Увійти або зареєструватися

Сусіди-варвари

Тема у розділі 'Політика і політики', створена користувачем Прокіп, 16 сер 2013.

Сторінка 17 з 57

Pedro Дуже важлива персона
Цитата від VasMT: ↑

Але Вам шкода, що він не став міністром медицини.
От якби не якийсь там совок, а він, то всі проблеми були б вже позаду...
Прости мене, Господи...
Натисніть, щоб розгорнути...

Не переживайте, Василю. Його успішно замінили комунокацапські міністри. Оті були справжніми спеціалістами по експериментам над людьми. Куди там бідному Менґелє...

Pedro, 17 вер 2013

#321
- Подобається x 2
аксакал Дуже важлива персона
Цитата від Romko: ↑

В Байкальске есть целлюлозо-бумажный комбинат. Молодым платят три тысячи в месяц. Если у тебя стажа двадцать лет, будешь получать шесть в месяц. Работа адова. Постоянная химическая вонь и температура в цехах под сорок градусов.
Натисніть, щоб розгорнути...

3000 руб - це десь 750 грн - за таку роботу?! А до 1500 грн (також не фонтан) не кожний доживе у таких умовах.

На что получил ответ: «Зачем сносить, может наши ещё придут».
Натисніть, щоб розгорнути...

Або кончені зомбі, або за совка було таки трохи краще.

Не ставлю плюс лише тому, що дехто може подумати, що написане мені в радість.

І туди, у МС, нас тягнуть-"примушують до вступу"?! Та навіть коло розстрільной ями треба кричати "ні"!

---------- Додано в 10:02 ---------- Попередній допис був написаний в 09:53 ----------

Цитата від Тим22: ↑

Цитата Romko

І всі,хто нищив комуняцьку наволоч.
Натисніть, щоб розгорнути...

Так получается, что Гитлер ваш герой, вот кто начал войну против этой наволочи
Натисніть, щоб розгорнути...

Логіка ВасильВанича
Фурманов - Чапаєву: "знов до Анки, навіть банку огірків несеш!"
Чапаев: "То моя справа, куди йду!"
Раптом ВасильВанич бачить Петьку зі свіжим огірками: "кинь огірки, бо ноги переламаю!"

аксакал, 17 вер 2013

#322
- Подобається x 1
Romko Дуже важлива персона
Цитата від artobstrel: ↑

посмотрите статистику сколько детей с таким диагнозом в Германии,
Натисніть, щоб розгорнути...

І всі вони позбавлені медичного догляду?
Всі вони виють в лісі?
Всіх їх закатовують в концтаборах?

Romko, 17 вер 2013

#323
- Подобається x 2
Kofe Member

Сусід варвари.... ми так давно з Росією змагаємося хто сильніший що просто вже прості люди втомилися і тільки спостерігають за грою політиків.

Kofe, 17 вер 2013

#324
Дальневосточник Русскомовний
Цитата від Bambook: ↑

Але факт, що русонацики активізувалися...
Натисніть, щоб розгорнути...

А что же им делать, когда вокруг одни гвардейцы кардинала?

Дальневосточник, 17 вер 2013

#325
- Подобається x 1
Bambook Persona non grata
Цитата від Дальневосточник: ↑

гвардейцы кардинала
Натисніть, щоб розгорнути...

Поговоріть про це з артобстрєлом. Крім нього, тут гвардєйцев кардинала не помічено.

Bambook, 17 вер 2013

#326
- Подобається x 1
Мих Дуже важлива персона
Цитата від Тим22: ↑

Ничего подобного, Петр использовал европейцев чтобы ускорить промышленное развитие России
Натисніть, щоб розгорнути...

і при цьому не рубаючи вікон? Не вірю...

Пьотр сам їздив в Європу, вчився культури, набирався знань, а потім будував верфі на Балтиці, чим і прорубав вікно в Європу.

Мих, 17 вер 2013

#327
- Подобається x 1
Прокіп Well-Known Member
Цитата від Мих: ↑

Пьотр сам їздив в Європу, вчився культури, набирався знань
Натисніть, щоб розгорнути...

Та він там крім "йолкі на Новий год", куріння тютюну, "мазурки з шаблею", гоління вшивих москальських борід, прусацького вишколу "ать, два" так нічого й не навчився.

Цитата від Мих: ↑

а потім будував верфі на Балтиці
Натисніть, щоб розгорнути...

