Святість. Чи можливо сьогодні бути святим, праведним...??

Дякую за посилання, я не знала про цю жінку і впевнена, що не знаю ще дуже багатьох пречудових людей, але про яких знає Господь. В Ірени дуже добре і миле обличчя!

Мені чомусь пригадалася маленька героїня 5-тирічна Настя Вівчар, яка витягла з вогню свою 1,5річну сестричку і дістала 80% опіків шкіри. Хтось пам’ятає цю історію і як за неї вболівала вся Україна?

 

:off:
Як ці історії стосуються теми?

 

Історії про людей, які варті того, щоб називатися праведними, свідчать про те, що бути таким можливо.

 

Не заперечую...
Насправді, я схиляю свою голову перед такими людьми- героями!
Але хіба наша праведність і святість перед Господом від діл і вчинків...?
Я говорив про праведність від віри в Ісуса Христа...

 

Для Бога нема нікого праведного чи святого крім Ісуса Христа. А от для мене є люди праведні - ті, що кращі за мене.

Ми спасаємося вірою в те, що "не я живу, а живе в мені Христос" лиш би це не було самонавіюванням. Я для себе бачу вихід лише в тому, щоб не зневірюватися, не опускати руки, бо інакше виходу нема.

 

Тит.3:5 Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим...

Я багато зустрічаю людей, котрі говорять: "О! Куда мені до Бога з моїми гріхами? Треба трохи змінитися, почати робити добрі діла, а тоді уже можна і до Бога..."
Але в Біблії пише, що до Христа приходили страшні грішники, блудниці, найостанніші люди тогочасного суспільства... Приходили, до Ісуса як до останньої соломинки за котру можна вхопитися, щоб звільнитися якось від своїх мук. І Христос усіх звільняв, прощав гріхи, робив святими і праведними перед Богом, лише за те, що люди каялися і визнавали свої гріхи перед Ним.
Хоча приходили і "праведні" в очах людей люди, такі як сотник, що побудував синагогу і робив праведні діла, але свої заслуги вони не вважали за щось велике, вони навіть не насмілювалися підійти до Ісуса, а посилали до Нього своїх слуг, бо вважали себе недостойними...
"...Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою."Лук.7:6

п.с.
п. Lents не прийміть це як відповідь на Ваш допис, це чисто мої роздуми по даній темі...

 

невпевнений що вони ставали святими. Іншими , чистішими духовно - так, але святими?
схиляюся до думки, що святість - це певний усвідомлений стан свідомості, прийняття і розуміння всіх інших в собі як самого себе.
Які ж необхідні умови святості? Тобто як перевірити, що та людина свята?
Які необхідні кроки досягнення святості?

 

А хіба ті речі - віра і вчинки ніяк між собою не пов"язані?
Ви вважаєте, що можна сидіти вдома молитовно склавши руки над Писанням у той час, як в сусідів якась біда?
Віри мало, самої лише віри мало, її ще треба чимось підкріплювати, зміцнювати, над нею треба працювати, її треба примножувати. Як і вчинки - вони не стануть запорукою спасіння самі по собі, бо важлива їхня мотивація.

 

Згадайте розбійника, котрий висів поряд з Ісусом на хресті.
То був, по-сучасному, сказати злосний бандит, котрого засудили до смертної кари.
Якщо би він в останній момент свого життя через своє покаяння не отримав ПОВНОГО, підкреслюю, ПОВНОГО прощення своїх гріхів, то він би не отримав такого запевнення від Господа, що сьогодні буде з ним в Раю. Вірю, що в момент свого покаяння він повністю став чистим і святим перед Богом, тому, що тільки святі можуть ввійти в царство Боже...

Тому то й Біблія говорить про таких людей, що вони є новими створіннями(2Кор.5:17)

Не знаю, чи можна це якось перевірити і сказати той, чи той є святим...?
Людина насамперед сама себе має досліджувати чи у вірі вона чи ні, тобто чи зберігає і пильнує про подаровану їй святість:
* "Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе." UKH*2Кор.13:5

А ще ап. Іван каже, що святі не грішать:
"Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить,
бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається."1Iван.5:18

Переконаний, що найголовнішим і найпершим кроком для досягнення святості є ПОКАЯННЯ перед Богом! Визнання себе перед Ним грішником.
За чим слідує повна переміна мишлення: в центрі мого життя уже стає не моє Я, а Ісус Христос...

---------- Додано в 23:06 ---------- Попередній допис був написаний в 23:04 ----------

Я так не вважаю і ніколи навіть не мав такого на увазі...

