Тексти улюблених пісень

Я біг за тінню

Слова: Олександр Богачук
Музика: Анатолій Андрухов



Я біг за тінню,
Вона тікала.
Хотів догнати
Я тінь твою.
Добіг до річки —
І тінь упала...
Один на березі
Стою.

Майнули весла,
Немов заграва,
Тебе із іншим
Несли в човні.
На тому боці,
Де човен плава,
Немає берега
Мені.

Блакитна хвиля
Питає синю:
Чого дивлюся
У далечінь?..
Вона не знає,
Що біг за тінню,
А нині сам
Стою, мов тінь.

 

Ніч

Слова: Олександр Богачук
Музика: Климентій Домінчен



Ніч, ніч, ніч.
Річка веслує в тумані,
Ніч, ніч, ніч.
Місяць приліг вдалині.
Серце, клич
Очі, ті очі кохані,
Клич, клич, клич,
Може, всміхнеться у сні.

Ніч, ніч, ніч.
Хвиля шепоче до хвилі.
Ніч, ніч, ніч.
Зорі заснули в човні.
Серце, клич
Руки, ті рученьки милі,
Клич, клич, клич,
Може, обіймуть у сні.

Ніч, ніч, ніч.
Скільки ночей тих минуло!
Ніч, ніч, ніч.
Тиша стоїть у вікні.
Серце, клич
Те, що в тобі не заснуло,
Клич, клич, клич,
Може, провідає в сні.

 

Осінній дзвін

Слова: Олександр Богачук
Музика: Олександр Богачук



Куди ж летить
За миттю мить
І не верта
Назад літа?
Здається, вчора журавлі
Весну гойдали на крилі.
Курли-курли,
Курли-курли,
Весну гойдали на крилі.

Була весна...
Та де ж вона?
Той цвіт, як сніг,
На скроні ліг.
А в небі знов за клином клин —
Осінній дзвін, осінній дзвін.
Курли-курли,
Курли-курли,
Коли ж чекати вас, коли?

Куди ж ви, гей,
Втекли з очей?
На мить одну
Верніть весну!
Якщо вам жаль її на мить,
Тоді хоч літо поверніть.
Курли-курли,
Курли-курли,
Весну і літо понесли.

 

Я пісням дарую крила

Слова: Олександр Богачук
Музика: Василь Горностай


Я пісням дарую крила,
А собі лишаю жаль...
Де ж та пісня заблудила,
Що тобі послав я вдаль?

Приспів:
Були розлуки і чекання,
Ласкаве сонце і гроза.
Якого кольору кохання,
Такого кольору сльоза.

Щось так важко душу тисне.
Не дають спокою сни.
Повернися, моя пісне,
Все замріяне верни.

Приспів.

Я пісням дарую крила
І співаю знов і знов.
Хоч та пісня заблудила,
Не заблудиться любов.

 

Намалюй мені ніч
Слова: Микола Петренко
Музика: Мирослав Скорик

Я до тебе прийду, через гори і доли,
Тільки ти не розпитуй мене, не хвилюй,
Намалюй мені ніч, коли падають зорі,
Намалюй, я прошу, намалюй
Намалюй мені ніч, коли падають зорі,
Намалюй, я прошу, намалюй,
Намалюй, я прошу, намалюй.

Намалюй мені ніч, що зве і шепоче,
Найпалкіші слова, найдивніші слова,
В гами барв піднеси славу темної ночі
Що навколо зірки розсіва...

Ну а сам ти який?
Вечір, день а чи ранок?
Що на серці - чи промінь, чи ніч,
Намалюй мені ніч, коли зорі багряні,
Вирушають у путь, щоб згоріть.
Намалюй мені ніч, коли зорі багряні,
Вирушають у путь, щоб згоріть,
Вирушають у путь, щоб згоріть.

 

Мчались мы с тобой на лыжах
Всю дорогу ты молчал
То смотрел влюблённым взглядом
То загадочно вздыхал.

Холодно,холодно,холодно,
На морозе песни петь
Если милый не сумеет
Губы лаской обогреть.

Что ты едешь стиснув зубы?
Только лыжами скрипишь.
У меня замёрзли губы
От того, что ты молчишь.

