3-я світова вже йде і перерозподіл вже йде. Чи ви не згодні з цим? А тих меншинств по 200 тисяч, а не трохи. І взагалі, я не чіпав цю тему, а тільки подовжив ваш допис.
Ну то й добре. Просто ви почали Всюди ніхто не хотів, але є ті, кому це треба було, щоб так було. Були ще Одеса, Харків - але там вже були готові к таким подіям, ніж в Криму і на Донбасі, де давно варилося зілля, та ні СБУ, ні будь хто не наважувався зупитини спецслужби РФ, які готували майбутніх ополченців. Але зараз вже пізно шукати винних, бо вони вже повтікали, або подохли... Але майбутнє не за горами.
Ви бачили Одесу і Харків - хто там хотів? Коли в Луцьку та Рівному чиновників ставили на коліна і знущалися з людей - і це бачили на Донбасі... То який дончанин дозволить собі, щоб там якийсь б... ставив так само його родича в Донецьку? Е-е-е-е... Не знаєте ви дончан. А я там жив і знаю. Треба дивитися ширше, а думати глибше... А то хтось винний, а ми святі... Я нікаго не оправдую, але й не обвинувачую, бо святість тільки у Бога, Господа і Духа Святого. І тільки у них це право.
Одеса і Харків тоже одержала те, що хотіли. І повторюся - дамбасяни що хотіли те і мають. І дивіться на це хоча ширше, а хоча глибше. А дамбасян я трошки знаю, більше знати не хочу, нахер їх
Дончани вже це дозволили, якщо що. Їх вже четвертий рік ставлять "брати" з-за поребрика, як хочуть. Розкажіть нам ще щось про "незламний донбаський дух".
Не згідний, що йде активна ІІІ світова, радше, поки що майже як "холодна" чи війни чужими руками, як от Корея, Вєтнам, Афганістан... Чи якісь території законно чи не законно перебувають у складі якоїсь держави, далеко ходити не треба, перегляньте умови Потсдамської Конференції, Калінінград мали передати Німеччині максимально у 1995, значить всі ці роки Калініград у складі Росії незаконно, у Європі колись були у складі інших держав Венеція, Ельзас і Лотарингія... Я не виступав і не виступаю за відокремлення так званих "проблемних територій", своє потрібно цінити, вже думали віддамо проблемний Крим, інша Україна спокійно вступить у ЄС і НАТО, почалася війна в іншому регіоні, якщо так само поступити із проблемним Донбасом, може бути війна у Харкові, Запоріжжі, Одесі чи Закарпатті.
Так їх не перепреш, наскільки я не намагався їх в тому запевнити, що не буде їм добра, якщо придуть сюди руськіє - вмійте поладити з іншими громадянами країни і наведіть порядок в себе вдома. Тому моя совість чиста. Я зупиняв їх як міг, а деякі із тамтешніх тепер вчать мене тут, як захищати Україну. Отака петрушка, Sandy. Нічого тут немає - ні з гідності, ні з чогось путнього...
Ні, ви не праві. Вони не того хотіли. Але мають те, що мають.) А може і хтіли такого? А ми ж не хтіли такого, та теж маємо.
Вважаю, що дехто надіявся на кримський сценарій, що без війни і серйозних бойових дій просто поміняють прапори, введуть російську валюту і будуть всім платити московські зарплати і пенсії, тепер, події на Донбасі можуть стати уроком для інших регіонів, ніяке ватне бидло не посміє кричати "Путєн вваді вайска!" та кликати війну у свій регіон та на всю Україну.
Дамбасяни мали взірець - Абхазію, Осетію, Придністров"я, Крим... Всюди, де ступив лапоть кацапа ллється кров, панує розруха і бардак. Так що вони /дамбасяни/ саме того хотіли
Ні, але читаю їхні книжки. Вони такого не допускають, що я пишу в "Хроніках апокаліпсису". Вони навіть обговорювати це не хочуть. Це щось інше. Я відповів вам?
Хто зна? Думайте. Майбуття. *** Улыбкой? (Николай Рерих) Вестник, мой вестник! Ты стоишь и улыбаешься. И не знаешь, что ты принес мне. Ты принес мне дар исцеленья. Каждая слеза моя исцелит немощи мира. Но, Владыко, откуда мне взять столько слез и которой из немощей мира отдать мне первый поток? Вестник, мой вестник, ты стоишь и улыбаешься. Нет ли у тебя приказа лечить несчастье улыбкой? *** Нет, говорит, нет такого приказа. Но есть медяк 1866 года. Две копейки. Я даю тебе его. Положи его в граде Р. на могилу молодоженов Лилии и Игоря Ш. Которые утонули после того, как звезда чернобыля упала. Возле могилы будет сидеть мать Лилии. Скажи, что хорошие подснежники. Что ты такие же в саду посадил. Пусть больше не плачут. С ними все хорошо. Помолись за Ларису Я. Это пока все, чем могу помочь. Все будет хорошо, а я улетаю, но посыплю землю снегом на память.