приспів

Сьогодні знову я іду додому сам...

 

Вулиця без назви
Слова і музика: Андрій Панчишин


Є вулиця без назви в моїм місті,
На ній будинки без дверей, без вікон,
Дерева на яких немає листя
І три розбитих ліхтарі-каліки.

На вулиці без назви непогода
Ніколи вас зненацька не застане,
Дощу і снігу тут не було зроду,
І сонця теж, тут виключно тумани.

На вулицю без назви потрапити нескладно,
Лиш спробуй заблукати, осліпнувши від сліз,
Коли нарешті зможеш піднести вгору очі,
Пізнаєш без вагання знайомий краєвид.

А вулиця без назви непривітна -
Ніхто назустріч не простягне руку.
Тут мешкають в будиночках без вікон
Самотні ночі, довгі дні розлуки.

По вулиці без назви я блукаю,
Здалека від трамваю, друзів, стресів,
Якщо колись про мене пригадаєш,
Пришли мені поштівку без адреси...

 

Ти дуже гарна...
Тартак



Ти дуже гарна і про це знають всі, знаєш ти, знаю я – і це змушує мене бути нав’язливим...
І я розумію, що так не повинно бути, що це викликає в тебе, якщо не огиду, то, принаймні, велику відразу...
І ми з тобою могли би бути у в’язниці кохання ідеальними довічними в’язнями...
Та ми не знайшли дороги туди, і тому не були там жодного дня, жодної хвилі, жодної миті, жодного разу...
Я не цікавлю тебе і в цьому не винен я, не винна ти, і ми з тобою разом у цьому також не винні...
Просто я не можу раптом стати прекрасним принцем, а ти не можеш мене покохати з примусу...
Але я точно знаю, що в мене це не примха, не ілюзія, не самообман, не рефлекси тваринні...
Але ти точно знаєш, що ніколи не будеш моєю... Ну й бог з ним... Я це якось переживу, я це якось винесу...

Я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

В тобі стільки природньої сили, що вистачить на десяток перших красунь цієї планети...
І ця сила всмоктує мене, вона затягує, наче чорний, пекельний, страшний чорторий...
І я вже майже зовсім загинув, я вже намертво заплутався у цих твоїх солодких тенетах...
Але, вибач, ця історія занадто банальна і цей сюжет неймовірно затертий, бо він також занадто старий...
Гаразд, я зникну з усіх твоїх горизонтів, я не перетну жодної твоєї життєвої лінії...
Шкода... Але що я можу вдіяти? Ти мала вибір і зробила його не таким, яким би я хотів його бачити...
Однак, мені не звикати – я вже не вперше у своєму житті щось різко і радикально змінюю...
Погано тільки одне – що я ніколи не зможу тобі так само віддячити... Тобі тим самим віддячити...

Бо я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

Але може колись ти раптом засумуєш і почнеш згадувати мій номер телефону...
Ти дзвонитимеш у мої двері, ти серед ночі плакатимеш під моїми вікнами...
А я почну психувати, я кричатиму тобі – іди геть! Негайно повертайся додому!
Якщо в мені й були якісь почуття, то їх більше немає – вважай їх безжалісно вбитими!..
Але це буде потім, це буде колись, а поки я намагаюся назавжди з тобою прощатися...
Виходить погано, але ж ти знаєш, що в нас із тобою ніколи нічого не виходило добре...
Тримаю тебе за руки, дивлюсь у твої очі й не можу ніяк від них відірватися...
І прошу поцілунку... Одного... На прощання... Розбий насолодою горе!..

А я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

 

Любэ - Луна

Да стая, я старик,
Я словно стертый клык
Не перегрызть мне память вольных слов
В них пыл давно затих
и больно бьют поддых
глаза моих друзей
глаза моих друзей
Волки
Я раны залижу,
Я с прошлым завяжу,
Капканы вижу, и с тропы сверну,
Не потому что слаб
А потому что кровь не греет старых лап,
Ночами долго-долго вою на луну.

Припев:
Луна.
Взрывая вою в тишину.
Луна.
Луна и волк в ночном лесу.
Возьми к себе меня, луна.

Да, стая, я старик
Но думать не отвык
Я носом чую там, где льется кровь
И голод нас томил
В тугую даль манил
Но был обманный человечий кров
Я бросился во мрак
Я знал, что только так
Из кожи вон
Я должен вас спасать
Но молодой вожак
Поставил точку так
Уже задумал как меня убрать.