Будували верфі голландці, а заслуга Петра тільки в тому, що він для оплати праці голландців три шкури дер з українців.
Розмова його з ще більш малограмотним Мєньшіковим, який навіть писати не вмів:
- Набрал я учьоних голландцев і нємцєв, плачу ім немалую дєньгу, а что оні там дєлают я не могу проконтроліровать, потому что нічєго нє пєтраю. Что дєлать нє знаю.
- Так возьмі учьоних хахлов с Кієва, пусть хоть что-то контроліруют.
Так майже на налигачі ці варвари перетягли майже весь цвіт науки Києво-Могилянки разом з бібліотекою до Москви. Т.Прокопович поїхав туди тільки після ультиматуму, що його силком повезуть, ось він і завіз туди слово "Росія", а інші вчені створили в Москві перший учбовий заклад під назвою Слов'яно-греко-латинська академія. Ось за це варварство наше сьогоднішнє бидло до цих пір тримає на Подолі меморіальну дошку "Тут перебував Пьотр І".
Взамін розгромленої Києво-Могилянки москалі побудували в Києві Лук'янівську тюрму, куди саджали всіх, хто виступав проти москалів. Звідси й пішла справжня суть виказування "Язик тебе до Києва доведе", що малося насправді про попадання в цю тюрму за розмови проти москалів.

