Святість. Чи можливо сьогодні бути святим, праведним...??

Своей смертью Христос разрушил владычество греха, положил конец духовному рабству, удалил осуждение и проклятие закона, Петр сказал, что верующие искуплены от"суетной жизни, преданной вам от отцов"(1 петра 1/18), Павел писал, что люди, избавленые от рабства греха и его пагубных плодов, теперь служат Богу, принося плод, который есть "святость, а конец-жизнь вечная(Римл 6/22)
Иисус жил чистой, святой и любвеобильной жизнью, полностью полагаясь на Бога. Эту драгоценную жизнь он предлагает кающимся грешникам как дар. Его совершенный характер символически изображен брачной одеждой(см Матв 22/11), или одеждой праведности(см Исаия 61/10-Радостью буду радоваться о Господе, возвеселится душа моя о Боге моем; ибо Он облек меня в ризы спасения, одеждою правды одел меня, как на жениха возложил венец и, как невесту, украсил убранством.), которой Он предлагает покрыть запятнаные одежды безуспешных человеческих попыток достичь праведности( см Исаия 64/6-Все мы сделались -- как нечистый, и вся праведность наша -- как запачканная одежда; и все мы поблекли, как лист, и беззакония наши, как ветер, уносят нас).Когда мы подчиняем себя Христу, то несмотря на нашу человеческую испорченость, наша воля растворяется в Его воле, наш разум приходит в единство с Его разумом, наши мысли приводятся в послушание Ему, мы живем Его жизнью. Мы одеты в Его одежды праведностию. Когда Бог смотрит на кающегося грешника, он видит не наготу и уродство греха, а одежду праведности, сотканую Христом, проявившим совершенное послушание закону. Никто не может быть воистину праведным, если он не одет в ету одежду.

---------- Додано в 00:53 ---------- Попередній допис був написаний в 00:42 ----------

в притче о брачной одежде гость, который пришел на брачный пир в собственом одеянии, был изгнан не из-за своего неверия. Он принял приглашение на брачный пир( мф 22/10). Но его прихода не было достаточно. Он нуждался в брачной одежде. Точно также недостаточно нашей веры в то, что Христос совершил для нас в прошлом, Сегодня мы также нуждаемся в совершеной жизни Христа, Его праведном характере, чтобы удостоится чести быть представлеными Царю.Как грешникам нам нужно не только прощение нашего долга, но и востановление нашего состояния сегодня. Посредническое служение воскресшего Христа имеет двойную цель:посредством него мы получаем прошение и облекаемся в одежду праведности-вот что совершает жизнь и смерть Христа для нашей жизни и нашего положения перед Богом.

 

освящение продолжается всю жизнь. Сейчас мs владеем совершенством только во Христе, но окончательное, всесторонне преобразование нашей жизни по образу Божьему произойдет приВтором пришествии. Павел предупреждает:
12 Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!(1 Кор 10/12). История Израиля, жизнь Давида, Соломона и Петра являются серьезным предостережением для всех. Пока человек живет, он должен контролировать свои привязанности и увалечения, держась одной твердой цели.Окончательное преобразование нашей природы завершится тогда, когда мы облечемся в нетление и бесмертие, когда Дух Святой полностью востановит первоначальное творениею

 

Впринципі, дикусія про християнське поняття святості, бо тільки в Христі можна бути святим і праведним, і мати вічне життя...!

Усі інші поняття праведності і святості є лише такими в лапках...

Звичайно, що поняття святості є і в будистів, і в мусульман, і в інших релігіях, але це тільки псевдо святість, псевдо праведність, через котру аж ніяк не можна отримати вічне життя після смерті...

 

Ви в цьому впевнені?
Я б не був таким категоричним.
Є люди які ніколи не чули про Христа і Біблію і все таки жили достойним життюм і керувались законо свого Сумління. Я сумніваюся, що Бог забуде про них.

 

Звичано, що люди котрі не чули про Христа, будуть суджені за законом свого сумління. Про це пише Біблія.
Я не про таких людей говорив, а про тих, хто чув, але не увірував...

 

зможете сказати, що таке бути в Христі простими фразами і Ви повторите основу багатьох релігій.

