Тексти улюблених пісень

Любисток

Слова: Степан Пушик
Музика: Олександр Білаш



Синь Карпатських гір і синь небес,
І дівочі оченята сині.
Я шукав у горах едельвейс,
А знайшов любисток в полонині.

Приспів:
Полонина, полонина
Ловить зорі, сині зорі,
А гуцулка, а гуцулка полонила
Юне серце в Чорногорі.

В селах засвітилися вогні -
Ніч на гори опустила крила.
Дівчина зустрілася мені
І любисток ніжно попросила.

Приспів.

З неба сипавсь білий зорепад,
З Чорногори вітер буйний віяв.
І призналась дівчина з Карпат,
Що в любистку коси свої миє.

 

Розпрягайте, хлопці, коні,
Тай лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.

Копав, копав криниченьку,
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька
Рано-вранці воду брать.
А за нею козаченько
Веде коня напувать.

Просив, просив відеречка -
Вона йому не дала.
Дарив-дарив їй колечко -
Вона його не взяла.

Знаю, знаю, моя мила,
Чим я тебе не вгодив -
Що я вчора із вечора
Кращу тебе полюбив.

Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода.
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба.

Запрягайте, хлопці, коні
Годі далі спочивать,
Тай поїдем в степ широкий
Славу-волю здобувать.

Копав, копав криниченьку,
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька
Рано-вранці воду брать.
А за нею козаченько
Веде коня напувать.

Просив, просив відеречка -
Вона йому не дала.
Дарив-дарив їй колечко,
Вона його не взяла.

Знаю, знаю, моя мила,
Чим я тебе не вгодив -
Що учора із вечора
Кращу тебе полюбив.

Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода.
Руса коса до пояса,
В косі стрічка золота.

Запрягайте, хлопці, коні
Годі далі спочивать,
Тай поїдем в степ широкий
Славу-волю здобувать.

Запрягайте, хлопці коні,
Годі вже вам спочивать,
Та поїдем з Гуляй-Поля
Щастя-волю здобувать!

 

Високий Замок сподівань

Слова: Богдан Чепурко
Музика: Олесь Дяк


Торкнувся серця перший промінь дня,
Засіяв душу тихими словами...
Люблю тебе, як першу пісню мами,
Усміхнена Зоряночко моя!

Під небесами зоряних світань
Без вороття пройдуть літа вишневі.
Залишиться любов і древнє місто Лева,
Високе місто наших сподівань. (2)

Із дерева пелюстка золота
Летить у вирій і не повертає.
Одна судьба сьогодні поєднає
Твоє й моє закохані життя.

Явись мені в оцю єдину мить!
Любов усіх століть навічно з нами.
Я поведу тебе у наш Високий Замок –
Твою зорю над містом запалить! (3)

 

Seweryn Krajewski

Pijmy wino za kolegów

Nie paliłeś dawniej tyle co dziś,
zapałka Ci drży, nielekko mam iść.
Wlejmy krople gorzkich żalów do szkła,
nie wstydźmy się słów, nie bójmy się dnia.

Pijmy wino za kolegów,
którym szczęścia w życiu brak.
Za tych, którym zawsze idzie nie tak,
kobiety nie te, i zimy zbyt złe.

My, co mamy ciepłą strawę i kąt,
opinię jak łza, przepustkę na ląd.

Pijmy wino za kolegów,
co się niby iskry trą,
których jakiś Bóg przeznaczył na zło,
pociągi nie te, pogody zbyt złe.

My co mamy mocne zdrowie jak skaut,
nie czeka nas głód, nie grozi nam aut.

Pijmy wino za kolegów,
których wciąż omija raut.
Idźmy w taniec malowany na szkle,
Bo żona ma żal do tańca się rwie.

Pijmy wino za kolegów do dna,
bo oni to my, a my to już mgła.

Я так собі подумав...чи хто коли вип’є за мене...

 

Іво Бобул

Ще не любов

В безсоння кави я наллю,
Хоч ніч зійшла вже до кімнати,
Боюся вимовить "люблю",
Щоб того слова не злякати.

Це відчуття чи почуття,
Різниці в цих словах чимало.
Я серцем ще не прочитав,
Що поглядом ти написала.