Холодно,холодно,холодно,
На морозе песни петь
Если милый не сумеет
Губы лаской обогреть.

Расставаясь в переулке
Я скажу тебе прощай.
На такие на прогулки
Ты другую приглашай.

Холодно,холодно,холодно,
На морозе песни петь
Если милый не сумеет
Губы лаской обогреть.

 

Нічне місто
Слова: Микола Петренко
Музика: Мирослав Скорик


1. Затихли кроки, дзвінків не чути,
Спить місто, люлі-лю.
А ви? Ну, як ви могли заснути,
Коли ще я не сплю?

Хіба не чуть вам зітхання вітру
З країни дивних мрій,
Де нас чекають ніжні квіти,
Айстри, так розквітлі,
Як і в душі моїй.

Зітхає вітру спів,
Мов спогад дивних мрій і снів.

Хіба не чуть вам зітхання вітру
З країни дивних мрій,
Де нас чекають ніжні квіти,
Айстри, так розквітлі,
Як і в душі моїй.

2. Згорнуло місто вогні веселі
Неонових реклам.
І лиш сумують віолончелі
Десь там, далеко там...

Вони несуть вам на крилах вітру
Свій жаль з країни мрій,
Де нас чекають ніжні квіти,
Айстри, так розквітлі,
Як і в душі моїй.

Зітхає вітру спів,
Мов спогад дивних мрій і снів.

І тихне, тихне зітхання вітру
З країни дивних мрій,
Де нас чекають ніжні квіти,
Айстри, так розквітлі,
Як і в душі моїй.

 

Калина приморожена

Слова: Микола Петренко
Музика: Володимир Івасюк



Що в гаю стоїть калина приморожена:
Сік червоний став солодким — був гірким.
Це й мені таке кохання наворожене,
Що я маю на мороз піти із ним.

Приспів:
Ой моя дивна доле,
Це не сльози, не болі,
Не благання дівочі,
Не дівочі жалі:
Просто знаю, що маю
Розцвісти серед гаю,
Червоніть на морозі,
А не гіркнуть в теплі.
Просто знаю, що маю
Розцвісти серед гаю,
Червоніть на морозі,
А не гіркнуть в теплі.

Білим снігом всі стежини запорошені,
Там калина необламана, густа.
Це й мені мороз і сонце наворожені —
Хай примерзнуть неціловані уста.

Приспів.

Ой же ти, моя любове наворожена,
Виростаєм серед гаю ти і я.
Милий знає: я калина приморожена,
Я солодка і гірка — навік твоя.

 

Всьому свій час

Слова: Олександр Шевченко



Покоління відходять, покоління приходять
А земля, як була, так і є
І сонeчко сходить, і сонце заходить
І знову на завтра встає

Віють вітри на південь, віють вітри на північ
На круги повертають свої
І не можуть наповнити синього моря
Всі потоки з цілої землі


Всьому свій час
І година своя кожній справі під небом
Всьому свій час
І тобі ні за чим жалкувати не треба
Бо то все марнота...

Є родитися час і є час помирати
Руйнувати є час, будувати є час
Розкидати каміння, є час їх збирати
Час є плакати і танцювати є час

І мовчати є час, і є час говорити
Час любити і час ненавидіти є
Час війні і час миру, зимі час і літу
Бо накреслено всьому своє

Всьому свій час
І година своя кожній справі під небом
Всьому свій час
І тобі ні за чим жалкувати не треба
Бо то все марнота...

Тож іди і живи, доки маєш потребу
Та й із серцем веселим вино своє пий
Краще псові живому, ніж мертвому леву
Тож іди і живи, грішний биче святий

Все що є, то вже було, тож нового не скажеш
Бо нічого нового під сонцем нема
Всі ми з пороху вийшли і в порох поляжем
І дурному і мудрому доля одна

Всьому свій час...

 

Храми

Слова: Олександр Шевченко
Музика: Олександр Шевченко



Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Вирубано коріння,
Нікуди нам подіти
Вибудувані не нами храми.

Їх силуети строгі
Рвуться угору стрімко,
Наче злетіти хочуть в небеса... в небеса.

