Тексти улюблених пісень

Трояндовий вальс

Слова: Ярослав Нечуйвітер
Музика: Андрій Євтушенко



Трояндовий вальс
на Замку станцюємо.
Білий.
Під музику вітру
кружлятимем пристрасно ми
між кленів самотніх,
що листя давно загубили,
між мудрих каштанів,
котрі вже чекають зими...

Трояндовий вальс
під зоряним небом бездонним –
лиш сяючі очі
і тихе твоє:
– Раз – два – три...
А потім – щасливі –
Ми містом блукатимем сонним
і стукіт сердець
підійматиме нас догори!

Трояндовий вальс –
як виклик грядущим морозам!
Ми знаєм напевно,
що не подолати їм нас!
Трояндовий вальс –
в очах твоїх радісні сльози...
Трояндовий вальс,
Трояндовий вальс,
Вальс...

 

Я закохався не у Вас

Слова: Андрій Євтушенко
Музика: Андрій Євтушенко



Я закохався не у Вас –
Я закохався в Ваші очі.
Вони мені посеред ночі
У снах ввижаються не раз.

Я закохався не у Вас –
Я закохався в Ваші руки.
Їх теплий дотик в час розлуки
Мені нагадує про Вас.

Я закохався не у Вас –
Я закохався у Ваш голос.
Він підійма душі моєї тонус,
Хоч Ваше слово без прикрас.

Я закохався не у Вас –
Я закохався в Ваші мрії.
Ну що ж тепер зі мною вдієш:
Я закохавсь-таки у Вас.

 

Білі лебеді

Слова: Михайло Ткач
Музика: Олександр Білаш



Посідали лебеді на воду,
Задивились лебеді на вроду,
А лебідка лебедеві пара,
Не засмучуй небо, сива хмаро,
Не чорнійте дні на небосхилі,
Хай обручки сонця котять хвилі...

Приспів:
Не летіть, літа, так дуже швидко,
Хай поплава з лебедем лебідка.

Хай же краще висохне озерце,
Ніж кохання в лебединім серці,
Без лебідки помирає лебідь,
Склавши крила, падає із неба.
Пада лебідь - винести не сила:
Самотина світ йому закрила...

Приспів.

Доки може плавать біла лада,
Не спокусить ладу хитра зрада,
Бо любов у лебединім світі
Як висока пісня у зеніті.
Тільки раз кохає білий лебідь,
Тільки раз злітає він у небо...

 

Найкраща мить

Слова: Дмитро Павличко
Музика: Олександр Білаш



Моя душа чекає дива
І вся тривогою щемить.
Десь недалеко мить щаслива,
Мого життя найкраща мить.

А може, це лишень омана,
І не діждусь нічого я.
Ту мить, як зірку ніч весняна,
Згубила молодість моя.

Чому ж не спомин, а чекання
Щодня в душі моїй тремтить,
Так наче мить моя остання
Те диво має об'явить.

 

Не забудь

Слова: Богдан Стельмах
Музика: Богдан-Юрій Янівський




Не забудь, яка стрімка
Людської пам'яті ріка...
Не забудь, яка гірка
Любов між нами -
В самоті блука,
В далині зника
Поміж берегами.

Не забудь моїх очей
В тужливій темряві ночей.
Не мовчи, о, не мовчи -
Моє ім'я ти
Вічно шепочи,
Вічно шепочи,
Щоб не забувати.


Не забудь — сніги впадуть,
Літа з водою одпливуть...
Хоч в думках зі мною будь.
Не забудь, не забудь.
Вирує пам'ять, як ріка поміж дібров, -
Пливе, не тоне в тій ріці моя любов.

Одізвись мені колись,
Луною в серці одізвись,
Чи приснись, бодай приснись
Дощем травневим,
Зіркою в очах,
Птахом в небесах,
Цвітом яблуневим.

Пам'ятай, що з летом днів
Виходить пам'ять з берегів,
Залива усе довкіл
Вогнем любові,
Греблі часу рве,
Як життя живе,
Як весняна повінь.