Приспів:
Ще не любов, але усе ж
В душі так солодко і світло.
Якась прояснена безмеж
Наповнила весняне тіло.
Немов свічусь біля вікна
І грію мрію карооку,
Ще не любов, але вона
Уже здається за півкроку.

Оманлива буває мить,
Слова бувають випадкові,
Але як благодатно жить
Святим передчуттям любові.

Тому малюю образ твій
На фоні синього туману,
І знов зову тебе до мрій -
Напівчужу, напівкохану...

 

Машина времени - Поворот
Мы себе давали слово
Не сходить с пути прямого
Но так уж суждено
И уж если откровенно всех пугают перемены
Но тут уж все равно
Вот новый поворот и мотор ревет
Что он нам несет пропасть или взлет
Омут или брод и не разберешь
Пока не повернешь
Вот новый поворот и мотор ревет
Что он нам несет пропасть или взлет
Омут или брод и не разберешь
Пока не повернешь
И пугаться нет причины если вы еще мужчины
Вы кое в чем сильны
Выезжайте за ворота и не бойтесь поворота
Пусть добрым будет путь
Вот новый поворот и мотор ревет
Что он нам несет пропасть или взлет
Омут или брод и не разберешь
Пока не повернешь за поворот
Новый поворот и мотор ревет
Что он нам несет пропасть или взлет
Омут или брод и не разберешь
Пока не повернешь за поворот
Новый поворот и мотор ревет
Что он нам несет пропасть или взлет
Омут или брод и не разберешь
Пока не повернешь пока не повернешь


улюблена пісня моя і батькова...

 

Мой папа её тоже очень любит.

 

Хурсенко Вячеслав
"Крик белых журавлей"

Мог ли я думать кого-то любя,
Что повстречаю однажды тебя
В серых аллеях уставших камней
Напоминавших людей

Нет оправданий и чувства вины
Это не страсть мимолетной весны
Все таки да - я боялся такого всегда
Все таки да - я боялся такого всегда
Припев:
Крик белых журавлей, между берегов моей печали
Я думаю о ней, в паутине слов дыша едва ли

Это рисунок не знавший холста
Это не чтенье сонаты с листа
Это гроза среди ясного дня
Что разделила меня

Мог ли я думать так сильно любя
Что повстречаю однажды тебя
Все таки нет я любил тебя тысячу лет
Все таки нет я любил тебя тысячу лет

 

Явір і яворина

Слова: Дмитро Павличко
Музика: Олександр Білаш



Я стужився мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам один між буками стоїть.

Приспів:

Грає листя на веснянім сонці,
А в душі – печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.


Сніг летить колючий, ніби трина *,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.

Приспів:
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.

 

Найкраща мить

Слова: Дмитро Павличко
Музика: Олександр Білаш


Моя душа чекає дива
І вся тривогою щемить.
Десь недалеко мить щаслива,
Мого життя найкраща мить.

А може, це лишень омана,
І не діждусь нічого я.
Ту мить, як зірку ніч весняна,
Згубила молодість моя.

Чому ж не спомин, а чекання
Щодня в душі моїй тремтить,
Так наче мить моя остання
Те диво має об'явить.

 

Цвітуть осінні тихі небеса

Слова: Андрій Малишко
Музика: Олександр Білаш



Цвітуть осінні тихі небеса,
Де ти стоїш, блакитна, як роса.
В очах засмуток темний, мов ожина.
Моя кохана, мріялось - дружина.
Лиш сон далекий видивом майне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

Я під вікно прилину повесні,
Щоб ти знялася пташкою вві сні.
Де обнімала кучері-волосся,
Де приготала те, що не збулося,
Що не воскресло в літечко сяйне.
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

У тебе смуток - в мене ревний жаль,
У тебе вечір - в мене ніч і даль.
Я під вікном постою із журбою,
Куди ж мені подітися з тобою?
Хай серце серцю звісткою війне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене...

 

Державин Андрей
"Катя-Катерина"

Вступление.

Кружатся, кружатся, кружатся
Листья над головой,
С кем тебе, милая, дружится,
С кем ходишь ты домой?

Только обратной дороги нет,
И я к тебе приду,
Помнишь, как тихо шептала мне -
Верю, люблю и жду.

