Тексти улюблених пісень

Czerwone Gitary - Nie spoczniemy

Czerwone Gitary - Nie spoczniemy

Nieutulony w piersi żal,
Bo za jedną siną dalą - druga dal.
Nie spoczniemy, nim dojdziemy,
Nim zajdziemy w siódmy las.
Więc po drodze, więc po drodze
Zaśpiewajmy chociaż raz.

Nienasycony w sercu głód,
Bo za jednym mocnym chłodem drugi chłód.
Nie spoczniemy, nim dojdziemy,
Nim zajdziemy w siódmy las.
Więc po drodze, więc po drodze
Zaśpiewajmy jeszcze raz.

Niewytańczony wybrzmi bal,
Bo za jedną siną dalą - druga dal.
Nieuleczony uśnie ból;
Za pikowym czarnym królem - drugi król.

Niepocieszony mija czas,
Bo za jednym czarnym asem - drugi as.
Nie spoczniemy, nim dojdziemy,
Nim zajdziemy w siódmy las.
Więc po drodze, więc po drodze
Zaśpiewajmy chociaż raz.

Niewytańczony wybrzmi bal,
Bo za jedną siną dalą - druga dal.
Nieuleczony uśnie ból;
Za pikowym czarnym królem - drugi król.

Czy warto było kochać nas?
Może warto, lecz tą kartą źle grał czas.
Nie spoczniemy, nim dojdziemy,
Nim zajdziemy w siódmy las.
Więc po drodze, więc po drodze
Zaśpiewajmy jeszcze raz.

Обожнюю. Напевне, це вічна пісня.

http://www.mp3p.ru/mp/Czerwone_Gitary--Nie_spoczniemy.mp3

 

Не предлагайте дружбу мне
В. Малежик - Ю. Ремесник

Разлукой с Вами опечален,
Бреду по миру как во сне.
Спасибо Вам, что не солгали
В тот горький час себе и мне!
За ложь и будущий обман
Покинул я Ваш светлый дом.
Увы, я другом Вам не стану,
Дабы не стать потом врагом!

Живу в недоле, как в неволе,
У присмиревшего огня.
Храни Вас Бог от этой боли,
Что переполнила меня!
И пусть счастливый Ваш избранник
В ответ вам тихо скажет: "ДА!"
И я, надежды вечный странник,
За Вас порадуюсь тогда...

Не предлагайте дружбу мне,
Не предлагайте,
Я не гожусь на роль
Влюбленного пажа.
Безумство прежнее
Во мне предполагайте,
Как безрассудство
Расчехленного ножа...

 

Оголошення

Слова: Андрій Панчишин
Музика: Андрій Панчишин



По цілому місту на ринвах іржавих,
На стінах облізлих і на парканах,
Старанно розвішане оголошення,
Оголошення:
"Загублену мову рідну, материнську
Поверну власникові безкоштовно,
Безкоштовно."

Прилизаний диктор поправив краватку
І зуби блискучі продемонстрував,
А зараз послухайте оголошення,
Оголошення:
"Загублену мову рідну, материнську
Вважати недійсною, недійсною,
Недійсною."

У кожнім кіоску вечірня газета,
На третій сторінці в самому кутку
Читайте у рубриці оголошення,
Оголошення:
"Продам свою мову рідну, материнську
У доброму стані
Недорого, недорого."

У вечірню газету загорнуте сало
І диктора голос летить в порожнечу,
І ринву іржаву шкребуть двірники.
Даремно давали ви оголошення,
Оголошення.

Адже людина без рідної мови
Не зрозуміє його ніколи в житті,
Ніколи в житті, ніколи в житті.

*********

Ніде, ніде мене нема

Слова: Андрій Панчишин
Музика: Андрій Панчишин



Звичайний ранок сірий і буденний,
О пів на восьму задзвонив будильник,
Я неохоче очі відкриваю
І бачу раптом, що мене немає...
Ще очам своїм не вірю, біжу до люстра
І нікого там не бачу, в кімнаті пусто.
На горищі і в криниці,
І на кухні, і в світлиці,
Навіть, в шафі на полиці
Ніде, ніде мене нема,
Ніде, ніде мене нема...

