Свобода слова.

Володимир Борисович, я так розумію - це надєжда і опора Порошенка в економіці, його протеже-фаберже (кіндер сюрприз, дитяча несподянка)? Чи то мався на увазі не Гройсман - прем"єр-міністр часів Порошенка?
То, Хомчине, не кал. То - порошенківський шоколад. Вершки (слівки) общества. Сливка на порошенківському тортику часів його президентства.

Порахуйте букви, і якщо менше, ніж півтисячі, не копіпастьте оте Ваше дурне, що більше Вас особисто стосується.

Коли прем"єр-міністр часів Порошенка зустрічається з Ахметовим, а Ахметов літав у Європу, де зараз знаходиться Порошенко із дружиною, то ... Ну, я не знаю... Скажіть що-небудь, будь ласка.

 

Страшенно бісять люди, які наштовхаються в тексті на особистий тригер після чого на решту тексту та його аргументацію їх засліпляє. Сидять і з запеклістю прометейового орла, строчать коментарі в півтисячі знаків, про те, чого навіть не спробували зрозуміти. І пишуть в основному про Порошенка, чого в твоєму дописі немає.

 

Букви порахували?
Там - менше ніж півтисячі знаків.
Але скажіть мені, чи міг Ахметов зустрітися за кордоном (в славном городє Паріжє) з Порошенком? У обох є десяток паспортів, абсолютно надійних, жодна французька собака не підкопається.
В бістро "де трез табль" (Des Treize Tables) на Рю Одеколон зустрілися Рінат Мамедов і Петро Інкогніто (у обох - наклеєні вуса і бакенбарди, або пейси, щоб ніхто не впізнав) і обговорили там собі щось. (наголос - на слові "собі")

Чи лише в Омані може Зеленський з Патрушевим зустрітися, а Ахметов із Порошенком в Парижі - ну ніяк?

А потім, отримавши добро від Петра на залучення до справи Гройсмана, Ахметов полетів у Вільнюс і приніс Гройсману благую вєсть.

 

Страшенно бісять люди, які наштовхаються в тексті на особистий тригер після чого на решту тексту та його аргументацію їх засліпляє. Сидять і з запеклістю прометейового орла, строчать коментарі в тисячі знаків, про те, чого навіть не спробували зрозуміти, бо їм не дано.
І пишуть про Порошенка, чого в дописі немає.

 

Я про Порошенка не писав, я писав про Петра Інкогніто, якому, якщо відклеїти вуса і бакенбарди - вилитий Петька, вилитий.

 

Сидять і з запеклістю прометейового орла, строчать коментарі в тисячі знаків, про те, чого навіть не спробували зрозуміти, бо їм не дано.

 

Путін сьогодні програє свою війну підручнику України. Діти, які тримали в своїх руках підручники з історії України, зараз тримають в руках зброю на захист України.

Про це наголосив відомий історик і публіцист, народний депутат України Володимир В’ятрович під час презентації в Ужгороді своєї нової книжки "Нотатки з кухні "переписування історії".

Презентація відбулася в рамках проекту «Зустрічі з ЄС», який з ініціативи народної депутатки України Ivanna Klympush-Tsintsadze проводить Європейська Солідарність Закарпаття.

«Історія в цій книзі подається в трьох площинах: реконструкція минулого, переосмислення історії чи шлях відновлення пам’яті і моя особиста історія того, що я робив протягом останніх 20 років, – розповів автор. – Тут є теми, які мене завжди цікавили, – тема української революції 1917-1921, УПА, дисидентів. В новій книжці набагато більше про те, як українці переосмислювали своє минуле, як руйнували міфи, насамперед совєцькі, про те, як через суперечки ми формували спільне бачення».

За словами В’ятровича, після 1991 року в Україні, й зокрема на Закарпатті, було чимало людей, які, як тільки отримали можливість, кинулися досліджувати історію, не чекаючи підтримки від держави. І лише після Помаранчевої революції Україна зрозуміла, що це треба робити на державному рівні. Починаючи з часів правління Ющенка і далі ці питання стали предметом гарячих суспільних дискусій.

«Людей почали цікавити історичні події. Перша тема – Голодомор. Завданням Сталіна було не лише стерти національну пам'ять українців, але й пам’ять про сам факт геноциду. І, можливо, йому б це вдалося, якби величезна кількість людей, що пережили Голодомор, не опинилися за межами СРСР.

