Тексти улюблених пісень

Просто сльози навертаються на очі від цієї пісні...
Соколята
(Крутилось піря на вітру...)
Слова: В'ячеслав Хурсенко
Музика: В'ячеслав Хурсенко
присвячено дітям Василя Зінкевича


Крутилось піря на вітру
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула.

Приспів:
Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.

Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі,
В сльозах журилася.
А я синочків обіймав,
І сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле
Забарилася!

Приспів:
Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.

 

Клітка з Пантерою
Слова: Віктор Неборак
Музика: Плач Єремії




Ти любиш розглядати шкіру
Яка формує тіло панни
Ти цю пантеру взяв на віру
Встромляєш в неї спис тюльпанний

Її навчили говорити
Хоча начхати їй на квіти
Ця усмішка бажає м'яса
В кров на арену неофіти

Злягання Риму рев пантери
Ар оргії судомні струми
У мозгах сплетені парфуми
Поети золотої ери

Налито в голови по вінця
Із місяця вино прозоре
Наповнить морем ваші пори
І кров смолиста і дивіться

Засмага смуга і печера
Вона богиня звірчи прірва
Вона гумова лялька шкіра
Чи морем створена Венера

Гітара в пальцях ловеласа
На звуки вишукані ласа

 

Коридор із двериа завбільшки в око..
Слова: Григорій Чубай
Музика: Плач Єремії




Невідаю як ми обоє
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око
Невідаю
Мабуть ми були
Випадковими слізьми
Що випадково сюди вкотилися
Мабуть що так мабуть
І тут собі раптом
Згадали що людими ми
Та вже немає нам назад вороття
Немає
Навіть якщо наші сльози
Звідси крізь двері викотяться
То ми все одно
Залишимось тут
Там за стінами
Заметляється про нас
Листя язиків на деревах тіл
Такі щасливі
Що можуть нас лише бачити
Що можуть сюди увійти
Такі нещасні
Що можуть нас лише бачити
Що не можуть сюди увійти
В коридорі з дверима
Завбільшки в око

 

Geograf,Ви вгадуєте мої музичні смаки

 

..........

 

Рутенія
Рожеве Місто
Слова: Анатолій Сухий
Музика: Анатолій Сухий




Друже, ти бачиш на сході
Рожеве місто синьої волі.
Зі сходом сонце встає,
Палац кришталево сяє.

Ти відчуваєш, як
Прокинулась твоя воля,
Сурмач підійме сурму
Золоту зіроньку грає.

Приспів:
Не руйнуйте в замку
Синього марева ранку.

Ти увійдеш в місто тихо,
Затремтять яринові роси,
Забракне тобі відваги,
Набери в джерелі чисті сльози,
Чисті сльози останніх надій.

Друже, пам'ятаєш на сході
Ми бачили нашу надію -
Вона малювала у небі
Знак Золотого Лева.

 

Холодно без трусів, дощ іде на голову,
Випив чаю, ось уже цигарок - ще одна,
А Кузьма каже, що буде війна...
Вибори-шмибори, випив би грошей би
Дощ іде човен пливе
І Іран каже що буде війна...

А в мене навіть рущниці нема,
Телевізора нема, води в крані нема
І знов там хтось по радіо співає шо буде війна
Як вдягнути труси, то не так зимно вже
Тільки от щось світло чисте досих пір не в мені
І знов хтось на війні, слухай вони мені дістали
Давай ідем на пиво...пішли

Em G A
Так ми добре собі йшли | (2)

І разом з нами йшли

Em G
Ангели, цигани, маври і козаки
A
Пастушки, ягнята, русалки, чортенята
Паралітики на роздорожжу
Ведмеді, спудеї, повії, пігмеї,
Кобзарі, самураї, металісти, дармограї,
Турки, яничари, індуси, ветерани,
маланки, маланці, гуцули, троянці...

А всіх інших перелічити просто не можливо
Бо були там ще горилеї, генерали, пиворізи
Мочиморди, голодранці, данайці, нанайці,
Салуїди, араби, опришки, кацапи, попурізки
Лезбіянки, скрябіни, білики, гномики, єремії,
Повалії, мавки, мавпи, елики дивні,
Чорні коти, громні жаби, алхіміки, проститутки,
Татари, побабісти, українці і мертві півні...