Розгублений і злий я вибіг з дому
І кинувся услід собі самому,
Оббігав друзів, рідних і знайомих,
Пів дня дзвонив по різних телефонах,
Відчуваю, що мене покидають сили,
В витверезнику не було, в морг не привозили.
Всі мої старання марні, на роботі і в лікарні,
І в улюбленій кав'ярні
Ніде, ніде мене нема,
Ніде, ніде мене нема...

У розпачі вертаюся до хати,
І чую хтось хропе в моїй кімнаті,
Вмикаю світло, в ліжку з під перини
Стирчить моя нечесна чуприна.
І себе я пожалів і не став будити,
Роздягнувся, поруч ліг та й заснув, як вбитий.
Я наразі зачекаю, завтра вранці запитаю:
"Де ж це я тоді буваю,
Коли, коли мене нема,
Коли, коли мене нема?"

 

Торба на круче
Друг

Перестал и снова сыпет снег
Для тебя и для меня для всех
Кроме всех песков пустыни не узнать им его имя
Им сгорать под солнцем злющим обжигающим плюющем
А над нами злые тучи холода все круче-круче
И уже как две недели прогноз радио- и теле-
В самом деле здесь снова сыпет снег

Для тебя и для меня для всех
Лишь в космическом пространстве черном звездном постоянстве
Где нет снега и метели космонавты пролетели
А у нас как две недели не вылазим из постели
Поцелуями на теле торопить весну хотели
В самом деле здесь сыпет снег

Сыпет снег
Сыпет снег

Для тебя и для меня для всех

Только тот кто самый нужный самый северный и южный
Самый ищущий пропащий самый друг мой настоящий
Не увидит больше снега он вчера ушел на небо
Там влюбился и остался вездеход его сломался
Снег то шел то прекращался бился в окна разбивался
Он то плакал то смеялся улыбался-улыбался
Попрощался и снова снег пошел

Изменился мир и хорошо

Прежний мир был слишком грязным злым тупым и однообразным
Лицемерным и циничным слишком серым и двуличным
А теперь грязь незаметна мир стал белым мир стал светлым
Только нафиг он мне сдался лучше б друг со мной остался

Потерялся я прекратился бег
Перестал и снова сыпет снег

Торба-на-круче Друг

 

Її стиль життя не викликає загального схвалення -
Кажуть: В сіданці - шило, в голові - запалення!
Коли мислить - обов’язково знайомиться з основою,
Коли говорить - то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга - жодного,
Пиво - ліпший товариш, цигарка - найкраща подруга.
Від родичів тікає чи ховається в туалеті,
Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті.
На всій планеті шукатимеш з детальним планом -
Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим.
Собі створила принципи, обмежила себе рамками,
Колись мала кохання, яке загинуло під уламками.
Ночами - плаче та мріє, вдень - не вірить нікому.
І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...

Приспів:
Серед дивних рожевих снів,
Серед тисяч фальшивих слів,
Серед сотень порожніх розмов
Помирає твоя любов...

Йдучи на побачення, тримає серце зав’язаним.
Найважливіше слово завжди лишається несказаним.
Зустрічати - не треба, проводжати - не можна!
Сердечка, квіточки, пупсики - це так на неї не схоже!
Вона не преться за масами, не женеться за модою,
Живить себе образами, тішить себе свободою.
З тусовок пафосних вона відверто сміється,
Зате годинами сидітиме в бібліотеці.
Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим
Латати рани душі відвертим лагідним словом.
Та кожного, хто до неї, впритул наближається,
Вона панічно боїться, вона відверто лякається.
Її життя - наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан - глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!...

Приспів

А може все таки вона має рацію,
Що любов - це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може - навпаки? Любов - є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов - є! Не така вже й підступна та безталанна!
Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...

