Тексти улюблених пісень

Най мене наглая чорная кава заллє,
Тільки но кину місто кохане моє,
Всюди за мною буде витати в світах
Чорної кави запах,яким я пропах.

Нас із коханою чорная кава звела
Всі перепони,що були між нами змела
Чорная кава від нині у жилах пливе,
Чорная кава від нині у жилах живе

Чорна кава - це львівських вулиць напій,
Чорна кава - це вечір розкішний мій
Чорну каву зі мною мій друже пий
В чорній каві і нині і присно жий

В львівських кав’ярнях млосно моргають жінки,
В львівських кав’ярнях чуєш останні плітки
Хтось від дощу рятунку в кав’ярні шукав,
Хтось від сім’ї і печалі на каву втікав...



Слухати тут

 

Мені цей стовчик найбільше до душі.

 

Ой як то файно рано встати
І похмелитися з роси,
І Каську траснути по крижах,
І з'їсти метр ковбаси.

Приспів:
Ой, цьоцю, скажіт котра година,
Бо в мене пірвалася пружина,
Спішу на здибанку з Мариськом,
Мамунцю, рихтуйте весілє.

А в стайни мукала корова
І ремиґала буряки,
А ти лежиш така здорова,
Лежиш, відлежуєш боки.

Приспів.

А Стефка вудила ковбаси
І несла їх уже на дим,
А Ганка рахувала злоті (гроші) -
Завтра буде файний калим.*

Приспів.

А Місько вчора знов був п'яний -
Вже му ввижалися чорти,
І був не годен розрізнити
Де є корова, а де - ти.

Приспів.

А Каська вилізла на плота,
Задерла ноги догори
І як зачала щось співати,
Що позбігалися всі пси.

 

А мені...
єнчий...

Нас із коханою чорная кава звела
Всі перепони,що були між нами змела
Чорная кава від нині у жилах пливе,
Чорная кава від нині у жилах живе

 

ПРИДУМАНАЯ ЛЮБОВЬ

1. Мы с тобой повстречаться не можем
Ты в придуманном мире живёшь.
И меня ты придумала тоже,
Там, где я на себя не похож.
Белый парус над зыбкой волною,
Крики чаек несущихся прочь,
И о том, что мы будем с тобою
Ты придумала в прошлую ночь.

Припев:
Придуманная любовь, соната луны для органа.
Придуманная любовь, небесная Фата Моргана.
Придуманная любовь, мечты облаков на рассвете,
Придуманная любовь, никто за неё не в ответе.

2. Ты придумала всё, что хотела,
Всё, что ты не хотела понять.
И прости, что тогда не успел я
Всё об этом тебе рассказать.
Что в погоне за лунной мечтою,
За волной шелестящей вдали,
Мы себе представляем порою
Лишь придуманный парус любви.

 

Боже, як хочеться бути собою
після розхристаних і спалених днів
після падіння і втечі із бою
бути собою, бути собою...
бути собою, бути собою...

Коли вже розділено тіло з душою,
коли розподілено дітям і внукам
ніхто не згадає якою ціною
бути собою, бути собою...
бути собою, бути собою...

Або проти води, або знов за водою
я втікаю в поля, в свій загублений рай,
де цілується небо з нивою золотою
бути собою, бути собою...
бути собою, бути собою...

І коли поведуть на сміх перед юрбою
тричі ти відречешся ще до першого півня.
я за правду святу покладу головою -
бути собою, бути собою...
бути собою, бути собою...

бути собою, бути собою...
бути собою, бути собою...

 

Я намалював...

Слова: Андрій Панчишин

Я намалював невеличкий дім,
Я намлював прохолоду внім,
Я намалював квіти на столі,
Я намалював тіні на стіні.
Я намалював вечір за вікном,
Я намалював друзів за столом,
Я намалював біля дому сад,
І на димарі двійко лелечат.

Білий аркуш паперу
Намалюєш, що знаєш,
Може дійсно, як в дзeркалі в нім,
Свою долю впізнаєш

Я намалював невеличкий світ,
Я його прибрав в яблуневий цвіт,
Я намалював гори і поля,
Я намалював в небі журавля,
Я намалював роси і сніги,
Я намалював обрій навкруги,
Я намалював тисячу доріг,
Все намалював, лиш тебе не зміг

Поспішив намалювати,
помилився,мабуть, в тім,
що паперу завжди багато,
Долі аркуш - один...

Білий аркуш паперу,
Намалюєш, що знаєш,
Може дійсно, як в дзеркалі в нім,
Свою долю впізнаєш...
Свою долю впізнаєш...
Свою долю впізнаєш...

 

Гавайські гітари - > Золота й небесна жінка

Золота й небесна жінка
В золотім небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Місить глину, а не тісто.
Вона тішиться роботі,
Вона згадує про сон свій,
У її тісній квартирі
Ночувало нині сонце.

Ти прокинься завтра рано,
Запитай його: "О, хто ти?".
Але він промовчить доти,
Доки ти не зрозумієш -
Він тобі наснився й потім
Ти його зліпила з глини.
Ти не мала половини,
Нині маєш і не радієш.

Золота й небесна жінка
В золотім небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Прошепоче ніжні вісті.
Не про те, що ніч ліпила,
Своє щастя довгождане,
А про глину, як причину,
Сну безсоння і кохання.