Приспів:
Храми... Величні храми...
Кожна цеглина тягне
Плату за чийсь забутий гріх.
Викінчені хрестами
Їх золочені бані -
Докір німий для нас усіх.

Лики святих скорботні...
Висвячені гармати...
Тут, як і скрізь, панують гроші...
Завтра, як і сьогодні,
Будуть мечами орати
Діти Твої немудрі, Боже.

Може, вони й не винні -
Просто ніхто давно вже
Не виганяв із храму гендлярів, шахраїв.

Приспів.

Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Крізь вітражі проміння...
Висохлі мертві квіти...
Голосом дзвонів ридають храми.

 

Два ангели

Слова: Олександр Шевченко
Музика:
Олександр Шевченко
Обробка мелодії: Юрій Саєнко


Час минає, день за днем минає.
І живу, наче сплю-y.
А моїх два ангели – чорний і білий –
Пишуть книгу свою.
Пишуть книгу свою.

Приспів:
Знову й знову тупо розгрібаю
Буднів повсякденне сміття.
Тільки два-а ангели – чорний і білий –
Пишуть книгу життя.

Чорний наш ангел і білий наш ангел
Завжди між нами, завжди між нами,
Удень і вночі за спиною незримо стоя-aть.
Правда й неправда і зло в душах наших –
Як з ними бути ніхто не підкаже,
А чорний мій ангел і білий мій ангел мовчать.
Мовчать.

Що хотів би не роблю, що роблю не знаю.
Мабуть вже доля така.
Чорний ангел радісно руки потирає,
Білий ангел сумно зітха.
Білий сумно зітха.

 

Я прийду до тебе вчора


Музика: Олександр Шевченко



Я прийду до тебе вчора
В надвечірній позолоті,
По калюжах і в болоті,
Запилюженій росі.

І у чорному папері
Відшукаю світла двері,
І засвічу наші очі замість зір.

Я прийду до тебе вчора
Заки сонце ще не сіло,
у вечірнім передсмерку
Навіть подихи сумні.

Щоб ніхто і не помітив,
Лиш душа твоя відчула,
І до мене пригорнулась у півсні.

Приспів:
Я прийду до тебе вчора,
Щоб не зрадити ніколи,
Щоб від мене засвітилась ясно ти,
Я прийду, щоб не минути,
Не забути, не збагнути,
Я прийду, щоб хоч учора, та прийти.

Я прийду до тебе вчора
Як затихне все довкола,
Зникне шелест, шепіт вітру,
Опаде акацій цвіт.

І поміж нічної тиші
Передзвін тобі залишу
І гарячими губами доторкнуся до повік

Приспів.

 

Рутенія.Провінційний джаз

Був вечір тихий, ти не прийшла, я чекав
Тебе довго, ти була зла... Я шукав тебе довго, і
Не знайшов, а пізно ввечері синій дощ
Пішов... Я чекав тебе вчора, міст над
Дніпром, але твої друзі і ти – заодно, я
Чекав тебе довго, і не знайшов, а пізно ввечері
Синій дощ пійшов...

Приспів:
Але знай, то для нас – провінційний джаз,
Але знай, то для нас саксофон грає джаз...

На майдані музика, професійний співак,
Натовп, купа хмизу, та все ніяк, смакує
Цигарку, пиво "Оболонь", але ти торкнулась
До моїх долонь... Ми щезаємо разом, рука в
Руці, тільки дві сльозини н твоєму лиці...
На площі натовп над містом смог, ти
Завжди будеш серед моїх тривог... Яскраві
Обгортки, яскраве сміття, тут проходять
три чверті вашого життя...

Приспів.

 

Белый вальс
( В.С. Висоцький)

Какой был бал! Накал движенья, звука, нервов!
Сердца стучали на три счета вместо двух.
К тому же дамы приглашали кавалеров
На белый вальс, традиционный - и захватывало дух.

Ты сам, хотя танцуешь с горем пополам,
Давно решился пригласить ее одну,-
Но вечно надо отлучаться по делам -
Спешить на помощь, собираться на войну.