ТАРТАК

 

ХАНС ЛЯЙП

(1893-1983)


ЛИЛИ МАРЛЕН

Возле казармы, в свете фонаря
кружатся попарно листья сентября,
Ах как давно у этих стен
я сам стоял,
стоял и ждал
тебя, Лили Марлен,
тебя, Лили Марлен.

Если в окопах от страха не умру,
если мне снайпер не сделает дыру,
если я сам не сдамся в плен,
то будем вновь
крутить любовь
с тобой, Лили Марлен,
с тобой, Лили Марлен.

Лупят ураганным, Боже помоги,
я отдам Иванам шлем и сапоги,
лишь бы разрешили мне взамен
под фонарем
стоять вдвоем
с тобой, Лили Марлен,
с тобой, Лили Марлен.

Есть ли что банальней смерти на войне
и сентиментальней встречи при луне,
есть ли что круглей твоих колен,
колен твоих,
Ich liebe dich,
моя Лили Марлен,
моя Лили Марлен.

Кончатся снаряды, кончится война,
возле ограды, в сумерках одна,
будешь ты стоять у этих стен
во мгле стоять,
стоять и ждать
меня, Лили Марлен,
меня, Лили Марлен.

 

http://www.youtube.com/watch?v=mahkQQSCKmg&feature=related

 

Миорица
(Mioriţa este un poem folcloric românesc,)

Далеко за горами,

За горами-долами,

Где, как Рай, левада,

Проходили три стада

С тремя чабанами,

Молодыми парнями.

Один молдованин,

Другой вранчеанин,

А третий венгерец.

И этот вранчанин

И венгерский парень

В сторонку отбились,

Вдвоем сговорились

На закате убить,

Убить-погубить

Молдовского брата:

Живет-де богато,

Большие стада-то!

Псы его смелее,

И овцы жирнее,

И кони быстрее!

Но овечка серая,

Серая, белая

Пастуха жалеет,

Третий день все блеет,

Все не умолкает.

-Ты, овечка серая,

Серая, белая,

Что ты все блеешь?

Или ты болеешь?

Иль тебе, касатке,

Муравы не сладки?

-Ах, хозяин, надо

Гнать скорее стадо

В рощу, где прохлада.

Там трава для нас,

Там и тень для вас.

Позови собаку,

Ту, что рвется в драку,

Сильную и верную.

Ведь в пору вечернюю

Тебя хотят убить,

Убить-погубить

Этот вранчанин

И венгерский парень.

-Овечка моя,

Раз погибну я

На поле зеленом

Под высоким кленом,

Скажи, пусть вранчанин

И венгерский парень

Похоронят рядом

Меня со стадом.

Что б слышно мне было

В тишине могилы,

Как блеют овечки

В загоне у речки.

Ты им так скажи,

А в гроб мне положи

Буковую дудку,

Что милую зовет,

Костяную дудку,



Далеко за горами,

За горами-долами,

Где, как Рай, левада,

Проходили три стада

С тремя чабанами,

Молодыми парнями.

Один молдованин,

Другой вранчеанин,

А третий венгерец.

И этот вранчанин

И венгерский парень

В сторонку отбились,

Вдвоем сговорились

На закате убить,

Убить-погубить

Молдовского брата:

Живет-де богато,

Большие стада-то!

Псы его смелее,

И овцы жирнее,

И кони быстрее!

Но овечка серая,

Серая, белая

Пастуха жалеет,

Третий день все блеет,

Все не умолкает.

-Ты, овечка серая,

Серая, белая,

Что ты все блеешь?

Или ты болеешь?

Иль тебе, касатке,

Муравы не сладки?

-Ах, хозяин, надо

Гнать скорее стадо

В рощу, где прохлада.

Там трава для нас,

Там и тень для вас.

Позови собаку,

Ту, что рвется в драку,

Сильную и верную.

Ведь в пору вечернюю

Тебя хотят убить,

Убить-погубить

Этот вранчанин

И венгерский парень.

-Овечка моя,

Раз погибну я

На поле зеленом

Под высоким кленом,

Скажи, пусть вранчанин

И венгерский парень

Похоронят рядом

Меня со стадом.