Саме вони першими почали збирати та оприлюднювати факти про Голодомор. На початок 80-х років цього матеріалу стало так багато, що діаспора об’єдналася, аби почати розповідати про це світові. Перший пам’ятник жертвам Голодомору був відкритий в далекому Едмонтоні. В 1983 року в США була створена спеціальна комісія з питань Голоду в Україні, яка зрештою дійшла висновку, що це був зумисно влаштований голод.

Після відновлення незалежності правду стало можливо говорити і в Україні. З 2004-2005 років до цієї роботи долучилася держава. Був створений меморіал, величезна Національна книга пам’яті, до якої було внесено понад мільйон імен загиблих під час Голодомору. І це дало свої результати. Станом на 2010 рік вже 61% українців вважали Голодомор геноцидом. Нині так вважають вже 85%. Це колосальна цифра. Не впевнений, чи може бути кращий результат», – розказав історик.

Змінилося і ставлення українців до УПА. Якщо в 2012 році тих, хто вважав Українську повстанську армію бійцями за незалежність України, було трохи більше 20%, то в 2021 – 46%. Ще 30% вагаються з відповіддю. Степана Бандеру в 2010 році вважали героєм України 20% українців. Сьогодні – 36%. Крім того суттєво зменшився відсоток людей, які негативно ставляться до Бандери.

«Мене переконували, що не треба нічого робити, не потрібно розвінчувати радянські міфи, розказувати про злочини. Мовляв, старі помруть, і всі про комунізм забудуть. Росія показує, що це абсолютно не так. Там молодь ностальгує за СРСР, якого не знає. Це – вірус, – вважає В’ятрович. – Росія набагато раніше, ніж ми, розпочала декомунізацію. В 90-х роках там перейменовували міста і вулиці, зносили пам’ятники комуністам. Росія першою з усіх пострадянських країн розпочала відкривати архіви КДБ. Але все це змінилося в 2000, з приходом до влади Путіна. І це приклад того, як може змінюватися сучасна держава, яка вже нібито пройшла комунізм».

Окрім книжки, Володимир також презентував свій відеопроект «10 днів Незалежності» – серію фільмів, присвячених видатним історичним подіям України. В Ужгороді він представив фільм про Карпатську Україну. «Це моя спроба розказати про унікальну історію, яка сталася на Закарпатті. Її, на жаль, мало знають, не багато хто може оцінити її важливість», – сказав автор.

Також Володимира В’ятровича попросили поділитися враженнями від депутатської роботи. Він зізнався, що працювати у Верховній Раді йому відверто некомфортно.

«Це найгірша Верховна рада з 1990 року, – За рівнем освіти, за рівнем свідомості. Страшно не коли багато опонентів, які мають іншу думку, найстрашніше, коли ти говориш з трибуни в сіру масу. Таких людей у парламенті найбільше. На мою думку, є близько 80 народних депутатів, яких ми можемо назвати проукраїнськими. Десь стільки і ж проросійських, зокрема і в «Слузі народу». А решта – це сіра маса, з якою абсолютно неможливо дискутувати. Найстрашніше – це безликість депутатів. Пам’ятаєте процес в Нюрнберзі? Найчастіше там говорили: я просто виконував наказ. Ці депутати не розуміють відповідальності, яка на них покладена. Вони просто роблять те, що їм наказують. А потім скажуть: я просто виконував наказ».

 

Верховний суд України щойно залишив в силі вирок Януковичу за державну зраду.

Це дуже символічна подія в День ЗСУ і напередодні перших з 2014 переговорів у верхах про Україну без України.

Ось як я писав про вирок першої інстанції в січні 2019 року:

"Шлях зради отримав юридичну оцінку. Янукович - злочинець, державний зрадник і пособник того, хто розв'язав агресивну війну проти України.

Це суд не тільки над Януковичем, але і над Путіним. Бо суд чітко вказав, що тимчасова окупація Криму і частини українського Донбасу, розв'язана Російською Федерацією, лише прикривалася листом Януковича. Отже, це крок до майбутніх міжнародних судів за скоєні злочини проти України.

Це суд-попередження для всіх нинішніх і майбутніх високопосадовців в Україні - жодна посада не гарантує безвідповідальності за пограбування і зраду України".

 

Зеленський так і не став суб'єктом у зовнішній політиці. Все вирішили без України. Це прикро і не несе нам нічого хорошого. В четверг, можливо, його повідомлять про результат.

 

Знову русизм, в українському правописі пишеться "В четвер", на відміну від російського "В четверг". Бачу без методичок ніяк.

