Тексти улюблених пісень

Гм..актуальна для мене...

Приходь до нас,Всевишній

Слова: Вадим Крищенко



Коли ти у знеможності печалей,
Які ніяк не можеш побороть,
Тоді до тебе як земний прочанин
Приходить для спасіння сам Господь;
Приходить, щоб твої притишить болі,
Щоб відмолить пекучий гріх старий.
Лиш той сягне назустріч поклик волі,
Лиш душу ти до Господа відкрий.

Приспів:
Приходь до нас, Всевишній, до праведних і грішних,
Де різні голоси, приходь і нас спаси,
Спаси нас от спокус, приходь до нас, Ісус,
Спаси нас от спокус, приходь до нас, Ісус.

Коли ти втратив силу і надію,
Тоді до себе Господа поклич
І він тебе утішить і зігріє,
І сонце повернеться до облич.
Коли здається - виходу немає,
Перед очима в тебе темна ніч,
Коли зневіра і журба без краю,
Тоді до себе Господа поклич.

 

А вже осінь

Слова: Вадим Крищенко
Музика: Володимир Домшинський


А вже осінь прийшла у мій сад,
Забагрянила пишний наряд,
Затуманила вись голубу
І ронила у серці журбу.

А вже осінь прийшла у мій сад,
Я ж не кликав її - "Йди назад,
Не обтрушуй зелені гаї
І не стукай у вікна мої."

А вже осінь прийшла у мій сад,
Цвіт кохання замів листопад,
Хоч багато барвистих одеж,
А того, що було не вернеш.

А вже осінь прийшла у мій сад,
І так швидко, і так невпопад,
Все притихло змінилось скрізь,
Я ще літом п'янким не зігрівсь.

Не прошу я дарунків твоїх,
Не шукаю осінніх утіх.
А вже осінь прийшла у мій сад.
"Я ж не кликав тебе, йди назад!"

А вже осінь прийшла у мій сад.
"Я ж не кликав тебе, йди назад!
Не обтрушуй зелені гаї
І не стукай у вікна мої!"

А вже осінь прийшла у мій сад,
І так швидко, і так невпопад,
Все притихло змінилось скрізь,
Я ще літом п'янким не зігрівсь...

 

Метаморфози

Коли вмліває серце в муках,
І сльози висохли на сіль,
Не зойкнути - велика штука,
Затримати зубами біль.

Завчасно справитись з журбою,
Зловити сум в належну мить,
І стати раптом не собою
Так, наче серце не болить.

Маленькі ці метаморфози,
Освячені ціною літ,
Але коли хтось бачить сльози,
Сміх бухкає, мов динаміт.

 

Ю.Шевчук ЭТО ВСЁ
.
Побледневшие листья окна зарастают прозрачной водой.
У воды нет ни смерти, ни дна. Я прощаюсь с тобой.
Горсть тепла после долгой зимы - донесем.
Пять минут до утра - доживем.
Наше море вины поглощает время-дыра

Это все, что останется после меня,
Это все, что возьму я с собой.

С нами память сидит у стола, а в руке ее пламя свечи.
Ты такой хорошей была, посмотри на меня, не молчи.
Крики чайки на белой стене окольцованны черной луной.
Нарисуй что-нибудь на окне и шепни на прощанье рекой

Это все, что останется после меня,
Это все, что возьму я с собой.


Две мечты да печали стакан мы, воскреснув, допили до дна.
Я не знаю, зачем тебе дан, правит мною дорога-война.
И не плачь, если можешь, прости. Жизнь - не сахар, а смерть нам - не чай.
Мне свою дорогу нести. До свидания, друг, не прощай.

Это все, что останется после меня,
Это все, что возьму я с собой.

 

Дві зоріСлова: Вадим Крищенко
Музика: Остап Гавриш



Уже зів'яли білі квіти осені,
Уже верба схилилася до сну.
Але по стежці споминів і досі ми
Шукаємо усе свою весну.

Уже птахи курликнули із вирію
І щезнули у сірій далині.
Тоді чому до цього часу вірю я,
Що ти іще зустрінешся мені?

Приспів:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.

Вечірнім сумом вже стежки застелені,
Та все одно, та тільки все одно,
Щоб не згубилась ти в осінній темені,
На цілу ніч я засвічу вікно.

