Табачник шарлатан или нет?

Фу, как банально. ) Вот тут согласна с вами - совки!

 

Не банально, а злочинно. Не совки - а тварі і паскуди.

 

Уже не только вор. Уже, как показала история с избранием ректора ДонГУ, и бандит:

У Донецьку побито Тетяну Лев - дружину обраного ректором Донецького національного університету Юрія Лисенка. Двоє чоловіків вдарили її кілька разів по голові, потім збили з ніг і стали бити вже лежачу. Нападники сказали «Це тобі за чоловіка!» і втекли.

 

Президенту України Віктору Януковичу
До відома: Прем’єр-міністру України Миколі Азарову
Засобам масової інформації

Про вимогу негайно підписати контракт із законно
обраним на посаду ректора Донецького національного
університету на конференції трудового колективу 10
грудня 2010 року Юрієм Григоровичем Лисенком

 

Офіційна двомовність перетворить Україну на Бананові Острови

«Табачукізм» — нинішня політика зі знищення української як «повнокомунікаційної» мови

Не так давно довелося побувати в двох країнах, у яких на державному рівні існує двомовність: у Татарстані і Білорусі. Дві країни — два вантажні вагони проблем, два варіанти маргіналізації і згасання «міноритарних» мов.

У Татарстані є республіканський закон про двомовність (татарська — друга державна), їй забезпечено державний захист — татаромовне видавництво, театр, FM-радіо, телебачення, де в основному співають, танцюють і розповідають про татарські звичаї.

Є певний формат лояльності Казанського Кремля Московському Кремлю — він полягає в тому, що татари змирилися з долею «молодших братів», але при цьому претендують на статус «найстаршого з молодших» і навіть «другого федерального етносу». У татарському середовищі постійно проголошується ідея про визнання татарської мови другою державною на всій території Російської Федерації (зрозуміло, що думають з цього приводу в Москві).

У Москви з Казанню дуже складні і майже інтимні стосунки, затьмарені багатьма важкими спогадами, — наприклад, захопленням і розграбуванням Іваном Грозним цього міста — столиці Булгарського царства, видворенням з нього булгар (волзьких татар), спробами насильно хрестити або асимілювати мусульман. Ті, хто перейшли в православ`я в XVI–XVIII століттях, тепер складають невеликий субетнос «кряшенів» — православних татар, у яких навіть є літургія татарською мовою.

У Білорусі теж має місце бути офіційна двомовність — російська отримала державний статус на референдумі в 1995 році.

Мабуть, в останні 15 років білоруська мова мала останній шанс на відродження і розвиток — на те, щоб стати не тільки мовою символічно-репрезентаційною, але й комунікативним засобом — мовою побутового спілкування хоч би невеликої, але впливової і успішної частини освічених міських жителів. Вона могла зайняти місце, схоже на місце української мови в Україні. Але низка політичних обставин зіграла проти.

У музеї мого улюбленого білоруського поета Максима Багдановіча я був єдиним відвідувачем за кілька днів. А ось білоруський театр їм. Янки Купали, куди я випадково зазирнув, був повний — навіть на дуже сумній і депресивній п`єсі про смерть білоруського села.

Білоруськомовних книг мало і майже всі вони — як і в Татарстані — про народознавство, історію, фольклор, театри і музеї. Тобто про минуле, але не про майбутнє.

Ні в Білорусі, ні в Татарстані не перекладається стільки нехудожньої інтелектуальної і художньої літератури, як в Україні. Взагалі, у цих двох мов, за великим рахунком, немає і не було амбіцій замінити собою російську в усіх сферах, особливо в комунікативній і інтелектуально насиченій. В української — була і є. Багато хто в Україні лається — скажімо, хіба може існувати науково-технічна література українською мовою? Хіба сама така ідея — не прикол?

Сучасні дискусії навколо мовної проблеми в Україні розділили тих, хто сперечається не на прихильників знищення української мови і її порятунку, не на прихильників надання російській мові статусу державної і противників цієї ідеї.

Вони розділили людей на прихильників відкритих соціально-культурних систем і прихильників автаркій (закритих систем).

«Табачукізм»... створює мотивації для розвитку української мови як одного з символів протесту, як мови «креативного класу» — амбітної контреліти, орієнтованої на побудову майбутнього.

Мої подорожі Білоруссю і Татарстаном переконали, що в пострадянських умовах офіційна двомовність веде не до повного знищення мови, але до її маргіналізації і перетворення країни на культурну провінцію, в якій не створюються оригінальні культурні моделі і оригінальний культурний продукт. Так, там створюються оригінальні і гідні твори культури, але не оригінальні моделі (а ось, скажімо, створений в кінці 1960-х років Владимиром Мулявіним ансамбль «Песняри» був саме оригінальною культурною моделлю — піонером «фолк-року» у світовому масштабі).

