Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

ну конкретно мати тієї дівчинки за кар"єру не турбувалася. Була максимум вахтером.

А за контакти з діяспорянами я мав досить неприємностей.

У 80-му ледве "відмазали". Довелося за порадою "рятівника" на 2 тижні просто "зникнути".
Зорганізували привезення "Швидкою" непритомного чоловіка без документів з діагнозом "гіпертонічний криз (200/120)".
Сховали в учбовому кабінеті клініки, "приписали" до колежанки моєї мами (до речі, галичанки).
Але по кар"єрі це вдарило, оскільки не поїхав у відрядження на трансляцію олімпіади-80 (точніше пародії на Олімпіаду) і керівництво зробило висновок, що це - "з політичних переконань" (бойкот пам"ятаєте ?).

А як було класно в лікарні !
Кабінет з купою журналів та книг, масаж, ванни, вітаміни, спортзал. Заприятелював з буфетницею, допомагав їй котити возика підземними переходами і мав три пайки для VIP-категорій. Ще чергових сестричок підгодовував.

Ну а про "дрібнички" типу "хенде хох" на іноземних технічних виставках або гастрольних концертах навіть польських рок-груп (якого біса спілкуєшся після фінальної завіси - це теж цікавило доблесне кгб) - я вже не кажу.
Це траплялося частіше, ніж зальот бухарика до витверезника.

Друзів "брали" за перезаписи з вінилу на бобіни (з розповчюдженням, навіть безоплатним). Пізніше - "брали" за відео, за сателітарні антени.
Звичайна дівчинка - оператор машини "Ера", "РЕМ" (совєтський ксерокс) була постійно "під ковпаком". Зробити "ліву" копію журналу або нотної збірки - кримінальний злочин.

Дальневосточник не дасть збрехати.

 

тю... от блін
яка Москва, що ви верзете. Хто мені що призначав? що за...
"ваші свята ніколи не були нашими" - ну тоді "какова" ми одна єдина країна, га? якщо таке пишете?

 

Різдво і Великдень - питання не країни, а віри. От тільки та країна свободу совісті тільки декларувала.

перепрошую, а травневі, листопадові свята хто призначив? Не Москва хіба?

добрі люди підказали

 

Степаныч, а если все было так хорошо везде, кроме западной Украины, то почему было столько диссидентов в восточных областях, да и в РСФСР, почему были невозвращенцы, почему, наконец, Союз распался?

 

А звідки взялись святкування 1 травня 8 березня , річниця революції- в нас в сімї свята були-Великдень ,Різдво,Петра і Павла,Зелені Свята та і Ваші дідо з бабою не кажучи про прадідів напевно теж не на парад ходили а паску святили тільки Ви відреклись від свого коріння і стали справжнім "советским человеком"

 

а це Ви дарма так...

 

Лейтмотивом у багатьох ваших дописах на такі теми звучить «НЕ ВЄРЮ».
Не вірю, чи не хочу вірити.
Ви ніколи не повірите, що студенти Політехніки були виключені за те, що на ювілейному вечері проспівали «Гетьмани, гетьмани…» з Шевченка.
Що студенти з Універу поплатилися вузом за колядування біля міської ялинки в Різдвяний вечір.
Що кваліфікованому інженеру відмовили в посаді начальника цеху через безпартійність. (В Польщі пізніше йому безпартійність не завадила стати технічним директором підприємства).
Що в більшості груп у ВУЗах були позаштатні сексоти.
Що відмовляли в прийомі на підприємства, пов’язані з військовою тематикою, якщо є родичі за кордоном.
Що діти із священницьких сімей змушені були поступати в російські або білоруські ВУЗи.
Що на поминальні дні, релігійні свята, тощо, коли масово відвідували цвинтарі, на Янівському цвинтарі фотографували усіх, хто зупинявся перед могилами січових стрільців.
Що з вузу могли виключити доцента за те, що на могилі батьків поставив хрест...
Перелік можна прподовжувати

 

На парад ходили і представники західних областей, і у студентському гурті вони вели себе так, як усі... Можливо не всі, але ті, яких я знала нічим не відрізнялися від радянських студентів...
Ми робимо дуже велику помилку, вибудовуючи наші відносини на протистоянні, на відмінностях. Такі були реалії життя... І звинувачувати когось у тому, що він сприймав життя у Союзі позитивно - не є справедливо і мудро. До якогось часу у нас була різна історія, різний всітогляд. Треба переосмислити, зрозуміти. Розібратися з новими фактами, які раніше були приховані, зробити висновки... І жити далі у злагоді і порозумінні. Повага і бажання зрозуміти - це сьогодні дуже важливо і для всіх нас, і для країни.

Студентом физико-технического факультета Днепропетровского университета можно было стать только после проверки в 1-м отделе. Продеряли очень тщательно. Если проверку не прошел, предлагали перейти на другой факультет или ...

 

Можно, но осторожно...
Після розвінчання культу Сталіна можна було навіть посилки отримувати. Але всі адресати реєструвалися. Як радянські, так і потусторонні. І це зовсім не страшилка, що КГБ все знало.