Знайди його між сотні інших вогників,
Постукай легким дотиком руки.
І притулюся я губами вогкими
До ніжної жаданої щоки.

 

Вячеслав Хурсенко

На острові чекання
О плями чорно-білі у короткому житті,
Лишилося помріяти й збагнути - не святі.
Як мало і багато треба мати поміж тим,
Щоб жити мудрим старцем і злетіти молодим.

А завтра знову завтра знову кома на кінці,
І трубка телефонна у схвильованій руці,
Ти знову згубиш слово і у прірву піде час -
Ця пауза мовчання буде приспівом для нас!

Приспів:
Та крутиться Земля,
Щаслива мить втікає,
Її не здоженеш,
Коли життя немає.
Поклич мене любов
У подорож кохання,
Я так давно живу
На острові чекання.

Я хочу гріти сутінки не краденим вогнем,
Змінити кому крапкою для нових світлих тем.
Я всі найкращі помисли з тобою уявлю,
Бо я іще надіюся, бо я іще люблю.

Як хочеться зануритись у те чого нема,
Не чути ком зі смиком і любити не дарма,
Як хочеться із друзями провадити свята
Та знати, що людина біля тебе саме та...

 

Намалюй мені ніч

Слова: Микола Петренко
Музика: Богдан Весоловський


Я до тебе прийду, зупинюся в покорі,
Тільки ти не питай, не хвилюй,
Намалюй мені ніч, коли падають зорі,
Намалюй я прошу, намалюй.

Намалюй мені ніч, що зове і шепоче
Найдивніші слова, найпалкіші слова,
В гамі барв піднеси славу тихої ночі,
Що навколо зірки розсіва...

А сама ти яка?
Вечір, день, а чи ранок на серці,
Чи промінь, чи лід?
Намалюй мені ніч, коли зорі багряні
Вирушають у путь, щоб згоріть.

 

По острым иглам яркого огня
Бегу, бегу - дорогам нет конца.
Огромный мир замкнулся для меня
В арены круг и маску без лица.

Я - шут, я - Арлекин, я - просто смех,
Без имени, и, в общем, без судьбы.
Какое, право, дело вам до тех,
Над кем пришли повеселиться вы.

Ах, Арлекино, Арлекино,
Нужно быть смешным для всех.
Арлекино, Арлекино,
Есть одна награда - смех!

Выходят на арену силачи,
Не ведая, что в жизни есть печаль.
Они подковы гнут, как калачи,
И цепи рвут движением плеча.

И рукоплещет восхищенный зал,
И на арену к ним летят цветы.
Для них играет туш, горят глаза,
А мною заполняют перерыв.


Смешить вас мне с годами все трудней,
Ведь я - не шут у трона короля.
Я Гамлета в безумии страстей
Который год играю для себя.

Все кажется: вот маску я сниму,
И этот мир изменится со мной,
Но слез моих не видно никому.
Ну что ж, Арлекин я, видно, не плохой.

Ах, Арлекино, Арлекино,
Нужно быть смешным для всех.
Арлекино, Арлекино,
Есть одна награда - смех!

 

Близкие люди

--------------------------------------------------------------------------------

Близкие люди, внезапно вы сделались дальними,
Ветер судьбы одуванчиком вас растрепал.
Близкие люди, словами своими прощальными
Не разрушайте надежды последний причал.
Близкие люди, вы гордые и справедливые,
Сами себе вы хозяева и палачи.
Только любовь была между нами красивая,
Эта любовь через полночь кричит.
Близкие люди, ближе не будет,
Друг друга нам не обмануть!
Кончится вьюга, и нам друг друга
Можно простить, но уже не вернуть.
Время пройдет, и тогда неизвестные дальние
Ваши сердца, между прочим стесняясь, займут.
Ну а пока моя жизнь, словно зал ожидания,
Где не живут, только ждут, только ждут, только ждут.
Близкие люди, ближе не будет,
Друг друга нам не обмануть!
Кончится вьюга, и нам друг друга
Можно простить, но уже не вернуть

 

Тихо падає цвіт
Слова: Олександр Богачук
Музика: Климентій Домінчен


Біла хата в саду,
Біла хата, як лебідь у морі.

Я під вишнею жду,
Жду тебе в солов'їному хорі.
Я під вишнею жду,
Жду тебе в солов'їному хорі.

