Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

виключно по дорозі на роботу

 

Плюшкин как эталон советского человека

 

Запам"яталася репліка у російському спектаклі совєтських часів. "Не дачник" каже "дачнику":
- Выхожу на улицу и любуюсь ножками весенних дам. А ты идешь носом в землю и высматриваешь, где бы стырить трубу!

 

Или пару коробок с добром...

 

Виключно для того, щоби милуватися ніжками Прекрасних Дам у театрах, ресторанах та на курортах.
Прекрасні Дами не винні, що народилися у совку. Кожному Діаманту необхідна відповідна оправа.

 

Легше всього домовитись зі своєю совістю...

 

Ні не погребло а вилізла суть. Любою ціною підлюбим соусом споганити українське..... а все решта про якусь обєктивність чи чесність то для дурачків

 

О! Бандера, виявляється - "все українське"...
Допромивалися мiзки до того, що нового "дедушку ленина" зробили...
I цi люди когось називають "совками"... У дзеркало не дивились? а?

 

Ні, Куме. Це ілюстрація безглуздості оціх слів, -

Віруйте, віруйте...

 

Особисто я вірю тому,що бачуть мої очі,що чують мої вуха,що відчувають всі органи відчуттів.
І здатний додати два до двох.
Коли я з дитинства чув розповіді старших про розстріли моїх земляків доблєсними героями енкаведе,а,вже в 89-му році,приймаючи участь в розкопках цих захоронень,власними очима бачив оці останки...кому я маю вірити ,може брехливим совкам,які казали,що цього не було?
Совєцька власць,для мого покоління - це влада безконечної фальші.
Коли вдома говориться одне,а на вулиці інше.
Коли моя перша вчителька,що все життя доглядала паралізовану доньку і всі надії покладала лиш на Бога,змушена в школі казати нам,що Його нема.
Бо Гагарін в космос літав і не видів.
Коли,до моєї бабусі сходились сусіди...і часом просто згадували,ЩО творилось в нас після "асвабаждєнія",а в школі тлумачили,що моя родина,тисячі родин,вивезені,закатовані,розстріляні - бандити,"буржуазниє націоналісти"...а я ЗНАВ,ХТО вони.
Але мовчав.
Бо так треба було.
Бо був ЧАС ФАЛЬШІ.
Він і не скінчився.
Зрештою,повторююсь.

---------- Додано в 20:07 ---------- Попередній допис був написаний в 19:45 ----------

Совок цвіте і пахне....

В украинских детдомах морят голодом детей-инвалидов

Василь,як і решта совків,може до опупіння кричати,що це фальшивка.
Але це правда.
Як і оце

 

Не можу не сказати й про позитивні сторони коли існував Радянський Союз. Люди були людьми. В мене було багато друзів в Росії, Казахстані, Узбекистані, Латвії та Литві, на Уралі. Тепер все затихло. Внаслідок стресів через фінансові проблеми, в зв"язку з масовим безробіттям вмирають молоді люди , інші просто спиваються, чи покінчують життя самогубством. Медицина взагалі абсурд: не маєш грошей - черговий кандидат на той світ де і там проблема, тому що похоронні міропреємства теж немало вартують. Якщо колись був тоталітарний комуністичний режим, то тепер маємо повну анархію, яка набрала вигляду незрозумілого анахронізму. Люди їздять по цілому світу, щоб вижити і прокормити своїх близьких, в той час, як пустують найкращі чорноземи в світі. Починати якусь справу нема сенсу, тому що зразу всі обсядуть з відкритими ротами і чекатимуть, щоб щось їм туди вкинути інакше просто падлитимуть на кожному кроці і робитимуть до тих пір, поки не кинеш їм щось або не закриєш свою справу. Ніхто гошей немає, а зі всіма потрібно розраховуватись. Якщо колись брехали, то тепер навіть і цього не роблять, а просто по-наглому обдирають людей, а ті в свою чергу обдирають один одного. Якщо людина в одному місці щось вкупила, а в іншому продала - це був спекулянт, тому що спекулював цінами. Тепер всі спекулянти стали підпреємцями. Якщо хтось поїхав за кордон під час Союзу або зразу після нього, то він звичайно порівнюватиме життя при Союзі і тепер, своє за кордоном. Проте, той хто залишився тут і продовжує боротись за виживання, якщо не лукавить в своїх словах, прекрасно розуміє, що життя при Союзі і тепер - небо і земля. Теперішнє житя - це повний абсурд, анахранізм і утопія. Ми прямою дорогою йдемо до фінішу або до чогось набагато гіршого.

 

А вам ніколи в голову не приходило, що все те життя в тому Союзі нічим іншим не могло скінчитися, ніж воно скінчилося? Бо все було побудоване на брехні, на двуликості, на знищенні віри в Бога, одне говорилося, інше робилося. І та банда, що є зараз в республіках колишнього Сов. Союзу, ним і вирощена. Так що не треба ля-ля. Бо не ви одні при тому "комунізмі" жили. Молодим ще можете байки розказувати. А ми "всьо відєлі і всьо ето прашлі". Те тоталітарне бежбожжя скінчилося тим, чим і мало скінчитися. І всі ті, що так будували те "свєтлоє будущєє" і вхопили його, а тепер і їхні нащадки ще вами і далі докеровують. Тільки вже в іншому ракурсі.

 

Совок цвіте і пахне....

Всі його цінності і завоєванія залишились незмінні.

В украинских детдомах морят голодом детей-инвалидов

 

А зараз де поділися? Перетворилися на звірів?

Ви в партійних органах працювали, що так по всьому Союзі у вас друзі були? Бо інакше і не знаю чим пояснити таку географію дружби. Хіба ще може армійські колєги. І то. Як надовго? Ну рік, два після войска, а далі - кому то потрібно? Кожен будує свою сім"ю, йдуть діти і хіба нема що робити, як возитися то на юг, то на сєвєр? І за які шиші? Зарплата була 120р, а найбільше 180р. А кільо мнєса коштувало 5р. А чоботи зимові - 150р. То за шо була можливість шастати по всіх просторах нєоб"ятной? А якщо тільки переписуватися, то яка проблема то нині робити? Відкрийте зараз який-небудь блог і тепер будуть у вас друзі ( тисячами) не тільки з тих країв, що ви написали, а і з Китаю, і з Америки, і з Африки, і з Еміратів, і з Іспанії - коротше звідти, звідки вам і колись би і не приснилося!

 

Пані, Олю! Нема питань. Якщо Вам там важче, ніж нам на Україні, то повертайтесь до нас на Україну, у нас набагато краще ніж у Вас. Найкраща і найщиріша любов - любов на дистанції. Так само буває в сім"ях, хто живе з батьками, той стає майже ворогом для батьків, а хто окремо, той золота дитина. Брехні немає, церкви відкриті, послуги священників та лікарів безкоштовно. Колись хто хотів вірити в Бога, той вірив, хто хотів ходити до церкви, той ходив і ходили набагато більше ніж зараз ходять, і вірили набагато більше ніж зараз вірять, а тепер через злидні розчаровуються у всьому. На відміну від Вас, я знаю, що пишу, тому що кожен день спілкуюсь з тими, хто не знає, як далі жити. Так що не треба ля-ля.

 

Мені не важче. Де я писала, що важче? Як працюю, так і маю. Пару років тому приїхала моя двохрідна сестра до Америки в Каліфорнію вгості до своєї рідної сестри. Трохи погостювала, а тоді і на роботу пішла, щоби з чимось додому вернутися. Я їй дзвоню за деякий час і питаю, як їй Америка. На що вона мені каже:"Якби я так в Україні працювала, як в Америці, то була би мільйонеркою." От у всьому і суть. Ми сюди приїхали, трохи мову підівчили і гайда працювати. І як працюємо, так і маємо. Якщо ж так, як колись один мені казав- "не напрягаючись" - то так і живемо, як колись люди в Союзі жили - від зарплати до заплати. А якщо хочете щось мати, то треба добре гарувати! На дво-трьох роботах. І руками, і мозгами. До речі, мені то не в новину. Мої батьки і при Союзі не жили одною зарплатою. Весь час чимось займалися: то вафлі пекли і продавали, то трускавки вирощували, то потім звірей тримали на хутро, то батько машини ремонтував. Так що була в нас і машина, і хата в Сокільниках ( ще донині стоїть). І на роботах всі працювали. Але то не Союз нам то дав, а самі крутилися, щоби не жити на 120 рублів. Савєцка власть ще, навпаки, забороняла займатися якимось підприємництвом. Мало все бути державним, а не приватним. Не мені вам розказувати. Так що лишилися би ми в Україні, не пропали би і державі би в руки не дивилися. Хто вміє робити, той буде робити і на себе надіятися і на Бога, щоби дав життя-здоров"я. А хто на державу надіється, то тому всюди зле. І згадує баба, як дівкою була...

 

---------- Додано в 13:44 ---------- Попередній допис був написаний в 13:42 ----------

 

Докази, документи, свідчення... Є? Отож...
Доки папірець не покажуть - не повіримо

 

Не мільйонеркою, а покійником, в кращому випадку інвалідом тому, що в нас мільйонерів-конкурентів не люблять і дуже скоро прибирають і тим більше якщо хтось з смертних починає підніматись. Простіший варіант, враховуючи беззахистність простого смертного, приїдуть вночі відморозки, поставлять праску на задницю, а коли заберуть все цінне, що змогли знайти, то і життя відберуть, щоб не було свідків. Якщо трапиться якийсь слабодухий грабіжник, то залишить жити але вже калікою.
На роботі тут працюй, не працюй, все одно получиш... . І як на рахунок того питання, що я написав Вам, пані Олю: у Вас є багаторічний досвід роботи в Америці, де Ви мільйонеркою так і не стали, то чому б Вам не стати нею тут, на Україні? А може й курси якісь відкриєте, навчите нас, як стати мільйонером в рідній країні і заодно піднімете економіку України, а то працюєте з таким великим досвідом на Бог знає кого, в той час, як Ваша рідна України наближається до суцільної руїни.
Це стосується не тільки Вас, а всіх справжніх патріотів, які набрались досвіду в зарубіжних країнах і могли б реально допомогти тут, а не розмовляти лише гаслами і періодично висилати перекази в долярах. Навіщо нам доляри, якщо ми можемо підняти свою національну валюту.
Дорогі земляки, якщо Ви справжні патріоти, повертайтесь і розділіть з нами безмежну радість Незалежності та процвітання України. В нас все вже є, бракє лише клепків в голові, щоб стати мільйонером. Поможіть нам!

Бачу тільки з я Полковником живу в країні, яка наближається до повного краху, всі решта наче інопланетяни не можуть натішитись, що живуть на іншій планеті... .

Не перетворилися в звірів, а стали звіроподібними через тупорилу державну політику. В житті нічого спільного з партією не мав, це все друзі по армії, родина, знайомі по заробітках.

 

Странно , но будучи немного в курсе расценок на услуги оптических мастерских на Западе , я скорее бы там стал достаточно обеспеченным , если бы работал так , как здесь