Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

І що, мав достойну зарплату, чи жив з того, що мусів вкрасти, або закалимити державним трактором?

Уточніть. На Східній Україні, чи в котрійсь з областей Росії? Бо моя коліжанка теж їздила по тих "сезонах", то непогано їй виходило. Чи гроші великі заробляла, то не знаю. Але що цукру і пшениці на продаж привозила, то правда. А мій батько два роки підряд їздив на Сибір з бригадою. По пів 8 місяців не було його вдома. Мама з нами малими сама мучилася. Але за то батьки купили нову "копійку". І ми рахувалися багачами, бо були при машині. А працюючи високого класу автомеханіком в автопарку на Городничій батько мав 120 рублів зарплати. Ну і ще якусь "лапу" шофери давали. І що було з тими грошима робити? Дивитися на них, чи сім"ю з 6-и чоловік утримувати? Мама міняла роботи, як рукавиці, щоби нас самих не лишати. То її зарплата була 80 рублів. 200 на сім"ю з чотирма дітьми. ЕХ! Які ж ми багаті були! Купалися в зароблених батьками грошах!

А тоді все на "магарині" було. І вона була завжди в продажу. Масло треба було "діставати". За ковбасу мовчу. Недарма туалетного паперу не було. Він весь пішов на ковбасу.

Нормальне взуття в 1980 році коштувало три моїх зарплати. Я про чоботи "з бази" югославські за 200 рублів. А після інституту, працюючи вихователем в садочку на Артема, я отримувала 75 рублів на місяць. То брудними. Чистими - 60-65. Бо ще і при авансі, і при получці стояли і "нагружали" лотереями обов"язковими. Добре, що з батьками жили, а харчувалася з дитиною тою садочковою дієтичною їжею, тобто баландою, бо і завідуюча мусіла вкрасти, і комірник, і шефова і ще кожна кухонна працівниця.

А що, при таких зарплатах могли коштувати ще більше? За хліб Ви праві. Годували. Бо не було чим іншим годувати. Та і ціни на хліб були спеціально занижені. Бо хліборобові копійки платили.

Цікаво, цікаво. Що ж то у Вас така за спеціальність була? Бо вчителем я мала потім 120 рублів. Лікарі і інженери приблизно так само. Думаю, що саме від такої принизливої зарплати лікарям при Союзі, таке хабарництво в медицині і до сьогодні.

Так, так. Саме так! Людина працювала і гарантовано знала, що ніхто їй більше не заплатить! Так що в більшості люди просиджували на роботах за ту зарплату, або робили вигляд, що працюють. Ніхто нічого не старався робити більшого, ніж вимагалося. На мене нераз шикали:" Тобі що, більше всіх треба? Хоч, щоби і нас заставили робити більше за ті самі гроші?"

Хірня, за перепрошення, була вся ваша "економічно-господарська діяльність СРСР"! Того й розвалилася. Економіка найкраще розвивається тільки в умовах ринку. Друга справа, що українці і інші мешканці колишніх республік хотіли би жити, як на Заході, а працювати, як при совку. В тому то і біда зараз України і всіх іже.

Бо тут вже давно все налаштоване і легше до чогось доробитися. Не у всіх ж підприємницький хист, та і різні рекети, державне здирництво не всі вміють пережити.

А що вам зле, що ми виїхати? Та вам ж легше дихається, більше простору. Уявляєте, якби ще нам з нашими дітьми держава мала платити різні субсидії і допомогу на дітей? А так ми все одно Україні допомагаємо і родичам своїм, і церквам. Будуємо Україну може більше ніж ви самі. Чого вам так питання стоїть:"Повертайтеся!"? Де хто хоче, там і живе. Та і не могла би я вже зараз після Америки в Україні нормально жити. Хоч тут я і пришелець, але зі мною рахуються. А в Україні я зажди була правдопоборницею. Ніколи хабарів ні від кого не брала, та й давала "скрєпясєрдцем", як іншого виходу вже не було. Правдою завжди старалася жити. А її ніколи не любили ні при Совку, ні зараз не люблять.