 

справжня святість-це цілковита відданість служінню Богові. Це умова справжнього християнського життяю Христос чекає повного посвячення і неподільного служіння. Він вимагає віддати Йому серце, розум , душу й усі сили, Не слід плекати своє "я" Той не християнин, хто живе для себе. Любов має бути рушійним принципом усіх учинків. Любов-осноположний принципБожого правління на небесах та землі, і вона має бути основою характеру християнина.Любов виявляється в жертві. План спасіння передбачав жертву-жертву, яка незмірна. Христос віддав усе, і хто приймає Христа, ті будуть готові пожертвувати всім заради свого Викупителя.Якщо ми любимо Ісуса, то будемо жити для Нього. Його палке бажання спасати людей стане нашим бажанням. Ми будемо відчувати турботу про людей, яку відчував Він. Це релігія Христа. Щось менше за це є обманом.

---------- Додано в 03:27 ---------- Попередній допис був написаний в 03:14 ----------

Визнавати Істину теоретично чи називатися учнем Христа-це ще не спасає душую Ми не належимо Христові, якщо не віддалися Йому цілковито. Саме половинчатість у християнському житті є причиною недостатньої цілеспрямованості і непостійності бажаньюСпроба служити одночасно собі і Христу робить людину слухачем з камянистим грунтом серця, така людина не встоїть під час випробування.

 

Не повторю основу багатьох релігій, тому що бути в Христі, це перш за все, мати живе спілкування з Христом,в той час як в інших релігіях, цим і не пахне...
Якщо би це забрати з християнства, то воно би нічим і не відрізнялося від інших релігій.

А щодо теми про святість, то тільки Христом ця святість дається ДАРОМ, як подарунок, лише через віру.
В той час як в інших релігіях "свою святість" потрібно заробляти, потіючи все життя, щоб так і померти, не досягнувши тієї заповітної "святості" своїми силами...

 

Я розумію бути в Христі -це постійне живе спілкування з Христом. Це коли Дух Святий живе в серці, і Він спонукає людину робити, те, що хоче Бог. Апостол Павло писав- І не я вже живу, але Христос живе у мені.Бог сам дає бажання чинити добро, и дає силу щоб виконати зробити це.
На рахунок інших релігій не цікавилась.

 

МИ розуміємо праведність двояко. По0перше існує зарахована праведність Христа-те, що Ісус вже зробив для нас. Ця праведність покриває нас, даючи нам право на Небо. По-друге, існує наділена праведність Христа. Це те, що Господь здійснює в нас через Святого Духа, формуючи нас за Своїм образом. Отже праведність має дві невідємні складові, хоч йдеться про одну праведність-праведність Христа, без якої ми не мали б надії на спасіння.

 

мабуть, все-таки з цим треба бути обережнішим, адже хіба людина може щось знати? Тим більше не свята людина. Ви мали написати, на мою думку, що це не "псевдо", а "їхня" святість і праведність, також треба було б вказати, що вони не отримають життя вічного у Христі. Але знову ж таки: хіба ми можемо знати??? (раптом Христос - це просто одне з Імен Живого Бога, Вас же батьки називали "сином" і це був спосіб іменувати Левка)
Я, Левку, вже дискутував з Вами з цього приводу. І можу повторити тільки одне: ми зеленого поняття не маємо, що нас чекає. Бо Біблія не описує ВСЬОГО того, що буде ТАМ. Вона, неначе реклама, у доступних нам формах пояснює загальні принципи, вказує шлях. А ми, якщо будемо йти ним, то переживемо все самі, це називається індивідуальним досвідом.
Приклад: індуїсти стверджують, що ми живемо на примітивному рівні, де є тільки 3 виміри. Є світи із 1 вимірним простором, є із 2-ма, але на ангельських "планетах" максимум 64 виміри. Тож хіба ми можемо сприйняти й усвідомити інформацію такого рівня?
І я вже писав: я особисто знаю вайшнавів такого рівня, до якого нам, християнам, тягнутися і тягнутися (люди моляться мінімум 2 години на день, зовсім не вживають алкоголю та м"яса, постійно витримують аскези, вивчать Святе письмо, причому не тільки Веди, а й досвід християн, бо вважають, що це релігія від Бога, оскільки є люди, які досягли святості, йдучи цим шляхом). І в тих людях також можна черпати духовне натхнення. Повірте, я їх не ідеалізую, бо й серед них є такі, що випивають та їдять м"ясо, або ж просто не витримують усіх принципів.
Я щось ніяк не можу зрозуміти, чому деякі християни такі "страхопуди" щодо інших релігій і при цьому вони щодня повторюють (або мали б повторювати): "Вірую в ЄДИНОГО БОГА ОТЦЯ ВСЕДЕРЖИТЕЛЯ"!!!
Святість і праведність є. Вона не залежить від людей, але люди залежать від неї. Не вона йде за людьми, а люди за нею. Якщо Господь захоче поблагословити людину, то зробить це, не зважаючи на релігію.

