Тарас Шевченко - засновник українського націоналізму.

Ага, з опери: Росія - для всіх сусідів, які поступово забудуть ким були і стануть теж "русскими" за пару поколінь. так як у Алма-Аті вже деякі казахи (хоч то в них у генах і на лиці написано) вже не знають що вони казахи, бо - русские..
Я не звинувачую, самі ті казахи були і винні що не зуміли зберегти своє для себе, так саме як українці винні що не опиралися. Але якраз намагання зберегти своє для себе і є здоровим націоналізмом.

Бо йому було достатньо своєї батьківщини (фактично, "свого краю", до якого він, мабуть, не відносив Карпати, бо там не бував, але відносив той ареал який йому був доступним для того щоб відчути "своє"), ареалу розселення таких же як і він людей - по мові і звичаю, навіщо йому було щось не своє ще називати своїм?..

 

А Росія в його розумінні - там де ступала нога росіянинна

 

Вы про Египет?????

 

- это понятно. Кстати напомните, я не спец по биографиям - в период с того момента, как его выкупили злые шовинисты и до того, как сослали (закономерный итог, что ещё могли сделать шовинисты с тем, кого выкупили) - ему что в "ареал расселения" мешало вернуться?

 

I have.

---------- Додано в 14:09 ---------- Попередній допис був написаний в 14:08 ----------

Ні, про капці на березі моря.

 

Він закінчував Петербурзьку академію мистецтв (під час навчання мав одну, здається, поїздку якраз у рідні краї). А як тільки закінчив - так і поїхав назад в Україну, влаштувався на роботу.

 

А рядом - шкарпетки дырявые?
Василий Иваныч, а мои портянки чище твоих!
Так, Петька, я и старше...

 

Саме так.

Тим більше.

В межах Київської Русі, але це вже в історії. І я не думаю, що Петербург має якесь відношення до Русі. Москва теж під питанням...

Наведу приклади. Європейські дослідники наприклад про мову Тернопільщини писали - руська мова, так і Франко писав. Але фонетично руська мова до російської має таке ж відношення, як польська до хорватської. Тому слід правильно розрізняти факти.

Руський і русскій - це не одне і теж, це дві великі різниці, як кажуть одесити.

 

- зачем? Разве там было что-то родное ему по

?

 

А хіба "засновнику націоналізму" будь-якого народу, який не має власної держави і "рідної академії", якось шкодить навчання у академіях держав, які мають інші народи?.. Ну, можливо і шкодять, якщо при цьому він забуває оте своє рідне і відрікається його - у віршах, картинах.. але ж тут не так.
Та й потрапив він у Петербург не по своїй волі, не він його обрав від початку - а майже навпаки Петербург обрав Шевченка силою обставин.

 

- силой выкупили, силой в Академию загнали и выучили - дикие времена...
Не отказываться от того, что не навредит, даже от врага - очень практично, но беспринципно.

 

Якщо і були тоді такі принипові кріпаки, які краще би кулю в лоба пустили з панського пістоля, аніж би посприяли чи позволили себе викупити "ворогу-правителю", то не їх художні і поетичні твори дійшли до їхнього народу і сподвигали його нащадків ще багато років (і досі) до боротьби за виокремлення політичне і національне, і так і залишилися їхні життя безплідними, невідомими і марними для нащадків (хоч і високопринциповими).

Очевидно, не ті принципи вони обрали за найважливіші, чи не того ворога за найзаклятішого.. хтозна, може навіть найбільший ворог - то не зовнішнє пригноблення, а національна несвідомість самих українців (всіх часів..). Зміцнення цієї свідомості - це і є принципова боротьба з ворогом, хоч так це Шевченко не називав - але відчував.

 

"Дуже різним політичним силам вдається знаходити серед висловів Шевченка такі, які свідчать про нібито близькість переконань Шевченка до ідеології саме цих сил. Зокрема, образ Шевченка брався на озброєння як офіційною радянською пропагандою, так і націоналістичними колами. Натомість існує думка, що насправді політичні переконання Шевченка були нечіткими, оскільки він був насамперед поетом, а не політиком." Вики

 

Згодна.
Звісно, Шевченко не був революціонером із чітким планом захоплення телеграфу, залізничних станцій, поваленням існуючого державного устрою на якихось конкретних територіях і заснуванням держави Україна.
Саме тому тут Шевченко називається не засновником політичної суверенності і незалежності України, а засновником українського націоналізму.
Взагалі кажучи, це таке діло яке на порожньому місці не може ніхто заснувати... щоб був відгук у чомусь, треба щоб те щось вже існувало. Думаю, Шевченко увічнив, закодував між слів щось таке рідне кожній українській душі, що вийшло за межі того часу і тої ситуації.

 

Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами - квинтэссенция того, чего свидомиты свидомы и сомнению не подвергают. Национализм ли это? Как уже говорил, в зачаточной стадии - да. Изменилось ли что? Абсолютно ничего. Основоположник? 100%, гуру.

 

На жаль. Таки нічого не змінилося майже.

Часи ідуть, а ті самі "москалі" при владі роблять лихо тим самим українцям: і пан Табачник, і йому подібні..
Ті самі "москалі" і зараз як тоді - власники земель, угідь, маєтків, заводів.. покажіть мені хоч одного українського міліонера, який би не тільки назвав себе українським націоналістом, а й був ним.. адже націоналіст - це той хто насамперед вболіває за розквіт свого народу:економічний, мови, традиції, мистецтва, літератури . Я не кажу що у тому хтось винен, ні - бізнес є бізнес (бізнес в економіці, літературі, мові, культурі), і там безпринципність та джерела отримання первісного капіталу куди сумнівніші аніж вищезгадана "безпринципність" Шевченка.. але констатуючи факти: майже так все і є і зараз: українцям роблять лихо клани провладних "москалів" - але у сучасному часі є одна відмінність.