 

Борхес, таке враження, що Ви в СССР не жили, або це були роки Вашого раннього дитинства.

Такі речі, як масло, чоколяда, майонез і тисячу інших товарів купити в магазині було неможливо - їх або не було взагалі, або щось "викидали" на прилавок і покупці це змітали за лічені хвилини.

Якщо в людини є вибір - купити в когось масло з рук (можливо крадене) або схопити такого продавця за руку і голосно заверещати "Да што же ета такое, таваріщі!" і сидіти в результаті без масла, спробуйте з двох разів вгадати, що обере більшість. Це зараз, коли купити можна будь-що, навряд чи хтось став би купляти продукти сумнівного походження.

 

Браво! Одразу видно відношення.

 

Фігурально виражаючись, "ті що наверху", також за собою не зливають. Принципове відношення починається з малого. І те, що відбувається зараз в нашій державі, якраз є отим "забутим".

Розумієте, я також приймаю у ній участь... Чому я повинен закривати очі на те, що бачу, і робити вигляд, що ми кращі за всіх? Тут виникає інше питання - яким ми бачимо призначення своєї держави - для чого вона? В принципі, якщо ми всі існуємо для існування держави, то ми рухаємося по старому шляху до тоталітаризму. Віддай все для існування держави, причому абсолютно відірваної від інтересів простих людей. Якщо ж держава існує для нас (а ми її, природньо, підтримуємо), тоді кожен вправі розраховувати і вимагати від неї підтримки в усіх легальних справах. Тому я би поставив питання так: Навіщо НАМ ( саме нам!) ТАКА держава?

 

Жив, навіть пионером був.

Гм, я не пропоную когось затримувати чи писати анонімки. Я тільки натякаю на те, що з одного боку я бачу тут праведній гнів проти совків які крадуть, а з другого всі хто гнівається, згадують, що в них були такі знайомі, добрі знайомі і вони і їх також пригощали краденим. Ще раз: у мене немає знайомих, друзів які б робили те, що мені не подобається. Чому всі ці судді совків сьогодні говорять про те, які були совки погані і нічого про те, як вони мовчазно підтримували тих, хто крав?

з.і. Не треба робити висновки, що я святий і ніколи не брав чужого. Я тільки хочу нагадати, що той, хто мовчазно дивиться як хтось когось грабує - спільник.

 

JОдне уточнення: "утримуємо". А питання цікаве. Тим паче, що держава не тільки не підтримує, а заважає жити.

 

Нагадаю вам дуже відомий діалог із Булгакова:

- Разруха, Филипп Филиппович!

- Нет, - совершенно уверенно возразил Филипп Филиппович, - нет. Вы первый, дорогой Иван Арнольдович, воздержитесь от употребления самого этого слова. Это - мираж, дым, фикция. - Филипп Филиппович широко растопырил короткие пальцы, отчего две тени, похожие на черепах, заерзали по скатерти. - Что такое эта ваша "разруха"? Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все стекла, потушила все лампы? Да ее вовсе не сушествует! Что вы подразумеваете под этим словом? - яростно спросил Филипп Филиппович у несчастной деревянной утки, висящей кверху ногами рядом с буфетом, и сам же ответил за нее: - Это вот что: если я, вместо того, чтобы оперировать, каждый вечер начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха. Если я, посещая уборную, начну, извините меня за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать 3ина и Дарья Петровна, в уборной начнется разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах. 3начит, когда эти баритоны кричат "Бей разруху!" - я смеюсь. (Лицо Филипп Филиппович перекосило так, что тяпнутый открыл рот.) Клянусь вам, мне смешно! Это означает, что каждый из них должен лупить себя по затылку! И вот, когда он вылупит из себя всякие галлюцинации и займется чисткой сараев - прямым своим делом, разруха исчезнет сама собой. Двум богам нельзя служить! Невозможно в одно и то же время подметать трамвайные пути и устраивать судьбы каких-то испанских оборванцев! Это никому не удается, доктор, и тем более людям, которые вообще, отстав от развития европейцев лет на двести, до сих пор еще не совсем уверенно застегивают собственные штаны!

 

А от і ні, Степаничу, саме "підтримуємо"! Одне діло дати гроші у вигляді вимушених податків, і кричати що мені винні, а інше - дати гроші на те, в необхідності чого ти переконаний. Але таке можливе лише тоді, коли, даючи, ти впевнений, що воно так і буде, бо ми -українці, свідомі своєї державності. І "там" свідомі. Так мало би бути. Інакше яка різниця хто тобою керує - українець, росіянин, китаєць, чи ще хто-небудь.

Він мені з голови не йде .... Тим не менше, як мені підказує пам"ять, існував орган, який боровся з тою "розрухою", звісно під своїм кутом зору. А хто в нас боротиметься?

...Але вже тоді підкажіть, з якого сараю мені почати...

 

НКВС? Дійсно хочете повернутися в минуле зі спадкоємцями НКВС - СБУ?

 

Тому що одна справа критикувати (чи не критикувати) тих людей, які просто йшли за загальною течією системи, не тому, що ця система їм подобалася, а тому що їм просто так було легше, а зовсім інша - звинувачувати тих, хто продавав то масло і майонез, яких інакше було не купити, або кавказців, які мандаринки продавали на базарі "за спекулятивними цінами" (а чи можна було купити за державними?) але водночас казати, що

 

З СБУ так, з НКВС ні.
Це жарт, звичайно.
Але скажіть, ХТО примусить піти (а може, не тільки піти, а й відшкодувати дещо) тих, хто обіцяли бандитам тюрми, скасування депнедоторканості, і т.д
Оце "Присягаюся!" з рекламного роліка блоку НУ-НС пам"ятаєте? Може, вони з вибаченнями самі підуть? Га?
Не підуть! Бо не навчені воду за собою зливати.

 

Не зрозумів.

Хотів би я зараз, щоб усе моє життя пройшло в СРСР і жити ТАМ у моєму віці? Ні, однозначно. Хотів би я, щоб мої діти жили в СРСР? Схиляюся до того, що ні. За умови, якщо батьки допомогли їм стати на ноги, зараз у них можливостей більше. Але як бути тим дітям, кому батьки не змогли допомогти? В СРСР у них було більше шансів знайти себе у житті. Чи вважаю я, що в СРСР був мрак, холод, голод, що люди нещасними були і ледь животіли? Однозначно - НІ! Смішно читати усілякі страшилки про життя ТОДІ. Хоча, звісно, у кожного свої спогади.

 

Отримував 80 карбованців і не калимив державним трактором, проте нам вистачало. Апетит був невеликим.

Ні, мати працювала в колгоспі Львівської області і їй теж вистачало. Хто хотів більше, той шукав і знаходив.

Ви ведете мову про завершальний етап СРСР, краще згадайте кращі часи, коли було і сливочне, і шоколадне масло.

Ветеринарний лікар. Ї зразу Вам пишу, що калимив: хто 3 карбованці, хто 5 і було нормально.

Розвалилася, тому що почався період, коли появилось багато бажаючих гребти під себе.

Звичайно.

Мені не зле, що багато українців виїхало, щоб якось вижити і допомогти вижити своїм близьким, мені стає лише зле, коли вони намагаються мене вчити, як любити свою країну і як бути її патріотом.

Нічого страшного, платили б відповідно до прибутку.

Гловне, не забувайте допомагати церквам. Чим більше допоможете, тим більше молитимуться за Вас. Ви їм гроші, вони Вам молитву, все як по Марксу.

Невже? Тут також дехто плакав біля телевізора, душою перебуваючи на Майдані.

Звичайно, риба шукає де глибше, людина де краще, то не потрібно бити себе в груди за свій патріотизм. Бандера з Лебедем теж виїхали з України, коли припекло в зад, а два брати мого батька залишились помирати в лісі.

Ще б. Ви ж там не віддихаєте. а приносете прибуток в казну.

Якщо Ви такий правдоборець, то слід було продовжувати свою боротьбу за правду. як Василь Стус, В"ячеслав Чорновіл, Горіні. Шухевич і т.д., а не втікати від боротьби і з-за бугра боротись проти москалів.