У більшості залежить статус та вага держави у світі, а не стільки її керівник. При конфлікті на Балканах, коли західні країни були тільки арбітрами, аж такі бездарні президенти у цих країнах не були.

 

За рік Україна опустилися у рейтингу свободи преси

 

View: https://twitter.com/CaIedonia_sI/status/1470019457569464322?t=5APLXDiCdY-7OWOlYMKsNg&s=19

 

І що ще цікаво, при авакові жоден скандал із зеленню не злітав. Як з гуски вода.
Слуги бухі катаються за кермом? POHUY.
Слугу впіймали на хабарах?
POHUY.
Відмовився здати аналізи на наркоту?
Робимо вигляд, що так і має бути. Бо POHUY.
Навколо цієї гоги скандали із самого моменту призначення?
POHUY. Робимо вигляд, що так і має бути.
І тут заступник чорта буває на блок-пості. Аааааааа, паспорт є, і дружина у зелі і валуєв.
А що змінилося за ці кілька місяців?
Аваков у відставку подав і щось про честь ляпнув?
Чому не злітало, хтось може пояснити? Адже про це все давно відомо. І заступником він став усупереч скандалам. Тобто авак просто не міг не знати про це. Але йому POHUY. Точніше не так. Просто авак всю цю х-йню покривав. Саме тому воно ніколи не злітало.
Авак за ці роки взяв під контроль усю медіапіздоту. І коли йому потрібно було топити Пороха, медіашлюхи, в тому числі і той же зелений зі своїм кварталом, каменя на камені не залишили, перетворюючи на скандал кожен чих. А коли йому потрібно було відмазувати одну зі своїх медіашлюх, всі мовчали і вдавали, що нічого не відбувається. Тепер вони раптом прокинулися і помітили, що у гоги бидлячі звички.
І так, це добре, що він нацькував на зелених, всю зграю своїх інфобультер'єрів. Він його породив, хай сам і вбиває.
Просто треба не забувати, що від Пороха він їх ще не відкликав. І найголовніше. Він повинен "потонути" разом із зеленим. А то дивлюся незабаром героя почнуть з нього ліпити.

 

За декілька місяців до революції гідності !
Спільна прес-конференція Олександра Гогилашвілі з бойовиками ,,Оплоту,, далі буде...


View: https://www.facebook.com/100000826720329/posts/4601595423211303/

 

І це ось усе з росгромадянством, судимістю, валуєвим, оплотом, неоформленою дружиною на РНБО, метадоном, це все висипалося не завдяки чудовій роботі тих, шо їсти не могли, не впізнавши чим Порох снідав, а просто тому що Гогі випадково вдарився в паркан. . Випадково!

 

Перша реакція на повідомлення Більд про те, як Меркель особисто блокувала продаж Україні зброї - лють. Наскільки ж це несправедливо й ганебно! Але якщо замислитися, все значно складніше. Меркель не просто грає всі роки роль «хорошого копа» в спілкуванні з плішивим кримінальником. Їй вдається це робити саме внаслідок демонстрації певного рівня стосунків із росфюрером - можливо, не друзів, але рівних колег. І ці стосунки (завдяки яким від ВВХ, я певен, Захід добився чимало поступок) передбачають і періодичну адвокацію інтересів Чекістану, коли таке прохання від Путіна надходить. Це рівень взаємних зобов‘язань, прийнятий у лідерів держав, навіть якщо ідеологічно вони розведені на різні полюси.
Єдине, що могло б стримати Меркель у цій ситуації, це якщо б вона по відношенню до іншої сторони мала аналогічні моральні зобов‘язання. Яскравий приклад тут - мінські угоди. Меркель змусила дві сторони підписати дуже суперечливий документ (і так зупинила військові дії), а потім почала підтримувати трактування його з української позиції - попри розлючені тиради чекістанців.
Але тоді Україну представляла людина, котру фрау канцлерін сприймала як рівного, аргументація й пасіонарність якого змушували забувати про цинізм ріелполітік, перед яким було соромно відверто адвокувати путінський шантаж і відверто ж здавати українські інтереси.
Наш нинішній президент - протилежність такого лідера. Він шут гороховий, котрого як рівного ніхто ніколи не сприйме. Україну захищають винятково з принципових позицій, але ніякого особистісного фактору в цій дипломатії немає. І це було передбачувано з першої миті, як наш мудрий нарід почав замислюватися, чи не проголосувати йому за коміка на главу держави.
П.С. Просто уявіть, що було б із країною, якби мінських угод потрібно було досягати сьогодні
К.В.