Припев:
Катя-Катерина, маков цвет,
Без тебя мне сказки в жизни нет,
В омут головою, если не с тобою.
Катя-Катерина, эх, душа,
До чего ж ты, Катя, хороша,
Ягода-малина, Катя-Катерина.

Синее, синее, синее
Море ласкало нас,
С кем ты гуляешь, красивая,
Не опуская глаз?

Кончились летние праздники
И плачет дождь седой,
Разные, разные, разные
Всё-таки мы с тобой.

Припев:
Катя-Катерина, маков цвет,
Без тебя мне сказки в жизни нет,
В омут головою, если не с тобою.
Катя-Катерина, эх, душа,
До чего ж ты, Катя, хороша,
Ягода-малина, Катя-Катерина.

Кружатся, кружатся, кружатся
Листья над головой,
С кем тебе, милая, дружится,
С кем ходишь ты домой?

Стынут обиды за прошлое,
Но я смогу простить,
Ты расскажи мне, хорошая,
Как без тебя мне жить.

Припев (2 раза):
Катя-Катерина, маков цвет,
Без тебя мне сказки в жизни нет,
В омут головою, если не с тобою.
Катя-Катерина, эх, душа,
До чего ж ты, Катя, хороша,
Ягода-малина, Катя-Катерина.

 

Вперто іди

Слова: Олег Покальчук
Музика: Володимир Якимець



Коли незгоди чорні на тебе стали вряд
Коли програв сьогодні, а завтра знов програв
Не дай своїм зітханням зламать свої світи
Бо тільки розпочнуться то вже не досягти

Хай роки вперті засніжують путі
Хай кілометри далекі по житті
Сонце випалює сліди, а ти вперто іди

Коли тобі на серці останній жовтий лист
Коли тобі тінисто десь витрачений зміст
Коли осіння казка не казка, а мара
Почни усе спочатку усупереч вітрам

 

Дороги

Слова: Роман Скиба
Музика: Володимир Якимець



Заскриплять поїзди із вокзалів заплаканих
З манускрипту небес обірветься печать
Доки вітер жене снігурів переляканих
Доти з срібних сторіч наші кедри мовчать

А дороги дороги скоряються дорого
Може є десь котрась без розлук без розлук
Хай застигне на склі вічний помах до скорого
І метнеться земля під колесовий стук

І коли вишина журавлиними клинами
Вперше скотиться вниз на летючі кущі
Тихо станеш дощем і запахнеш калинами
І підеш звідтіля так як ходять дощі

 

Слова, слова, слова

Слова: Лариса Рубальська
Музика: Володимир Якимець



Тече чаклунський сон
У келихову мряку,
В розставлених свічах
Іскряться дзеркала.
Наш вогник напівтону
Був теплим до безтанку,
А ти кудись пішла,
У сутінки пішла.

Приспів:
Слова, слова, слова,
Мов істинна волога.
Слова, слова, слова,
Мов постріли в зорю.
А свічка ще жива,
Пробачте ради Бога,
А свічка ще жива,
Я скоро догорю.

Під вашим під вікном
Незавря скоче коник.
Не сплутає світів
Мій вічно спішний крок.
Завершення, як світ,
Прекрасне і солоне
Як пил моїх зірок,
Як пил моїх зірок.

Придумайте сюжет
Про ніжність і про літо
Де прим'ята трава
І дві волошки в ній.
Розсипаним драже
Закотяться століття.
Слова, слова, слова
Печальні і смішні.

 

Обожнюю цю пісню у виконанні Пікардійської терції Часто засинаю під неї...

 

Колокола
Вот ты опять сегодня не пришла,
А я так ждал, надеялся и верил,
Что зазвонят опять колокола,
И ты войдешь в распахнутые двери.
Что зазвонят опять колокола, колокола,
И ты войдешь в распахнутые двери.

Перчатки снимешь прямо у дверей,
Потом положишь их на подоконник.
"Я так замерзла",- скажешь,-"Обогрей"
И мне протянешь зябкие ладони.
"Я так замерзла",- скажешь,-"Обогрей меня"
И мне протянешь зябкие ладони

Я их возьму и каждый ноготок
Перецелую, сердцем согревая.
О, если б ты шагнула на порог,
Но в парк ушли последние трамваи.
О, если б ты шагнула на порог сюда,
Но в парк ушли последние трамваи.

