Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

«...Выродок, нравственный идиот от рождения, Ленин явил миру как раз в самый разгар своей деятельности нечто чудовищное, потрясающее; он разорил величайшую в мире страну и убил несколько миллионов человек - и все-таки мир уже настолько сошел с ума, что среди бела дня спорят, благодетель он человечества или нет? На своем кровавом престоле он стоял уже на четвереньках: когда английские фотографы снимали его, он поминутно высовывал язык: ничего не значит, спорят! Сам Семашко брякнул сдуру во всеуслышание, что в черепе этого нового Навуходоносора нашли зеленую жижу вместо мозга; на смертном столе, в своем красном гробу, он лежал, как пишут в газетах, с ужаснейшей гримасой на серо-желтом лице: ничего не значит, спорят! А соратники его, так те прямо пишут: "Умер новый бог, создатель Нового Мира, Демиург!"
...И если все это соединить в одно - ...и шестилетнюю державу бешеного и хитрого маньяка и его высовывающийся язык и его красный гроб и то, что Эйфелева башня принимает радио о похоронах уже не просто Ленина, а нового Демиурга и о том, что Град Святого Петра переименовывается в Ленинград, то охватывает поистине библейский страх не только за Россию, но и за Европу...
В свое время непременно падет на все это Божий гнев, - так всегда бывало...»
Коли я вперше прочитала ці рядки, то мені, як радянській людині, було моторошно. І я не могла повірити, що ці рядки написав великий російський письменник І. Бунін...
P.S. Иван Бунин, великий русский писатель, трижды лауреат высшей литературной премии России, академик Императорской Академии наук (1909), лауреат Нобелевской премии (1933).

 

Взагалі-то, в даному випадку йдеться про дітей. Тоді, думаю, справа не в тому, чим саме вони цікавляться.

________________________________________________________________________________________________

Можливо, це буде відповідати темі, якщо я тут повішу історію про те, як я виходив з комсомолу. Подаю майже в незмінному вигляді текст, який колись висів на іншому форумі:

Пропоную екскурс у не надто давню історію, де одночасно йтиметься про один важливий епізод моєї біографії.

Як відомо, в Радянському Союзі близько 70 років трималась однопартійна система: єдиною легальною партією була КПРС. Через це вона втратила ознаки нормальної партії, а стала просто організацією, в яку було вигідно вступати для того, щоб легше було робити кар'єру. І в цієї так званої партії були молодіжні та дитячі організації-супутники: комсомол для юнацтва, піонерія для підлітків, жовтеняцька організація для молодших школярів. Ці три організації були більш масовими, ніж сама КПРС: в останні дві з перерахованих організацій у відповідному віці вступали практично абсолютно всі, бо не вступати вважалося страшною антирадянщиною; у комсомол дехто все-таки не вступав, але в такому випадку практично неможливо було здобути вищу освіту.

До перебудови, а також під час ранньої перебудови я не відрізнявся особливим дисидентством і тупо побував і жовтеням, і піонером, а потім вступив і в комсомол (у 1986 р.). Але вже при вступі в комсомол у мене починали зароджуватися думки про те, що така масовість є недоцільною. Насамперед мене дратував формалізм цих організацій. Принаймні я бачив, що у школі ці організації фактично не виражають думку їх членів, а тримаються на психологічному тиску вчителів. І поступово зріла думка, що варто мені покинути лави комсомолу. Вперше я почав час від часу висловлювати такі наміри десь у 1987 р., але довго це залишалося лише намірами, і досить абстрактними.

Але в січні 1989 р., коли я був учнем 10-го класу (випускного за тодішньою системою), один незначний факт підштовхнув мене до рішучого кроку. Треба було для чогось оформити якусь комсомольську характеристику. Її написав на мене хтось із комсомольського активу, а завірити треба було в райкомі комсомолу. Останнє мене якраз найбільше розізлило: це здавалося величезним бюрократизмом - щоб характеристику на людину завіряли там, де не знають цієї людини. І я вирішив піти в райком і замість завіряння характеристики подати туди заяву про бажання вийти з комсомолу (позбувшися заразом потреби завіряти це, оскільки вже не буду комсомольцем).

Отже, я написав заяву з проханням виключити мене з комсомолу, в якій зазначив три причини:
1. Мої погляди не зовсім збігаються з комуністичними.
2. Навколо себе я не бачу в комсомолі жодної перебудови.
3. Я вважаю, що комсомол не повинен бути настільки масовим, і не хочу своєю належністю до нього сприяти його масовості.
На причину під номером 1 я посилався як на головну, яка є достатньою підставою для виходу, навіть якщо мене переконають у помилковості мого бачення двох інших причин. Хоча якраз на той час мої погляди ще не так уже й сильно суперечили комуністичним; я вважав Жовтневу революцію в основному позитивною подією, а Леніна - геніальним мислителем. Коли мене питали, в чому ж мої погляди не збігаються з комуністичними, то мені насамперед спадало на думку, що я хочу збільшити права тварин і розширити сферу вживання матюків.