Так ми добре собі йшли | (4)


Холодно без трусів, дощ іде на голову,
Випив чаю, ось уже цигарок - ще одна,
А Кузьма знову каже, що буде війна...
Вибори-шмибори, випив би бабок би
Дощ іде човен пливе мальборо шмальборо
А Іран каже що буде війна...

А в мене далі рущниці нема,
Телевізора нема, води далі нема
І знов там хтось співає шо буде війна
Як вдягнути труси, то не так зимно вже
Тільки от щось світло чисте досих пір не в мені
слухай вони мене вже з тою війною дістали
Пішли на пиво...пішли

Так ми добре собі йшли | (4)

 

Ніч пурпурових вогнів
Слова: Анатолій Сухий
Музика: Анатолій Сухий




Я памятаю той день,
Але чаша повна дощу,
Ти в теплих квантах дощу,
Але колискова ночей
Напоїла нас тихим теплом.

Я — поранений днем,
Але чаша повна вогню,
Ти — в теплих квантах дощу,
Але твій шалений танок
Гасить ніч пурпурових вогнів.

Ти - в білих лініях рук,
Але дорога в туман,
Ти - в теплих квантах дощу,
Але твій шалений танок
Гасить ніч пурпурових вогнів.

Приспів:
Моя єдина, вернись до мене,
У синім небі, танок шалений,
Шал...

 

Вася Клаб
Хіпан

Кажуть колись в світі були
Волохаті такі піпли,
Курили план, їли дурман
Все ковтали і все пили.

Одного колись я зустрів,
Одного колись...

В його штанях пил всіх доріг,
Він незграбне кудлате чмо.
Бачив би Бог, що наробив
І до чого це призвело.

Але ж він літав, він літав,
Але ж він літав...

Спочатку пив, потім курив,
Разом з ним накурився я.
Потім співав мені "Let it be",
Пам’ятаю волав і я.

І я бачив як він літав,
І я бачив як...

Потім кричав "ми дєті цвєтов",
Потім плакав і щось просив,
Потім сказав, що він мій наґуаль,
Що то значить я не спросив.

Але ж я злетів разом з ним,
Але ж я злетів...

Кажуть, що він ще й досі в світах,
Його бачили тут і там.
І відтепер, як я курю дим,
Він приходить і б’є в тамтам.

І весь час літа, не вщуха,
І весь час співа:

"По Міссісіпі пливьот пірога,
в пірогє хіппі і хіппі многа"
"По Міссісіпі пливьот пірога,
в пірогє хіппі і хіппі многа"...






І ще оця

Глобус України
Слова: Тризубий Стас
Музика: Тризубий Стас

Цікава штука наші магазини,
Надивишся у них всіляких див.
За чим, питаю, черга? Кажуть - глобус України.
Постояв дві години - і вхопив.

На нім, як і належить Україні,
На жовто пофарбована земля,
Моря і океани, як і має бути - сині,
А головне - нема ніде кремля.

Іду собі до дому та й вивчаю
Хто, як і де на глобусі жиє,
З Грушевським розібралися, історію вже маєм,
Нарешті й географія вже є.

У школі нам балакали дурниці,
Шкода, що десять років сі провчив.
Ось, прошу пана - глобус.
Яка на нім столиця?
Ви ж видите самі, що то є Львів.

Поїдем далі, поглядом на північ,
Провінція Британія там в нас.
Колись ми всі годинники наводили на Грінвіч,
Тепер він перейшов на львівський час.

Змінились докорінно навіть Штати,
У Новім Йорку зараз Станіслав,
Колишні Кордільєри - то є західні Карпати,
А я цього без глобусу й не знав.

Ви чули, як співає Майкл Джексон?
То я вам скажу, що то за один:
Був в Калуші Михайло, на прізвище Олексин,
Ось він і є той Джексон, курвий син.

А що до тих японських електронік,
Колись до них поїхав наш Кравчук.
Тепер ті Міцубісі, Акай і Панасонік,
Одна єдина фірма - Панасюк.

На цілій кулі землі українські.
Ви хтіли би потрапити в Китай?
Сідаймо на трамвая їдемо по Стрийський,
Дві тисячі зупинок - і Шанхай.

Вже негр сі навчив "Героям Слава",
Ну просто не планета, а краса,
А де були Чернігів, Запоріжжя і Полтава,
Одне велике місто Ковбаса.