Прокіп, 17 вер 2013

#328
- Подобається x 5
Romko Дуже важлива персона
ЗАПОВІТ ПЕТРА І
Під час повстання поляків під проводом Костюшка 13.IV.1794 р. у Варшаві було захоплено російські архіви. У цьому ж повстанні брав участь польський генерал, війсь-ковий інженер М.Сокольніцкі. Після подолання Костюшка (12. X.1794) цей генерал опинився у в'язниці переможців, де й просидів два роки. По звільнені з в'язниці Сокольніцкі переїхав до Парижу і працював над згаданими, захопленни-ми архівами. На їх підставі та після свідчень багатьох авто-ритетів, у 1797 році Сокольніцкі опу*блікував працю під за-головком: «Тестамент Петра Великого».[1] У цій праці імператор Петро І подає своїм нащадкам «сміливі» думки про те, як підпорядкувати Европу Росії. Цей документ мусить бути цікавим і для українців. Наміри Петра І в українській мові звучать так:
«1. Не перебирати в засобах для того, щоб надати руській нації європейські форми і звичаї. З цією метою домагатися споріднення з європейськими дворами, а зокрема привабленням вчених, купців, архітекторів, заохочуючи їх або матеріальними вигодами, або філантропічними і філософськими ідеями, або ще й іншими засобами.
«2. Підтримувати державу в стані безупинної війни, щоб загартувати солдатів, а всю націю тримати напоготові до першої команди вирушати в похід.
«3. Всіма можливими засобами розширюватися на північ, уздовж Балтійського моря, і на південь, уздовж Чорного моря.
«4. Розпалювати заздрість Англії, Данії і Бранденбургії проти Швеції: тоді вони заплющать очі на ті узурпації, що їх можна буде зробити стосовно останньої країни, яку ми, врешті-решт, і підпорядкуємо собі.
«5. Зацікавити Австрійський Дім у вигнанні Турків, а з цього приводу тримати постійну армію і створити корабе-льні верстати на чорноморському узбережжі, щоб, поступо-во посуваючись, підійти під Царгород.
«6. У Польщі підтримувати анархію, впливати на сейми, а особливо на королівські вибори; при кожній нагоді дробити її, і врешті-решт, цілковито підпорядкувати її Росії.
«7. Заключити тісний союз з Англією і підтримувати з нею прямі взаємини. За допомогою вигідного торговель-ного договору дати їй навіть деяку монополію в середині держави, що приведе руських до зближення з англійськими купцями і моряками та всіляко їх цивілізуватиме; це допомо-же зростанню та вдосконаленню нашого флоту, користуючись ним, треба подумати про володіння на Балтійському й Чорному морях. Це питання капітальне, від нього залежить успіх і швидкість реалізації цілого плану.
«8. Будь-якою ціною втручатися в європейські й особливо в німецькі війни, вживаючи для того всіх засобів: сили, хитрощів, підкупу й підлещування.
«9. Завжди прикидатися союзницею Австрії і користуватися найменшим приводом, щоб втягати її в руїнні вій-ни, щоб поступово її ослаблювати; часом навіть виручати її, а потайки створювати в середині Австрійської Імперії усе но-вих ворогів і підбурювати проти неї заздрість князів.
Примітка Сокольніцкого. Цей параграф тим легше виконати, що до цього часу Австрійський дім не переставав себе тішити надією завоювати всесвітню імперію або, щонайменше, відновити Західну Імперію, а для цього треба йому насамперед почати з підпорядкування Німеччини.
«10. Завжди вибирати на дружини руських великих князів німецьких принцес і таким чином скріплювати політичні союзи родинними зв'язками й інтересами. Це збільшить руський вплив у німецькій імперії.
«11. Використати вплив релігії на греко-схизматиків, що перебувають у Мадярщині, Туреччині, і південних час-тинах Польщі; притягати їх до себе всіма принадами, добитися титулу їхнього зверхника й якого-небудь ієрархічного сану. Під цим приводом і через їх підтримку Туреччина буде підпорядкована, а Польща зачіплена. Тоді завоювання Мадя-рщини виявиться найменшою справою, але Австрії доведеть-ся пообіцяти винагороду в Німеччині. Рештка Польщі, не ма-ючи змоги утримати себе ні власними силами, ні політични-ми зв'язками, природньо сама по собі підпаде загальному по-неволенню.
«12. Тут кожна хвилина дорога. Щоб навести рішучий удар, потайки переправити всі гармати, змусити їх діяти за порядком, з досконалістю, а головне швидко, що не дозволить Европі опам'ятатися. Треба почати з найдовіренішої пропозиції насамперед Версальському Дворові, а потім і Ві-денському; поділити з одним із них володіння світом, даючи їм зрозуміти, що фактично Росія вже панує над цілим Схо-дом; вона не набуває нічого нового, окрім хіба титулу. Че-рез те ця пропозиція не повинна видатися підозрілою. Нав-паки, немає сумніву, що цілий цей проект для них лише приваба, але він може розпалити між ними смертельну во-рожнечу. А беручи до уваги різноманітні й широкі зв'язки та взаємовідносини двох цих дворів, ця ворожнеча скоро перетвориться в загальну колотнечу, змушуючи втрутити-ся в цей заколот всю решту держав Европи.
«13. Посеред цієї загальної метушні, до Росії звертатимуться за допомогою то одна, то друга сторона, що воюватиме. Після довгих коливань — щоб дати їм час добре обезсилити одна одну, а собі самій зібратися з силами, — Росія, врешті-решт, зробить вигляд, що вирішила допо-могти Австрії. І в той час вона підсуне свої війська до Рей-ну. Негайно ж по п'ятах їх, Росія напустить цілі хмари своїх азійських орд, і поки вони рухатимуться Німеччи-ною, одно*часно вийдуть, два великих флоти, навантажені тими ж ордами, одна з Озівського моря, а друга з Архангельська і під прикриттям Чорноморського й Балтійського флоту, несподівано з'являться у Середземному морі й Атлантичному океані. Вони висадять всіх цих номадів, жорстоких та хижих, і затоплять ними Італію, Іспанію й Францію. Частину їх населення вони повбивають, другу частину заберуть у рабство, щоб заселити ними сибірські пущі. Рештку населення приведуть до такої слабості, що люди не будуть мати сили скинути з себе напасника.»
Цілий заповіт слід уважати за коротке резюме політичних подій, що відбулися, з деякими відхиленнями, в XVIII, XIX і XX століттях. Войовнича й загарбницька по-літика монархів-самодержців Росії, проводилась згідно цим планом успішно чи з поразками, часом з більшими досягненнями, ніж задумано, а іноді з утратою раніше придбаного. Всі монархи у своїх чинах цілковито відпові-дали отим заповітам імператора-деспота, Петра І. Його діяльність і безоглядна поведінка з переможеними імпонували всім російським імператорам, він був для них зразком.
Московське загарбництво багатобічне, дуже гнучке, використовує багато різноманітних засобів, які доповню-валися та вдосконалювалися наступними московськими правителями. Проаналізувавши багатосотлітню історію експансії Московії, ми можемо зробити деякі висновки якими засобами це досягалось:
-прямою військовою інтервенцією;
-через руйнування всього, що зміцнює силу «ворожої до Москви» держави, зсередини тієї держави і руками її громадян. Для цього підкуповуються, приваблюються, затягуються, визначніші, впливовіші, поважніші особи до зло-чинної, протизаконної дії, з ціллю шантажу в майбутньому та для співпраці в інтересах Московії;
-через навязування приятельських, та дружніх стосунків з продажними, покривдженими, озлобленними на владу і суспільство людьми;
-через злочинний московський світ, який приходячи до сусідніх держав творить собі подібних клонів, приносячі аморальність, жорстокість, «безпредел» та «воровские законы и понятия»;
-через підконтрольні засоби массової інформації на території іншої країни в яких поширюються різні плітки, нев-доволення, озлоблення, ненависть між групами людей, або владою та населенням;
-через протиставлення різних категорій людей, різних мов, релігій, та різних поколінь людей.Тобто через різні прояви антагонізму в суспільстві;
-через руйнування національних та релігійних традицій, поширення розпусти, пияцтва;
-через протидії та перешкоди всім тим зусиллям «ворожого» суспільства по зміцненню його національної свідомості, духовності, обороноздатності та незалежності;
-через створення мережі шпигунства та використання т.з. «п'ятої колони» в «ворожих державах»;
-через виховування немосковських дітей на московських яничарів;
-через заборону та затримання створення немосковських шкільних книжок і шкільної літератури, а переклади, через засмічування московізнами мови школярів-немосковитів, щоб переконати їх в бідності рідних мов.
Натисніть, щоб розгорнути...