п.с. Якось мені один вайшнав розповів історію: їхав він у потязі зі своми одновірцями. У вагоні з ними був якийсь юнак, звичайно ж почалася дискусія на релігійні теми і зрештою хлопець в пух і прах розбив усі докази вайшнавів, цитуючи Біблію, опираючись на думки різних філософів та святих отців... Звичайно ж, вайшнави попросили мого співбесіника втрутитися в дискусію, оскільки він з-поміж них був найстаршим і найдосвідченішим. Перед тим, як прийняти остаточне рішення, цей вайшнав сів неподалік і почав слухати, спостерігати. Зрештою, він так і не втрутився в дискусію, от його пояснення: "Я побачив справді освічену людину, я побачив справді гарного оратора, я відчув його начитаність, гарну підготовку, але поміж усім цим на величезному троні сиділо його Я. Він пишався собою, він був перепоанений гординею".
Я дуже сподіваюся, що Господь таким юнакам рано чи пізно відкриє очі, але життя показує, що матеріальний світ все більше затягує наші душі. І можна цитувати Біблію, Святих Отців, але разом із тим займатися розпустою, крадіжками, хабарництвом, лихослів"ям, забруднюватися іншими гріхами, виправдовуючи власні вчинки тим, що є віра, а є реальне життя (як не прикро, саме така тенденція все більше поширюється зараз саме серед християн, і наша країна - яскраве тому підтвердження).

---------- Додано в 19:46 ---------- Попередній допис був написаний в 19:24 ----------

поясніть, що означає ДАРОМ?! як це? я знаю ДУЖЕ багатьох християн, які вірують і чомусь Господь не дає їм святості. Роблю висновок: віра - це не те, що ми під нею розуміємо. І я буду справді вдячний, якщо ви розшифруєте поняття ВІРА. Що це? Тільки внутрішнє переконання? Може, і справді Господь дає святість віруючій людині, але тоді ми всі невіруючі, тобто ми не дійшли в духовному житті навіть до рівня віри. А щоб до нього дійти, треба потрудитися, віра не падає як манна небесна. Буду вдячний за пояснення.

---------- Додано в 19:52 ---------- Попередній допис був написаний в 19:46 ----------

стоп... а хіба святість - це мета? Наскільки я знаю, наша мета - Господь. І той, хто ставить перед собою метою святість, явно робить помилку, бо тоді виходить, що йому Господь не потрібен, а потрібна тільки святість, напене для того, щоб вивищитися в очах людей, прославити СЕЬЕ, а не ГОСПОДА. Гординя ніколи не приведе до Бога. Така людина і справді буде в очах інших людей свята, а от ким вона буде в очах Бога - це питання

 

істина проста і думаю, що її прояви знаходяться всюди і на нашому примітивному рівні також. ТІльки треба вміти придивитися і вибрати свою.

добавив би: беззастережно і беззаперечно поки немає логічного пояснення, а пояснення відсуває віру дальше куди ще не добралася логіка.
Але це ще не означає, що добравшись туди, логіка не признає єдиним виходом віру.

 

Істина не буває моя чи чиясь. Вона одна! (принаймні я так вважаю) Й істина - це Бог. Його прояви є на кожному з рівнів.

я все це розумію, але поясніть, що при цьому людина має переживати???
Чи є етапи віри? які вони, якщо є?
Як мені дізнатися, чи є в мені віра?
Які ознаки наявності віри (зовнішні, внутрішні)?
І що ж тоді наявне в тих людях, яких я бачу в церкві і які кажуть, що мають віру, але вони явно не святі і навіть не праведні. Подивіться на наших чиновників і можновладців, вони ж заявляють, що вони ВІРЯТЬ. А справи їхні розходяться із приписами практично будь-якої віри у Бога.

п.с. Якось один вайшнав казав: "якби ми мали віри стільки, к гірчична насісина, то ми могли б мізинцем підняти гору".