А ты опять сегодня не пришла,
А я так ждал, надеялся и верил.
Я буду бить во все колокола, колокола,
Чтоб ты вошла в распахнутые двери…

 

А зараз по-чорному....
Декому сподобається....
І аккордів він ще не забув

W czarnej urnie (У чорній урні)

Музика, слова: Станіслав. Сташевскі

старе...
нині на диску "Tata Kazika" гурту Культ


.d.g.A.d./ x 4
W czarnej urnie moich wszystkich czarnych lat .d.g.
Czarna błyskawica spala czarny kwiat .A.d.
Czarne słońca gasną, wschodzi czarny nów .d.g.
Spieszmy się, nim czarny dzień powróci znów .A.d.

Twoje ciało złote zwija się jak dym
Drga i złotem potem płynie, a ja w nim
W czerni tonąc, piję złoto z twoich ust
Tak jak tamtej wiosny sok z rozdartych brzóz

Ale wciąż dokoła pełznie tamten świat .C.F.
Mych toporów krwawych, twoich barwnych szmat .C.A.
Wciąż ciaśniejszy wokół poplątany krąg .d.g.
Coraz częściej straszy zimno naszych rąk .A.d.

приспів:

Ni nam samym, ni we dwoje zostać nam .d.g.A.d.
Ni nam samym, ni bez siebie żyć .d.g.A.d.

Nie odmieni żaden spazm .C.F.
Mgły co była stalą w stal znów .C.A.
Nie próbujmy jeszcze raz .d.g.
Skuwać się łańcuchem słów .A.a.

Ni nam samym, ni we dwoje zostać nam...
​

Ilu istnień czas jak jedna chwila zbiegł
Jak to dawno może tydzień, może wiek
Na mój barłóg czas jak deszcz jesienny mży
Zmywa ślady moich łez i twojej krwi

I okrywa z wolna zapomnienia płaszcz
Noc, gdy pierwszy raz pluliśmy sobie w twarz
Śpiewaliśmy wtedy, szczęście - ja, ty - fart
Jak sztylety wbici w siebie, aż do gard

Serce pękło z żalu, dłoni zimną kiść
Ogrzej nad popiołem, już możemy iść
Ty w swe zamki z błota, ja w śmierdzący szynk
A dom pusty jak pałacyk Mayerling

приспів:

Ni nam samym, ni we dwoje zostać nam...

Słyszę twój stłumiony głos
Mówisz słowa gorzkie przez łzy
Lecz już we mnie tylko złość
Zimna wściekłość, już nie ty

Ni nam samym, ni we dwoje zostać nam...​

 

Дякую..таки зачепило...
моє...

а оце..

А про зиму мені не кажи

Слова: Вадим Крищенко


Літа як птиці, летять, зникають
І вже в тих птицях чогось немає,
Під небом синім доріг багато,
Жити не треба нам поспішати.

Приспів:
А про зиму мені не кажи,
Отим пашним березовим соком,
Бо на вітах моєї душі
Ще квітує весна синьоока.
А про зиму мені не кажи,
Хоч і в очі тепло перелито
І на стеблах моєї душі
Іншим медом духмяниться літо.

Малює мрія, картинку милу,
У ній і слова нема про зиму,
Мережу кроки по світлій грані,
Де пізнє літо і осінь рання.

 

Останнє танго

Слова: Вадим Крищенко
Музика: Анатолій Карпенко



Стоять біля двору запряжені коні,
І тільки чекають на поклик "вперед!",
Вже осінь згорає на жовтім осонні,
Нанизує звуки густі наче мед.

Озвалась мелодія давня неждана,
А де той скрипаль, невідомий артист?
Танцює гуцульське поривисте танго,
Найперший кленовий стрімкий падолист.

Приспів:
Останнє танго поклало руку на плече,
Останній танець мене лоскоче і пече,
Останнє танго, в нім теплий дух ще не затих,
Осінній танець поміж пейзажів золотих.

Усе у полоні ліричної теми,
А хто відгадає її до кінця?
І тільки гарячі сумні хризантеми
Отій ностальгії чомусь до лиця.

Озвалась мелодія давня неждана,
А де той скрипаль, невідомий артист?
Танцює гуцульське поривисте танго,
Найперший кленовий стрімкий падолист.