Святкування Різдва

Неправда, що всі. Окремі національності майже цілковито зберігають своє. Є і такий феномен.

 

Угу наприклад греки, жиди і українці. Вони навіть якщо напів китайці або тайландці всеодно себе українцями вважають
Пригадався мені старий знайомий у Франції. Козак з Бразилії хоч і напів неґр.

 

Ну, бо мода. Якби ж то мудре переймали, а то як малі діти. А ще, може, хтось із заробітчан почне розказувати та хвалити, яке то файне, навіть не задумуючись, чи справді файне... Я того не признаю. У нас зараз музика майже ніколи не грає. Хіба новини по радіо та час від часу Дарчикові пісні до Миколая, бо він до концерту мусить їх вивчити.

Подумала трохи над цими словами. Воно і так, і не так. Із того фільму побачила, що багато американців, особливо старших, досі мають в серці спогади про таке саме родинне Різдво, яке багато українців мають в своїх хатах. І багато американців не хотіли би, щоби Різдво виглядало так, як виглядає зараз, коли колядки та різдвяні пісні починають пускати кілька днів після Геловіну. Вони не хотіли би жити за комерційним календарем, який диктують полиці в магазинах. Проте реклама б'є дуже сильно, в першу чергу по дітях, а батьки не мають сили цьому протистояти. Так що лише окремі сім'ї мають правдиве Різдво і не переймаються дурницями, що накидають супермагазини та реклама.
Але загальний закуповий психоз тут є. Вистачить глянути на те, ЧИМ є так звана Чорна П'ятниця (минула п'ятниця, до речі), наступний день після Дня Подяки. Люди заради того, аби купити товари за знижками цього дня, ладні йти по головах. І нема ЖОДНОГО року, коли би в цей день не загинуло кілька осіб, а про покалічених я вже й не кажу. Людина втрачає свою людскість, а це прикрито солодкавими мелодійками та пластиковими сантаклаусами. Труп у подарунковому папері?
Перепрошую за такий натуралізм і, може, перебільшення, але наболіло...

Рекомендую всім до перегляду "What would Jesus buy".
http://www.imdb.com/title/tt0939681/

Якщо комусь цікаво,
тут можна онлайн подивитися у 4 частинах по десь 20-25 хвилин
http://www.watch-movies.net/movies/what_would_jesus_buy/

і тут також
http://www.videoembedder.com/embed....pws9Zt,9R8fznF4qSsx_SjX7_G_ncD8=6djOiis2HOw9j
Тут багато дивного, але й багато цікавого та корисного.
Щоправда, англійською.

 

Я згоден з Пупером, що не варто, щоб музика грала автоматично при вході на сайт. Несподівані звуки дуже дратують. А особливо це погано, якщо, наприклад, у сусідній кімнаті хтось спить.

На сайті "Wirtualna Polska" час від часу буває, що раптом вилазить реклама зі звуком, так я тепер на час огляду цього сайта вимикаю звук у комп'ютері.

Інші прибамбаси, пов'язані з Різдвом, люблю та підтримую.

"Іронію долі" та "Діамантову руку" дивився. Зате, наприклад, ніколи не дивився фільм про Чапаєва.

 

Усім привіт!
Я дуже відчуваю наближення Різдвяних свят...хоча погода зовсім не сприяє зимовому настрою, ні снігу тобі, ні морозу тріскучого! Але все ж з нетерпінням чекаю на Різдво, адже це не просто свято, це чудова можливість зібрати в теплому колі усю сім'ю, всіх рідних тобі людей, поспілкуватись у затишній обстанівці, біля вічно-зеленого дерева, запах котрого не дає забути, що на дворі Зима, Різдво, Свято, Вихідні
І подарунки, повірте, не є обов'язковим атрибутом цього свята, звісно для тих, хто щиро любить Різдво!!! Не можна любити свята лише за подарунки...

 

А святкуєте місяць до Різдва чи місяць після?

Тобто коли для вас Різдво починається? Місяць до Різдва, чи на саме Різдво?

 

Учора на свят-вечір їхали до Кінґстона 2 години (швидкість була 150 км/год, я в дорозі бавилася судоку й вдавала, що не дивлюся на вимірювач швидкості). Там вони пам'ятають лише одну колядку, на жаль - Бог предвічний, але я мала можливість попровадити "Во Вифлеємі". Парохія там маленька, але завдяки цьому дуже затишна, родинна. Враження, ніби ми їхали на свят-вечір до родини. Ми ще й подарунки отримали з-під ялинки. Правда я свій набір до сиру забула, але в неділю знову там будемо, то заберу. Потім ще раз 2 години назад до Оттави їхали, аби о 20.30 відслужити Повечер'я. Красиво було, теж дуже затишно, хоч діти були потомлені й дуже галасували. Батьки сприйняли це дуже спокійно, як окрему дитячу молитву, тому навіть не помітили, що діти таки добряче галасували. Людям дуже сподобалося й вкотре ми вислухали купу подяк та вдячність, що Бог нас привів до Оттави...
Нині Літургія була досить спокійна. Тут нема такого, як було у Львові на нашій (і не лише) парохії, де на Різдво з'являється удвічі чи й утричі більше людей, котрі там лише на Різдво та Паску й бувають. Тут людей навпаки менше, бо роз'їжджаються на свята по родинах. Святкували нині з нашими друзями: 6 дорослих та 11 дітей. Але приємно отак посидіти з кимось, побалакати... Бракує лише простого українського колядування... На душі дивне відчуття, ніби коляда триває постійно, безперестанку... Що би я не робила, в серці постійно звучать різні мелодії колядок і це дає відчуття, ніби я у Львові з родиною та друзями...
Завтра знову до церкви вранці, але занадто добре знаю, як тут люди до церкви йдуть на другий день Різдва. Не йдуть. Може, ходять по магазинах, замість церкви... Їхня справа.
Найбільше бракує у тому святкуванні саме бажання святкувати, колядувати... Якось воно так закінчується із першим днем Різдва. Святкували місяць ДО, колядували, слухали солодкаві мелодії, а на другий день Різдва впадають у колективну депресію. Я цього, мабуть, ніколи не зрозумію. Зовсім інакше святкується після посту, приготування... На другий день Різдва не настає пустка, а продовжується радість. Хотілося би передати це людям, якби вони хотіли це приймати... Бракує українців у тому всьому. Чекаю ще 6-7 січня та концерту колядок... А зараз щодня співаємо собі самі й безперестанку слухаємо в машині та вдома. У нас СВЯТА!