 

Віра-це теж дар Божий. Віра на протязі життя може зростати, а може і навпаки.
Але саме головне-це не почуття, це принцип життя.
В мене довгий час були з цим проблеми. Бо мені на початку, як я повернулася до Бога, здавалося, що я не відчуваю що я вірю. Поки Бог не показав мені, що надіятись на відчуття то неправильно. Ми ходимо з Богом не відчуттями а вірою.
Віра-це коли ми віримо що Бог Є
Віра-коли ми довіряємо Йому і в любій ситуації покладаємося на Нього. Що Він може зробити те, що для нас здається неможливим.
Віра-це коли ми обираємо життя з Ним, навіть коли весь світ проти тебе.
Віра-це коли ми свідчимо про Бога словами, ділами, життям або смертю

---------- Додано в 01:21 ---------- Попередній допис був написаний в 01:07 ----------

Віра дається Богом. Щоб віра зростала-треба свідчити людям.
Але є один ньюанс. Поряд з вірою у нас є така протидія - невір я.
І це невіря все руйнує. Згадую учнів Христа, які не змогли вигнати біса з хлопця, коли Христос був на горі Преображення. Вони не могли вигнати не тому що в них не було віри, бо вони вірили. В них просто було невіря.
Так само і в нас. Щоб його перемогти треба молитися, а також не допускати думки про те, що Бог не зможе це зробити.
Дивіться послання ап. Павла де він писав про віру(Римл гл 4)- про Авраама. -там написано- що Авраам повірив , і не помишляв, що його тіло столітнього....(Римл гл. 4/19-20)

---------- Додано в 01:29 ---------- Попередній допис був написаний в 01:21 ----------

Якщо людина вірить-вона буде розповідати іншим про Бога, про те що Бог зробив для неї.Вона проникниться бажанням шукати Бога, догодити Йому.Буде дивитися на Христа, і перетворюватися в Його образ від слави в славу.
Христос сказав "по плодам їх дізнаєтесь про них"
Якщо людина не приносить плід (Плід Духа Святого)за все своє життя то вона не в Господі.Можливо тільки на шляху до Нього.
Христос сказав, що тих, хто увірує будуть супроводжувати ознаки.
Я думаю що по життю людини буде видно, чи вона увірувала, чи ні.

---------- Додано в 01:32 ---------- Попередній допис був написаний в 01:29 ----------

Христос сказав Петру, коли той захотів дізнатися що буде з Іваном-"Тобі що до того? Ти йди за мною"
Так само ми не маємо дізнаватись чи віра тих людей справжня чи ні, кожен має дивитися за собою. А Бог знає серця людей, і він вирішить чия віра справжня а чия ні.

 

істина то одна, але кожен сприймає її по-своєму. Тому в кожного вона своя.

віри немає тільки той хто може все пояснити принаймі собі.
Думаю, що будь-яке питання можна розбити на декілька простіших, у відповідь на які можна сказати так або ні. Так от віра - це бездоказовий вибір одного з варіантів відповіді на запитання. Підтвердження правильності вибору - підтверджує "істинність" віри. І так далі по сходинках віри, сходинках вибору так або ні.
Тільки хто є критерієм підтвердження правильності? Істина, Бог?
Може й так, тільки кожен їх розуміє по-своєму. Тому що одні і ті самі слова кожен з нас розуміє по-іншому.

 

Святість даром, означає безплатно, просто так, незважаючи на попередні заслуги і досягнення людини..., "не від діл, щоб ніхто не хвалився" Еф.2:9

Що значить "Господь не дає святості?"
Ісус помер за всіх людей без виключення. Хто приймає Його жертву, приймає Його у своє життя як свого Бога і Спасителя, той і отримує Його святість...!!!

Співчуваю вам...
Я, наприклад, знаю, що мене там чекає вічна радість і з моїм Господом Ісусом Христом! І абсолютно, ні на хвильку не сумніваюся в цьому!!!!

Ви говорите про святість від діл...
Я не про ту святість, я говорив про святість від Господа... Це дві різні речі...