Припев

 

Тріо Маренич
Jedno jest zysze
Музика Валерія Маренича
Слова Василя Простопчука

Jedno jest życie,
Dla mnie i dla ciebe.
Jedno jest słońce,
Hej co świeci na niebe.
Wszystko jest nasze,
Co nas złączyło.
Jedno jest życie, jedno jest życie
Jedna jest miłość...

Ша-ля-ля...

Небо над нами, даль журавлина,
Лине світами, гей, пісня пташина.
Про батьківщину, рідну кровину,
Долю єдину, долю єдину,
Долю єдину.

Ша-ля-ля...

Бугом-рікою, я окроплюся,
Неба рукою, гей, знову торкнуся.
Тут не чужина, там не чужина,
А батьківщина, а батьківщина,
У нас в гостинах.

Ша-ля-ля...
Ша-ля-ля...

Jedno jest życie,
Dla mnie i dla ciebe.
Jedno jest słońce,
Hej co świeci na niebe.
Wszystko jest nasze,
Co nas złączyło.
Jedno jest życie, jedno jest życie
Jedna jest miłość...

Ша-ля-ля...
Ша-ля-ля...
Ша-ля-ля...

 

Почути
Бумбокс

Дай мені почути відверту мовчання тишу
Ще раз зазирнути, утнути якусь дурницю
Ти доповнила хором у соло останню нішу
Відпустила і тягне-несе мене залізниця
Дай докайфувати, допити останні ноти
Вони і мене розвивають-крають, їх чути мушу
Струмом віддавали торканння, погляди, фото
Сканували і милом заслали ми наші душі

Приспів:
Засма-а-а-а-га зійде,
В купе купувати, в п’ятій піти
Спрагою стане наступний день,
Але я залишаюсь там, як і ти (весь куплет – 2)

Потяги в полиці штовхали у різні боки
Телефони стискали, чекали картки ввімкнутись
Залишили по собі ціньми в камінні мокрім
Незабаром побачитись з вами, або почутись
Не потрібні тіла нам ваші анітрохи
Просто ближче підходьте й вгору здіймайте руки
Сумувати, гаяти час, плести неспокій
Так буває, що спогади народжують звуки

Приспів (2)

 

Росава
Одвічний листопад

Приспів:
Я напишу листа,
Коли вже ніч густа,
А зорям не до нас –
Їх місяць бавить в снах.
Він буде без прикрас,
Зітхань і нудних фраз,
Без суму і жалю
Розкаже, що люблю.

Зберу думки,
Мов урожайне листя,
Між дерев стежки –
Мої роки
Летять із обертом Землі,
Годинником проходять дні
Такі сумні...

Приспів

І всі слова хвилюють,
Бо природа їх така проста,
Твої вуста мовчанням
Скажуть, що зима прийшла
І осінь вже німа,
Її нема...

Приспів

Забудем ми про світ
І дощ награє ритм
Та не знайдем слова,
Коли вже ніч німа,
А небо в танці хмар
Розчинить міста пар
І поверне назад
Одвічний листопад!

Цей дивний час,
Тепер не бракуватиме
Його для нас, і снігопад
Землі вертатиме свій лад,
А потім приведе назад
Наш листопад!

Приспів

Забудем ми про світ
І дощ награє ритм
Та не знайдем слова,
Коли вже ніч німа,
А небо в танці хмар
Розчинить міста пар
І поверне назад
Одвічний листопад!

 

Небо
Слова: Ірена Карпа
Музика: Ірена Карпа




Ти такий як я, в тебе жовті сльози
В тебе коси до землі. У твоїх гіллях
Заплелись морози. Відпусти їх
Ще ж малі. Я ногами тут
А лицем на південь. Подивись,
Подивись. Там на тебе ждуть,
Там твоя царівна. Бережись її,
Бережись...

Приспів:
Але на двоє небо не поділить.
Бути з тобою до смерті.
Або на волі жить.

Ти такий як я, відчинились двері
Звідти вийшли сім вітрів
Рознесуть тебе геть по всій пустелі.
Хто до тебе був, той згорів.
З твого тіла вже колоситься жито,
Але море без води. Я зберу тебе.
Будеш знову жити, як завжди.
Бо так завжди.

Приспів. (2р.)

