Свідки

А ваші знайомі лікарі відмовляють пацієнтам у переливанні крові, коли це вкрай необхідно? Наприклад, якщо у новонародженої дитини жовтуха чи інші випадки.

 

В даному випадку лікар вирішує як діяти сам і враховує при цьому бажання пацієнта чи його батьків

 

Тобто може прийняти рішення перелити кров, не зважаючи на сумління, виховане організацією. Чи все ж своє сумління ставить вище людського життя та здоров’я?

 

В подібній ситуації лікар приймає рішенння враховуючи своє сумління та побажання хворого чи відповідальних за нього осіб. Якщо є можливість лікар може передати пацієнта іншому фахівцю або ж у випадку колиц ього зробити неможливо він може здійснити переливаня або запропонувати альтернативний метод. Хоча гемолітичнц хворобу новонароджених можна попередити і лікарі повинні інформувати вагітних про таку можливість. Крім того існують альтернативні методи лікування

 

Сподіваюсь організація фінансує наукові проекти по розробці нових і альтернативних методів лікування, якщо наявні методи її не влаштовують.

 

Переклад Хоменка.
Та не можу я взяти Крові з Причастя під мікроскоп. Я не сатаніст.

 

перегляньте цей вірщ в перекладах Огієнка та інших.

 

А то кого такого?

(А, до речі, знаєте, що таке функція в неявному вигляді?)

 

В IV веке некий монах Радберг Пасхазий пытался целым рядом софизмов доказать своим современникам, что хлеб и вино, принимавшиеся христианской церковью в течение столетий в “воспоминание” о смерти Спасителя, “пресуществляются”, т. е. меняют свою сущность по молитве священника, совершающего это таинство. Пасхазий утверждал, что хлеб и вино, которыми пользуются верующие, становятся действительной Кровью и действительным Телом Христа, тем Телом, которое было рождено от Девы Марии, и той кровью, которая струилась из ран Христа на Голгофском кресте.


Эта болезненная фантазия монаха-фанатика встретила немало протестов не только у духовенства, но и среди влиятельных мирян. Папа Иннокентий III был первым, официально упомянувшим об этой доктрине и одобрившим ее своим декретным письмом. В числе сочувствовавших этому новому учению, оказался также и папа Григорий Великий (Гильдебранд).


Собор (в 1059 году) в Риме под председательством папы Николая П-го после многих бурных протестов и споров признал фантазию монаха Радберта Пасхазия новым догматом западной церкви. Одновременно догмат этот проник и в восточную церковь несмотря на то, что окончательное отделение Западной церкви от Восточной произошло за пять лет до спора (в 1054 году). И все же, несмотря на всю строгость церковных узаконении, “догмат о пресуществлении” оставался долгое время одним из самых спорных вопросов западной церкви. Чтобы положить конец спорам, папа Григорий VIII установил своеобразный пост для кардиналов, которым было поручено добиться по этому спорному вопросу непосредственных указаний от Бога. “Указания” были якобы получены, но и таких указаний оказалось недостаточно. В 1160 году вопрос о догмате пресуществления был предложен на разрешение Парижского богословского факультета. К величайшему смущению кардиналов и папы, собравшаяся ученая коллегия отвергла догмат Пасхазия как лишенный всякого основания в учении Христа, и противоречащий здравому смыслу. Но и эти заключения ученой коллегии ни к чему не привели. Волнения и споры не прекращались. Чтобы положить конец спорам и не допустить опасных разделений в церкви, Латеранский собор (носящий в церковной истории название четвертого), торжественно объявил догмат пресуществления обязательным для всех христиан. С этого момента началась всем известная расправа с инакомыслящими. Папа Григорий IX учредил инквизиционный суд, представив его в заведование доминиканскому монашескому ордену. Упорствующих противников, как опасных еретиков, предавали светской власти для сожжения на кострах. Этой кровавой эпохе посвящены многие тома исторических изысканий.

П. И. Рогозин "Откуда всё это появилось?"

---------- Додано в 17:07 ---------- Попередній допис був написаний в 17:07 ----------

мав на увазы ынших перекладах

 

Це не окреслення аду а символ вычного ы безповортного знищення. В долину бкн Гынома скидали твла людей недостойних поховання і воскресіння.
Саю одне питання - на вашу думку Давид перебуває в Раю чи в пеклі.

---------- Додано в 21:26 ---------- Попередній допис був написаний в 21:25 ----------

душа часто вживається в значені життя

 

Сергію, моє питання все ще без відповіді:

Що скажете?

 

Про випадок який ви згадуэте нычого сказати не можу, оскыльки немаю точних медичних даних. Все ж мала ймовірність виникнення багатоплідної вагітності можлива. Не розумію як вживання гормональних препаратів може суперечити біблійним вимогам.

 

Іноді вживається... А в більшості випадків вживається в розумінні нематеріальної частини людини (Євангелії, послання ап Павла і Петра).
Там написано досить зрозуміло (напр. "незабаром маю залишити цю тимчасову хатину (тіло) свою") і щоб цьому перечити треба видумувати страшенні фантазії.

 

більшість довідників вказують що переважно вживається у значенні життя,
Ідею про безмертя душі євреї почали засвоювати лише в едіністичний період.

 

Мене, Сергій, АБСОЛЮТНО не цікавлять довідники і подібне сміття. Я читаю Біблію і довіряю їй. А вона говорить ясно. І, дякувати Богу, я маю голову на плечах. Незазомбовану "вождями".

 

Залежить з якою метою їх вживати. Дуже залежить.

 

Ці препаратиможуть вживатись з дуже різними цілями. Оскільки тут можна робити лише припущення і при нестачі достовірної інформації я цього неробитиму.
Свідки Єгови дозволяють неабортивну контрацепцію, застосування допоміжних репродуктивних технологій . проте який метод обрати є справою сумління

---------- Додано в 18:48 ---------- Попередній допис був написаний в 18:46 ----------

Якщо довіряєте то малиб розуміти що тлумачити біблію є слід в світлі культутури в якій вона була створена.

 

Що означає у СЄ допоміжні репродуктивні технології?

 

те саме що і в сучасній медичній науці

 

(Я вже думав до другого звинувачення переходити, а тут знову не стільки відповідь, скільки відписка )
А Ви не обривайте цитати, та ще розважайте над ними (не обмежуйтесь розжованими вказівками ВБ). Можна залишити питання про душі непрощених грішників до часу. Але з наведених уривків ясно видно, що душі праведних Господь не нищить. Особливо мене потішило згадування в домашньому завданні для СЄ вірша Мт 10:28!
А на Ваше питання відповім (не беручи негідного прикладу) щиро і повно. Досі не задумувався і ніде оцінки не зустрічав, тому віисловлюю суто особисту думку, ІМХО. Зважуючи на те, що про Давида Христос жодного оскарження не висловив, думаю, що він точно не в аду, тобто якщо ще не в раю, то в чистилищі.
= = = = =
А тепер нагадаю про притчу про багатія та Лазаря! Чомусь обидві душі не зникли назавжди, одна у вічній радісті, друга у вічних муках. Лк 18:19-31.