Сучасні дівчата

Я вам про історію людства, а ви мені "ми з чоловіком" Я вже дожила до того віку, коли не віриш нікому и ні в що.

 

як би то було так, то треба ще вчити "не допомогай нікому, не думай про нікого, тільки про себе".

 

Тих, хто хоче бути "ковалем своого щастя"

 

А щоб потім не зістатись без нічого

 

Цікаво звідки ви берете ту історію людства. З історичних романів?

 

а) Цікаво, то ви зі мною будете спілкуватись і до 22го грудня?
б) Історичних романів не читаю. А що, для чого люди робили сім"ї? Добре, не подобаєтся вам час, коли вже люди обробляли землю, то давайте візьмемо час, коли вони ще жили тільки тим, що злапають на назбирають.

 

Зробив виняток

А варто інколи щось почитати, перш ніж щось написати. Під словом щось є не маю на увазі гавноблоги з жж

 

Читаю, наприклад, книжки Арсуага і його висновки. То буде ліпше за ваши "романи" чи як?

 

Стовідсотково

 

Ну то як вже хто хоче. Завжди ви комусь потрібні, і це не конче має бути чоловік, аля муж, сподні в хаті. Навчишся жити для себе, то не буде проблем, що ти нікому не потрібен.

Плюс, це погляд на життя. У когось він приземлено, заземлено спростований - штани в хаті і гроші в карманє. А у когось він інший - я люблю себе і роблю світ кращим, чи є у мене штани в хаті, чи нема грошей в карманє. Я не прив’язуюсь до матеріального. Доречі бачу це великою проблемою багатьох українців, тай американців також. Хоча у них менше, а он в українців, то ДУЖЕ сильне те заземлення.

Мене жінка яка розлучилась з чоловіком в свої 62 роки не дивує. Розлучилась, бо мала досить просто штанів в хаті, і не мала моральної підтримки. Пішла жити сама, і з часом познайомилась знову з кимось цікавим.

Кожен бачить те, що хоче. Це як в притчі про двох ангелів, яких Бог послав порахувати добрих і злих людей на землі. Один повернувся і сказав, що добрих не знайшов, а інший навпаки.

---------- Додано в 17:57 ---------- Попередній допис був написаний в 17:55 ----------

Як собі постелиш, так і спатимеш. Так мене вчила моя бабця.

---------- Додано в 17:59 ---------- Попередній допис був написаний в 17:57 ----------

А чого йдемо, якщо не готові. Якщо у мене голова впорядкована, то чому б мені мало перешкаджати то рішення, аля йти чи не йти. Якщо ж рішення прийняли емоції, ну то голова тут ні до чого.

 

Підготовлена - то має кар"єру, гроші на свою хату і на своє життя. Приземлені? В Україні і в США захолодно, щоб жити на вулиці, їсти, що під ногами знайдеш і співати матри

А підстелити - я ж і кажу: своя кар"єра, свої гроші.

 

Ну може в Україні і нема що їсти під ногами, але он в США то точно є. Можна спокійно ходити і Харю згадувати.

Я проти кар’єри, але за улюблену справу і любов до себе. Коли вона є, то ніяке болото до тебе ся не причепе.

 

Лазют і тут...

http://youtu.be/GcesIVNCOLE

 

А вони Вам вже чим заважають?

 

На назвати можна по-різному. Справа, яка тебе годує. Я боюсь. що звикнути не їсти мало кому вдаєтся

 

Тому що під словом кар’єра я бачу сходження по-трупах до вершини. Тому кар’єра як така мені чужа, бо коли займаєшся улюбленою справою, то ти ніколи не будуєш кар’єру. Кар’єра - то гроші: сухі, холодні і бездушні, а улюбленою справою можна займатись і за "копійки".

---------- Додано в 14:42 ---------- Попередній допис був написаний в 14:39 ----------

Це все відносне. Не їсти постійно не вдасться, бо вмре людина. Проте, не конче їсти щось надзвичайне. Можна обійтись мисочкою трави.

---------- Додано в 14:43 ---------- Попередній допис був написаний в 14:42 ----------

Та я знаю. Є багато покльонників Харі, і ві Львові також.