Что б слышно мне было

В тишине могилы,

Как блеют овечки

В загоне у речки.

Ты им так скажи,

А в гроб мне положи

Буковую дудку,

Что милую зовет,

Костяную дудку,

Что песню в душу льет,

Бузинную дудку,

Что пламенно поет.

Ветер в них подует,

Овцы затоскуют,

Станут в круг унылый

Плакать над могилой.

Им не говори ты,

Что лежу убитый.

Скажи, овца моя,

Что обвенчался я

С царевной прекрасной,

С невестою ясной;

Как свадьбу играли,

Звезды сияли,

Одна упала;

Солнце держало,

Луна подымала

Венцы над нами;

Были гостями

Чинары да ели;

Птицы нам пели,

Нас величали,

А горы венчали.

А если ты встретишь,

Если заметишь,

Как матушка ходит,

По полю бродит

В шерстяном кушаке,

Плачет о сынке,

Просит встречного,

Поперечного:

”Не видал ли ты,

Не встречал ли ты

Любимого сынка,

Статного пастушка?

Личико у сынка

Белей молока;

В усиках волос-

Что пшеничный колос;

Кудри у него-

Что вороново крыло;

Ясные очи

Чернее ночи”,-

Ты ее пожалей,

Про меня скажи ты ей,

Скажи, овца моя,

Что женился я

На царевне прекрасной,

Невесте ясной.

Но, моя отрада,

Говорить не надо,

Что, как свадьбу играли,

Ярко звезды сняли,

Да одна упала;

Солнце держало,

Луна подымала

Венцы над нами;

Были гостями

Чинары да ели;

Птицы нам пели,

Нас величали,

А горы венчали.



Якось сумно й за вікном дощик ллє

 

Ти в серці моїм, в моїх думках,
В мріях і снах моїх.
Ти - промінь зорі в сірих снігах,
В смутку шляхів моїх.

Приспів:
Де ніч народжує день,
Де світло народжує тіні,
Де я кохаю тебе,
Де в серці стріла,
Де крига в очах твоїх тане,
Ти, з вогню і води,
Квітка жаги, квітка свободи.

Листя із теплих гілок твоїх
Пада на чорну землю.
Пісня лине із вуст твоїх
В небо і в моє серце.

Приспів

Де ніч народжує день,
Де світло народжує тіні.
Там, де ніч народжує день,
Там, де світло народжує тіні.

http://www.youtube.com/watch?v=8TvS8QCBzyI&feature=related

 

"В небе канареечка"

В небе канареечка летает
И спивае прямо в горизонт.
А мы пийдем выпьем погуляем -
В цьому все життя и весь наш резон.

Нас чекають барышни-коханки,
Жизнь така, що просто мармелад.
Так заграй, заграй же нам гитарка
На веселый дуже на очень лад.

Моя мама сердце добре мае,
А папаша мають магазин.
И воны меня меня не обижають,
Бо у них один я шикарный сын.

 

http://www.youtube.com/watch?v=t_Ovoq41STs&feature=related

 

Вулиця без назви

Слова: Андрій Панчишин
Музика: Андрій Панчишин



Є вулиця без назви в моїм місті,
На ній будинки без дверей, без вікон,
Дерева на яких немає листя
І три розбитих ліхтарі-каліки.

На вулиці без назви непогода
Ніколи вас зненацька не застане,
Дощу і снігу тут не було зроду,
І сонця теж, тут виключно тумани.

На вулицю без назви потрапити нескладно,
Лиш спробуй заблукати, осліпнувши від сліз,
Коли нарешті зможеш піднести вгору очі,
Пізнаєш без вагання знайомий краєвид.

А вулиця без назви непривітна -
Ніхто назустріч не простягне руку.
Тут мешкають в будиночках без вікон
Самотні ночі, довгі дні розлуки.

По вулиці без назви я блукаю,
Здалека від трамваю, друзів, стресів,
Якщо колись про мене пригадаєш,
Пришли мені поштівку без адреси...