Тихо падає цвіт,
Тихо падає цвіт, наче роси...

Скільки весен і літ
Я шукав твої очі і коси...
Скільки весен і літ
Я шукав твої очі і коси...

Не сумуйте, сади,
Не сумуйте уранці за цвітом:

Так буває завжди,
Як весна покохається з літом.
Так буває завжди,
Як весна покохається з літом.

Скільки весен і літ
Я шукав твої очі і коси...

 

Туга за серцем твоїм

Слова: Андрій Євтушенко
Музика: Андрій Євтушенко



То не ніч розіслалася сном,
То не спогадів згублений слід.
То не вітер шуга за вікном,
То є туга на весь білий світ.

То не ніжний гітари мінор,
То не крик у питанні німім.
То не крапель дощу рівний хор,
То є туга за серцем твоїм.

То не білі замети снігів,
То не сіра безлиста весна.
То не рими печальних рядків,
То є туга самотнього дня.

То не холод далеких зірок,
То не тиша у домі моїм.
То не низка тривожних, думок,
То є туга за серцем твоїм

 

Якби йшов поїзд на край світу

Слова: Марія Євтушенко
Музика: Андрій Євтушенко



Перон то стихне, то в авралі;
О, скільки зустрічей й розлук!
Не злічить радостей й печалей
Коліс вагонних перестук.

Приспів:
Якби йшов поїзд на край світу,
Я без вагань стрибну в вагон,
Щоб перестати розуміти
Свого життя примхливий сон.

Та знаю: доля не дарує
Таких нікому поїздів,
Лише щодня усім гартує
Буденні сплави гараздів.

Мені лишається зітхнути
Та повернутись до буття,
Щоб якось день з плечей зіпхнути,
Прошепотіти каяття.

І де в мені беруться сили,
Щоб починати день новий?
Ще, певно, є щось серцю миле,
Ще не байдужий біль чужий.

 

Дві долі

Слова: Вадим Крищенко
Музика: Павло Зібров



У великому місті, з лабіринтами вулиць,
Там де вікна вечірні ніби зорі з пітьми.
Дві загублені долі, прикро так розминулись,
Хоч хотіли зустрітись, хоч на зустріч ішли.

Приспів:
Дві долі, дві долі, - це мало й багато,
Дві долі, дві долі, - звучить без кінця.
Тебе віднайду, щоб на спільнім багатті
Разом відігріть захололі серця.

У великому місті, розминутися просто,
Між байдужих людей і крикливих розмов,
Тільки знову чекання так розчулено просить,
Щоб тебе, щоб тебе я шукав і знайшов.

 

Louis Armstrong
Moon River

Moon river, wider than a mile
I'm crossing you in style some day
Oh, dream maker, you heart breaker
Wherever you're goin', I'm goin' your way

Two drifters, off to see the world
There's such a lot of world to see
We're after the same rainbow's end, waitin' 'round the bend
My huckleberry friend, Moon River, and me

(Moon river, wider than a mile)
(I'm crossin' you in style some day)
Oh, dream maker, you heart breaker
Wherever you're goin', I'm goin' your way

Two drifters, off to see the world
There's such a lot of world to see
We're after that same rainbow's end, waitin' 'round the bend
My huckleberry friend, Moon River, and me

 

Комедиант

В тень уйдя от света белого
И устав смешить людей
Глядя в треснувшее зеркало
Плакал пьяный лицедей
Чья судьба была им прожита
Непонятно до конца
Отличить и сам не может он
Свою маску от лица

Припев:
Кто поверит кто поверит комедианту
Кто сотрет с лица его не воду а слезы
Знает ли хоть кто-нибудь с чьим именем на губах
Шагнет он к барьеру

Две души в нем уживаются
И почти слились в одну
То он смехом заливается
То он воет на луну

 

