Саме натуральне цвєтное. "Свема" або "Тасма". На Заході, щоправда, воно називалося узагальнено - Sovcolor. Як на ті роки, та ще й для ширпотребу - цілком пристойно.
Запостю і я пару своїх старих фотокарток. З двома дідами,Коцьом і Мільом. ---------- Додано в 15:48 ---------- Попередній допис був написаний в 15:46 ---------- Це вже армійська.Я,той шо з ліва.
А ду...е-е-е...тото,на чім сі сидит,Ваше? Тоїсть...таким воно було колись? Чи то вона так сі називала...звучно?
Нє-нє, Романе... Тото не моє... То є пана Dolibo. А ям сі спитав за той кабздель. Він їх поназбирував, як пІдпеньків... А я сі спитав жи то воно...
Вчора ще витягнули декілька старих знимок І во таке в руки попало, травень 1988 дружина фоткала, ось і вона тоді я вас помнил эти годи ... , Мадам
А ось таким був я після першого року життя. Вже й на конику. Хоча, гадаю, ці коники були спільною ознакою для багатьох поколінь. Як і піонерське минуле: Я на фото праворуч, п/т "Аврора" під Скадовськом, 1974р.
Приємно знати, що вони досі "живі". Наший загін там і розміщувався, на естакаді. А "шпаківні" тоді називали на морський манір - кубріками. Я, навіть, пам'ятаю який мій - передостанній праворуч. А це фото зроблене у тому ж році, якраз перед канікулами під маминим контролем: Воно мені завжди не подобалося - получився якийсь прилизаний зразковий відмінник. Тому наступного разу (аж через три роки) я вирішив недопустити подібної "ганьби" - благо фотографувався вже сам ( бо треба було їхати у центр міста - там знаходилося фотоательє, де робили кольорові знімки) Я залишився цілком вдоволений собою. Зате получив "чортів" від мами, вона ще довго пригадувала мені це фото.
Ще одна у войску. Запостю свою весільну фотку(13.10.1996р.) Мені то шампанське чуть носом не вийшло,не можу пити газовані напої залпом.
Інститутська доба: Частина нашої групи. ІІІ курс 1983р. Я крайній ліворуч у верхньому ряду. На "війні". Так проміж себе ми називали день занять на військовій кафедрі. 1983р. Виробнича практика у м. Ковдорі (а за нашими спинами - універмаг). Кольський півострів, за Кандалакшею, ближче до фінського кордону. 1984р. Це містечко запам'яталося дуже приязними та ввічливими людьми, що там мешкали, навіть продавщиці у магазинах були люб'язні.