Заповіт Петра Першого

Romko, 17 вер 2013

#329
- Подобається x 2
Romko Дуже важлива персона
Спецяльно для тих,хто не любить читати

заповіт слід уважати за коротке резюме політичних подій, що відбулися, з деякими відхиленнями, в XVIII, XIX і XX століттях. Войовнича й загарбницька по-літика монархів-самодержців Росії, проводилась згідно цим планом успішно чи з поразками, часом з більшими досягненнями, ніж задумано, а іноді з утратою раніше придбаного. Всі монархи у своїх чинах цілковито відпові-дали отим заповітам імператора-деспота, Петра І. Його діяльність і безоглядна поведінка з переможеними імпонували всім російським імператорам, він був для них зразком.
Московське загарбництво багатобічне, дуже гнучке, використовує багато різноманітних засобів, які доповню-валися та вдосконалювалися наступними московськими правителями. Проаналізувавши багатосотлітню історію експансії Московії, ми можемо зробити деякі висновки якими засобами це досягалось:
-прямою військовою інтервенцією;
-через руйнування всього, що зміцнює силу «ворожої до Москви» держави, зсередини тієї держави і руками її громадян. Для цього підкуповуються, приваблюються, затягуються, визначніші, впливовіші, поважніші особи до зло-чинної, протизаконної дії, з ціллю шантажу в майбутньому та для співпраці в інтересах Московії;
-через навязування приятельських, та дружніх стосунків з продажними, покривдженими, озлобленними на владу і суспільство людьми;
-через злочинний московський світ, який приходячи до сусідніх держав творить собі подібних клонів, приносячі аморальність, жорстокість, «безпредел» та «воровские законы и понятия»;
-через підконтрольні засоби массової інформації на території іншої країни в яких поширюються різні плітки, нев-доволення, озлоблення, ненависть між групами людей, або владою та населенням;
-через протиставлення різних категорій людей, різних мов, релігій, та різних поколінь людей.Тобто через різні прояви антагонізму в суспільстві;
-через руйнування національних та релігійних традицій, поширення розпусти, пияцтва;
-через протидії та перешкоди всім тим зусиллям «ворожого» суспільства по зміцненню його національної свідомості, духовності, обороноздатності та незалежності;
-через створення мережі шпигунства та використання т.з. «п'ятої колони» в «ворожих державах»;
-через виховування немосковських дітей на московських яничарів;
-через заборону та затримання створення немосковських шкільних книжок і шкільної літератури, а переклади, через засмічування московізнами мови школярів-немосковитів, щоб переконати їх в бідності рідних мов.
Натисніть, щоб розгорнути...

---------- Додано в 18:57 ---------- Попередній допис був написаний в 18:30 ----------

І спеціяльно для Василя

-через руйнування національних та релігійних традицій, поширення розпусти, пияцтва;
-через протидії та перешкоди всім тим зусиллям «ворожого» суспільства по зміцненню його національної свідомості, духовності, обороноздатності та незалежності;
-через створення мережі шпигунства та використання т.з. «п'ятої колони» в «ворожих державах»;
Натисніть, щоб розгорнути...

Romko, 17 вер 2013

#330
- Подобається x 2
Romko Дуже важлива персона

Читаю зараз Галину Могильницьку
МІФОТВОРЧІСТЬ,ЯК ОБГРУНГУВАННЯ ІСТОРИЧНОГО МАРОДЕРСТВА

Умом Россию не понять,
Аршином общим не измерить,
У ней особенная стать -
В Россию можна только верить, —
писав російський поет-філософ Федір Тютчев. І мав рацію! Адже вся історія Росії — її виникнення, походження народ-ності, становлення держави, Церкви — це суцільна міфотворчість.
А жоден міф розумінню не піддається. Він, як вважало багато дослідників природи міфів (Л. Леві-Брюль, Ф. Кессіді, К. Прейс, Е. Кассірер), є витвором «людини дологічного мислення, яка не розрізняє живого й неживого, дійсного і неіснуючого», яка «об'єктивізує суб'єктивні переживання, а витвори власної фантазії сприймає як дійсні реалії» [15.42].
І, Бог мені свідок, якби ці «витвори фантазії» наших північних сусідів не заторкували історичних прав мого народу, я б жодним чином не реагувала на них, як не реагую, приміром, на міф про народження Афіни Паллади із голови Зевса чи Афродіти із піни морської.
Але ж, на жаль, немає такої сфери нашого суспільного й духовного буття, що не була б спотворена під впливом сусідського «міфосочинительства», завдання якого завжди полягало й нині полягає в обґрунтуванні й виправданні російського історичного мародерства щодо мого народу й моєї землі.
Та феномен правди в тім і полягає, що вона, навіть, здавалось би, навіки похована, має здатність оживати й відкриватися людям. Інша справа, що люди, звиклі до брехні, іноді бояться правди, воліють її не знати, бо вона ламає усталені стереотипи, змушує думати, робити вибір, а для людей, звиклих, що думає і робить вибір за них хтось інший, - це складна й неприємна процедура.

Натисніть, щоб розгорнути...