Планета Україна - неподільна.
Вареник, вишня, сало, коровай.
Єдина, незалежна, безмежна і суцільна -
Крутися і ніколи не вмирай-рай-рай...

 

Квіти в волоссі(Бумбокс)

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.

 

Бумбокс - Історія
Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов...



І оця пісенька (хоч кліп до неї взагалі нездалий)
Поліна
Слова: Андрій Хливнюк
Музика: Бумбокс

Поліна!.. Чуєш ти, Поля?..

Бекхем, він грає, кажеш, - інші не дуже.
Джастін, він може наревіти калюжу.
Як раптом шось, то Брюс усіх порятує.
У всіх тату є, - це я так констатую.
Трапляються ж комусь казкові герої,
А в тебе хто є? - В тебе я є! А хто я? -
Суцільна вада, соціальна провина,
Але, Поліна, я на колінах!

Приспів:
Буваю страшний, так насправді ж дитина,
Мабуть, усе іще первісна людина
Та головне ти зрозуміти повинна:
Поліна, я на колінах!
Я не люблю ні галасу, ані крику,
Коли не в свої справи люди пхнуть пику,
Це все пусте, одне ти знати повинна:
Поліна, я на колінах!

Клуні - чорнявий, а Сталоне, той дужий,
Бред Піт вже зайнятий, на нього байдуже.
Як раптом шось, Арні усіх пошматує,
У них є м'язи, - це вже ти констатуєш.
Трапляються ж комусь казкові герої.
А в тебе хто є? - В тебе я є! А хто я? -
Суцільна зрада, безпринципна тварина,
Але, Поліна, я на колінах!

Приспів.

Я ззовні страшний, а насправді дитина,
Мабуть, усе іще первісна людина
Та головне ти зрозуміти повинна:
Поліна, я на колінах!
Тож не люблю ні галасу, ані крику,
Коли не в свої справи люди пхнуть пику,
Це все пусте, одне ти знати повинна:
Поліна, я на колінах!
Я на колінах!

 

Підтримую

---------- Додано в 01:53 ---------- Попередній допис був написаний в 01:44 ----------

Одна(Бумбокс)

День як день, ніч як ніч.
Ніч як ніч, день як день.

Нарешті, знову ти повертаєшся додому.
Дивлюсь назад, хтось бананами гамує втому,
Хтось щось читає, хтось в метро втикає,
Лиш вона одна біля вікна тебе чекає.

І бачить – ти ходиш поруч тими ж дворами,
Через перехід праворуч, потім біля брами.
Можливо ти зупинишся, поглянеш – третій поверх зліва.
Така дурниця, а вона була б щаслива.

Ні, думаєш, як все дістало, життя замало,
І доля всі надії, сподівання розігнала.
Куди ідеш, що буде далі – питання,
Над якими зараз думати, повір, не варто.

Приспів:
Вона одна, вона одна, сидітиме біля вікна до темна.
Гукатиме тебе й мене, а час мине...
Вона одна, вона одна, є-ее.
Гукатиме тебе й мене, а час мине...

День як день, змінилося все давно.
День у день життя – кольорове кіно.
Ніч як ніч, як сяйво запалених свіч.
День як день, а ніч як ніч.

Вона чекала тільки на тебе, чуєш?
А ти і в вус не дуєш, ти побут свій лаштуєш.
Кохаєш свою машину і маєш стиль.
Отримав все, що хотів, доклав зусиль.

Чому ж тоді сумно – її немає поруч,
Як там: брама, другий будинок, потім праворуч?
Сходами летиш, третій поверх зліва,
Невже відчинить, невже буде щаслива?

Невже досягнув ти бажаної мети?
Все нормально: шампанське, квіти.
Ще хвилину стоїш, дзвоник лунає.
Ну хто там? – нікого немає.

Приспів

День як день, липень, листопад, квітень,
За вікном кожен з нас її мішень.
Ніч як ніч, в темряві вогонь світить.
Ніч як ніч, да, день як день.

Мрії прозорі в долонях, чоловічі забобони,
Довести, що ти найкращий, щурячі перегони.
Сіре місто, зранку тісто, ввечорі погони,
Поїзд далі не їде, звільніть, будь ласка, вагони.

В тому річ, що блакитними очима,
Ніч за плечима, дивиться дівчина.
Знає, що настане день, прийде весна,
Зрозумієш, що чекала вона одна.