Александр Вертинський.
одна з улюблених


В парижских ресторанах,
В вечерних балаганах,
В дешевом электрическом раю.
Всю ночь ломая руки
От ярости и муки.
Я людям что-то жалобно пою.
Звенят-гудятджаз-банды,
Танцуют обезьяны,
И скалят искалеченные рты.
А я кривой и пьяный —
Зову их в океаны,
И сыплю им в шампанское цветы.
А когда наступит утро
Я бреду бульваром сонным,
Где в испуге даже дети
Убегают от меня.
Я усталый старый клоун,
Я машу мечем картонным,
И в лучах моей короны
Умирает светоч дня.
Звенят-гудятджаз-банды,
Ликуют обезьяны,
И бешенно встречают Рождество.
А я кривой и пьяный
Уснул у фортепиано
Под этот дикий гул и торжество.
И тогда с потухшей елки
Тихо спрыгнул желтый ангел.
И сказал — «Маэстро-бедный»
Вы устали вы больны!
Говорят, что вы в притонах
По ночам поете танго.
Даже в нашем, добром небе
Были все удивлены.
И закрыв лицо руками,
Я внимал жестокой речи,
Вытирая фраком слезы,
Слезы боли и стыда.
А высоко в синем небе
Догорали Божьи свечи
И печальный желтый Ангел
Тихо таял без следа.

 

Любимая моя
День молча сменит ночь за твоим окном,
Любимая моя!
Сеет прохладу дождь мокрым серебром
С приходом сентября.
Золотом листопад осыпает всю страну,
Дремлет осенний сад, словно ждет весну.
Ночь пеленает дом, мы с тобой вдвоём,
Любимая моя!
Звук в тишине повис, гости разошлись
Друг друга догонять.
Вылито всё до дна, аромат живых цветов.
Ты у меня одна и не нужно слов.
Яркий далёкий свет потревожил сон,
Любимая моя!
Даже осенний гром был в тебя влюблен,
Желаний не тая.
Стёкла умоет дождь, ручейки сольются с крыш,
После вчерашних встреч ты тихонько спишь.
Утро ворвалось в дом, и проснулась ты,
Любимая моя!
Сонной улыбки свет, милые черты,
Не вычеркнуть ни дня.
Золотом листопад осыпает всю страну;
Ветер метёт асфальт, дворник жжёт листву.

 

Из фильма "Не покидай"...

муз. Е.Крылатова.
сл. Л.Дербенева

По земле броди где хочешь,
Хочешь к звездам улетай,
Лишь прошу ни днем ни ночью
Ты меня не покидай.
Лишь прошу ни на минуту
Ты меня не покидай,
То, что ты мое дыханье
Никогда не забывай.

И ночью звездной,
И при свете дня,
Не покидай, не покидай меня.
Пусть все исчезнет и уйдут друзья,
Не покидай, мне без тебя нельзя.

Все забыв и перепутав,
Ошибайся и страдай,
Но прошу ни на минуту
Ты меня не покидай.
Но прошу ни на минуту
Ты меня не покидай,
То что ты мое дыханье
Никогда не забывай.

И ночью звездной,
И при свете дня,
Не покидай, не покидай меня.
Пусть рухнет небо и предаст любовь,
Не покидай, чтоб все вернулось вновь.

 

Ой ти, доленько-доле

Слова: Олександр Богачук
Музика: Іван Сльота



Чом та зірка далека тремтить опівночі?
Чом роса світанкова на стеблині бринить?
Ти поглянь в мої очі, засмучені очі,
І вони тобі скажуть, і вони тобі скажуть,
Чому серце болить.

Хоч і клен до безтями кохає тополю,
Та у мріях тополі тільки ясен сія,
Не зі мною, а з іншим звінчала ти долю,
Але доля без долі, але доля без долі
Залишилась твоя.

Ой ти, доленько-доле, порадь, що робити,
Хоч і я не самотня, а душею сама.
Важко жити без пари і мовчки любити.
А ще важче у парі, а ще важче у парі,
Як любові нема.

 

Чекання

Слова: Олександр Богачук
Музика: Іван Сльота


Натомилось моє чекання,
Я пущу його чайкою,
Білою чайкою в світ,
Може, стріне тебе і тихим зітханням
Передасть мій журливий привіт.

Приспів:
Лети, моя чайко,
Чекання моє, лети, —
Якщо не зустрінеш —
Не вертайся і ти.

Хвиля хвилю на берег кличе,
Та не довго судилося
Бути їм разом в житті.
Чи то туга моя, чи чайка кигиче? -
То не туга, то я в самоті.

Приспів.

Забарилось моє чекання,
Я стою, виглядаючи,
Долі моєї талан.
Гасне обрій надій мого сподівання
І на мрії мої впав туман.