 

Колись Аласанія блокував трансляцію по "Суспільному" заходів за участі президента Порошенка та не пускав в ефіри речників ЗСУ, коли ті хотіли надавати офіційну інформацію про диверсії на військових об'єктах - і це називалося "свобода слова".

Тепер на "Суспільному" оговорюють наступ на свободу слова та оцінюють впливи російської агентури всередині ОП - такі реальні результати зловживання тією "свободою".

Хтось чув хоч півслова вибачення від "журналістів", які вбивали державу та оскотинювали телеглядача?

Так от зрушення почнуться тоді, коли почуємо.

Щоправда, тоді від "антирейтингу" Порошенка не залишиться і третини, що смертельно для господарів тих "журналістів" - тому в ефірах з цього приводу переважно крикливе молчаніє ягнят.

 

View: https://www.facebook.com/100009571485883/posts/3002872110041809/

 

Коли я почала слухати інтерв’ю колишнього глави Офісу президента Андрія Богдана, яке він дав Дмитру Гордону, то я взяла до рук плетіння. І згадала про картинку, яку прикріплюю нижче Бо вона найточніше відображає хід моїх думок під час того інтерв'ю

Так от, я саме та людина, яка уважно прослухала 3 години і 16 хвилин. Загальне враження: ну такоє. Ніяких сенсацій. Жодних прізвищ. Десь відсотків на 70 власні рефлексії і психологічні етюди про поганого Зеленського і дурнувате та тупувате його оточення і відсотків 30 розповіді про те, як все було чотко в часи Богдана. І ще періодично Богдан з Гордоном розповідали одне одному, що не можна чіпати Ахметова.

Топ-фраза інтерв'ю "я не хочу про це говорити".

А навіщо тоді прийшов на інтерв'ю? Каже: я прийшов, щоб мене почули - у нас дуже погана ситуація в країні. Правда, з прогнозами у Богдана поки що було так собі. Пам'ятаю, він нам вже дефолт обіцяв.

Так і не відповів однозначно на питання, чи відчуває за собою провину за те, що і завдяки йому теж Зеленський став президентом. Сказав щось на кшалт: я щиро вірив в ідею і в те, що можна все змінити.

Отже, що розповів/сказав Андрій Богдан:

• Зеленський носиться із ідеєю «посадити всіх», хто виступає проти нього – Шустера, Бутусова, і Гордона з Богданом;

• Зеленський не бреше – він насправді продовжує грати роль президента і досі почуває себе в серіалі Слуга народу. Тому, коли камери відключаються, софіти гаснуть, його далі нічого не цікавить. Президент залежний від лайків і оплесків, він шоумен і з цим нічого не поробиш;

• Жека Кошовий, він же Лисий, лобіював на пост першого заступника міністра освіти і науки свого друга Андрія Вітренка;

• Сергія Лещенка привів до Зеленського Богдан, треба було підсилювати медіа складову. Але в депутати Лещенка не брали, бо пообіцяли, що не буде в Слугах жодного колишнього депутата. Лещенко образився, пішов і за нього всі забули. Тоді Богдан привів Лещенка ще раз. Того запитали, що він хоче, а Лещенко хотів в Укрзалізницю. Боротися з корупцією. Отак і порішали. Присутність Лещенка біля Зеленського – це поглиблення дна;

• Такої корупції, яка є при Зеленському, не було при Порошенку і не було навіть при Януковичу;

• Хорошого немає нічого. Дороги будують, так. Але у всьому світі знають, що саме так відмивають і крадуть гроші. Все, що залито в бетон, рахується тяжко. Через рік доріг вже не буде, бо по ним їздять перевантажені фури;

• Санкції РНБО проти громадян України, без суду, це злочин. Такого немає ніде в світі. Данилов вже зараз боїться, що йому прийдеться відповідати, як все закінчиться. Бо всі повтікають, а він залишиться;

• Зеленський вже позбавився від всіх розумних, бо він терпіти не може таких поруч з собою. Ключова фігура там – Коля Тищенко. Він все може – і купа бізнесів, і якась руда, ще щось. Коротше, Коля – зірка. Його треба в прем’єр-міністри;

• Депутати отримують «зарплату» в конвертах. Умовно, наприклад, 20 тисяч доларів. Але якщо ти не голосуєш за закон, то тоді починається система штрафів. Карають таким чином неслухняних. У НАБУ все задокументовано. Але вже півтора року не призначають прокурора САП. Тому все мертво. А от як призначать прокурора, почнуться облави. Американці вже прямо вказали на непризначення прокурора САП. У Зеленського навіть документ підписали, мали призначити в литсопаді. Але вони нічого не виконують;