Можливо буде день, да, прийде весна,
Ти зрозумієш, що чекала вона одна.
Скоро буде день, ага, прийде весна,
Зрозумієш, що чекала...

Приспів

---------- Додано в 02:08 ---------- Попередній допис був написаний в 01:53 ----------

Гуляли(Лесик-Band)
А гуляли, співали, любили і пили,
А в морду як моцно ми били.
Як крали, тікали, а лапали довго,
Лічили, а потім садили.
Да ну мене нашо, мамаша, бігме,
Як би знала ніколи на світ не пускала.
Загнали в блокаду,
Всі стали вовками і з дуру будують Канаду.

Приспів:
А най-го качка копне в задницю
За дорогу таку полядвицю.
А най їм повилазять вочі,
Шо всім горілка стала в боці.
Від регіонального правлєнія
Заліз в долги до опупєнія.
За поміч ношену подяку
Весь світ цілує моцно в руку.

А гуляєм, співаєм, всьо любим і п’ємо,
А в морду сильніше ше б’ємо.
Як крали – крадемо,
А лапають – файному пану у лапу даємо.
Да ну мене нашо, мамаша, бігме,
Як би знала ніколи на світ не пускала.
Загнали в блокаду,
Всі стали вовками і з дуру будують Канаду.

Приспів (2)

 

А мені з Лесика-Бенда подобається, ось ця задушевна історія


Рекет
Слова: Олександр Дацюк
Музика: Олександр Дацюк

Всю жизнь пахав у полі,
Там натерпівсі болі,
А президент дав волі,
Я бізнесменом став.
І мав солідне дєло,
Я випускав фанєру,
А дєло йшло, аж пєло,
Но вдруг прийшла біда.

То було десь так в серпню,
Прийшов в мою майстерню
Якийсь блатний в наколках
І з них п'ять бугаїв.
Назвав мене Кирюхов,
Раз пальнув поза вуха,
Казав, шоб я шомісіць
Фанєру відстігав.

Не дам вам ні копійки,
Ти тут сі не вимахуй,
Ану валіт всі звідси,
В колгоспі заробіт!
Він витігнув балончик,
Щось порскнув мені в писок,
І за якусь секунду
Розбив мя параліч.

Очнувсі я десь в лісі,
Вони ми мордували,
Як в кінах партизанів
Катує лютий враг.
Віддам вам всю фанєру
І клей, і циркулярку,
Тілько не бий по карку,
Йой, хлопці, не душіт!



І ця теж
Шейк з вогнем
Слова: Олександр Дацюк
Музика: Олександр Дацюк

А за нашов стодолом одним словом вже заграниця,
Поміж нашим і їхнім селом дріт колючий кругом.
Щосуботи в них танці
І ми слухаєм шейк, шо сі бави з яскравим вогньом.
Шо-шо-шо-шо-шо-шо...
Вже точно знають перфект тої мови всі з мої родини,
Був випадок: коли на христинах малої сестри
Дідо з татом запили і співали на ціле село:
Can baby love.

Приспів:
А ми з колєгами давно підкоп зробили, прорили,
О, тайно лазим на той бік.
А ми з колєгами волосє запустили, скрутили,
О, на танці ходим на прямік.
На танці ходим на прямік,
Ходим поки ніхто нас не врік на прямік!

Кожен другий в селі інформатор - ми добре то знаєм,
Конспірацію строго внідрили сексотам на зло,
Джинси в стайні ховаєм,
А фризуру у будні дні смальцем собі мастимо.

Приспів.

Якось раз через нас проповзала чорна година,
Прощавай, кока-кола і пламєнних танців прикол.
О, всім селом нас судили,
А остатними слово кричали: long lіve rock'n'roll.

Приспів.