 

Архистратига Михаїла?...Там колись о.Роберт Андерсон був парохом....

 

Він і досі є.
Наш близький приятель. Саме від нього ми й отримали подарунки (хто, як він, знає, ЯК я обожнюю сири!), а в неділю Роман його заміняти буде, поки він у Нью Йорку з родиною святкує. Чудесна людина!!! Дай йому, Боже, здоров'я ще на багато літ!
Ми дуже любимо до Кінґстона їздити. Маємо вже свої маленькі звички із цим пов'язані: італійська реставрація у Кінґстоні (із головою ведмедя над входом), у Броквілі "старбакс" та заправка із найкращими цінами на бензин, а тоді ще якісь дрібнички у Прескоті в "ліквідейшн ворлд". Отець Андерсон жартував, що я так люблю цей магазин, що колись мені на його тлі знимку зробить. Тільки саме він мені цей магазин і показав.
Іноді міняємо маршрут, аби пообідати в Perth та насолодитися краєвидами на 15 трасі...

 

З довгою бородою , в окулярах , з легким французьким акцентом в українській мові....І живе в лісі в Квебеку....

 

Усе досі саме так!
Обожнюю, коли він каже "я буду покУпити"... І ще інші речі, що каже лише він. Якось він питався, як правильно, але я сказала, що мені би було сумно, якби я більше не почула це від нього. То він і далі так говорить.
Наш частий гість, взагалі як рідний нам!

 

Його колись покійний Владика Борецький "переманив" з римо-католиків до "наших'.
Може він Вам розказував , а може ні , про свої подорожі по колишньому СССР. Де жив не по готелях , а по гуртожитках ....

 

Розповідав дуже багато. У нього багато хороших історій. Ми любимо запросити його на вечерю чи просто без нагоди й послухати історії з його життя, як подорожував, які були парохіяни, як одна білоруска в нього завжди цигарки "стріляла"... Ех, мені вже без нього сумно...
А корені в нього дуже різні, так що "з римо-католиків", то досить спірна річ...
Головне, що завдяки бороді (й не тільки) його всі приймають за свого...

 

Основні - ірландці , греки , французи...І ше домішки різні.
Він починав , як римо-католицький священник в Торонто (здається)...

 

Хоча цю історію чула разів із 10, але не пригадую, де починав. Якось мені більше запам'яталися його вчительські пригоди. Треба буде ще раз перепитати про початок священичого шляху.

 

Rev.Robert Anderson

 

Я в вівторок ввечір заїхала з татом в магазин купити деякі подарунки вчителькам до школи, і що я зауважила? Що з Різдвяною тематикою вже майже нічого не було зате всі полиці були викладені всім червоним і різними сердечками... валентинки вже у них. ((

 

А в нас завтра-післязавтра в магазинах появляться hot cross buns (якщо вже не зявились). Скільки в пресі піднімалось це питання - не допомагає.
Бізнес...

 

КЛАААААААС!!!!!!!
Патріку, дякую від себе й від чоловіка!! Ми із задоволенням та цікавістю розглядали фото. Ми його знаємо лише кілька років, зараз і борода й волосся геть сиві... Напишіть мені в пп своє ім'я, може, отець вас пам'ятає, буде приємно йому почути, що його пам'ятають...
Я десь пошукаю фото з наших імпрез і покажу вам, як він зараз виглядає.

У нас не так зле. Учора магазини мали купу різдвяних товарів на розпродажі. Але в нас теж усе махом змінюється... Трошки повільніше... Чи не тому, що тут існує такий термін як "українське Різдво".
Дарко теж попросився, аби подарунка вихователькам у школі зробити, будемо завтра щось шукати...

А то що таке?
Це часом не таке, як у Квебеку? Вони там продають "залишки" із гостій як вафлі просто.

 

Солодко -"спайсі" булка , що символізує прихід Воскресіння-Паски.
В Канаді ця традиція не дуже популярна.Тут більше придуркуватий bunny.

Дуже люблю свято Воскресіння і дуже мене нервують зайці...