Не забудь — сніги впадуть,
Літа з водою одпливуть...
Хоч в думках зі мною будь -
Не забудь, не забудь.
Вирує пам'ять, як ріка поміж дібров, -
Пливе, не тоне в тій ріці моя любов.

Не забудь, яка стрімка
Людської пам'яті ріка. -
Там любов моя гірка
Не зника, не зника.

 

Всем нашим встречам разлуки, увы, суждены
.Тих и печален ручей у янтарной сосны.
Пеплом несмелым подернулись угли костра.
Вот и окончено все, расставаться пора
.Припев:
Милая моя, солнышко лесное,
Где, в каких краях встретишься со мною?
Крылья сложили палатки - их кончен полет,
Крылья расправил искатель разлук - самолет.
И потихонечку пятится трап от крыла...
Вот уж, действительно, пропасть меж нами легла.
Припев.
Не утешайте меня - мне слова не нужны.
Мне б разыскать тот ручей у янтарной сосны.
Вдруг сквозь туман там краснеет кусочек огня,
Вдруг у огня ожидают, представьте, меня.
Припев

 

Роксоляна


Стара кав'ярня в центрi Львова
Я зайшов туди раптово
Ти сиділа за столічкoм в глибині
Філіжанку з порцеляни
Елеганцько, двома пальцями
Ти тримала і посміхалась мені

Приспів:

Роксоляно, мені бракує твоїх уст
Роксоляно, мені бракує твоїх очей
Роксоляно, мені бракує твого бюсту
Роксоляно, i тих шальоних ночей

Потім ми шпацерували,
Пили пиво з дерунами,
І шампана, і горілку, і каберне.
Потім ніц не пам`ятаю,
Рано очі відкриваю,
А біля ліжка - чорне твоє комбіне.

Приспів.

А в наступний понеділок
Шось ми в споднях засвербіло,
Я пахвину аж до виразки роздер.
Сіро-ртутну мазь купив
І мастив, мастив, мастив.
Роксоляно, з ким тобі файно тепер?

 

Олександра
Пане янголе, заходтьте - я останній...
Хто не зрадив і залишився на чатах
Нині день мого святого Олександра
Будем разом за здоров"я чаркувати...

Нині день для тихих спогадів і плачу
Нині час, коли свіча злилась з зорею,
Пане янголе, ти з голосом дорадчим
завжди правив, правив долею моєю...
Підкажи тепер, як гріх отой здолати?
Цю любов, яка без чину і без сану...
Дівчинка, що бігає по хаті
Сонечко, на ймення Олександра.


Донечка, як сонечко
Бігає по хаті
А за нею няньками
Янголи крилаті...
Тільки б не упала
Тільки б не забилась
Тільки б моє щастя
десь не розгубилось...



пи. си. вгадайте чия пісня?

 

Коли до губ твоїх

Слова: Григорій Чубай
Музика: Тарас Чубай




Коли до губ твоїх лишається пів подиху
Коли до губ твоїх лишається пів кроку
Зіниці твої виткані із подиву
В очах у тебе синьо і широко


Щось шепчеш зачаровано і тихо ти
Той шепіт мою тишу синьокрає
І забуваю я що вмію дихати
І що ходити вмію забуваю

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає
Неступленим пів кроку залишається
Пів подиху у горлі застряває

Зіниці твої виткані із подиву
В очах у тебе синьо і широко
Але до губ твоїх лишається півподиху
До губ твоїх лишається пів кроку

 

то є пісня на російській мові, я її колись виконувала на українській мові в таборі на азовському морі,але,нажаль, зараз не пригадаю всі слова,тому:

М.БОЯРСЬКИЙ

Вновь о том что день уходит с Земли
Ты негромко спой мне
Этот день быть может где-то вдали
Мы не однажды вспомним
Вспомним как прозрачный месяц плывет
Над ночной прохладой
Лишь о том что все пройдет
Лишь о том что все пройдет
Вспоминать не надо
Вспоминать не надо
Все пройдет и печаль и радость
Все пройдет так устроен свет
Все пройдет только верить надо
Что любовь не проходит нет
Спой о том как вдаль плывут корабли
Не сдаваясь бурям
Спой о том что ради нашей любви
Весь этот мир придуман
Спой о том что биться не устает
Сердце с сердцем рядом
Лишь о том что все пройдет
Вспоминать не надо
Лишь о том что все пройдет
Вспоминать не надо
Все пройдет и печаль и радость
Все пройдет так устроен свет
Все пройдет только верить надо
Что любовь не проходит нет
Вновь о том что день уходит с Земли
Ты негромко спой мне
Этот день быть может где-то вдали
Мы не однажды вспомним
Вспомним как звезда всю ночь напролет
Смотрит синим взглядом
Лишь о том что все пройдет
Вспоминать не надо
Лишь о том что все пройдет
Вспоминать не надо
Все пройдет и печаль и радость
Все пройдет так устроен свет
Все пройдет только верить надо
Что любовь не проходит нет
Не проходит нет не проходит нет

 

Czy te oczy mogą kłamać? (Чи ті очі могуть брехати)
Агнешка Осьецка

A gdy się zejdą, raz i drugi,
kobieta po przejściach, mężczyzna z przeszłością,
bardzo się męczą, męczą przez czas długi,
co zrobić, co zrobić z tą miłością.

On już je widział, on zna te dziewczyny,
z poszarpanymi nerwami, co wracają nad ranem nie
same, on już słyszał o życiu złamanym.
Ona już wie, już zna te historie,
że żona go nie rozumie, że wcale ze sobą nie śpią,
ona na pamięć to umie.

Jakże o tym zapomnieć, jak w pamięci to zatrzeć,
lepiej milczeć przytomnie i patrzeć.

Приспів
Czy te oczy mogą kłamać ?Chyba nie.
Czy ja mógłbym serce złamać itp. ?
Gdy się farsa zmienia w dramat, nie gnam w kąt.
Czy te oczy mogą kłamać - ależ skąd.

A gdy się czasem w życiu uda,
kobiecie z przeszłością, mężczyźnie po przejściach.
Kąt wynajmują gdzieś u ludzi
i łapią, i łapią trochę szczęścia.
On zapomina na rok te dziewczyny z bardzo długimi nogami,
co wracają nad ranem nie same,
woli ciszę z radzieckim szampanem.

Ona już ma , już ma taką pewność,
o którą wszystkim wam chodzi,
zasypia bez żadnych proszków, wino w lodówce się chłodzi.

A gdy przyjdzie zapomnieć i w pamięci to zatrzeć,
lepiej milczeć przytomnie i patrzeć.

Приспів
Czy te oczy mogą kłamać? Chyba nie.
Czy ja mógłbym serce złamać itp. ?
Kiedyś to zrozumiesz sama, to był błąd.
Czy te oczy mogą kłamać - ależ skąd.

I czy te oczy mogą kłamać ?Chyba nie.
Czy ja mógłbym serce złamać itp. ?
Kiedyś to zrozumiesz sama, to był błąd.
Czy te oczy mogą kłamać - ależ skąd.

А тут співають Юстина Стечковска і А.Домагаров

http://www.youtube.com/watch?v=6Fldz8r1fcM

 

Елегія

У довгій розлуці, в далекій дорозі
Завжди одиноко і сумно мені,
Вривається спогад в нестерпній тривозі
Щоб серце палало, щоб серце палало в юнацькім вогні.

Ти маревом будеш завжди, будеш завжди невідступно тривоги болем.
Твій блиск очей живе в мені,
Як в далині живуть вогні, що ти до них ідеш весь вік
Життя безмежно довгим полем, годинам загубивши лік.

Приходить до мене неждана і ждана
Кохана забута, у світі одна, —
А може, це мрія, тремка і незнана,
А може, це вічно, а може, це вічно зелена весна.

 

Золотоволоска
вірш: Анатолій Драгомирецький

Із якої казки ти прийшла до мене
Й навкруги збудила провесінь зелену?
Із якої казки, із якого дива
Ти, немов жар-птиця, в сон мій прилетіла?