 

Щось таке пригадалося

Мертвий півень
Б’ютіфул Карпати ’98

Іду я плаєм в синю даль –
Висить Марічка на смерічці.
Парує сивий дим проваль,
Цвіте червлена ружа-чічка.

Приспів:
Б’ютіфул Карпати!

За небокраєм неба край,
Трембіти голос чути в лісі.
А он ялинок ген розмай
І синьо-жовта фана в стрісі.

Приспів

Залазить п’яне сонце в річку,
Останній промінь свій кидає.
Іде Іванко до Марічки
І пісеньку співає.

Приспів (2)

Б’ютіфул Карпати

Іду я плаєм в синю даль –
Висить Марічка на смерічці.
Парує сивий дим проваль,
Цвіте червлена ружа-чічка.

Приспів:
Б’ютіфул Карпати!
Верховина, рідна мати,
Не дай же нам погибати!
Б’ютіфул Карпати!

За небокраєм неба край,
Трембіти голос чути в лісі.
А он ялинок ген розмай
І синьо-жовта фана в стрісі.

Приспів

Залазить п’яне сонце в річку,
Останній промінь свій кидає.
Іде Іванко до Марічки
І пісеньку співає.

Приспів

 

Шабелина

Ой хмариться, туманиться!
Дрібні дощі йдуть!
А молоді жовнярики мед горілку п’ють.

П’ють горілку, ще й наливку,
Їдять ягідки!
Та ще й собі споглядають на чужі жінки!

Шабелино! Шабелино! Шабелино!

Чужа жінка як ягідка!
Як вишневий цвіт!
А ти ж мені, шабелино, зав’язала світ!

Візьму ж тебе, шабелино,
Та й за гострий край!
Пущу ж тебе, шабелино, в глибокий Дунай!

Шабелино! Шабелино! Шабелино!

Плавай, плавай, шабелино!
Вчися плавати!
А я піду молоденьку жінку шукати!

А як собі молоденьку
Жіночку знайду!
То я ж тебе, шабелино, на гак зачеплю!

Шабелино! Шабелино! Шабелино!
Шабелино!


П.С. Особливо файна у виконанні Плач Єремії і найфайніша у виконанні географів серед смерек в Карпатах

 

Хммм...!!!Не знаюДоведеться вам повірити
А може десь запис маєте,ато не доводилося чути.

Ми таке біля озера співаємо:
Файно
І та любов

Я часто думаю чому ти так самотня,
Одна з найкрасивіших доль у світі.
Ці сірі очі, пильні, сумовиті,
Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал?

А в дзеркалах себе і суть свою подвійну,
Ледь-ледь прикриту інеєм чекання,
Росою часу, терпінням дзвону,
Як іще мені тебе назвати?

Приспів:
І та любов, яка тебе знайде,
Тебе ж і знищить. Я люблю тебе!
І та любов, яка тебе знайде,
Тебе ж і знищить. Я люблю тебе!

А може ти загинеш як сніжинка на долоні,
Коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність.
І може ця самотність – лише форма
Твоєї ідентичності п’янкої.

Приспів

 

Постараюсь вам теж повірити пісня просто супер

Ну в мене як зазвичай в Україні "Вироблено в Китаї"

Файно
Made in China

І
Як тебе до війська проводжала
Вдень не їла, уночі не спала.
Ти приїхав наніц окосілий,
Ще й питаєш, чи не розлюбила,
Бо в бінокля ти побачив звідти,
Як Іван мені приносив квіти,
А Микола цілував ми пальці.
Тепер ми стидно,
Бо тобі було все видно.

І Київ видно?
І Львів видно?
І маму видно?
І тата видно?

Приспів:
На весіллі грає музика,
Ти як лох стоїш, на мене дивишся.
Підійди, скажи "ти моя дівчина",
Будем танцювати дикі танці.

ІІ
А тепер приперся на весілля,
Квасиш брагу, заїдаєш сіллю.
На патик вареник нахромляєш,
Гімна Хуньвейбінського горлаєш.
І бінокля топиш у борщі,
Ще й при цьому дико верещиш.
Грай мені музико дикі танці.
Де китайці? Тут вони – китайці.

І Київ видно?
І Львів видно?
І маму видно?
І тата видно?

Приспів

Дикі танці. Де китайці?
Тут китайці. Кругом китайці.

І Київ видно?
І Львів видно?
І маму видно?
І тата видно?

Приспів (3)