Та і для абсолютної більшості жителів Південно-Східної України українська мова — це не китайська і не німецька, це — мова предків, які ще недавно жили. В абсолютної більшості російськомовних предки ще 2–3 покоління назад говорили виключно українською. Але відновити в свідомості цей зв`язок із предками можна лише при толерантному ставленні до людини, до її звичок і помилок — і з боку держави, і з боку амбітних суб`єктів громадянського суспільства (партій, культурних організацій, фондів і т.д.). Скажімо, видання масовим тиражем і ефективне просування по всіх каналах книги (аудіокниги) на кшталт «100 (200, 500) шедеврів української поезії» — справа корисніша, ніж інтелігентські безадресні стогони.

Вакарчука - міністра досі лають за Постанову уряду № 1033, яка зобов`язала розмовляти вчителів і учнів українською поза уроками. Але якби це була не постанова уряду, а, скажімо, міністерські рекомендації, та ще з докладним мотивуванням — навіщо це робиться (мовляв, для розширення україномовного простору, для створення лінгвооазисів, для ефективнішого оволодіння дітьми мовою в регіонах, де її маргіналізували впродовж десятиліть, для поліпшення пам`яті і розумових здібностей учнів і т.п.) і з ініційованою міністерством широкою суспільною дискусією, упевнений, ефект був би іншим. І в «професійних росіян» було б менше приводів для роздування світового скандалу.

Україні ж, як і іншим пострадянським країнам, потрібен шлях у майбутнє.

Андрій ОКАРА.


http://kobza.com.ua/content/view/3653/1/

 

C просторов Инета:

Дима Табачник в лесу заблудился,

Шел – и в глубокую яму свалился.

Долго смеялся бандеровский схрон:

Мигом историю вспомнил Димон..!

 

Як бачимо спадкоємці Золотої Орди переплюнули своїх попередників, чингізидів. Останні спокійно відносилися до сусідства мусульман та християн в своїй столиці.

 

Табачник остался доволен обысками в украинской библиотеке в Москве.

Вчера министр образования рассказал об итогах заседания украинской части подкомитета по вопросам гуманитарного сотрудничества украинско-российской межгосударственной комиссии. По его словам, основным итогом заседания стало решение о создании при Национальном культурном центре Украины в Москве, расположенном на Арбате, новой библиотеки украинской литературы. "Предполагается провести ряд организационных мероприятий по обеспечению библиотеки методической поддержкой и книжным фондом",– заявил господин Табачник. Он отметил, что его ведомство намерено обратиться с этой инициативой к президенту Виктору Януковичу. Соответствующие документы уже подготовлены Минобразования и МИДом.

Помимо этого, министр заявил, что он "положительно оценивает позицию" российской стороны, инициировавшей обыски в действующей Библиотеке украинской литературы в Москве. Напомним, в конце декабря прошлого года отдел по борьбе с экстремизмом МВД РФ изъял из библиотеки более 50 книг, газет и брошюр, имеющих, по мнению милиции, "антироссийскую направленность". Среди прочего были изъяты экземпляры официальной газеты Конгресса украинских националистов "Нация и держава", а также выпущенная УНА-УНСО брошюра под названием "Хай ненавидять, аби любили". Сотрудники милиции действовали в рамках расследования уголовного дела, возбужденного по ст. 282 УК РФ ("разжигание межнациональной ненависти или вражды").

"Я хочу подчеркнуть, что эта библиотека – российское учреждение и полностью финансируется из бюджета Москвы. Поэтому ситуация немного непонятна: зачем, если какие-либо контролирующие органы Российской Федерации имеют претензии к какому-то учреждению, выносить это на такой высокий уровень?" – заявил вчера Табачник. Он подчеркнул, что сейчас библиотека работает в обычном режиме.

Эту информацию подтвердил заместитель директора Библиотеки украинской литературы в Москве Богдан Безпалько: "Библиотека работает, о ее закрытии речь не идет и не шла, хотя у нас действительно были определенные трудности в конце прошлого года". Безпалько подчеркнул, что всячески поддерживает идею создания еще одной библиотеки при культурном центре на Арбате: "Это прекрасное большое здание, там можно открыть не только библиотеку, но и театр".

Вместе с тем в оппозиции продолжают утверждать, что обыски в библиотеке являются "серьезным и системным нарушением прав украинского национального меньшинства в Российской Федерации". Об этом, в частности, говорится в письме председателя политсовета партии "Наша Украина" Валентина Наливайченко, которое он вчера адресовал верховному комиссару ОБСЕ по вопросам национальных меньшинств Кнуту Воллебеку. "Такая ситуация вызывает обеспокоенность украинских общин России. Прошу принять эту информацию к сведению и помочь отстоять законные права украинского меньшинства в РФ",– отметил Наливайченко.