 

Панчишин



Країна У

Країна моїх снів кошмарних снів
країна моїх днів безглуздих днів
країна моїх слів дешевих слів
країна У

країна цвинтарів зруйнованих
країна вівтарів сплюндрованих
країна прапорів опльованих
країна У

Країна ворогів заручених
країна співаків замучених
країна брехунів закінчених
країна крикунів нелічених
країна трударів збезчещених
країна матерів нехрещених
країна байстрюків заплаканих
країна віслюків неляканих
країна шандарів муштрованих
країна тайняків вгодованих
країна У
країна У
країна У
країна У

Країна моїх снів кошмарних снів
країна моїх днів безглуздих днів
країна моїх слів дешевих слів
країна У
країна У
країна У

 

Эх, жаль, песни не слыхал. Но на текст наткнулся как-то - не могу забыть...

Горі малинячком
Лемківська пісня

Горі малинячком,
Долу малинячком,
Назвало ня дівча, гей,
Великим пиячком.

Я не п'ю палюнкы,
Лем палену воду,
Не кохам дівчатко, гей,
А лем єй уроду.

Палюночку пив бы-м,
Дівчатко любив бы-м,
Чорны очка мала, гей,
Вера, полюбив бы-м!

Дай же мі, Боженьку,
Гарду жениченьку,
Жебы ня водила, гей,
З корчмы за рученьку.

Жебы ня водила,
Жебы ня не била;
Добра бы то, Боже, гей,
Жениченька была!

Мыслила-с, мамичко,
Же ся ня не збудеш,
Я ти повідала, гей,
Же плакати будеш!

Ой плачу я, плачу
На свою мамичку,
Же ня замуж дала, гей,
Таку невеличку...

Ни мі з хлопом спати,
Ни в хыжы лишати;
Ой, Боже мій, Боже, гей,
Што ж буде почати?

Юж-єм ся оженив,
Юж навікы амінь,
Юж-єм си прив'язав, гей,
До главичкы камінь.

Юж-єм ся оженив,
Юж буду свою мав,
А юж вас, дівчата, гей,
Не буду любував!

Весіля ся кінчыт,
Біда ся зачынат,
Пані млада плаче, гей,
Же юж не вытрымат...

Ни шыти, ни прясти,
Ни хыжу підмести,
Корови не здоїт,
Бо ся хвоста боїт.

http://www.pisni.org.ua/songs/229010.html

 

а мені дуже подобається така лемківська -

Под облачком
Под облачком явір похилений,
Сідит на нім пташок прімилений.
Слухай, мила, як тот пташок співат,
Же з любови нич добра не биват.
Же з любови, же з любови
Нич добра не биват.

Ци та любов єст од Бога дана?
Ци лем може д’яблом підшептана?
Хоц би-с не хтів, то мусиш любити,
Хоц би-с не хтів, прото маш терпіти.
Хоц би-с не хтів, хоц би-с не хтів,
Прото маш терпіти.

Моя мила, ти покусо єдна,
Любив я тя не рік та не два.
Далас ти мі зілля ся напити.
Не мож, мила, ніяк без тя жити.
Не мож, мила, не мож, мила,
Ніяк без тя жити.

Ми ворожка давно ворожила,
Же мя здурит дівка чорнобрива.
Же не буду видів за ньом світа,
Аж проминут мої млади літа.
Аж проминут, аж проминут
Мої млади літа.

Под облачком явір зеленіє.
Посмотр, мила, як тот вітер віє.
Може, вирве єго з коренями.
Мила моя, што то буде з нами?
Мила моя, мила моя,
Што то буде з нами?

(у виконанні Анички тут - http://te.pp.net.ua/load/7-1-0-121 )

 

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Слова: Василь Симоненко
Музика: Анатолій Пашкевич

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину

--------------------------------------
Dm A7 Dm
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Dm C C7 F
Виростуть з тобою приспані тривоги.
Dm B F Gm
За тобою завжди будуть мандрувати |
Dm C F Gm A7 Dm |
Очі материнські і білява хата.