 

Теж "Рекет" люблю

Поцілунок(Мертвий півень)

І присмак смерті на устах,
Вино у скронях тьмяно дзвонить,
Облич безтямних п’яна повідь,
І твої очі в дзеркалах.
Принади грації несуть,
Мені на все це наплювати,
Мені не знати рути-м’яти,
І упирів, що душі ссуть. (2)

Криваві губи їх – це сміх,
Що котить золоті кружальця,
Змішалися у шалі танців,
Сідниці їх і груди їх.
Вам зірка в оці до лиця,
А що мене вона не палить,
Візьміть уста мої на пам’ять,
Я п’ю цей вечір до кінця. (2)

Вам зірка в оці до лиця,
А що мене вона не палить,
Візьміть уста мої на пам’ять,
Я п’ю цей вечір до кінця.
Без уст я – іронічний жах,
Що упирем ікластим став би,
З очима ніжними кульбаби,
Якби не очі в дзеркалах. (2)

 

Мертвий Півень
Ми так жили немов співали джаз (Елегія післяноворічного ранку)


Це — спроба написати вірш про нас,
про нашу учту, молоду і п'яну.
Яке вино, яку хмільну оману
вливав у юні горла щедрий час!

Хоча не джаз, а камерні концерти
зривали нас, і ми ішли в снігах
на гору, де ліси росли і птах
кричав про щось таємне і відверте,
і від любові можна було вмерти.

Чи хто за нами йшов по тих слідах?

Та я забув, либонь, про головне:
йшов рік новий, те діялося в січні.
В будівлях спали мляві й анемічні
гуляки, що набралися до не-

пристойності. А ти пекла мене,

щоразу інша, не така. Ще з ночі —
тi дві руки у мене на плечах
я пам'ятав, і темне щось в очах.
Але який кретин повірить в очі?

Я підбирав ключі, слова пророчі,
хоча на ранок мій поет зачах…

Як тяжко повертатись на рівнину,
скотитись по гладенькій мерзлоті,
чи з'їхати, як я, на животі
в ту вуличку, що вигинала спину,
під маскарона бороду цапину,
де пияки, трамваї і святі,

де, все одно недремна, мов радар,
націлений на сни, чигала зрада,
а вихудлий біблійний виноградар
на брамах був розіп'ятий, сподар.
А з радіол шипів різдвяний дар
(хоча його й забрязкала естрада).

Туди, де всюди відбувався сон —
тяжкий, похмільний, післяноворічний,
туди, де кожен п'яний був зустрічний,
а всі зустрічні — п'яні. В унісон
співали ми, забувши про фасон.

Хоч ми й були, мов мандрівні актори,
і в нас був Ігор, він сурмив, як ас.
Якась наївна віра у Парнас,
чи то в Прованс,— але рушала гори!..
Отак ми йшли, немов сліпі у море,—
і ти, і я, і всі навколо нас…

 

Мертвий півень - Амалія Неборака (Adios muchachos...)

Ангели Божі – й ті не знають птаха
Моїх безодень. Ти забрала кров.
Амур мене, як шмаркача, зборов.
Ликуй, мала! Я в серці маю цвяха.

Іти війною на Москву чи ляха –
Яке це щастя супроти оков
Нудьги і туги. Я шалію, мов
Ефйоп скажений. Тоскно мені, бляха!

Бодай ти стала бабою старою,
Огидною, без носа і зубів,
Рахубо моя, згубо біснувата!

А все, що маєш, – є лишень дірою,
Котру я, грішний дурень, полюбив.
Ану тебе до ката – твого тата!

 

Сто років ніде не чула не бачила,і тексту пісні не могла знайти!Аж ось вона!!!Дякую:dancer::dance2:

Зайшов брат в кімнату,глянув що я роблю,і каже:"Тут що Geograf і XrustunkA змагаються,хто більше закине"

---------- Додано в 03:03 ---------- Попередній допис був написаний в 01:57 ----------

Усе в порядку(Samosaboyzz)
Усе в порядку
Я починаю нове життя
Новий день, нові думки
Та свіжі почуття
Усе спочатку
Знову змінне взуття, кольорові фото
Та перші відчуття
Тобі на згадку
Я залишаю свої мрії
І по порядку
Я забуваю всі події, розпорядки
І ще не втрачені надії...
Ставлю крапку
І тиша сумніви розвіє
Та все в порядку
Я забиваю,
І курю останню п’ятку
Потім працюю, їм і сплю...
Усе спочатку
Я розриваюсь і люблю
Всіх по порядку
Та все в порядку.

