Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

Вот это точно совок,даже базу идеологическую подвёл под своё воровство...Ну прям Робин Гуд.Или землячка его откуда-нибудь с обочины Ленинградского или Ярославского шоссе , "у богатых брала - бедным давала"

 

Вижу, Вы придерживаетесь взглядов Беркли и Юма на теорию общественного договора? А чем Вам не нравится точка зрения Руссо?

 

Невже, Боря, виключно із почутя патріотизму та ненависті до режиму?
Ставлю тисячу до одного, що в першу чергу, і в останню, Ви думали виключно про свою кишеню. А що Ви там будували, дачу, туалет чи хай-тек, вже не суттєво. А от не були би Ваші батьки настільки вертляві, якби народились Ви в колгоспі "Сорок лет без урожая", то і крали би картоплю з полів, курей у сісіда, і самогонку у баби Дусі.
Так що, шановний Борис, Ви не те що совок, Ви совок із претензіями на виключність. Тому Ви і дозволяєте собі насміхатись над людиною, чеснішою за Вас. Яка не мала змоги вкрасти дванадцять коробок народного майна.
А на рахунок дінаміту, то тут, як кажуть, пальцем в небо... Нема в армії дінаміту

 

тротил?

напалм?

 

Весь сплавили?

 

Васю,
Більшість (і Ви в тому числі) крали РИБУ. Тобто щоби тупо з"їсти/продати.
А я, на відміну від Вас, крав ВУДКИ, якою треба ще було рибку виловити. Ось в чому суть!
Пам"ятаєте приказку -
"Без труда не выловишь и рыбки - ОТКУДА?" ((спитав професор чорношкірого студента)).
- Із С'єрра-Леоне! - відповів чорношкірий студент.

Приблизно так і Ви розумієте цю тему.

 

Дякую за тему! Вона яскраво виявила лицимірство окремих громадян.
Такі чесні, так шанують державне майно, що аж не віриться!

 

Нє, Боря...
З"їзджати на назву теми не пасує...
Дрібно дуже...
Але злодій, яким би він не був, залишиться злодієм, якщо вірити Вам і Вашим однодумцям. Ви ж бо дотепер вважаєте Яника злодієм? То, повторю ще раз, Ви, Борисе, той самий совок. Махровий, запліснявілій, витриманий СОВОК,
Доречі, а як там замикалка для місця під машину? Стоїть?
І Ви, пане Романе, можете скільки завгодно блискати своїм гумором. Ви той самий совок, якого Ви, так ненавидете...
«Что писатели-дворяне брали у природы даром, то разночинцы покупают ценою молодости. Напишите-ка рассказ о том, как молодой человек, сын крепостного, бывший лавочник, певчий, гимназист и студент, воспитанный на чинопочитании, целовании поповских рук, поклонении чужим мыслям, благодаривший за каждый кусок хлеба, много раз сеченный, ходивший по урокам без калош, дравшийся, мучивший животных, любивший обедать у богатых родственников, лицемеривший и богу и людям без всякой надобности, только из сознания своего ничтожества,- напишите, как этот молодой человек выдавливает из себя по каплям раба и как он, проснувшись в одно прекрасное утро, чувствует, что в его жилах течет уже не рабская кровь, а настоящая человеческая...»
А.П.Чехов Український поет

 

Васю,
не прикидайтеся червоним та пухнастим. Таке враження, що Ви не самі пишете, а перекладаєте пости Читателя.
Ви не забули первісне значення слова "москаль"? Нагадаю - "службовець силових сбо чиновних структур Московської імперії" (незалежно від етнічних ознак).
Тобто Ви (в погонах) прислужували бандитському режиму, який обікрав конкретно моїх предків (списочок є).
"Єсть! Служу сов-гав-гав-гав! Союз нєрушимий..."
Не соромно? Ні?
Ну а мені було не соромно вести свою "сольну партію".
Подібно письменникам, які працювали "у стіл", так і я займався винахідництвом "на дому". Не витрачаючи свій потенціал на користь тої системі, яка мене обікрала.

Пропускаючи деталі скажу, що мені було приємно почути, як відома і шанована людина заявила в певних (високих) колах:
- Тендеру не буде. Є українська команда, яке це зробить. А ви, хлопці, злітайте за мій рахунок до Чехії, подивіться, як вони дещо подібне реалізували (а ми й не знали!).
Ось і "віддача" з моїх поцуплених "вудок".
Оборонні КБ, висмоктуючи мільйони рублів з кишень платників податків, на цій темі обісралися. А ми з приятелем, поціпивши 12 коробко мотлоху - підняли тему.

Зрозуміли, Васю? У Вас не було подібних "зоряних хвилин"? Чому тоді не оборонні КБ не "гоните"?

P.S. на нас пахали фрілансери, в тому числі з військового училища зв"язку (на Печерську).
Ай-яй-яй, полковники, начальники кафедр крали інші маленькі "вудки" щоби зробити свій хай-тек для цивільного дяді Борі. Робили сумлінно. І, отримуючи зелені папірці, не набували кольору Прапора Перемоги (обличчями).

А розумні ж дядьки були! Добре, що на службі антифриз не бухали, як це було прийнято в інших родах військ.

 

to VasMT

Время от времени с одним человеком старшего поколения съезжаем в разговорах на тему людей в СССР и сейчас. Работал этот человек на заре карьеры инженером по ТБ на рыбоконсервном заводе. Шел как-то в компании работника постарше по безлюдному участку завода (до цехов далековато). Видят, на земле ящик консервов (упавший, разбившийся). Консервы очень приличные, в масле что-то хорошее. Наш человек стоит и думает (молча, потому что на заре карьеры): "Эх, хоть кто-то бы рядом ехал, подобрать это и отвезти на склад". А работник постарше вслух: "Эх, кто-нибудь бы рядом ехал, подобрать бы да отвезти домой".
Люди были разные тогда и сейчас. Просто вторые сегодня - сливки общества. "Или что там обычно всплывает наверх" (Терри Пратчетт)

 

Угу.
СССР коли розвалився, то його люди всі кудись щезли.
На їх місце нізвідки з'явилися нові (проіскі НАТО і ЦРУ?).
Тамті люди були (в більшості) чесні і духовні.
Нові люди - повна протилежність.

 

Здебільшого - колишні комуняки/комсюки, які все попереднє життя чрєвовєщалі, що приватна власність - зло; кагебісти і ОБХС-ники, які все попереднє життя пресували фарцовщиків, спекулянтів та "цеховиків". (*)
Отакі всі білі та пухнасті.

Щодо критиканів у погонах... нехай дехто мені вибачить, але я вважаю, що коли людина 50-60-х років народження свідомо йшла до військового училища - тут треба шукати ваду на хромосомному рівні. Аналогічно це стосувалося дівчат із цивільних родин, які хотіли вискочити тільки за військовців.
Чому я підкреслив слово "свідомо" - бо дехто йшов вимушено. Наприклад, Яша з паралельного класу, який знав, що до цивільного ВНЗ він не вступить. Тому що Яша. Хоч і мав українське прізвище.

Господа офицеры (які мали право сказати "Честь имею", бо таки мали честь) зникли у 20-ті роки. (в деяких краях - на 20 років пізніше).
Так, і більшість з них були росіяни, вояки армії Його Величності. Але Честь - мали.
Хто прийшов на їхнє місце - самі знаєте.

(*) Найбільш чесні бізнесмени першої постсовкової генерації - це були саме колишні цеховики та фарцовщики. Вони на практиці знали закони цивілізованого ринку. Але їх почали тіснити комсбки і держчиновники, які хапали вагонами, "заводами та пароходами".

Але, дядьку Васю, їм не дісталися 12 коробок з електронним скарбом (все одно не доперли би, що і до чого), а мені тих скарбів вистачило. Заводів не хочу.

 

може трошки оффтоп, доводилося спілкуватися з військовими лише за покерними столами в казино
якби то так сказати, щоб не образити )
спосіб мислення, ментальність не те щоб совкова, а просто якась дерев"яна
може просто на таких попадав, але тим не менше, прямо герої з російських армійських серіалів.

 

"Коли Господь роздавав розум, дехто був на маневрах".

 

Знав таких з 1990-х. Всі вони, зібравши більш-менш достатній капітал, звалили за кордон. Саме з причин, наведених Борисом - як один з них мені казав, він не в стані конкурувати з колишніми ОБХСС-никами і іншими ментами, які для тиску на конкурентів використовували "адмінресурс" з попереднього місця роботи, або з комсомольцями, які в бізнес пішли цілими своїми всесоюзними структурами.

 

О, знакомые места, у меня дача рядом с Кировском, частенько проезжаю. А что до глубинки - всякого хватает, и плохого, и хорошего.

 

Боюся це було ще до маневрів. Бо на маневрах вже таке творилося - Точка У, некерована ракета над Чорним морем, десантники, які ніколи не стрибали з парашютом (на останніх літніх навчаннях) ). Ніколи не забуду, як один майор ніяк не міг замовити двері і вікна. Він 3 години думав які вони мають бути - дерев'яні чи залізні ??? Хтось може уявити залізне вікно (в казармі, куди має приїхати вище начальство)? Ще одна фраза того ж дня зі слів майора?

- "Тупею. Тупею! Скоро буду как полковник"

Це живий анекдот. А скільки таких анекдотів до цих пір по Україні ходить...

 

Если Вы не против, приведу еще один пример:
Была у нас строгая классная руководительница. Держала нас в черном теле. В школе свободная форма, у нас "свободная форма" - белый верх, черный/синий низ, и т.д. остальное в том же духе: копали дальше всех, нормы сбора всяких помидоров придумывали себе повыше.

И вот в 7 классе она ушла в декрет. Такого бардака, что начал жить в нашем классе, не видели на тот момент ни в одном (а наш был очень показательным, дисциплинированным, с хорошей успеваемостью). Надо сказать, школа тоже была одна из лучших. Хулиганы у нас были просто киношные, когда надо причесывались и ходили по струнке И последнее - заслуга нашего директора. Так вот, по меркам нашей школы мы творили запредельное.

Что еще тогда на резком контрасте привело меня к выводу: поведение одного и того же коллектива во многом зависит от руководства. И если в СССР людей за воровство строго наказывали, воровства было немного. Сейчас количество денег у человека - мерило всего: красоты, таланта, трудолюбия и ума. Причем происхождение этих денег волнует только составителей анекдотов.

То есть вором быть престижно. Вор выживет сам и обеспечит детей и родственников медициной, образованием и отдыхом. Вор никогда не будет отвечать за преступления, самые дикие. Потому что прокуратура с милицией тоже хорошо знают как быть самым умным, красивым и талантливым.

 

Ну розсмішили, гумористка Ви наша.
На винзаводах не було "воровства", на пивзаводах, на шоколадних фабриках, на м'ясокомбінатах, на складах теж не було, і т.д. і т.п.
А таке пам'ятаєте: "Шоб ты жил на одну зарплату"?

 

У 96-му директор відрядив групу співробітників типу на семінар в Крим. Із дружинами, дітьми, за рахунок фірми. Ясна річ, на засідання ми не ходили, відтягувалися по повній.
Були у нас тодішні Нокії-NMT, величезні, але це було круто.
Пішли ми з колегою за вином, а до наших дружин почали на пляжі клеїтися якісь явно відставні кагебісти.
Тут до колеги телефонує з Києва наш сумісник-майор зв"язку (кликуха Полковник) і щось запитує.
Колега відповідає - "Полковнику, ну невже ти такий гальманутий, що без мене не можеш вирішити, який кабель замовити? Вкради у своєму училищі кінець кінцем!"
Кагебісти, почувши, як цивільний хлопець років 38 "строїть" полковника - тут же зникли.
Рефлекси у них правильно працювали.