Святість. Чи можливо сьогодні бути святим, праведним...??

Думка до теми:

Гадаю святим та праведним може стати лише дуже добре та вірна Богові людина, з яка за життя старається виконувати усі Заповіді Божі! Це -люди із глибокою вірою та міцною силою волі! Такими в давнину ставали лише люди, які повністю відмовлялися від мирських утіх, віддаючи себе повністю служінню Богові в молитві та пості, у допомозі ближнім! Є такі можливо серед священників, монахів. Можливо такі є й серед звичайних людей. Я знаю, лише кількох близьких до такого стану людей (Дай Боже, аби вони вистояли!!!), але праведники у наш час - мабуть, надзвичайно велика рідкість. Та й кожен про них судить по-своєму!

 

А той... Гесмас...чи як......був праведником?

 

А чому тільки "дуже добра людина" може досягти святості і праведності?
А якщо не дуже добра людина, скажімо, наркоман, чи вбивця, але котрий покаявся за свої злочини перед Богом, чи може стати святим і праведним сьогодні?

 

Теж може стати коли покається і повністю змінить своє життя! Погоджуюся! Але лише якщо цього захоче сама людина або сам Бог! І тоді з часом вона стане праведником! Нерідко праведниками теж стають такі, як Гесмас! Я просто говорив про них раніше, але вчора чомусь забув. Книга "Житіє святих" насичена такими випадками. Й, звісно, апостол Павло, Гесмас й чимало інших чудесних Божих промислів у Новому Завіті!!!

 

А Ви дізнайтеся про дії і вчинки так званого "святого" Володимира. Це і буде відповідь на Ваше запитання.

 

Підтримую!
Для мене вирази "бути праведним" і "бути спасенним" як синоніми- думаю, не може спасенний чоловік бути неправедним і, навпаки, праведний не може бути не спасенним... А Ви як думаєте?

Хто такий Гесмас?

 

частково погоджуюся. Але гадаю, що спасенний, ще не обов’язково стає праведним. Вважаю, що Бога майже не знав до 30 років, хоч і молився ледь не щодня й майже щотижня ходив у церкву. Але майже нічого не виконував. Лиш трохи менше двох років нарешті почав Бога пізнавати, молитися (відбувся переломний період у житті). І ось намагаюся йти до спасіння своєї душі. Але мені ой як далеко до праведника!!! Хоча, як і інші маю шанс бути спасенним і хочу його використати. Цей шанс одному з найбільших грішників - мені дав Бог і не варто цим нехтувати. На мою думку, бути християнином - ще не означає бути спасенним, а тим більше праведником. Багато людей молиться, ходить у церкву, але це не показник віри. Вірю, що праведними можуть бути атеїсти чи мусульмани, які ніколи не поливають брудом християнство чи будь-яку релігію, втім, навіть не замислюючись про це, ледь не ідеально виконують у житті Заповіді Божі. На мою думку, їм буде дано пізнати Бога після смерті.

Розбійник, котрий був розп’ятий на хресному дереві, праворуч від Ісуса Христа.

 

Та чого далеко, п.Jurgenе??? Не кажіть так.
Писання навпаки каже, що близько Вам до праведника:

Близько тебе слово, в
устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово
віри, що його проповідуємо.Рим.10:8

Бо коли ти устами своїми
визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш
вірувати в своїм серці, що Бог
воскресив Його з мертвих, то спасешся,Рим.10:9

бо серцем віруємо для праведности, а
устами ісповідуємо для спасіння.Рим.10:10

Зверніть увагу на слова "бо серцем віруємо для праведности". Виходить, що праведними ми стаємо, коли серцем ВІРУЄМО в Христа і визнаємо Його за Господа! Чи не так?

 

я, намагаюся бути ближче до того митника із Притчі "Про митаря і фарисея". Всі ми грішні і не маємо права возноситися, гордитися чи радіти з того, що у чомусь можливо кращі за інших. У житті принаймні знаю двох людей, які є ближчими до істини, ніж я. Найважче прощати ворогів своїх і не осуджувати людей, навіть справедливо. А ще не мститися ворогу, навіть, якщо скоїть Тобі велику біду. Мученик Стефан, коли його каменували, приблизно повторив слова Ісуса Христа: "Отче! Прости їм, бо не відають, що роблять!" . Це найвищий рівень праведності!

Дай Боже кожному, хто щиро вірує в Бога, вистояти до кінця й залишитися духовно сильними під час житєвих випробувань!

І Вам, звісно, теж!