• Все, що робиться в сфері зовнішньої політики - дипломатична ганьба. Особливо те, як Байден перед і після розмови з Путіним зателефонував главам кількох держав, а Зеленському ні. Лише через 3 дні переказав, про що говорили з Путіним;

• США примусять виконувати Мінські угоди, які виконати неможливо. Для Зеленського це патова ситуація. Для зміни Конституції треба два голосування у ВР по 226 голосів. Рішення Конституційного суду (привіт, Тупицький!). І ще одне голосування у ВР у 300 голосів. Окрім цього, 70 відсотків населення проти імплементації Мінських угод. Буде бойня;

• Не вірить, що Єрмак працює на РФ. Каже, що це дуже серйозна операція, яка довго мала б готуватися;

• В Україні наступає колапс. Газу і вугілля немає у достатній кількості, ціна висока, бюджет планується, виходячи із вартості газу. А влітку, коли готувався бюджет, ціна була одна, зараз в 4 рази вища;

• Якщо буде мороз, міста почнуть замерзати. «Тому треба молитися, щоб була тепла зима»;

• Коли до президента приходять на доклад, навіть коли мова йде про державну таємницю, у президента в кабінеті завжди компанія – це 5-6 різних людей. Він не може бути наодинці. Он Марія Левченко, помічниця з Кварталу, навіть в його кабінет перебралась;

• У президента якийсь маніакально-депресивний психоз, біополярочка. У нього точно якийсь розлад. Це яскраво було видно на останній прес-конференції. Він був злим, роздратованим, погрожував. Розповідали, що коли він у перервах заходив в кімнату, де була «обслуга», його за ту прес-конференцію дуже хвалили: все прекрасно, ти так круто відповідаєш!

• Президент легко впадає в істерику. Якщо тисяч 5 збирається на мітинг, пікет, він починає істерити. Після «замаху» на Шефіра вони там всі їздять на броньованих авто, 57 чоловік охорони, УДО вже з ніг падає;

• Якщо замах на Шефіра був, то нехай покажуть хоч одну експертизу. Ніхто в країні не вірить у той замах;

• Лєну, дружину президента, поважаю. Те, що відбувається з Зеленським, її біль. Вона була категорично проти президентства;

• Призначення в міністри і на інші посади на 50 відсотків погоджував Коломойський;

• Депутат Брагар (це той, що пропонував «продавати породистих собак для сплати комунальних платежів») потрапив в депутати тому, що його мама працювала нянею у Зеленських, чи «щось таке». Авакова звільнили через нього. Бо поліція посміла зупинити Брагара, коли той вів авто у нетверезому стані. Це стало "червоною ганчіркою" для Зеленського;

• Зеленський намагається копіювати раннього Путіна, але у нього виходить пізній Брежнєв. Він те і робить, що покладає квіти скрізь. Їм там немає чим зайнятися. Вони не розуміють, що робити. Тому і ходять з квітами;

• За Путіним Зеленський бігає вже 2 роки, набиває йому стрілки. Свято вірить, що він у чомусь переконає Путіна. А Зеленському відповідає прес-секретар Путіна;

• Зеленський благословляє стеження за політичними опонентами. ГБР отримує дозволи на негласні заходи через суддю у Полтаві, кого спіймали на хабарі. Це – стандартна практика;

• Офшори, до яких мав відношення Зеленський, працювали і в 2020, і в 2021 роках;

• Ситуація в країні – дупа. Якщо війна, нас ніхто не буде рятувати. Рєзніков, міністр оборони, хороша людина. Але він адвокат, який він міністр? Проблема в тому, що на посади ніхто йти не хоче. Всі розуміють, що їх чекає;

• Не вірить, що Зеленський добуде до кінця терміну. Каже, що міг би вже піти, поїхати собі в Італію, жити з родиною. Всі люблять Італію – і Богдан, і Аваков, і Зеленський;

• Зеленському немає куди тікати. Його не прийме жодна країна. Бо спочатку всі йому раділи, потискали руки, була надія. А тепер через дії Зеленського на нас дивляться як на мавп.

Коротше, пів светра я сплела, поки слухала

Обожнюю, коли люди, які ще вчора шептали у вухо безпорадному "лідеру", в якому місці тому посміхатися, водили за руку і показували пальцем, де стати і коли починати говорити, сьогодні розповідають, що король - голий.

А ми вас попереджали.

View: https://www.facebook.com/1267102550/posts/10222836016870112/