И вот, все ближе, все реальней становясь,
Она, к которой подойти намеревался,
Идет сама, чтоб пригласить тебя на вальс,-
И кровь в висках твоих стучится в ритме вальса.

Ты внешне спокоен средь шумного бала,
Но тень за тобою тебя выдавала -
Металась, ломалась, дрожала она в зыбком свете свечей.
И бережно держа, и бешено кружа,
Ты мог бы провести ее по лезвию ножа,-
Не стой же ты руки сложа, сам не свой и ничей!

Был белый вальс - конец сомненьям маловеров
И завершенье юных снов, забав, утех,-
Сегодня дамы приглашали кавалеров -
Не потому, не потому, что мало храбрости у тех.

Возведены на время бала в званье дам,
И кружит головы нам вальс, как в старину.
Но вечно надо отлучаться по делам -
Спешить на помощь, собираться на войну.

Белее снега белый вальс, кружись, кружись,
Чтоб снегопад подольше не прервался!
Она пришла, чтоб пригласить тебя на жизнь,-
И ты был бел - белее стен, белее вальса.

Ты внешне спокоен средь шумного бала,
Но тень за тобою тебя выдавала -
Металась, дрожала, ломалась она в зыбком свете свечей.
И бережно держа, и бешено кружа,
Ты мог бы провести ее по лезвию ножа,-
Не стой же ты руки сложа, сам не свой и ничей!

Где б ни был бал - в лицее, в Доме офицеров,
В дворцовой зале, в школе - как тебе везло,-
В России дамы приглашали кавалеров
Во все века на белый вальс, и было все белым-бело.

Потупя взоры, не смотря по сторонам,
Через отчаянье, молчанье, тишину
Спешили женщины прийти на помощь нам,-
Их бальный зал - величиной во всю страну.

Куда б ни бросило тебя, где б ни исчез,-
Припомни вальс - как был ты бел!- и улыбнешься.
Век будут ждать тебя - и с моря и с небес -
И пригласят на белый вальс, когда вернешься.

Ты внешне спокоен средь шумного бала,
Но тень за тобою тебя выдавала -
Металась, дрожала, ломалась она в зыбком свете свечей.
И бережно держа, и бешено кружа,
Ты мог бы провести ее по лезвию ножа,-
Не стой же ты руки сложа, сам не свой и ничей!
http://www.sefon.ru/video/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%92%D1%8B%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9/%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8B%D0%B9_%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81

http://www.youtube.com/watch?v=ut8kM73bBbE

 

ЛЮБИМАЯ МОЯ

Вячеслав Быков
(Стихи и музыка: Вячеслав Быков)
http://www.vbikov.nm.ru/

День молча сменит ночь за твоим окном, любимая моя
Сеет прохладу дождь мокрым серебром с приходом сентября
Золотом листопад осыпает всю страну
Дремлет осенний сад, словно ждет весну

Ночь пеленает дом, мы с тобой вдвоем, любимая моя
Звук в тишине повис, гости разошлись друг друга догонять
Выпито все до дна, аромат живых цветов...
Ты у меня одна, и не нужно слов

Яркий далекий свет потревожил сон, любимая моя
Даже осеннний клен был в тебя влюблен, желаний не тая
Стекла умоет дождь, ручейки сольются с крыш
После вчерашних встреч ты тихонько спишь

Утро ворвалось в дом, и проснулась ты, любимая моя
Сонной улыбки свет, милые черты - не вычеркнуть ни дня
Золотом листопад осыпает всю страну
Ветер метет асфальт, дворник жжет листву

скачать

 

Правда
(Пісня про Правду)

Слова: Олександр Шевченко
Музика: Олександр Шевченко





Із далеких віків та із сивих давнин
Люди вірять, що Правда на світі жива.
І шукати ту Правду пішов не один,
Та ніхто не вернувся назад.

Раз зібрався в дорогу один чоловік,
Кинув рідних і дім, кинув все - будь що будь...
Обійшов цілий світ - і минув його вік...
Нелегкою була довга путь.

Приспів:
Та він вірив, що Правда на світі жива,
Молода, неземної краси, як богиня.
Свято вірив, що Правда - не просто слова,
Що ніколи вона не загине.

