Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

так так... Борисе, ніхто нас не псував. То ваша особиста думка. На мій погляд помилкова. Так просто - взяти, й сказати, що хто не западенці, того зіпсовано. Стрьом якийсь

 

Всех не испортили, конечно. Но на ЗУ испортили ГОРАЗДО меньше людей. Времени меньше было.

 

Марусино, і мене, і моїх батьків намагалися псувати.
Тільки імунітет у нас виявився сильним.

А в декого - слабкий. І маємо - "Сегодня мьі не на параде, мьі к коммунизму на пути!"
А дехто - і досі "на путі".

Тому кожен повинен зробити висновок про себе - псували/зіпсували/не зіпсували...

І в Одесі можна зустріти і тих, і цих. Ось і все. Так ?

 

рибонько, та не псували ніде людей... а з ЗУ справа така... Просто вони там дещо по цих питаннях вишколені, там з молоком матері впитуються колядки, мова, греко-католикі, шухевичи, боротьба, москалі, все таке. Що в нас воно другорядне.. В них дуже загострене почуття нації, патріотизму, культури, своєї ідентичності...як би сказати.

Борисе, всі, хто народився та жив за часи совка, всі дещо "зіпсовані" тоді. За вашою логікою. Але ще раз кажу: особисто я не вважаю це все псуванням. В мене було щасливе дитинство. І я не збираюся нікому за це дякувати хіба батькам

 

однозначно, так. совок дуууже тяжко виганяється з голови. по собі знаю, хоч і застала того совка по мінімуму.

Невже Ви не бачите, що звалили все в купу.

віру, мову, політику...

Для віруючої людини питання віри не може бути другорядним за визначенням, бо для неї Бог понад усе. Якщо це питання було другорядним, значить людина не вірила (максимум була обрядовцем), а тому й релігійні утиски її не хвилювали. А от вісутність віри дуже часто і була ознакою радянського псування через покоління, якщо традиційно родина була віруючою.

Інше питання - мова. ЗУ мабуть найменше потерпіла від цього "псування", і в вихованні акценту на цьому особливого не було, принаймні в мій час - це було просто не актуально (куди актуальніше було зпольщення ще до совітів). Воно більше торкнулося центральної України, але там ще до совітів постаралися.

А от Шухевичі, боротьба і т.д. - про це здебільшого дітям взагалі не розказували - боялися.

Так що думаю, Ви більше оперуєте стереотипами, аніж говорите про реальну ситуацію.

 

Звичайно! І я був "зіпсованим" - крав на соціалістичному підприємстві радіодеталі, займався приватним промислом і не платив совку з цього податки.
Коли я звільнився з TV і пішов у нову перспективну фірму, у мене була комора 1,5 х 1 х 2,5 м вщент забита "скарбами". І колега зі мною пішов такий же.
Так ми половину технічних рішень на "старті" фірми зробили своїми руками з тих "скарбів". І пишаємося цим.

А два роки тому я покликав начальника ремонтної групи телецентру і подарував йому 80% залишків. Просто так подарував. Пройшов трудове перевиховання капіталізмом.

 

Степанич, я теж жила у ті часи, але ми їх бачимо по-різному. У ваших постах часто можна знайти твердження, які всіх рівняють, як колись: ніхто не сумував за рідною мовою, всі були раді йти колоною у світле майбутнє. Просто суцільний „одобрямс” і „поддержамс”....
Мені довелося спілкуватися з двома дуже відомими дисидентами. А от „невозвращенцев” знаю достатньо. У мене теж був шанс, та не змогла через батьків...
Таке чудове було життя, але

Невже ви вважаєте, що цього ніхто в країні не помічав? Ніхто не здогадувався, що не все нормально? А ще були люди, які мали доступ до деяких документів...
А ті хто мав здібності, та бачив, що керівників назначають зовсім за інші якості... Що ті, хто волав про рівність, справедливість та світле майбутнє, самі мали все що заманеться з чорного входу... Я знаю багато прикладів, коли талановита людина готувала наукову працю, а її роботу у своїй кандидатській використовував інший...

І люди, які піднімали країну після війні, які працювали все своє життя, будували „щасливе майбутнє для своїх дітей”, як з’ясувалося, будували щось „неестественное”... Моїм батькам було дуже важко це збагнути і прийняти. Та й мені було непросто. А поки ми сумували, та пригадували вчорашнє, комуністичні лідери стали буржуями і тепер б’ються за владу, за свій добробут, а люди виживають, хто як може...
Сьогодні нашим політикам вигідно, що в країні безлад та розбрат, коли громадяни не відчувають єдності. А нам вигідно?

Ми все з’ясовуємо, хто гірших, хто кращій... А треба з’ясовувати, що ми мусимо робити.

 

Ви що, не знаєте про переслідування, яких зазнавали Чорновіл, Сахаров, Солженіцин? Жоден з цих трьох не є західним українцем.

 

Ну це відомий прийом. Нема чого заперечити - нахами.

Можна погодитись, можна не погоджуватись. Я вважаю, що це елементарне виправдання своєї безпорадності. І питання лише одне: ХТО ЦЬОМУ НАРОДУ ВИНЕН??? Або з іншого боку: чому українці не схожі на "росіянина, поляка, німця" у цьому плані?