Вже тепер "москалі" - не російські, а вирощені, (часто - зросійщені, рідше - україномовні "москалі"), місцеві, бо "москаль" - це (для мене особисто) у ХХШму столітті поняття окреме від національності, але тотожне тому яке мав на увазі Шевченко. Зараз може бути росіянин - нашим (зрідка, але може), а "наш" - "москалем".
Тепер це той "місцевий", хто не вважає українців вправі називатися українцями по національності (бо це якесь нєдоразумєніє а не національність.. ), в глибині душі не вважає рівними собі, не вважає тим окремим етносом що заслуговує на розквіт у власній державі, хто перешкоджає (не дурний, не прямо в лоб перешкоджає - а використовуючи цілком паперово-інформаційну зброю) розквіту мови, культури, літератури, сільського господарства у сільських районах (витравлюючи звідти останніх на заробітки чи вимінюючи за пряник землю, не даючи кредитів і встановлюючи нерентабельні ціни на продукцію, заборговуючи за здане зерно - щоб потім скупити всі землі і бути на правах власника-пана), той хто прагне витіснити українське подалі на маргінес (а не навпаки:впровадити у всі сфери науки, техніки, культури, освіти, мистецтва), висміяти національних героїв і довести що в порівнянні з героями інших національностей вони зовсім не герої..

можна довго продовжувати, але тут хто не розуміє - тому не поясниш в чому виражається діяльність і поведінка того легендарного вже у віках "москаля", а хто розуміє - тому і пояснювати не треба.

 

- Вы с паном iso

Прошу прощения, что упоминаю шановного пана, делаю это как пример и зная, что пан не стесняется высказывать собственное мнение на эту тему

уже договорились, кто такой москаль? У него мнение не такое, как у Вас. Он "ненастоящий", не чувствует или не понимает?

Какая разница кто тот "москаль", который во всём виноват, Фрезiя? У националистов конфронтационные методы достижения собственного благополучия, а они хороши только при наличии явного, зримого и четко определимого врага, во всех остальных случаях вредны, т.к. не могут привести к желаемому результату, но портят жизнь всем вокруг.

Самый яркий пример:

- По Вашим же словам, ни один настоящий националист не смог добиться материального благополучия. Или ему это не нужно, и тогда нет смысла строить из себя угнетённых по этому признаку, или ему мешает танцевать что-то ещё.

Не борьба ли с ветряными мельницами в собственной голове?

 

Головне, що не москалі.

А теракт відбувся? І який саме теракт готував Шевченко?

---------- Додано в 21:52 ---------- Попередній допис був написаний в 21:23 ----------

А Олексій Івченко, що очолював КУН, а потім був головою НАК "Нафтогаз" в 2005 році?

 

Ті українці, хто переїздив у місто, зросійщувалися і ставали "москалями" за рідкісним винятком, який теж знищувався чи ігнорувався російськомовним оточенням власне за "українськість", хоча еліта художників, письменників була, але як міг стати "малорос" власником великого виробництва у царській Росії і бути при цьому націоналістом?.. ніхто б йому не позволив, за радянські часи не говоримо, хоча Корольов на Байконурі не забував що українець і розмовляв українською з вихідцями з України. А ті українці, які були селянами чи робочим людом (що працювали на людей не своєї національності) після революції з одного залежного і невільного становища потрапили у інше. Гроші крутити і організовувати "власний бізнес" в умовах планової економіки вміли тільки "фарцовщики і спекулянти" - за тодішньою термінологією, "порядні люди" вміли лише працювати і слухати та робити що каже/замовляє держава і економісти в Москві та партійна верхівка (куди потрапляли далеко не українські націоналісти).
То як Ви гадаєте, хто у 90-х одразу став претендентом на олігарха?..

Сучасні олігархи країни (а ми про них говоримо, а не про дрібну рибку: меблеву невеличку фабрику, фабрику з пошиву халатиків, жіночих сорочок, дитячої і постільної білизни "Ярослав" - відому на всю країну, чи "Світоч" чи "Оболонь" - керівники яких може і є націоналістами, але не володіють такими оборотами як олігархічна мафіозна верхівка, що фінансує велику політику яка реально рулить країною) виникли якраз із комсомольських і партійних працівників, партійної еліти і їх синочків та родичів, або взагалі з бандитів чи напівкримінальних структур, які кришували тих "дядів", які у мутній водичці 90-х років після розвалу СРСР сколотили свій первісний капітал, і завдяки кумівству із такими ж як вони банкірами та іншими впливовими особами, "розкрутилися" - і з цього треба брати приклад! адже в Україні всі "свої" "своїх" підтримують: і "москалі", і євреї, і грузини, і вірмени - тільки українці погано гуртуються, імхо. Хоч "кумівство" теж у них в ходу, але нема такого потужного витягування нагору своїх у тих, хто туди видряпався.. є така риса у деяких - цуратися своїх коли при владі і забувати про той націоналізм коли вже щось реально можеш зробити.

 

Може це через те, що подвійні стандарти?
Втирають українцям, що націоналізм це погано, а самі деруться догори об'єднюючись в національні бандитські угрупування?