 

ТНМК_Мушу йти

Ледве чутно, тихо десь там
Шлють вітри і хвилі привіт містам
Там у морі гори, по них мости
Вони чекають, я мушу йти

I
Світ – театр, ми в ньому актори
Діалог за діалогом порожні в розмовах
Балачки по ходу про погоду
Про матінку природу, все в порядку, чувачки

Посмішка в комплекті, 100 разів на день
Як останній янкі я кажу – ОК
Привіт-пока, пока-пока-привіт
Решта слів написали заповіт

Хитаю головою, дододаю – all-right
Сенсу нуль цілих, нуль десятих кілобайт
Ваги не набирає порожнє слово
Нуль до нуля, тож, маємо нічого

Бігали від себе - наздогнали
Пхали пішки – захолонула кров
Хочеш свята – передплати журнали
Був рок-н-ролл, привітався та пішов

II
Хтось спокійний грає нами в нарди
Так не чесно, хто б він не був
Я так хотів казати лише правду
Хтів-перехотів, казав, але забув

А в новинах знову щось про нафту
Про газ і про стан трас
Щось важливе лишається за кадром
Щось суттєве проходить повз нас

Всі мої надії, всі твої питання
Все востаннє, ось і фінал
Те, що було, лишається на згадку
Все в порядку, перемикай канал

III
В усіх галактиках, в усіх морях
Існує практика - шукати шлях
Важко пояснити, чому це - головне
На словах одне, інше в головах

Але десь є місце просто неба
Там, де голоси не йдуть по проводах
Бувай, я пам’ятатиму про тебе
В усіх галактиках, в усіх морях

 

Всегда быть рядом не могут люди...(Д)
Всегда быть рядом не могут люди,
Всегда быть вместе не могут люди.
Нельзя любви земной любви пылать без конца.
Скажи, зачем же тогда мы любим,
Скажи, зачем мы друг друга любим,
Считая дни, сжигая сердца?
Любви всё вpемя мы ждём, как чуда,
Одной единственной ждём, как чуда,
Хотя должна, она должна сгореть без следа.
Скажи, узнать мы смогли откуда,
Узнать при встрече смогли откуда,
Что ты – моя, а я – твоя любовь и судьба?
Скажи, нам сколько пришлось скитаться,
Сpеди туманных миpов скитаться,
Затем чтоб мы с тобою мы дpуг дpуга нашли?
А вдpуг пpикажет судьба pасстаться,
Опять пpикажет судьба pасстаться
Пpи свете звёзд на кpаю земли?
Hе счесть pазлук во вселенной этой,
Hе счесть потерь во вселенной этой,
А вновь найти, любовь найти всегда нелегко!
И всё ж, тебя я ищу по свету,
Опять тебя я ищу по свету,
Ищу тебя среди чужих пpостpанств и веков.
Всегда быть рядом не могут люди,
Всегда быть вместе не могут люди.
Нельзя любви земной любви пылать без конца.
Скажи, зачем же тогда мы любим,
Скажи, зачем мы дpуг дpуга любим,
Считая дни, сжигая сердца?
Любви всё время мы ждём, как чуда,
Одной единственной ждём, как чуда,
Хотя должна, она должна сгоpеть без следа.
Скажи, мы сможем узнать, откуда,
Опять мы сможем узнать, откуда,
Что ты – моя, а я – твоя любовь и судьба?

 

:girl_claping:Пісня класна... от шкода що відмітити її можна лиш одним плюсиком :girl_sad:

 

ще б її десь послухати...

 

НЯ... http://www.youtube.com/watch?v=8ViEM9CNcPA

 

ой, дякую...
пісня класна.
але чого в неї такий голос?
то з фільму?

 

З фільму "Іван Васильович міняє професію"

 

Нізнаю... Кажуть люди, що ту пісню ще Доліна співає... А це з фільму "31 июня". Ну але, що знайшла - тим ділюсь

 

ну, то я просто вибадую

бачу, що щось знайоме, але пісня асоціюєтьс яіз си-и-ильним голосом
і вгадала

 

Для моєї племінниці...Рибки...
щоб не сумувала.

От улыбки хмурый день светлей
От улыбки в небе радуга проснется
Поделись улыбкою своей
И она к тебе не раз еще вернется
И тогда наверняка вдруг запляшут облака
И кузнечик запиликает на скрипке
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
От улыбки солнечной одной
Перестанет плакать самый грустный дождик
Сонный лес простится с тишиной
И захлопает в зеленые ладоши
И тогда наверняка вдруг запляшут облака
И кузнечик запиликает на скрипке
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
От улыбки станет всем теплей
И слону и даже маленькой улитке
Так пускай повсюду на земле
Будто лампочки включаются улыбки
И тогда наверняка вдруг запляшут облака
И кузнечик запиликает на скрипке
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
И тогда наверняка вдруг запляшут облака
И кузнечик запиликает на скрипке
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
С голубого ручейка начинается река
Ну а дружба начинается с улыбки
http://ru.youtube.com/watch?v=cEiB8Kzg_5k

 

які класні пісеньки! ми з Остапом почали з них ранок

 

Спасибо, дядя Рома! Развеселили меня в бане.