Тодішня (як і значно пізніша) Європа, яка питанням генеалогії надавала надзвичайно великого значення, чудово знала про ці невдалі потуги московських владомождів підчепитися до задка римо-візантійської імператорської колісниці й немало сміялась над ними.
У Німеччині була навіть укладена книга родоводу московських правителів, відома в усіх європейських королівських дворах.
Як повідомляє «певец российского величия» М. М. Карамзін, у 1582 p., після перемоги в Лівонській війні, король польський Стефан Баторій «прислал с насмешкой Иоанну (Грозному.—Г. М.) изданньїе в Германии книги о Российских князьях и собственном его царствовании в доказатель- ство, что древние государи Московские бьіли не Августовьі родственники, а данники ханов Перекопских»1 [16.727 -728].
Очевидно, й бурлескно-травестійна поема І. П. Котляревського, в якій «Августовьіми родственниками» — заснов-никами Риму стають українські козарлюги, була пародією не тільки на Вергілієву «Енеїду», а й на московські міфи про походження ординських підданих від римських та візантійських імператорів.
А що?! На роль «Августовьіх родственников» українське лицарство («парубки моторні й хлопці — хоч куди!») годилося більше, ніж «данники ханов перекопских»!..
Мабуть, тому й не хотів Котляревський публікувати свою «Енеїду», що боявся, аби московські владоможці не розкусили її прихований пародійний зміст.
Не розкусили...Та й на час написання поеми (1798 р.) московитам, що тепер уже офіційно звалися «русскими», довелося обмежити свої апетити Руссю, якій хоч колись якісь угро-фінські племена данину платили і звідки походив перший Суздальський князь, нащадки якого згодом обсіли всі угро-фінські племінні території.
Тим, хто хотів би на цих фактах будувати теорію єдності походження України та Росії, нагадаю, що Візантія також колись платила данину Русі, але від того не стала Руссю й на спільне з нею походження ніколи, начебто, не претендувала. Якщо ж виводити права Московії на давньоруський спадок із того, що в їхніх землях колись князював син руського князя Мономаха, то залишається тільки дивуватися, чому на наш спадок не висуне претензій Франція? Адже й у них королевою була колись київська князівна...
1 Хани Перекопські — хани Кримського ханства — правонаступники Орди, яким Москва платила данину аж до Кримських походів Петра І.
«Обмеження апетитів» було вимушене. Насправді Росія й досі не розпрощалася з мрією про захоплення колишніх візантійських територій
з упертістю, воістину шизофренічною, вважаючи їх своїм спадком. Над цим потішався ще Салтиков-Щедрін, у якого один із градоначальників «города Глупова» мріяв «возвращение древнего Византия под сень отечества Российского уповательньїм учинить». Про «вьіполнение исторической задачи России», яка полягає у «возврате на византийское пепелище», пише і «демократ» Солженіцин у своєму «Августе четьірнадцатого», але пише цілком серйозно, співчуваючи Миколі II, який збирається взяти на себе виконання цієї «исторической задачи». Про всіляких сучасних політиків на кшталт «сина юриста» з їхніми омріяними «бросками на юг» і згадувати не хочеться...

Натисніть, щоб розгорнути...

Не хочеться вже й говорити про те, що й самі варяги (пришельці зі Скандинавії) ніколи не були слов'янами, отож і Рюрику геть не було резону приєднувати ті угро-фінські племена «к народу славянскому в (неіснуючій. — Г. М.) России» та «обращать» їх у слов'ян, «язьїка, обьічаев и верьі» яких ні він сам, ні його військо не знало. Це те саме, що ми з Вами, шановний читачу, ставши правителями якого-небудь дикого пле-мені в джунглях, почали б із доброго дива «обращать» їх у китайців чи японців... Мабуть же, якби здуру й узялися «обращать», то «обращали» б в українців!.. А норманин Рюрик чомусь свої підвладні племена «обращає» в чужий для нього народ, у чужу для нього віру та прилучає до чужих для нього мови і звичаїв — дивина!..
Але як би там не було, а фінські племена, як твердить «певец российского величия», ще за Рюрика були «твердо при- соединеньї к славянскому народу», і меря, весь, мурома і інші «обратились в славян», бо вже в IX ст. перейняли їхні «язьік, веру и обьічаи».
А тепер почитаймо, що пише з цього приводу літописець Нестор у XII ст.
Розповівши про заснування Києва трьома братами Києм, Щеком і Хоривом, літописець подає огляд племен: «По сих же братах, — пише преподобний, — став їхній рід держати кня-жіння в полян. А в древлян було своє, а дереговичі мали своє, а інші сиділи на Полоті, котрі полочани. Од сих же і кривичі; також сіверяни... На Білім озері сидить весь, а на Ростові-озері -меря. А по Оці-ріці — мурома. І черемиси окремий народ, і мордва окремий народ. Бо се тільки слов'янський народ на Русі: поляни, древляни, новгородці, полочани, дереговичі, сіверяни, бужани.., а потім же волиняни. А то - інші народи, які данину дають Русі: чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва... Ці мають свою мову» [29.6].
Отже, наслідків Рюрикового «обращєнія» фінських племен у слов'ян преподобний Нестор і в XII ст. чомусь не помітив, як не зауважив і того, що вони «приняли славянский язьік». Він упевнено твердить, що меря, весь, мурома і інші,тобто всі народи, що населяють територію майбутньої Московщини, є народами неслов'янськими і мова їхня — не є сло-в'янською. А від того легендарного Рюрика, що з'явився в Не- сторовому літописі у пізніше вставленому тексті, до Нестора пройшло не багато не мало, а більше 250 років!
Пізніші російські історики вже соромились проблему «спільнослов'янського» походження великоросів вирішувати так примітивно, як Карамзін.
Вони придумали міф про «перетікання» слов'ян із Русі в угро-фінські землі. Отак, мовляв, жили-жили ті слов'яни на руських чорноземах, міста, поселення будували, хліб виро-щували, а тоді ні з того ні з сього «перетікати» почали.
Натисніть, щоб розгорнути...