 

Двостороння взаємодія. Бог дарував розбійнику прощення, бо він покаявся. Розумієте? Бог дає - людина приймає, або людина просить - Господь дає. Нічого на силу, нічого без згоди людини. Всім гарантована святість і місце в небі, але чи всі скористаються з благодаті?

 

100%!!!
І я про те ж саме кажу!
Чому грішник став святим, бо прийняв від Нього прощення своїх гріхів, покаявшись!

 

згідний, у випадку з розбійником може й так.

каятися в чому? за свої гріхи?
незгідний. Ви однозначно можете визначити що гріх, а що не гріх, щоб знати що потрібно каятися?
Який рівень глибини впливу потрібно прораховувати, щоб визначити добрим чи поганим був наш вчинок?
Чи ви гріх, не гріх визначаєте тільки з Біблії( наприклад, носити бороду)?Біблія ж все не обговорює.
Чи по моралі? Але ж мораль міняється.

згідний з останнім реченням

 

Коли кажемо про святість і праведність, -- пам'ятаймо що це про Божественість.

Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
(Римлян 8:1-14, 22,23).

 

Тобто? Що ви мали на увазі?

 

Те й мав, що кажучи про Божествене, маємо долучитися до Божества душею і тілом.

 

http://ru.wikipedia.org/wiki/Свидетели_Иеговы_в_Третьем_рейхе

 

Вчення церкви -це не завжди те, що сказав Бог. Так само можна сказати про хрещення. Ісус Христос сказав"
19 Итак идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святаго Духа,
20 уча их соблюдать все, что Я повелел вам; и се, Я с вами во все дни до скончания века. Аминь. ( Матвея 28/19) Для того щоб хреститися треба навчитися і покаятися, а чи можуть це зробити немовлята?

---------- Додано в 01:46 ---------- Попередній допис був написаний в 01:35 ----------

Отрівок из одной книги:
Заслуги Христа - единственное наше упование
Мы должны учиться в школе Христа. Ничто, кроме Его
праведности, не может дать нам право ни на одно благословение Его Завета благодати. Мы испытываем сильное желание и стремление обрести эти благословения, однако не получаем их, поскольку вынашиваем идею, будто сами можем что-то сделать, чтобы удостоиться их. Веруя, что Иисус есть живой Спаситель, мы тем не менее не перестаем смотреть на себя. Мы не должны думать, что наши добродетели и заслуги спасут нас. Благодать Христа - вот единственная надежда спасения. Через Своего пророка Господь обещает: "Да оставит нечестивый путь свой и беззаконник - помыслы свои, и да обратится к Господу, и Он помилует его, и к Богу нашему, ибо Он многомилостив" (Ис, 55:7). Мы должны верить святому обетованию и не подменять веру чувствами. Когда мы полностью доверимся Богу, когда будем полагаться на заслуги Иисуса как прощающего грех Спасителя, тогда мы получим всю помощь, какую только пожелаем.
Мы смотрим на самих себя, будто можно спастись собственными силами, но Иисус умер за нас, потому что мы бессильны добиться спасения. В Нем наша надежда, наше оправдание, наша праведность. Мы не должны падать духом и страшиться, полагая, что лишены Спасителя или что Он не помилует нас. В это же самое время Он совершает ради нас служение, призывая прийти к Нему в беспомощности и обрести спасение. Мы бесчестим Бога своим неверием. Поразительно, как мы относимся к нашему лучшему Другу, как мало мы доверяем Тому, Кто может всегда спасать приходящих через Него к Богу и Кто явил все доказательства Своей великой любви.
Братья мои, считаете ли вы, что своими делами вы заслужите благоволение Бога, полагая, что следует вначале освободиться от греха, а потом уже довериться Его спасающей силе? Если вами овладевают подобные мысли, боюсь, вы не обретете силу и в конце концов разочаруетесь.
Взирайте и живитеВ пустыне, когда Господь допустил, чтобы ядовитые змеи жалили роптавших израильтян, Моисею было велено поднять на шесте медного змея и призвать всех ужаленных взирать на него и жить. Однако многие не увидели помощи в этом предназначенном небом средстве. Рядом с ними находились мертвые и умирающие люди, и израильтяне знали, что без Божественной помощи все они обречены на смерть. Но они оплакивали свои раны, страдания, неизбежную гибель, пока их силы не иссякали и глаза не закрывались навечно. А ведь они могли получить немедленное исцеление.
"И как Моисей вознес змию в пустыне, так должно вознесену быть Сыну Человеческому, дабы всякий, верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную" (Ин,3:14,15). Если вы сознаете свои грехи, не расходуйте понапрасну силы на их оплакивание, но взирайте и живите. Иисус - наш единственный Спаситель; и хотя миллионы нуждающихся в исцелении отвергнут предлагаемую Им милость, ни один из тех, кто полагается на Его заслуги, не будет оставлен на погибель. Хотя мы сознаем беспомощность своего состояния в отрыве от Христа, мы не должны разочаровываться. Нам нужно полагаться на распятого и воскресшего Спасителя. Бедная, больная грехом, разочарованная душа, взирай и живи. Иисус клялся Своим словом. Он спасет всех, приходящих к Нему- Придите к Иисусу и примите покой и мир. Вы можете иметь благословение прямо сейчас. Сатана внушает вам, что вы беспомощны и сами не сможете стать счастливым. Верно - вы беспомощны. Но возвеличьте перед ним Иисуса: "У меня есть воскресший Спаситель, Я доверяю Ему, и Он никогда нб допустит, чтобы я оказался в безвыходном положении. Во имя Его я побеждаю. Он - моя праведность и мой венец радости". Пусть никто не думает, что дело его безнадежно, ибо это вовсе не так. Вы можете сознавать свою греховность и несостоятельность, однако это должно лишь пробудить в вас нужду в Спасителе. Если у вас есть грехи, которые необходимо исповедать, не теряйте времени. Время драгоценно. "Если исповедуем грехи наши, то Он, будучи верен и праведен, простит нам грехи (наши) и очистит нас от всякой неправды" (1 Ин. 1:9). Те, кто алчет и жаждет праведности, насытятся, ибо Иисус обещал это. Драгоценный Спаситель! Его руки простерты, чтобы принять нас, а Его великое любящее сердце хочет благословить нас.
Некоторые, видимо, полагают, что они должны быть испытаны и представить Господу доказательства преобразования сердца, прежде чем могут рассчитывать на Его благословение. Но эти драгоценные души могут получить благословение уже теперь. Они должны иметь Его благодать, Дух Христа, подкрепляющего их в немощах, иначе они не смогут сформировать христианский характер. Иисус ждет, чтобы мы приходили к Нему такими, какие мы есть, - греховные, беспомощные, зависимые.
Покаяние есть дар от Бога
Покаяние, так же как и прощение, является даром Божьим через Иисуса Христа. Именно благодаря влиянию Святого Духа мы убеждаемся в греховности и чувствуем нужду в прошении. Прощаются лишь сокрушенные сердцем, но только Божья благодать приводит сердце к покаянию. Он знает все наши немощи и недостатки и поможет нам.
Подчас люди, приходящие к Богу в покаянии и исповедании и верующие, что их грехи прощены, все же не полагаются должным образом на обетования Божьи. Они не сознают, что Иисус - это неизменно находящийся рядом с ними Спаситель, и не готовы вручить Ему свою душу, доверив Христу совершение работы благодати, начатой в их сердцах. Хотя они думают, что вверили себя Богу, они еще во многом полагаются на себя. Есть такие добросовестные души, которые частично доверяют Богу, а частично - себе. Они не взирают на Бога, чтобы быть хранимыми Его силой, но полагаются в борьбе с искушением на свои силы и на выполнение определенных обязанностей, чтобы быть принятыми Господом. Такая вера вряд ли добьется побед. Люди эти стараются напрасно; их души не свободны, и они не найдут покоя, пока не принесут свое бремя к ногам Иисуса.
Постоянное бодрствование, ревностное посвящение, основанное на любви, необходимы, но они только тогда придут естественно, когда душа через веру будет хранима Божьей силой. Мы не можем сделать ничего, абсолютно ничего, чтобы заслужить Божье благоволение. Мы не должны полагаться на себя и свои добрые дела; но когда, чувствуя себя заблуждающимися, греховными существами, приходим ко Христу, мы можем обрести покой в Его любви. Бог примет всякого, кто приходит к Нему, целиком полагаясь на заслуги распятого Спасителя. Любовь изливается в сердце. Это не экзальтация чувств, но непреходящее спокойное доверие. Любое бремя становится легким, а иго, налагаемое Христом, является благом. Обязанность становится радостной, а жертва - приятной. Путь, прежде казавшийся мрачным, освещается яркими лучами Солнца Праведности. Вот что значит хождение во свете подобно Христу.

 

Мені сподобався цей уривок...!!!
Ще би вказали автора книги...

Думаю, модератори, дали попередження не за суть написаного, а за надто велике цитування чужого тексту...?

 

Это книга Е.Уайт "Вера и дела" раздел 3-Христос -наша праведность

 

Серед представників інших віросповідувань святих людей не було?