Настав день, коли я поніс заяву в райком. Це було для мене важливим випробуванням, оскільки я тоді був досить соромливим і мені було психологічно важко вручити незнайомим людям екстраординарну заяву. Але я зробив це. Я майстерно діяв так, щоб спочатку про мене нічого особливого не подумали. Спитав, де я можу побачити першого секретаря райкому. Коли спитали, з якого питання я хочу до нього звернутися, я сказав: "З особистого." Мене попросили почекати. Я дочекався і повідомив секретарю про свій намір, вручив йому заяву та свій комсомольський квиток.

Прийшовши додому, я повідомив батьків про свій вчинок; це викликало деяку стурбованість. І вже через кілька хвилин до нас прибігла моя класна керівничка, яку вже встигли поінформувати про таку скандальну подію. Відбулася розмова, яка в основному звелася до суперечки між класною керівничкою та моїм батьком про те, чи зобов'язані батьки турбуватися про те, щоб їх дитина не виходила з комсомолу. Пам'ятаю, що для аргументації залучався текст Конституції СРСР.

Потім керівництво школи переконувало мене забрати заяву, оскільки припускалося, що така подія може призвести до неприємностей для школи. І я, було, навіть погодився, вирішивши відкласти вихід з комсомолу до закінчення школи. Прийшов у райком і так і пояснив, що хочу забрати заяву, щоб не було неприємностей для школи, але згодом усе одно маю намір вийти з комсомолу. Мені сказали, що якщо я все одно маю такий намір, то нема сенсу відкладати, і завірили, що неприємностей для школи не буде.

Питання про виключення з комсомолу відносилося до компетенції комітету шкільної комсомольської організації. Питання було розглянуто на цьому рівні 2 лютого 1989 р. З цього дня я остаточно припинив бути комсомольцем і відчув душевне полегшення.

Цікаво зазначити, що про зв'язок між членством у комсомолі та можливістю вступити у вуз я дізнався лише в ході цих подій. І я одразу констатував, що цей факт дуже недемократичний і скоро має бути скасований, а поки що це для мене не важливо, оскільки на той час у мене була така думка, ніби я не збираюся вступати у вуз одразу після школи. Коли ж виявилося, що я все-таки вирішив вступати у вуз одразу після школи, то виявилося також, що на членство в комсомолі при вступі вже якраз перестали зважати.

__________________________________________________________

Згадалось іще дещо на тему цієї гілки - про одного мого однокласника; чи то він, чи то хтось із його батьків народився в Західній Україні (але не знаю, в якій саме області). То десь приблизно в 1986 р. він мені зізнався, що він є націоналістом, і втирав, що Україна зазнаЄ пригноблення; тоді я до таких думок ставився скептично.

Але, що дуже цікаво, в переваги так званого соціалізму цей хлопець тоді вірив. Він казав, що він проти перетворення України в "кап. країну", а також що Петлюра та Бандера - це "не справжні націоналісти".

 

Цікаві спогади

http://www.pseudology.org/Eneida/Viktiuk_RG.htm

 

Тим, хто цікавиться цією гілкою, пропоную переглянути допис №102, оскільки він непомітно розростався.

 

Понятно, что это эмоции. Как только мы цепляемся за эмоции мы не можем понять смысл происходящего и произошедшего. К тому же убитые миллионы, что правда, не только на нем и его сторонниках, но и его противниках.

Когда кажется, что эмоции справедливы, то надо все таки искать и понять истину. ВЕдь по сути он не убил ни одного человека, так почему так случилось, что его слушали ? ПОчему в этот период времени примерно также поступали его противники ? И почему его идеи победили ?

И как вы думаете, действительно нашли там зеленую жижу ? Извините, не верю, что вы в это верите.
Как только мы впадаем в эмоции мы теряем нить логики, которая может нас вывести из лабиринта.

 

Де?
Ви ідеї з "ідейною матроснею" не плутаєте?

 

Это вы о чем ? Что такое "идейная матросня" ? ПРи этом, если победила какая-то "идейная матросня", то тогла при чем здесь Ленин ? Вы уж как-то определитесь, кто у вас виноват, что жизнь не удалась.

 

Эту цитату вполне можно отнести и к Гитлеру...

 

Именно так. И для этого есть исторические причины.

 

1-
А за что он тогда получил два Железных креста в 1-й мировой войне, будучи рядовым в пехотном полку?

 

1.Хто сказав, що "нє удалась"?
2. Якщо припустити, що "нє удалась",то, приймні, не аварія на АЕС.

А то треба пояснювати?

 

Гитлер во время 1-й мировой - это солдат, которого призвали в армию...

Тим, Вы считаете, что рядовых, которые воевали можно назвать убийцами? Многие из них даже не знали, убили ли они кого-либо или нет... Но при этом многие получили боевые награды...