Приспів:
Та все в порядку
Це навіть більше, ніж моє життя
Проходить тихо,
Крок за кроком
Йде у забуття.
Знаходять долю за порогом мої відчуття
І знов дарує свою лірику
Моє...
Та все в порядку
Це навіть більше, ніж моє життя
Проходить тихо,
Крок за кроком
Йде у забуття.
Знаходять долю за порогом мої відчуття
І знов дарує свою лірику

Та все в порядку
Я починаю нове життя
Усе з початку
На згадку про дурні та прожиті роки
Залишив тільки дві малявки та фотокартки...
Ти як п’явка,
Що причепилась не туди
В цьому випадку
Ти іди собі, іди,
У непонятку
Наздожени сліди взуття
Кольорові фото та перші відчуття
Та все в порядку
З працівниками органів правопорядку,
Що причаїлися десь біля зоопарку
І їм не вперше зупинять мою дев’ятку
Та все в порядку.

Приспів (3)


А ще ця:
Сьогодні я(Опіум)

Сьогодні я
Заплутаю свята і будні
Побачу що друзі та судді
В одному обличчі сплелись
Сьогодні я
Тебе зрозумію напевно
І стану якимсь невід’ємним
Я стану таким як колись
Сьогодні я

Сьогодні я
Постукаю вітром у шибку
Раптово і трохи зашвидко
Сколишу в зіницях моря
Сьогодні я
Розірву дзвінком твої двері
Неквапом увійду в оселю
І прошепочу що моя
Сьогодні я

Кричала ти
Вкрадеш – та не донести
Без дна не переплисти
Плачеш в мої листи
Ти плачеш в мої листи
Сьогодні ти

Сьогодні я
Постукаю вітром у шибку
Раптово і трохи зашвидко
Сколишу в зіницях моря
Сьогодні я


І ось ця:
Лелеки(Океан Ельзи)

Звили давно гнізда лелеки
І близькі мої стали далекими
Вклеєні фото на пам’ять
В наступний альбом

Хлібом одним ситі й напоєні
Часом болять рани загоєні
А кому мало як завжди
Сидять за столом

Приспів:
Дайте нам бути такими, якими ми є
Дайте нам спокій від ваших щоденних атак
Дайте нам бути такими, якими ми є
Тому, хто чує давно вже все ясно й так

Зайві слова кимось та й сказані
Вільні думки недопоказані
Пальці стискають метал
А мовчить мікрофон

Тайни давно стали відомими
Друзі чомусь стали знайомими
Всі хочуть встигнути сісти
В останній вагон

Приспів (2)

 

Люби до смерті(Скрябін)


Кричали твої очі в темноті,
хотіла щось сказати ти мені.
Любов - це система комбінацій,
і ти свою не вибрала тоді.

Години за годинами повзли,
а ми до крісел ніби приросли.
Любов - це система комбінацій,
а ми своєї так і не знайшли.

Приспів:
Раз в житті дають людині крила,
раз в житті ти можеш відірватись від землі,
і вже коли піднявся, то не зупиняй політ!
Люби до смерті | (4)

Багато хто хотів би вже давно,
щоби в житті все було, як в кіно.
Любов - це система комбінацій,
свою ти мусиш знати все одно.

І є по світ ше такі дурні,
що проміняли свої чорні дні.
Любов - це система комбінацій,
ти не злетиш, коли лежиш на дні.

Приспів. (2)

 

Мертвий півень
Спитай


Спитай себе,
Чи добре так, як ти живеш?
Спитай у мами,
Чому тривожно їй,
Коли ти з дому йдеш?
Спитай у сина,
Чи спокійний він за старість тата?
Спитай у батька,
Чому він часом каже,
Що життя таке горбате?

Приспів:
Бо ми такі живі, бо ми вже їдемо,
Бо наша це земля!
Вона їм всім на зло не вмерла!
Бо правди хочемо, бо ми вже їдемо,
Бо наша це земля!
Вона їм всім на зло не вмерла!

Спитай у тих, що кажуть
Ніби в нас усе прекрасно.
Спитай у журналіста,
Говорити правду чи йому не страшно?
Спитай господарів,
Чи за добро вони своє спокійні?
Спитай у молодих,
Чи хочуть жити у такій країні?
Спитай...

Приспів. (2)

 

а мені зі Скрябіна ось ця подобається
(правда вживу він її чомусь не витягує)

Люди, як кораблі

Я не твій брат, ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені
Хто і в чому є винен, на нашій землі –
Люди, як кораблі
Кожен пливе поки хвиля несе
І поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна

На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони

Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Наш океан знає більше, ніж ми –
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі –
Люди як кораблі
Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно