Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

Залежить в які роки. Було і так, як ви кажете, було відтермінування до кінця навчання - а потім армія, була військова кафедра і 40-денні збори після закінчення. То хто тут СССР знає з розповідей?

 

мда ..................... к сказанному добавить нечего ......

 

Навіщо змінювати предмет про який йде розмова? Говорили про те, що совки крали все що погано лежало, а зараз ви мені про грузинів, які продавали свій товар. Ті, хто продавав щось з роботи - спочатку мусив це вкрасти.

 

Так це ж природньо. Так в усьому світі.

В школу - так. В інститут - ні. Все залежало від бажання та розуму. Незважаючи на те, що існував і "блат".

ТОДІ для хлопців не служити в армії був сором. А "косили" взагалі одиниці, яких потім ніхто не поважав.

Ви тільки забули уточнити: молодий спеціаліст мав відпрацювати за розподілом 3 роки, потім - на усі 4 сторони.

Не завжди щодо червонодипломників. А щодо "одружуватися треба було вмже в інституті" - даруйте, нісенітниця. Звичайно, було й таке. Але чи багато ВИ особисто таких випадків можете згадати?

Зате набагато більш реальними, ніж зараз.

По великому рахунку усі ми в"язні у тюрьмі під назвою Земля.

"Платон мне друг..."(с). Зависело от ВУЗа. Если в ВУЗЕ не было военной кафедры, то да. Если была - не призывали. После института могли призвать отслужить 2 года офицером. А могли и не призвать.

 

вообще непонятный спор, кому при совке жилось хуже чем сейчас?
чем совок хуже-лучше того что происходит сейчас?
посему именно совок? в царской России было лучше? или в Австро-венгрии?
что для нас государство?

эвон оно как!

 

От Вам відповідь від адепта режиму:

Бачите, для совків було неважливо, чи товар крадений, чи ні.

 

Якщо вони продавали по астрономінічній ціні цитрусові, то по такій самій ціні їм було потрібно продавати хліб і все решта. І не потрібно мене називати совком та адептом. Коли я працював в колгоспі, то Ви шановний, Максиме, ше по-під стіл рачки повзали.

 

А как же ГОСТ? Даже в 91 помню сливочное масло! Маргариновых обманок не припомню.

Взяли бы кредит и платили бы по чуть-чуть... под низкие проценты!

Помнится в 1972 году в образце капитализма США был дефолт!
Шо показало не дееспособность капитализма, что было победой социалистических экономических систем... но к сожалению кое-кто выводов не делал... сейчас опять на те же грабли. Я про США.

США живёт не по средствАм... в том числе и за счёт Украины! Приславутые экономические интересы...

 

Не бачу. Бачу тільки підтримку того, що шили статтю за спекуляцію тим, хто купував подешевше, а продавав - дорожче, й _сам_ нічого не робив.
Ви хочете закрити тему бо бракує аргументів?

 

До війни в Афганістані. До 1979 року в зони конфліктів посилали небагато. Потім ситуація змінилася.

Теоретично - так. Практично - "ваше трудоустройство в указанном регионе считаем нецелесообразным".

Не завжди, якщо було, то на практиці виглядало так, що червонодипломнику давали перелік кількох місць працевлаштування, і з них він міг вибрати "менше зло". Кілька таких одружень було серед моїх знайомих.

Бачите, я так не вважаю, якщо говорити про мене і моїх дітей. Можливо комусь видається саме так, як Ви кажете. Можливо багатьом часи СССР здаються (чимось) кращими чи простішими для життя тому, що вони до цих умов були адаптовані і будь-які зміни брали з певним негативізмом. От щось подібне, як в темі про еміграцію - людина звикнута до способу життя в певній країні і життя в іншій, нехай навіть розвинутішій, для неї може бути заскладним.

 

Де я Вас називав совком? Наведете цитату?
А "адепт" - цілком пристійне слово. Абсолютно ніякого негативного навантаження не несе.

Якщо бракує, то не дописуйте

Відповім Вам теж цитатою:

 

Це не так. Періодично змінювалися умови "угону/звільнення", але загалом суть була така:
1. Вуз з військовою кафедрою. Під час навчання НЕ угоняли. Але після випуску можна було загриміти на 2 роки лейтенантом, причому не обов"язково - у перші два роки. Або кожні 2 роки смикали на "перепідготівку".
2. Вуз буз військової кафедри. Після закінчення - угон на один рік рядовим.

Час від часу якийсь ідіот (типу Язова) вносив зміни - забирали з другого-третього курсів і потім, коли людина практично все забувала, вливалася до ВУЗу на відповідний курс.

"Распрєдєлєніє"... то була дуже жорстока і цинічна процедура. Залежало зовсім не від оцінок.
Враховувлися "формальні та неформальні" характеристики, анкетні дані, камсамольська активність, наявність/відсутність блату, "волохатої лапи", "шустрість" - хто встиг, зумів засвітитися на певному підприємстві під час практики, познайомитися з ким треба, попросити про письмовий запит та особистий візит роботодавця на процедуру розподілу... хоча останнє далеко не завжди спрацьовувало.

І ще було неписане правило - не брати дипломованих фахівців на тіпа "робітничі посади" (інженера - токарем або телемайстром, економіста - старшим продавцем і т.п.). Тільки вечірники-заочники могли прилаштуватися на більш-менш хлібне місце, де не вимагалася вища освіта.

А ще пригадайте - чи просто було влаштуватися на ДВІ роботи ?
Єдине що дозволялося - читати лекції або надавати консультації.

Наївні хлопці, хто не працював до 1 курсу, намагалися правдами-неправдами отримати до випуску трудову книжку, щоби після працевлаштування після випуску отримати "легальну".
Але це було можливо лише для дівчат - бо в хлопців відомості з роботи передавалися до військкомату і усе це спливало.

Отакі "сльози за совком".

 

Дякую, Борис, Ви дуже детально розписали, як розподіл виглядав в реаліях. Оцей письмовий запит роботодавця надсилався на схвалення, не пам'ятаю куди, і звідти часто присилали відповіді про "нєцелєсообразность", так само як і при зміні місця роботи після 3 відпрацьованих років.

А ще був такий запасний вихід, для добрих студентів, залишитися відразу після випуску в аспірантурі.

 

Все рівно масово не "косили".

Хто так відповідав і кому? Через 3 роки знайшов собі роботу в будь-якому регіоні, звільняйся з роботи і переїжджай. Ніяких дозволів на це нізвідки не потрібно було.

Да, так і було.

У мене - двое. Але не стільки задля працевлаштування, скільки типовий "брак по расчету".

Реально: сьогодні дитина санітарки чи навіть медсестри, якщо немає батька, може розраховувати на закінчення ВУЗу?

 

Гм, можливо це залежало від місця народження або ще якихось факторів. От наприклад, студентів, що вчилися на англійській філології у Львові, за кордон на практику не посилали. А знайомі з якогось російського міста, здається, Воронежа, їздили на мовну практику до Індії.

Медичного?

 

Увы, не всегда... Чаще распределение зависело не от оценок, не от талантов и знаний,а совершенно от других факторов...
Например, в моей группе учился очень талантливый парень.Все были уверены,что он останется в вузе,будет работать и учиться в аспирантуре... Но на 5-м курсе одна из студенток,симпатичная,но не подающая никаких надежд, вышла замуж за преподавателя.Думаю не стои объяснять,кто остался в вузе и "поступил" в аспирантуру?
Парню предложили вуз Иркутска или Улан-Уде такого же профиля... А у него семейные проблемы, уехать не мог... Ушел работать грозом на шахту, а в начале 90-х,после смерти мамы,уехал из страны...

 

Не маю звички повторюватись. Ви сами прекрасно знаєте, що мали на увазі.

 

Ну я ж не мав на увазі закордон. В межах СРСР.

Нормального! У тому числі медичного. Звісно, що не тих шаражок, яких розвелося зараз як тараканів.

 

Это да. Думаю, и сейчас так же. Кстати, что касается медицинских ВУЗов, то "бюджетников" распределяют так же, как и при СССР. О других ВУЗах не знаю.

 

Та і я теж не про закордон. Я мав на увазі, що тут могла роль відігравати так звана "благонадьожность". Тому західняка чи прибалта "буржуазного походження" або/і з родичами за кордоном не тільки за межі СССР не випускали, але і всередині Союзу по можливості тримали в "безпечнішому" місці.