 

http://www.youtube.com/watch?v=z0WBd9BoQxg&feature=related

 

Т.Снежина

ФИГАРО

Когда сумрак ночи погасит свечи
И рампы свет даст отдых глазам,
Усталость тебя обнимет за плечи
И волю даст запретным слезам.

Тяжёлой рукой ты снимешь маску,
Что тяжко сковала чувства твои,
Уйдёшь от дневной придуманной сказки,
Чтоб снова вернуться под своды свои.

В усталых глазах ночное молчанье,
Пустая дорога в кайме фонарей.
Луна озарит твой профиль печальный
И боль одиночества станет острей.

Блуждающий сон крылом не укроет
Усталого тела бессильный покой,
Ты сильной рукой слёзы слабости скроешь,
Сейчас ты один и будешь собой.

И всё промелькнувшее за день сольётся
В единый поток разноцветных огней.
Ещё день один пролетел, не вернётся,
Но вновь повторится сюжет этих дней.

На след от слезы, скупой и солёной,
На тень в уголках губ печальных Пьеро
Кладёшь каждый день для публики вольной
На хрупкую душу свой грим - Фигаро...

Ведь им всё равно, кто есть ты под гримом,
Как бьётся в груди и что на душе,
Ты стал среди них давно пилигримом,
Откуда пришёл, не помня уже.

Всю ночь проведёшь без сна и без ласки,
С тоскою своей один на один,
А утром наденешь привычную маску.
Ты вновь Фигаро! Ты всеми любим!

 

Freemasons feat. Sophie Ellis Bextor - Heartbreak Make Me A Dancer


Heartbreak... Heartbreak...
Heartbreak...
Uh! Oh! Uh! Oh! ...

Iґve tried to hold myself together
Tried to forget youґve gone away
The tears Iґve cried they wonґt subside
Unless the music starts to play

Keep it coming on and on and on

Heartbreak makes me a dancer dancer
DJ give me the answer answer
Love stop getting me down down down
Do it alone I could do it alone
Heartbreak make me a dancer dancer
Keep my heart beating faster faster
Love stop bringing me down down down
Do it alone I could do it alone

I need to feel Iґm getting stronger
Long as Iґm moving it feels true
And with each step I will forget
Forget all those memories of you

Keep it coming on and on and on

Heartbreak makes me a dancer dancer
DJ give me the answer answer
Love stop getting me down down down
Do it alone I could do it alone
Heartbreak make me a dancer dancer
Keep my heart beating faster faster
Love stop bringing me down down down
Do it alone I could do it alone

Heartbreak... Heartbreak...
Heartbreak... Heartbreak...

Heartbreak makes me a dancer dancer
DJ give me the answer answer
Love stop getting me down down down
Do it alone I could do it alone
Heartbreak make me a dancer dancer
Keep my heart beating faster faster
Love stop bringing me down down down
Do it alone I could do it alone

 

Не така що б любимая але після Євро гримить .

Тикки Шельен



Птица-боров

Агой! Ты слышишь этот дикий вой?

Не беспокойся, Бог с тобой —

ведь это просто брачный крик

Пичуги борова,

Что в области гнездится Костромской.

В соседних селах ударяются в запой,

Когда она кричит

И рыщет по испуганным лесам

В поисках партнера.



Оле! Смотрите, люди, Дарвин прав:

Природа спрятала в рукав

Немало козырных тузов

Навроде борова,

Когда, наевшись разных сочных трав,

Он, пролетая, испускает брачный рев,

Раскинувши крыла,

Несясь по офигевшим небесам

В поисках партнера.



Когда настанет время для гнезда,

Он улетает в города,

Сухой листвою забросав

Гнездовье борова —

Четыре антрацитовых яйца,

Что преют с попустительства отца,

Чтоб через десять лет потрескаться

И выпустить на свет

Потомство борова,



И снова мы услышим в час ночной

Непревзойденной мерзостности вой —

То птицы боровы летят

В поисках партнера.



Вслед за птицею боровом

Пролетая над городом,

Устраняя с дороги всех

Воробей-голубей.



В поисках партнера.