Romko, 17 вер 2013

#331
Romko Дуже важлива персона
Читаю далі

Монголо-татарське «іго» та його роль у становленні Російської Православної церкви й Московської держави
1.Орда як чинник християнізації Мерських земель

Якщо вчити історію, написану «певцами русской славьі», як учили її ми в совєтських школах, то складається враження, що була така велична й цивілізована держава Росія, на яку напали дикі нецивілізовані варвари татари, знищивши всі її культурні й цивілізаційні здобутки, перетворивши все в «прах і попіл».
Послухаймо, як характеризує тогочасну ситуацію історик Російської Православної Церкви М. В. Толстой: «На огромном пространстве от Белого моря до Южного Галича Батьій оставил за собой пепел и пустьіню: храмьі Божий бьіли истребленьї огнем или остались грудой камней, священная утварь, книги сделались добьічею богохульников... Нелегко бьіло возобновить храмьі... еще труднее — найти способньїх священнослужителей... тем более, что образование более или менее сохранилось только на юге — в Галиче и Вольїни, стратах, менее угнетенньїх дикими завоевателями... Нравьі народа также требовали исправления» [36.120].
Спробуємо прокоментувати написане істориком.
По-перше, відомості про «пепел и пустьіню», нібито залишені Батиєм, м'яко кажучи, явно перебільшені. Як свідчить російський історик Лев Гумільов, який детально досліджував цей період, знищувалися завойовниками лише ті міста, які виявили опір Батиєвому війську. «Прочие города, — каже дослідник, — сдались на капитуляцию и бьіли пощаженьї» ! 82]. Тих «прочих» була більшість. Серед постраждалих Гумільов називає Рязань, Володимир, Суздаль, Торжок. Козельськ.
Те саме, очевидно, було й з монастирями, які, як правило, знаходились поза межами міст. Деякі з них, як свідчить російський дослідник А. Ратшин у своєму «Полном собрании исторических сведений о всех бьівших в древности и ньіне существующих монастьірях и примечательньїх церквах России», навіть були удостоєні дарів Батиєвих, як, наприклад, Богословський чоловічий монастир під вщент зруйнованою Рязанню. До речі, за твердженням дослідника, золота печать, подарована монастирю завойовником, була у XVII ст. використана для позолоти водо святної чаші, «находящейся, - каже Раштин, — и ньіне в Успенском Кафедральном Соборе в Рязани». Так що іще в середині XIX ст. (книга Ратшина вийшла в 1852 р.) жителі Рязанщини «мали щастя» споживати водичку з чаші, «освяченої» доторком рук нехристя Батия.

Натисніть, щоб розгорнути...

