Свідки

про це Біблія мовчить.

відкриваю нову тему.

 

Біблія не містить законів і приписів до уожної ситуації в житті. Але вона містить- принципи які ми можемо застосовувати.
Несвяткування днів народжень свідками Єгови грунутується на принципі уникненя всього що повязане з язичеськими релігіями чи окультними вченнями.

 

Не мовчить...

5 Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.

6 Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.

7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.

8 Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!

9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.

10 А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.

11 Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!

12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.
Посл. ап. Павла до Римлян, 14

 

Наведені вірші свідчать що у певних справах людина може керуватись власним сумлінням. Але для єврея і християнина 1 ст було безумовним гріхом виконання язичеського ритуалу чи відзначання язичеського свята

 

Сергій, ви читати вмієте? Чи не розумієте прочитаного? Адже ж написано надзвичайно зрозуміло. Чи знову переклад...

 

Написано цілком зрозуміло. Я просто виклав своє бачення і розуміння цього тексту і його ваідношення лдо обговорюваної теми.

 

як на мене там чітко описано, що не завжди одне з протележних переконань є не правільне. І як що для тої людини певні дії гріх значить гріх, а як шо для іншої не гріх, то не гріх. Це написано для того що не всіх випадках 10 заповідей є індекатором гріха.

 

Думаю тут мова йде ппро справи сумління - наприклад олин християнини може вважати прийнятними для себе деякі розваги інший уникатиме їх. Біблія містить принципи- справа людини навчитись як і коли застосовувати їх.

 

Отож, не регламентовано це Святим письмом. Православні святкують день народження, і гіршими християнами від цього не стають. Як я довідався, католики в одних країнах святкують тільки день народження, у других - лише день янгола (тобто день відповідного святого), а деїнде - обидва дня святкують. Жодних уніфікацій з Ватикану.

 

В попередньому дописі я вказував на один важливий принцип якого дотримувались
перші християни- уникати усього повязаного з язичеськими та окультними звичаями, а звязок святкування дня народження самке з такими звичаєми незаперечний. В деяких сучасних релігіях день народження є головним святом.

Точных сведений относительно возникновения этого праздника нет, но есть две основные версии. Первая версия заключается в том, что последователи чёрной магии считали душу человека наиболее уязвимой в момент рождения, и любые пожелания или проклятия в этот день считались заклинаниями. Отсюда и зарождение традиции весь день встречаться с друзьями и избегать врагов. По другой версии римские воины принесли традиции празднования дня рождения вместе с некоторыми восточными традициями, в частности празднования дня рождения бога солнца Мирта. Вероятнее всего возникновением традиции празднования дня рождения является целый ряд этих и подобных факторов. Известно, например, что в 400 г. н. э. римские императоры праздновали свои дни рождения, более ранних упоминаний не найдено. Точнее, в Библии описывается два случая празднования дня рождения: 1. Бытие 40:20-22 (записано приблизительно около 1513 до н. э.). 2. Марка 6:21-29 (I век н. э.). Оба события представлены в плохом свете.
http://ru.wikipedia.org/wiki/День_рождения

 

Де які тут важають що народження то погано. Ну чого тоді ми святкуєм Різдво?

 

та невже? для мене він зовсім не є незаперечним. Може колись язичники і надавали особливого значення ДН, то й що? Знаєте, в язичників були обряди, пов'язані з водою, то що, нам вже й не вмиватися?

Значення має не те, яке значення в ту чи іншу річ вкладали колись язичники, а те, яке значення вкладаємо ми і зараз. Бо відповідати ми будемо за власні вчинки. Саме про це і говорять наведені Pedro цитати.

Ми далеко не завжди святкуємо ДН застіллям з гостями, але я завжди намагаюся в ці дні взяти участь в Літургії, щоб скласти Богові подяку за прожитий мною чи кимось з моїх рідних рік і попросити благословення на наступний. То що тут язичницького?