І зустрілась бабуся - потворна й страшна,
Вся у зморшках і шрамах, сліпа і беззуба -
То й була ота Правда, яку він шукав,
Що у битвах знайшла свою згубу.

І заплакав з гіркої розпуки старий:
"Люди вірять, що ти - молода і прекрасна.
Як я їм розкажу, що я правду зустрів
Таку кволу, стару і нещасну?"

Ну, а Правда на те усміхнулася криво:
"Ти дитячу їх віру в серцях не души.
Можна все у людей відібрати... крім віри -
А тому ти їм просто... збреши...

Приспів:
Ти скажи їм, що Правда на світі жива,
Молода, неземної краси, як богиня.
Нехай вірять, що Правда - не просто слова,
Що ніколи вона не загине."

 

Кризово...

Wróżba (Ворожіння)
слова, музика: Яцек Качмарськи

Kary nie będzie dla przeciętnych drani,
A lud ofiary złoży nadaremnie.
Morderców będą grzebać z honorami
Na bruku ulic nędza się wylęgnie.

Pomimo wszystko świat trwać będzie nadal -
W Słońce i Kłamstwo wierzą ludzie prości.
Niedostrzegalna szerzy się zagłada,
A wszystkie ręce lśnią aż od czystości.

Handel, jakich nie było, z chciwością się zmaga,
Na gorycz popytu, na zdradę ceny nie ma.
Uczynków złych i dobrych kołysze się waga
Z pełnymi krwi szalami obiema.

Nieistniejące w milczeniu narasta,
Aż prezydenci i gwiazd korce bledną,
Coś się jeszcze na pewno wydarzy - to jasne,
Ale nam wtedy będzie wszystko jedno...

 

і ще...

Seweryn Krajewski

Jeszcze nie czas

Jeszcze nie czas do gwiazd nad głową.
Jeszcze nie czas na sen pod brzozą.


Więc nie wypominaj mi
czego w życiu nie zrobiłem,
przez ostatni milion chwil
bez rozkładu jazdy żyłem.
Przeleciałem świata pół
goniąc jedną szkolną miłość
i nie biłem głową w mur,
gdy go obejść można było.

Jeszcze nie czas na strach o zmierzchu.
Jeszcze nie czas na lot w powietrzu.

Czy tam z góry widać nas
na tych wyspach Robinsona
zapatrzonych w szańce raf,
czy je zdoła ktoś pokonać.
Czyjaś niewidzialna dłoń
rysy twarzy w maski zmienia,
głupio będzie ruszać stąd
z wielkim grzechem niespełnienia.

Jeszcze mam czas na rejs w głąb siebie.
Jeszcze mi gra sześć strun na drewnie.

I jak dawniej lubię gnać
o świtaniu pustą szosą,
obserwuję pilnie jak
posadzone drzewa rosną.
Płynę takim rytmem dni
i nie pragnę być już tym,
który do mnie nie pasuje

Więc nie wypominaj mi
Czuję się jak błaznów król
czego w życiu nie zrobiłem
we śnie berła pozbawiony,
przez ostatni milion chwil
gdy za oknem tańczy dwór
bez rozkładu jazdy żyłem.
w nowe szaty przystrojony.

 

Забудеш

Слова: Вадим Крищенко
Музика: Остап Гавриш



Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито.
А я іду, по стежечці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.

Я знаю, ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись.
Але для чого пам'ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос?

Приспів:
"Забудеш?" - запитують трави сумні.
"Забудеш?" - питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що "Ні".
А серце не сміє сказати, що "Так".

 

Лише один день

Лише один день, щоб побути з тобою,
Лише один день без права любові,
Без права колись і без зміни на потім,
Лише один день, щоб сісти у потяг.

Лише один день, щоб набратись емоцій,
Єдина можливість у довгому році.
Лише один день без права кохання,
Бо це тільки день без жодних вагань,
Це один тільки день...

Лише один день, щоб були ми разом,
Лише один день на право екстазу,
На право любити і знов розпрощатись
Лише один день...

Лише один день, щоб побути з тобою,
Лише один день без права любові,
Без права колись і без зміни на потім,
Лише один день, щоб сісти у потяг.