Вбиває інше - продовжується скиглення: "Ніхто не за нас. Ніхто... Вікова безнадія, безвихідь, відчуття власного безсилля — ...
І так — століттями. Покоління за поколінням — це сирітство, беззахисність, відособленість... Кругле сирітство, безвітцівщина, безвихідь і безнадія. Нема опори під ногами, нема впевненості в собі, у завтрашньому дні, нема відчуття, що ти взагалі комусь потрібен на цьому світі."

Борисе, Ви неперевершені!:radist: А не згадаєте, як у дитячому садочку діточок на горщиках запитували, чи не підтирають їм попки газетою "Правда"?

У мене двое дітей, 1981 і 1983 р.н., обоє хрещені. Ми з дружиною тоді були комсомольцями, мій товариш, - хресний дітей, - член КПРС. Його двох дітей також хрестили.

 

Степаничу, Вам назвати ім'я та прізвище дівчинки чи училки ? Остання була "заслуженим вчителем України". На наш подив.
"ТєлєвЄдєніє" говорила. "Класть і ложить" плутала.

 

Хрещені в церкві, чи приватно?

 

А чи знало вишєстаящєє рукаводство? Ой щось не думаю... Бо тоді б не бачити партійному таваріщу парт квитка і посади на додачу.

 

Я відповідаю на адресовані мені запитання. І ні в якому разі не намагаюся когось переконати. Тим паче - жителів ЗУ.

Не буду писати про форумлянина, якого поважаю. Але ж є і інші "не галичани" на форумі, які також не погоджуються з Борисом.

Гммм... Видко, я не достатньо ясно можу висловити свою думку, якщо Ви так сприймаєте мої дописи. Я кажу виключно про себе, своїх близьких, друзів, знайомих, а не в якому разі не про "всіх". Щодо "одобрямсу" і "поддержамсу", подивіться хроніки тих часів: демонстрації, з"їзди... Звісно, що та країна була далеко не ідеальною. А де такі є? Навіть еталон сучасної успішної демократії - США. Хіба їхня історія була безхмарною? Чи ми з Вами зараз живемо в ідеальній і справедливій країні?

Це сумно, але це так. А мільони за це "неестесственное" віддали своє життя. Абсолютна більшість з них щиро вірячи в комуністичні ідеали. А СРСР був різним у різні часи. Я його пам"ятаю з початку 60-х минулого століття. І не можу сказати, що це була суцільна "імперія зла", у якій жили глибоко нещасні, згорьовані, знедолені, залякані люди. Як це зараз багато хто намагається змалювати.

У Союзі проживало біля 250 млн. Ви назвали трьох. Ну хай ще 10-15 згадаємо. Ну 100. Де ж МАССОВИЙ дисидентський рух, за який були МАССОВІ переслідування?

У церкві. За місцем проживання батьків дружини.

На роботі знали, секрету з цього не робили. Та й взагалі, мені здається, то було звичайною практикою в ті часи. Хоч і атеїсти, але "про всяк випадок". Підкреслю, ми не були дисидентами, "антисоветчиками", не розцінювали це як якийсь виклик владі чи що.

 

Вам було легше

 

В усякому разі це не було великою проблемою. Хоча церква - це голосно сказано. Велика хата із хрестом на даху і відповідним внутрішнім виглядом. Тобто, це не була побудована "типова" церква. Просто пристосована під церкву хата. Але там проходили служіння, паски хрестили... А от мене хрестили, то це була, мабуть, проблема. Я дещо пам"ятаю, все ж таки це був стрес для того віку: батюшка, хресним був брат матері, пам"ятаю, як він носив мене навколо якогось чана, а я відчайдушно ревів. Років було мені біля 3-х, тоді ще ми жили в Російській РСР. Мати працювала вчителькою. Так бабуся мене похрестила , а після цього мати поставила до відома. Наскільки я розумію, наслідків не було. Але все ж таки полулегально.

 

З того треба було і починати

 

Шо значит атеїстичний свтогляд..і маркситськолєнінське вчення...

 

Відношення Системи до різних регіонів СРСР було диференційованим.

 

Туплю! Обидва дописи не зрозумів.

Ходив тільки-но в магазин, сніг, погода клас, гарно думається! Так от що подумав: "проблема" із хрещенням, це як лакмусовий папір для розуміння ТОГО стану, ТОГО способу життя, ТОГО світогляду. Звісно, хрещення офіційно не те щоб було забороненим, але м"яко кажучи не віталося. Але проблеми могли бути по-перше не у всіх (якщо не комсомолець, не член КПРС, то які могли бути проблеми?), по-друге вони існували ніби віртуально. Більшість членів КПРС, навіть парторги, секретарі компартійні, дітей-онуків хрестили. Виключення складали найбільш "ідейні", ну придурків завжди вистачало серед будь-кого. Якщо "нарватися" на такого, могли б потріпати нерви. Але загалом хто хотів, той хрестив і без будь-яких наслідків. Це ж стосується і "примусових" демонстрацій, і суботників-воскресників, і роботи "в полі" учнів, і "колхози" у студентів, і будзагонів... Були певні правила гри, вони не були "в тягость", сприймалися як щось природнє... Цим ДУЖЕ МАЛО ХТО заморочувався.

 

та всі хрестили. Всі.
І як зараз модно це робити, дещо навіть"напоказ".. Гостей запрошувати, столи, харчі, подарунки...навіть річним дітям.. І наскільки просто тоді воно було ідейно "немодне".