 

У СЄ нема Літургії, а тому лізе в голову всяке....

 

Пов’язувати свій день народження з окультизмом чи язичницьким ритуалом - це швидше забобон ніж здоровий глузд. Якщо немає достатньо коштів чи немає друзів і рідних або шкода грошей - то ж ніхто не змушує відмічати свій ДН, але вигадувати якісь заборони - це перебір.

 

Перші християни всього язичницького то уникали, але в пещерах Мітри молилися і символізму багатенько від того самого язичництва перейняли, але це вже інша тема.
Те, що написано про чорну магії і про сприйнятливість до проклять в день народження - дурня повна. Можливо, вплив на людину мало розташування планет в день, час і хвилину її народження, появи на світ, але далі - це звичайний день.

 

Ритуал омовення перед їжею і т.ін. був у поган? Був. Невже перші християни брудом зарастали?

 

"Братский и демократический дух первых коммун и их истоки покорности, идентификация объектов поклонения с солнцем и светом, легенды о пастухах и дарах, о наводнении, представление в искусстве огненной колесницы, получение воды из скалы, использование колокольчика и свечи, святой воды и причащения, освящение воскресения и 25 декабря, упор на моральный кодекс, воздержание и самоконтроль, доктрины неба и ада, примитивные откровения, размышления о Логосе, происходящем от божественного, искупляющая жертва, постоянная борьба между добром и злом с победой первого, бессмертие души и последний суд, воскрешение плоти и огненная погибель Вселенной - только некоторые из сходств, кажущихся или реальных, позволивших митраизму долго соперничать с христианством". "Язычники установили 25 декабря днем рождения Солнечного Человека. Они радовались, праздновали, собирались в процессии и делали приношения в храмах." "Христианская Непорочная Мать заставляет нас вспомнить свой египетский прототип - богиню Исиду, мать Бога Солнца, слова которой высечены на храме Саис; "Плод, мною приносимый, - Солнце". Хотя Непорочная древними язычниками ассоциировалась с луной, нет никаких сомнений в том, что они понимали ее место в созвездиях на небе, потому что все народы древнего мира говорят о ней как о матери солнца и понимают, что хотя луна не занимает этого положения, знак Девы мог и на самом деле был местом рождения 25 декабря. Альберт Магнус утверждает: "Мы знаем, что знак Небесной Девы поднимается над горизонтом в момент, который мы отмечаем как рождение Господа нашего Иисуса Христа".- Мэнли П. Холл. "Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии".
"Однако, в основе магии есть наука, подобно тому, как в основе христианства – любовь; и мы видим в христианских символах, как три мага, руководимые звездой (тройным и знаком микрокосмоса), обожают воплощенное Слово и приносят Ему в дар золото, ладан и смирну: другое таинственное тройное, под эмблемой которого аллегорически скрыты высочайшие секреты каббалы.
Следовательно, христианству не за что было ненавидеть магию; но людское невежество всегда боится неизвестного." - Э. Леви "Учение и ритуал высшей магии"

 

Співпадіння, не більше. Ісида митологична, а Ісус і Його мати - цілком історичні.
(Щось я не пам'ятаю таких зображен в давніх єгиптянів. Та й на християнську ікону не схоже, осбливо цоколь від жарувки внизу.)

Дійсно, магія бере початок з наукових досліджень, але задалеко відходить від спостережених фактів. Наприклад, незаперечним фактом є, що народжені літом у середньому однаково відрізняються від народжених взимку, але щоби до хвилини! Секунди!
Аналогично, християнсьтво починається з любові. І нажаль закінчується коли про любов забувають, навіть називаючи себе за інерцією християниами.

 

Справа у непорочному зачатті, а не в особах. Внизу - земна куля, обвита змієм, а не цоколь

 

Повторюю: Ісида - митологична, Марія - історична.

Не катить. За християнським сприйманням, цей світ вже відкуплений самопожертвою Ісуса Христа (=Месії).