За звичай, писали не маю, якщо не брат, батько, - не перебував, не підтримую контактів - (переписка переважно велася від імені стареньких родичів, які жили окремо). Важче було пояснювати місце народження в Сибіру.

 

В мене маму зняли з старости класу і хотіли виключити з комсомолу через те, що у 8 класі всі прийшли до церкви на похорон мами однокласниці...
Про народження в Магаданській області і перешкоди, які були при поступленні, і куди в результаті змогла поступити, мовчу.

 

а яка вам зі мною була різниця, ми були дітлахами та раділи будь-якому святу та солодкому, та посмішкам, та шарікам

Слухайте дуже уважно, що скажу: якби ви самі не святкували ці свята, не купували і дарували б подарунки жінкам на березневе, і на Першотравневе не ходили б як усі на вулицю, на демонстрації, - тоді б ще щось можна було б осуджувати. Інакше я і слухати цього не збираюсь.
Паски святити - як сто років тому вся країна на Великдень святила паски ходила, так і святе. Нічого не змінилося. Як Різдво було, так і є. В православних людей. Завжди на Україні так було. То навщо ви щось про це кажете страннувате)

 

Ага... Вам це поведінку отари овець не нагадує? Отак от жили, траву жували, тихо-мирно бекали-мекали... Низької ж Ви про них думки...

 

Святкували ми і офіційні свята і релігійні. Національні (ЗУНР, УНР…) згадувалися у родинному колі.
Роками звикаєшся до встановленого порядку. Ходили на демонстрації, і це не було для нас обтяжливо. Вихідні. Спілкувалися з друзями. Відмічалися по дорозі в кнайпах на Городоцькій. Після трибуни маршрут пролягав по Личаківській і завершувався в одній із винарень. На пам’яті скандальний випадок, коли прийшли на роботу і виявили, що загубили портрет вождя. Віднайшли в одній з винарень. Завели нас в підсобку-вибирайте, котрий ваш. Їх там два було.
Дошкульнішими були суботники у Великодневу неділю. Особливо для студентів. За відвідуванням слідкували строгіше, ніж на демонстрації. А після суботника святкували в родинному або колі близьких друзів. Жили подвійним життям. І це було нормою.

Подивимося тепер, хто у Вас збирається камінь кинути

 

не знаю, хто як, а я й не осуджую. просто констатую факти. Тема ж не з осудженням, а про відмінності свтогляду. а вони таки мали місце. iso їх виклав коротко двома реченнями:

до цього додати нічого. При чім iso це все пригадує з позиції дорослого, а я - дитини. в дитинстві ця фальш особливо відчувається, та й закладається на все життя...

 

І СЛАВА БОГУ!
Я "пролетів" при "розподілі" після інституту (а декан мав на мене зуб) і мене хотіли "направити" до НІІ електромеханічних приладів (район "академмістечко", електричка "Ново-Біличі", початок роботи о 8-й).
Той самий випадок!
Я їм про родичів - а вони мені про "менш закрите" КБ побутової апаратури.

Ну тоді зробили мені "медичну довідку" наркологічного профілю.

Москва (Мін. точного приладобудування, здається) вже готова була мене відпустити куди завгодно, а тодішній гендиректор НПО Маяк Гріша Нечетовський (пізніше - 1 секретар Оболонського райкому) вперся рогом і все тут.

Допомогли вумні євреї, що працювали в тій системі. А не то - їздив би як м***к 3 роки на край міста за 132 рублі.

 

Знаете, а я в чём-то завидую и одновременно горжусь ЗУ. В том, что эти люди сохранили свою культуру, веру, ментальность, не стали "совками", не покорились власти. В отличие от многих жителей СССР.

 

Отвечу по порядку.
1. Сколько Вы, лично Вы, знали диссидентов?
2. Потому что уровень жизни на Западе был несравненно выше. К тому же было больше возможности для талантливых людей реализоваться. И опять же: со сколькими "невозвращенцами" Вы лично знакомы?
3. Союз распался потому, что та модель общественного устройства оказалась нежизнеспособной. Она была неестесственной, выдуманной.

iso,
вірити чи не вірити це може Рибка та її однолітки. А Ви намагаєтеся переконати мене в тому, чого я знаю не було. Більшість мого свідомого життя припала на ті часи. Ще раз зауважу, я не знаю, як було на ЗУ. Пишу тільки про те, що знаю сам, особисто, а не з чиїхось слів.

 

Степаничу, а темою не помилилися? Тема ж про світогляд львів'ян. Про нього якраз ми знаємо не з чиїхось розповідей, а Ви намагаєтеся переконати, що цього всього не було...

 

Рибко, це дуже просто пояснити: "Їх" псували на 1-2 покоління менше, ніж "нас".
А хтось із того "покоління" іноді "зникав", чули про таке ?
Переривався зв"язок - культурний, ремісничий, хліборобський.

Те ж саме - з народами Балтії. І їх я люблю за те ж саме.

 

от цікаво, Борис наче не галичанин, а розповідає ж не чужі казки, а теж своє, пережите...