І ще одна цікава книга, яка може стати в пригоді людині, аби не дати себе збаламутити віровідступниками чи вовками в овечій шкурі (у тому числі й тими ж заздрісниками, котрі хочуть осквернити усе чисте та невинне)

http://lib.rus.ec/b/164506

 

Точно, що всі грішні! Ми не говоримо про гордість, чи надимання якесь.
Йде мова про те як здобути праведність, котрої Він хоче від нас, або що є справжня праведність.

Я вірю в те, що сама від себе, людина ніяким способом не може оправдатися, стати праведним перед Богом, як тільки народившись згори, тобто визнавши свої гріхи перед Ним і зробивши Ісуса Христа Господом свого життя!

1Iван.1:9 Коли ми свої гріхи
визнаємо, то Він вірний та праведний,
щоб гріхи нам простити, та очистити (оправдати, зробити праведним)
нас від неправди всілякої.

 

Нерідко справжні християни можуть здаватися багатьом іншим світським людям божевільними чи дивакуватими, на фоні справжніх недоумків (не мав на увазі будь-кого на форумі). А тим, хто щиро вірує й справді не просто у цьому світі. Приблизно процитую думку відомого православного священника Андрія Ткачова: "Вони, мов свічка, яку інші намагаються швидко загасити, оскільки починають почуватися поруч з ними (у колективах) не комфортно." Ісус Христос казав, звертаючись до учнів, що він не від світу цього. А хто йде з Ним, того світ зненавидить, як його зненавидів й переслідуватиме за віру їхню. А справжні переслідування християн почнуться напередодні Апокаліпсису, коли до влади у світі прийде Антихрист!

 

Ви робите акцент на діях людини. І це ніколи не принесе спасіння.
Головне те, що Господь зробив для нас. Без хреста Ісуса, без Його смерті не можливе було би ніяке спасіння. Ніякими ділами.
Те що ви пишите про відмовляння від,,,,-це називається самоправедність, бо це праведність яку люди самі собі поставляють-це та праведність про яку пророк Ісая писав-запачкана одежа.
Єдина праведність-Христова-зараховується нам по ВІРІ в ІСУСА і Його викупну жертву.
ПРАВЕДНИЙ ВІРОЮ ЖИТИ БУДЕ!
Лише вірою.
І ця віра штовхає нас на виконання волі Христа. Діла свідчать що ми спасені. Це важливо-ми робимо добрі діла(навіть не ми, а Христос , що живе в нас) бо спасені, а не для того щоб спастися!!!!!!!!!
Бо якщо робимо діла щоб спастися, то намагаємося самі досягти спасіння без Христа, а це немоливо.
При народжені звище людині зараховується праведність Христа. Але людина може відпасти від благодаті і втратити спасіння. Тобто неможна сказати-Спасений один раз-спасений назавжди.
Спасіння продовжується в часі. Йде освячення людини. Під дією Духа Святого людина дивлячісь на Христа преображається. Стає іншою. Зникають погані звички і зявляються нові-хороші. Але це відбувається (освячення)-поступово.
Лише людина керована Духом Святим може виконувати заповіді Божі по-справжньому.

 

Раніше (навіть пишучи в цій темі) я чомусь думав, що поняття "святість" і "праведність" є словами синонімами.
Але коли почав більше заглиблюватися в Слово і задумуватися над цим, то зрозумів, що я помилявся і що між цими словами є дуже велика різниця...
Не буду писати яка різниця, бо то в двох словах неможливо сказати, та й чи потрібно..., просто хотів вибачитись, за те що говорив так категорично...

 

я б послухав....

 

чи були праведниками члени царської сім"ї (Миколи Другого та його родини), які були канонізовані РПЦ у 2000 році? Чи церква може канонізувати також мучеників?

 

Святий-відокремлений від світу. Святими були названі віруючі в Колосах, Фесалоніках і т.д. хоча в них були певні проблеми в церкві.
Праведний-або безгрішний. Тільки Бог праведний, нам же зараховується праведність Христа, бо ми не маємо власної праведності.

 

100%!!!

Рим.5:18 Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей.

Привернуло у вагу слово "всіх".
Як осуд на всіх, так і праведність на всіх.
Різниця лише в тому, що осуд приходить на нас від народження незалежно від того чи хочемо ми того, чи не хочемо, а праведність- то уже наш вибір чи прийняти її, чи відкинути. Бог нам пропонує на блюдечку зодягнутися у праведність Христа і мати життя вічне.

 

"В миру" неможливо. В монастирі тільки.

 

Але ж Христові учні не ховалися по монастирям. Вони жили серед людей і проповідували серед людей.

 

Святим можливо бути і в миру і в монастирі, рівно ж як не бути, ні там, ні там.