Приспів:

Золотоволоско — ти моя печаль,
Бо твоє волосся — золотий ручай,
Бо твоє волосся я забуть не зміг, —
Дай мені втопитись в хвилях золотих.

Як захмарить небо у осінні дні,
То весняним сонцем світиш ти мені,
Та за сонце більше в тебе ясноти, —
Як зуміла з казки ти сюди прийти?

 

Коли я думаю про тебе
вірш: І. Лазаревський

З’явись мені. Для тебе квітнуть весни.
Ну хоч приснись мені, хай марно плаче тихий дощ,
Бо засвітились райдуг перевесла.
Хай марно плаче тихий дощ...

Приспів:

За літа минулі залітає спогад,
За літа майбутні залітає мрія.
Коли я думаю про тебе,
Всі барви знов дарує небо,
Коли я думаю про тебе...

З’явись мені із довгого мовчання.
Ну хоч прийди у сні —
Хай сонце сіло вдалині,
Але омиє завтрашнє світання...
Хай сонце сіло вдалині...

 

Незване моє кохання
вірш: Ростислав Братунь

О незване моє кохання,
Ти, можливо, — лиш юності спалах.
Бо приходиш крізь довге чекання,
Коли зовсім тебе не чекала...
Ні, не треба, не треба, не треба!
Обійди, я молю, стороною,
Як гроза віддаляється з неба,
Грім лишивши бриніти струною.

О незване моє кохання,
Ти неждане і ждане тривожно.
На світанок гірке сподівання,
Як чекати вже більше не можна.
Ні, не треба, не треба, не треба!
Усміхнись і сховайся за обрій,
Так як сонце втікає із неба
У осінній негоді недобрій.

О незване моє кохання,
Залишися довіку у мріях,
Бо задовго тривало чекання,
Щоб ти щастя принесло — не вірю!
Ні, не треба, не треба, не треба!
Недоспівана буде хай пісня —
І живе не відкрита для тебе
Одинока любов моя пізня!

 

Світ без тебе
вірш: Василь Бабух

Далечінь між нами — місто доріг,
Далечінь між нами — місто розлук.
Тільки б ти в душі своїй зберіг
Лебединий поклик моїх рук.

Без тебе світ — зів’ялий квіт,
Без тебе світ — студений лід,
Без тебе спів гірських вітрів
Журбою в серці забринів.

А в днину сонця і тривог
Одна любов у нас на двох.
Одна любов, одна печаль,
Єдина стежка в синю даль.

Як немає квітки без тепла,
Так нема кохання без чекань!
Я без тебе — човен без весла,
Повернись і в очі мої глянь.

Як немає літа без весни,
Так нема кохання без надій,
Повернися знову в мої сни,
Будь струною скрипки моїх мрій.

Без тебе світ — зів’ялий квіт,
Без тебе світ — студений лід,
Без тебе спів гірських вітрів
Журбою в серці забринів.

А в днину сонця і тривог
Одна любов у нас на двох.
Одна любов, одна печаль,
Єдина стежка в синю даль
І стежка в синю даль,

 

Красиво пшетская в песне звучит.
Красиво.
Однозначно.

 

Де зорі нагадують тебе

Слова: Сергій Василюк
Музика: Сергій Василюк



Зроби хоч щось
І поверни мені життя,
Я промовляю знов і знов
Твоє ім'я.

Мій дім одиноко за вікном
Знову чекатиме тебе,
Мій дім одиноко вдалині
Знову чекатиме тебе...

Чи віриш ти,
Що вірю я в рай на Землі?
Чи знаєш ти,
Що знаю де його знайти?

Він там одиноко за вікном
Знову чекатиме тебе,
Десь там одиноко вдалині
Знову чекатиме тебе...

І знову сон заповнив всі мої думки,
Я дав би все,
Якби лише хотіла ти...
І знову мій порожній дім і я...

Та може зміниться усе
І ти прийдеш,
За сотні років
Може ти мене знайдеш

Десь там одиноко за вікном,
Де зорі нагадують тебе.
Десь там одиноко вдалині,
Де зорі нагадують тебе...