Знаємо ми й про те, що на час татаро-монгольського нашестя християнство в землях майбутньої Росії було ще в за-родковому стані: на всю Суздальщилу вищезгадуваний А. Ратшин нарахував лише 32 монастирі й церкви, що існували в дотатарський період. Із них — лише дві церкви були збудовані в самому кінці XI ст. — 1096 р. Усі інші — збудовані вже при князях, тобто в II пол. XII ст. А от там, де і на час приходу монголо-татарів княжої влади не було (території ни-нішніх Костромської, Калузької, Московської, Пензенської та інших областей), дослідник не знайшов згадок про існування бодай однієї церкви, збудованої в дотатарський період.
А тепер подумаймо: чи могло бути таке, щоб на землях, охрещених ще у 988 p., за 108(!) років (до 1096 р.) було збудовано лише дві церкви? Очевидно ж, ні.
То які ж території майбутньої Росії були охрещені в X ст.? Подумали? Правильно! Ніякі! Перші християни з'явилися в Мерських землях лише наприкінці XI ст. ,'що цілком збігаєть-ся й із іншими даними.
Із 32-х церков і монастирів, які застали монголи у 1238 р. на Суздальщині, знищено було всього дев'ять. Інші 23 здались на милість завойовників і залишились неушкодженими.
Так що «відновлювати» треба було не так уже й багато. Татарська влада активно зайнялася створенням, доказом чого є 71 монастир, збудований уже в перше століття «проклятого іга», в тім числі й татарськими вельможами, християнство серед яких не було рідкістю.
Очевидно, не вся «церковная утварь, иконьї и книги сделались добьічею богохульников», якщо ще й у XV ст. із розореного татарами Києва «Київські» за назвою митрополити вивозили на Москву «узороччя церковне й сосуди, церковні речі та святощі, страсті Христові та сандалії Богородиці, ікони, ковані золотом,... всю красу церковну Київської митрополії, що князі постарались на честь і пам'ять, не кажучи вже про срібло, золото й убори церковні, — хто порахує, скільки всього винесли!» (З листа Царгородському Патріарху Григорія Цам- блака, обраного в 1415 р. на митрополита Київського Ново- грудським Собором [8.106, 113].
Так що коли говорити про Київ, то «богохульнікамі», чиєю «добьічей» стала «священная утварь», виявляться якраз не ординці, а наші «буцім-братья».
Ясна річ, що не може бути мови й про будь-яке «сохранение образования» в Мерських землях, бо «сохраніться» може тільки те, що колись існувало. А тут в описувані часи того «образованія» і в помині ще не було.
Зрештою, як свідчить той же М. В. Толстой, земля ця і в кінці XV ст. не могла «добьіть, кто бьі умел грамоте» [36.314], а до середини XVII-ro, за його ж словами, «зто зло еще усилилось... вследствие множества расколоучений и слепой привязанности к букве и обряду, которая возрастает по мере возрастания невежества» [36. 524].
Не слід думати, що мерський люд був якийсь аж занадто тупий і нездатний до навчання. По-перше, ніхто його й не збирався навчати: перші єпархіальні школи в Росії почали масово відкриватися при єпархіях лише наприкінці XVII — на початку XVIII ст., коли ці єпархії очолили наші українські просвітителі, перетягнені після Переяславської угоди на Мо-сковщину. Якщо ж говорити про народні училища і школи,то їх навіть у «просвещенньїй век» Катерини II, в 1782 p., було всього вісім. У них працювало 26 учителів і навчалося 518 учнів. Це на всю «просвещенную» Росію! І це не яка-небудь вигадка міфотворців. Це статистичні відомості, взяті із «Сборника материалов для истории просвещения в России», що вийшов у Петербурзі в 1893 р. [40.375]. Завдяки українсь-ким вченим запрацювала й знаменита Слов'яно-Греко- Латинська академія, яку дослідник українсько-російських міжцерковних взаємин К. Харлампович назвав «першою й найважливішою фортецею, з котрої проводилася систематична боротьба київської освіти з московським невіжест- вом» [[39.47].
Про московське невіжество навіть у XVIII ст. без жодних застережень пише відомий дослідник історії міста Москви І.Забєлін, зазначаючи, що «особьім средоточением народной грамотности» було Спаське роздоріжжя («крестец») «в лице собиравшихся здесь ПОПОВ, дьяконов и причетников», |які «установили здесь особьій книжньїй торг», де продавали рукописні зошити й листи, «имянуя из Божественного Писання..., и в оньїх писаннях на преданньїя Святой Церкви книги является многая ложь, а простолюдиньї, не ведая истинно- го писання (виділене автором), приемлют себе за истину и в том согрешают, паче же вьірастает из того на Святую Церковь противление».
Навіть і в XVII ст. «образование» народу кінчалося тим, що для истребления оньїх писаний» призначалися «два пристава и караул стрельцов», які мали виловлювати грамотіїв та приводити в Патріарший приказ на розправу (И. Забелин. История города Москвьі. —М.: Столица. - 1990. - С. 638).
Автор історії все ж твердить, що ця «народная грамотность» була «очень ценима при господстве всеобщей безграмотносте», сиріч невіжества.
А в домонгольський період у землі Мерській, очевидно, й
слова такого як «освіта» ніхто не чув. Тож і на «нравьі народа» монголо-татари, напевне, не надто вплинули. Значно більше вони вплинули на «нрави» знаті, але те станеться згодом.
Слід сказати й те, що в цивілізаційному відношенні монголо-татари тоді стояли значно вище від «дікарей-фінов» [19.74], і вже «богохульнікамі» їх російський історик обзиває цілком даремно: хула на святині будь-якої релігії, як і утиски іновірців на релігійному ґрунті, були заборонені Ясою Чингісхана, яка беззаперечно виконувалась ординцями. Віротерпимість і організованість державного життя в Орді й стали важливими чинниками впливу на розвиток Російської Церкви та російської державності.
Мабуть, якби світло віри Христової не було занесене в Мерські землі із Києва ще до приходу Батия, якби не заясніло воно окремими свічечками в мерських хащах і поселеннях ще до 1238 p., то Москва сьогодні претендувала б на звання не «найправославнішої» християнської, а найправовірнішої му-сульманської держави. Бо за цілковитої відсутності тут будь- яких форм організованого релігійного життя ординці неминуче насадили б свої. А бути «най-, най-, най-...» — то вже просто хвороба московського менталітету.

Натисніть, щоб розгорнути...

---------- Додано в 20:33 ---------- Попередній допис був написаний в 20:29 ----------

Як висновок

Romko, 17 вер 2013

#332
- Подобається x 3
yasam Well-Known Member

А хто це заперечує?

yasam, 18 вер 2013

#333
Romko Дуже важлива персона
Цитата від yasam: ↑

А хто це заперечує?
Натисніть, щоб розгорнути...

Сусіди-варвари і їх п"ята колона.