Представители националистических организаций также не согласны с позицией Дмитрия Табачника. Глава секретариата Конгресса украинских националистов Владимир Манько полагает, что "своими заявлениями он (Табачник.–ред.) в очередной раз показывает, что открыто лоббирует интересы Москвы". "Украина просто обязана вмешаться в ситуацию с библиотекой, независимо от того, кому она принадлежит, поскольку в нее ходят украинцы, которых могут лишить права на знание своего языка и культуры. Если бы в Украине была украинская власть, то Табачник за свои слова был бы не только арестован, но и наказан по всей строгости закона",– заявил Манько, которого цитирует "Коммерсант".

 

Табачник поклонился Сталину
Украинский министр образования и науки Дмитрий Табачник встал на сторону коммунистов Запорожья, установивших памятник Сталину, который в декабре 2010 года был разрушен вандалами.

«Местная община имеет право строить за свои деньги памятник кому она захочет. Власть не имеет права запрещать людям поклоняться любым идеологическим канонам, хотя должна пресекать попытки навязывать эти каноны другим», – сказал Д. Табачник, выступая в субботу на «круглом столе» в Симферополе.
«Круглый стол» на тему «Культурно-языковое многообразие Украины – фактор стабильности и опережающего развития» провела созданная по инициативе Д. Табачника общественная организация Собор гражданского согласия, объединяющая сторонников сохранения полиязычности, мультикультурности и многоконфессиональности Украины.
Трехметровый памятник советскому лидеру Иосифу Сталину в военной форме и со звездой Героя на груди был установлен на территории Запорожского обкома Коммунистической партии Украины в мае 2010 года. Политики, представляющие, в основном, западные регионы Украины, не раз требовали демонтировать памятник.

 

Русскую литературу будуть изучать отдельно, а украинскую - с мировой

 

а шляк би то всьо трафив,і руську літературу тоже.Нічого вже в них з того не вийде, молоде покоління вже російської мови не знає

 

И,украинского,увы,тоже.
А,говорят на каком-то суржике...

 

Якби то...а якийсь сленг...

 

У меня даже ненормативной лексики нет... На Это

 

шо искали хоть?

 

Книги, в которых есть слово націоналізм.

 

Это что за зверь такой? Организация какая-то? Гугла не знает.

 

Не, или я со сна ничего не понимаю, или какая-то хрень получается. Почитал КОНЦЕПЦІЮ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ. Вот что там написано:

"Літературна освіта – це навчально-виховна система вивчення літератури в загальноосвітніх закладах України.
У середніх загальноосвітніх закладах України літературну освіту учнів з 5 по 11 клас забезпечують такі навчальні дисципліни, як:
• «українська література»;
• «світова література»;
• інтегрований курс «література (рідна і світова)» для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами, що використовуються в Україні;
• курси за вибором і факультативи.
У загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання обов’язково вивчаються «українська література» та «світова література». Можливою є інтеграція цих літературних курсів.
У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням іншими мовами, що використовуються в Україні, обов’язково вивчаються «українська література» та інтегрований курс «література (рідна і світова)».
В усіх типах середніх загальноосвітніх закладів України за вибором учнів та їхніх батьків можливе введення курсів за вибором і факультативів, які дають поглиблені знання про літературні епохи, розвиток напрямів, течій, жанрів, зв’язки літератури з іншими видами мистецтва, а також творчість окремих письменників різних національностей (особливо тих, життя і діяльність яких пов’язана з Україною або відображає українські реалії).
Навчальні дисципліни, що забезпечують літературну освіту, презентують сучасному учневі здобутки української літератури, російської літератури, різних літератур народів України і світової літератури, що сприяє всебічному розвитку школярів, визначенню свого місця в широкому полікультурному й полімовному просторі, вихованню любові до книги, інтересу до духовних надбань своєї країни та людства, взаємоповаги до людей різних цивілізацій та національностей.
Українська література плекає любов до мови ї звичаїв українців, в конкретно-образній формі доносить до читача інформацію про своєрідність українських традицій та культури.
Література інших народів, що мешкають в Україні, сприяє усвідомленню учнями культурного багатства нашої країни.
Особлива роль належить при цьому російській літературі як художньо-словесному надбанню, у тісній взаємодії з яким протягом декількох століть формувалася українська література, а також з урахуванням того місця, яке займає російська література у загальнолюдській системі духовно-культурних цінностей.
Світова література прилучає дітей до загальнолюдських цінностей, виховує толерантне ставлення до різних народів, народностей, рас і культур."

Ну и что же тут плохого, из-за чего гвалт, как ущемляется украинская литература...?

 

Пока никак. Ривнянин написал о возможной интеграции курсов украинской и мировой литературы , причем предлагается отделение русской.
Я люблю русскую...Но такие акценты мне непонятны.