 

добре, що Ви співчуваэте мені, щиро вдячний за це. Це про багато чого свідчить... але зараз мова не про це. Складається враження, що Ви взяли цитату з мого допису і не читали пояснення, чому ж я так написав. а там є аргументація. І сперечатися треба не з тезою, а з аргументом (якщо аргумент є).
Тепер же почитайте підкреслене мною у вашому дописі і вдумайтесь у вашу тезу (неаргументовану): ви написали повну абстракцію. Я ж вказував, що ми не маємо конкретних ЗНАНЬ. І навіть те, що написане у Біблії, та реальність, яку вона подає, оживаючи в головах людей дає абсолютно різні картинки, які не збігаються і не є тотожними, саме тому й виникають свідки Єгови, п"ятдесятники, старовіри, мормони... і т.п. Бо картинка в кожного інша і легше трупом лягти, ніж довести, що Ваша картинка є більш правильною. Та й навіть у межах одної парафії фактично кожен парафіянин має свою картинку Царства Божого і того, що його персонально там чекає. Подивіться на свій допис: Ви вже собі відвели самі місце з Ісусом Христом!!! Самі... Вам ще Ісус потрібен? Ваша впевненість - це добре, але де смирення? І де конкретні знання, що нас там чекає? Невже ви вважаєте (чи знаєте), що і справді на хмарі буде велика брама зварена з арматури і коло неї Святий Петро з великими ключами, прив"язаними до пояса на кільці?

Я відштовхувався від написаного, а там поділу не було. (До того ж я вважав, що святість - це святість, і вона не має поділу, бо її джерелом є Єдиний Бог. Відповідно, класифікувати святість не можна, можна класифікувати шляхи її отримання).
А чому святість від Господа сходить на одних і не сходить на інших? Чому одні душі народжуються у сім"ї священика і з дитинства мають можливість приймати Дари Божі, жити в принципах християнства і далі йти шляхом духовного життя, а інші народжуються у сім"ї якогось селянина в Сомалі, який не може раз на день своїх дітей нормально погодувати. Так, ці діти, може, щось чули про Христа. Але їм би поїсти. То що ж, виходить, що Бог несправедливий?!
Я вірю в Його глобальну справедливість. І якщо хтось навіть не чув про Ісуса, то в цьому проявляється Божа Милість, якщо хтось мусить усе життя голодувати і померти голодною смертю, то це також Божа Милість, а якщо хтось живе ситим життям і має можливість не тільки чути Слово Боже, а й (знову ж, через Його милість) ромірковувати над цим Словом, то за таку милість треба денно і нощно дякувати Йому (зрештою, дякувати треба за все... бо все є милістю: комусь відрізало ноги і він не може ходити, то ж слава Богу, бо так Господь вберіг ту людину від багатьох гріхів, до яких би його ті ноги могли привести.. .але то так, в загальних рисах я описую ідею). Господь милостивий до всіх і якщо ми не розуміємо Його милості, то це не означає, що її нема (для чогось Він створив інші релігії, інші народи, інші культури).

---------- Додано в 23:51 ---------- Попередній допис був написаний в 23:34 ----------

що означає "прийняти Його жертву"?
Я знаю людей, які ходять до церкви, сповідаються чи не щотижня, причащаються (тобто приймають Тіло і Кров Христову), відповідно, вони визнають Христа як Бога і Спасителя, але вони не є святі. От приклад вам - діючий Президент України. Побожна людина, його просто язик не повертається назвати невіруючим. І якщо він причащається, то явно підпадає під Ваше визначення святої людини. Але щось явно не збігається... правда?

 

Це цікаве речення. З одної сторони ми маємо вірити, що Господь не залишить нас, і наше освячення буде продовжуватися.
але нам написано попередження-Хто думає ,що стоїть, той нехай дивиться щоб не впасти.
Чесно, для мене це питання дуже цікаве. І я ще не розібралася, чи маємо ми бути впевнені на 100% що наслідуємо Царство Небесне. Памя таєте притчу Ісуса про людей, які зібралися біля Його престолу, одні з лівої, другі з правої сторони. А також притчу про людей, які Йому казали-Господи відчини нам, ми ж Твоїм ім ям бісів виганяли. Але Христос сказав їм- Я не знаю вас.
Я думаю-Для них це було несподівано.
Тому я думаю-що ми маємо надіятися, а не бути впевненими. Але мені цікаво знати і інші думки.

 

Почитайте життя святих i ви зрозумiєте, в чому рiзниця мiж ними i такими як ми. Iдеал недосяжний, але прагнучи його ми стаємо кращими.