Есть у меня хороший знакомый, который был в Афгане, имеет боевые награды, но он никогда не стрелял. Он был водителем, доставлял горючее, боеприпасы... Он совершил смелый поступок, спас жизни десяткам наших ребят...

 

браво...

 

Цитата:Допис від Чернобылец
ВЕдь по сути он не убил ни одного человека, так почему так случилось, что его слушали ?

Эту цитату вполне можно отнести и к Гитлеру...

Я к тому что эту цитату нельзя отнести к Гитлеру, т.к. Гитлер хоть на войне убивал, но своими руками, а Ленин нет

 

Ви думаете я не зрозумів? зрозумів... просто дивна якась логіка у Вас...

 

А Разливе, у шалаша, однозначно, УБИВАЛ КОМАРОВ!!!!!

 

Безусловно, эмоции имеют место быть при оценке любой ситуации, любой личности, любой идеи. На то мы и люди. Что же касается Ленина, он достоин самых уничижительных оценок и по отношению к нему правомочны самые негативные эмоции, ИМХО. Они вытекают из логики. К чему стремился Ленин? Он хотел воплотить в жизнь свою идею. А именно: сначала взять власть в свои руки, т.е. изменить производственные отношения, а уж потом "подтягивать" производительные силы. Это именно его идея, Маркс тут ни при чем. Как он воплощал в жизнь свою идею? Жестоко, невзирая на жертвы, относясь к людям как к "кирпичикам" (его определение), из которых он строил новый мир. Вопрос: насколько морально поступал Ленин? Имел ли он моральное право пытаться воплотить в жизнь свою идею ценой жизни миллионов? Безусловно, нет. В результате идея оказалась несостоятельна, люди погибли и исковеркали свои судьбы фактически ни за что. И как относиться к Ленину? А то, что за ним пошло и его поддержало большинство, так это свидетельствует только о его гениальном умении манипулировать массами. Практически то же самое, но в гораздо меньших масштабах мы наблюдали во время "майданных" событий.

 

Степаныч,

А кого из "кризисных управителей" можно описАть иными выражениями?
Суть в том, что многочисленные жертвы политики большевиков привели к укреплению государства.
А потом развелось "спецов", тихо ненавидящих руку, которая кормит. Их чаяниями государство развалили. Их жертвы никто не считает и результат этих жертв - еще худшая ситуация.

Перечитывала "Поколение П". Вот там хорошо. Почему на западе на нас смотрят как на недоумков? Так все, что у нас есть в стране - оттуда, сами ничего не делаем. Деньги только. Хотя и это, если присмотреться, те же их доллары. (Вольно изложила).

Где это абстрактное общество в вакууме, которое в едином порыве знает, что ему лучше делать сейчас, чтобы выжить через 10 лет? Реальное при любых поворотах кого-то недосчитывается. Но через годы виднее - куда был поворот. Худо-бедно СССР себя всем обеспечивал. А сейчас куда несемся?

 

Точно,вот например телеграмка-"убить 100 комаров"

Телегра́мма В. И. Ле́нина о подавле́нии кула́цкого восста́ния — рукописный текст телеграммы В. И. Ленина на официальном бланке Председателя Совета Народных Комиссаров без исходящего номера, датированный 11 августа 1918, адресованный коммунистам Пензы, написанный на пореформенном русском языке с ошибками (в частности, в некоторых словах употребляется изъятая реформой буква і). Текст требует публично повесить в мятежных волостях не менее сотни заведомых кулаков-кровопийц и конфисковать всё их зерно [3].

Текст телеграммы
В Пензу

Т-щам Кураеву, Бош, Минкину и другим пензенским коммунистам.

Т-щи! Возстанiе пяти волостей кулачья должно повести к безпощадному подавленію. Этого требует интерес всей революциі, ибо теперь везде «последній рѣшительный бой» с кулачьем. Образец надо дать.
1. Повѣсить (непремѣнно повѣсить, дабы народ видѣл) не меньше 100 заведомых кулаков, богатѣев, кровопiйцъ.
2. Опубликовать их имена.
3. Отнять у них весь хлеб.
4. Назначить заложников — согласно вчерашней телеграмме.
Сделать так, чтобы на сотни верст народ видѣл, трепетал, знал, кричал: душат и задушат кровопійц кулаков.
Телеграфируйте получение и исполнение. Ваш Ленин.
P. S. Найдите людей потверже

 

Да какой Ленин "кризисный управитель"? Записочками страной пытался руководить. А знаменитое "даже кухарка..."? Ленин - одержимая идеей личность. Кстати, судя по всему очень туманно представлявший себе, что он строит.

Нет. Одно государство (Российская империя) было разрушено, создана совершенно новая, невиданная дотоле модель государственного устройства, которая оказалась нежизнеспособной.

Развал ТОГО государства был неизбежен. Нельзя обмануть законы развития общества.

Вот именно что худо-бедно. А сейчас еще хуже.