 

Пишем "продавав" та пам*ятаємо що це означає "крав". Не треба забувати про це.

Скажіть, як на вашу думку, в ЄС комусь потрибні такі люди? Що з ними робити?

 

Оце те, що мене завжди вганяло в ступор. І ще знаходяться люди, які питають тих, хто лишився в Україні "А що вам держава винна?" А чому якась інша держава "винна" своїм імігрантам більше, ніж рідна ненька своїм рідним громадянам?
То може ліпше терпіти біди на чужині, розуміючи, що ти тут раб, ніж бути таким сами рабом своїй країні?

Бомжа в пристойний магазин не пустять. Хіба винесуть по доброті чогось, або запропонують добре попрацювати, а потім винесуть...
А в ЄС, по вашому вступають, підписуючи папери? Щоб "вступати" треба БУТИ на рівні того, куди вступаєш, - тоді вступ лише формальність. А це вже важливо: бажаєш свому народові процвітання, - робиш так, щоб БУТИ, хочеш слави собі - робиш щоб ВСТУПИТИ. На мій погляд, саме по собі це Україні нічого не дає. Сьогодняшній Україні.

 

Степаничу, так само і за СССР більше можливостей мали ті діти, кому могли допомогти батьки. І в добру школу, та і в інститут щоб дитина потрапила, треба було допомогти. Не те, щоб туди взагалі не можна було потрапити, чи конче платити хабарі, але по блату воно було надійніше. А для хлопців поступлення в інститут відразу після школи було досить важливим - інакше армія.

Окрім того - після інституту був наступний крок - розподіл. Зараз це слово нікому нічого не говорить. А за СССР випускник інституту не шукав собі роботу - от саме те, за чим багато прихильників совка сумує - держава скеровувала випускників за потребою "ва всє угалкі родіни". Виняток міг бути для червонодипломників і одружених (тому одружитися треба було вже в інституті). Тому можливості стати на ноги в тих, про кого не було кому подбати, були досить релятивними і за СССР.

Чи вважаю я, що за СССР (говорю про брєжнєвський період 70х-80х років) був холод і голод - ні. Я говорю про достойне життя. Холоду і голоду в нормальній в'язниці теж нема. І в'язні не животіють ледь-ледь.

Або один тільки "податок на яйця" чого був вартий.

 

Я тому і навів в свому дописі приклад з мандаринками. Ті грузини, що їх продавали на базарі, свій товар не крали. Возили і продавали цитрусові, квіти, гранати і до нас, і до Заполяр'я - якби не вони, СССР сидів би без цитрин до чаю. Проте на оцих кавказців теж поширювалася стаття - спекуляція. Оскільки була державна ціна, а вони продавали за завищеною. Не терпіла недолуга державна економічна машина конкуренції, хоча сама забезпечити населення товарами була не в стані.

 

Для недоумков - совершенно верно. Все остальные имели возможность поступить. Чуть не хватало знаний - на заочное или ВУЗ в другом городе.

Вот Вы и попались. В СССР от армии ВУЗ не освобождал. Учились на первом курсе, уходили служить, возвращались и учились дальше. Т.е. про СССР знаем из рассказов

Распределение было по оценкам, так кто мешал учиться? Кроме того, выбирая специальность, часто можно было примерно угадать где будешь работать. Но это опять - учиться нужно.

 

А цитрусові це що, життєво-необхідний продукт, без якого життя не можливе? Правильно робили, що шили статтю за спекуляцію. Ви згадуєте про колишні часи, що хтось там спекулював цінами. Зараз кругом одні спекулянти; в одному місці купують дешевше /гуртовні/, в іншому продають дорожче /роздрібна торгівля/. І ціни міняються щодня. Приїзджає санстанція або з відділу ЗПС, на селах всі магазини зразу закриваються. Чому не діє принцип "товароворобник - реалізатор".

 

да, но в то время даже поблатщика пытались научить, сейчас к этому относятся гораздо спокойнее, студеоузы уже не зубрят чтобы сдать, а сдают (денежкофф) чтоб не зубрить .... .