Romko, 18 вер 2013

#334
- Подобається x 1
KLIBERN Status Quo
Цитата від Romko: ↑

По Суздальскому Мушкатерскому полку
Натисніть, щоб розгорнути...

Шкода, що Дюма-батько про них нічого не відав...

Цитата від Romko: ↑

Натисніть, щоб розгорнути...

У ті часи там ще був матріархат...

KLIBERN, 18 вер 2013

#335
- Подобається x 4
yasam Well-Known Member

Цитата від Romko: ↑

Сусіди-варвари і їх п"ята колона.
Натисніть, щоб розгорнути...

Ану варвари, підтвердіть!

yasam, 18 вер 2013

#336
morze Well-Known Member

там сексу нема!

morze, 18 вер 2013

#337
Romko Дуже важлива персона
национальная идея истинно русского человека.
Напомню:
Идет девушка по селу и видит: парень в теплой фуфайке и валенках траву косит. Она спрашивает: - А почему ты в фуфайке и валенках? Лето же - жара. - А мы комсомольцы. Мы трудности любим. Девушка смотрит - парень симпатичный. - Может сексом займемся? - Давай. Но только если стоя, в гамаке и в ластах...
Классика как говорится жанра. Тут правда про космобольцев, но сама идея - намного старше чем комсомол. Изучая "русскоязычную" историю мы на эту продвинутую методу постоянно натыкаемся. Хотя большевики - имхо изрядно усугубили. У них была "база для построения коммунизма", и эта самая национальная особенность - была той базы важной частью. Даже важнее чем необъятные просторы, лес, уголь, золото, нефть, и прочие дары природы. Главный дар природы любой российской власти - это безусловно менталитет ее жителей. Он-же кстати и главное проклятие, как обратная сторона медали. В нагрузку так сказать. И это тоже оставило свой след в истории. Любой завоеватель со времен монголов и по Гитлера включительно - рано или поздно это понимал, дойдя примерно до Москвы. После чего понимал что не очень оно ему такое надо. Некоторые понимали слишком поздно, некоторые пораньше, от того далеко и не ходили. Эти последние - были таки умнее, и от того добивались заметно лучших результатов. Но легенду о непобедимости России это породило. Правдивая кстати легенда, русский народ непобедим. Его не смогли победить не только Наполеон или Гитлер, но даже Сталин, Ленин и династия Романовых. Никто не смог, ага. Все и всегда в этой стране делалось через задницу. Если строить столицу - то на костях. Если строить флот - то заморить пол страны на каторге. Если индустриализация - то снова полстраны за колючку. Если перестройка - то с мерсами, малиновыми пиджаками и золотыми цепями в палец. Если восстановление совка - то с экономическими (и не только) войнами, что собираемым землям принесут ущерба не меньше чем иноземное нашествие. Впрочем и иноземное нашествие при том не помешает, для усугубления трудностей. Так что-бы уж совсем жизнь медом не казалась. История полна таких примеров, и порождает строго профильных героев. Тех, на чьем примере воспитываются следующие поколения героев гамака. Ну возьмем вот например военное дело, как общепризнанную кузницу героев. Что мы там видим? Александра Матросова, да Зою Космодемьянскую. В чем их подвиг? А в том что воевать не умели. Один полез на дот без гранаты. Или не додумался ее туда бросить. Хотя в уставе - ведь ясно написано. Вторая - попалась врагам. Что сделали-бы в любой армии мира с человеком, что полез на дот без гранаты? Правильно, посадили-бы на губу. Солдата задача - убивать врага, а не умирать самому. Более того, И не умирать самому. Убить и выжить. Что-бы потом - еще раз убить. Профессия такая. Этому их учат и для этого их вооружают. В чем задача была диверсантки Космодемьянской? Спалить деревню и не попасться врагу. Деревню она не спалила, и врагу в лапы угодила. Она не выполнила приказ. Но героиня. Как и Матросов. Героями они стали благодаря масштабу приключений что нашли себе на задницу. За гамак и ласты.

Натисніть, щоб розгорнути...

Пра национальную идею, в гамаке, стоя и в ластах

Romko, 20 вер 2013

#338
- Подобається x 4
Прокіп Well-Known Member

Ось цього політичного хамства від кремлівських пуголовків навіть "неджентельмен" Янукович не пробачив.

Прокіп, 23 вер 2013

#339
artobstrel Дуже важлива персона
читаю - си плачу ... никто никогда еще на ЛФ не сделал столько чтоб возвеличить русский народ, какие прекрасные материалы приведены: начиная с допетровских времен Россия делает все чтоб повысить свой культурный уровень, иностранные специалисты, ученые - перетаскиваются целыми академиями, за то платятся сумасшедшие деньги, где-то под угрозой расправы - все для того чтоб повысить культурный уровень страны! Браво!!!! нонешней России хоть половину того стремления, была бы первой в мире ....

artobstrel, 23 вер 2013

#340
- Подобається x 2

(Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.)

Сторінка 17 з 57

а де твій аватар? :)