сучасна українська література

А от скажіть мені‚ російськомовні друзі‚ де ваші андруховичі‚ забужки‚ жадани‚ дереші‚ прохаськи‚ іздрики і т. д.? Я називаю тут лише тих україномовних авторів‚ яких перекладають на Заході та‚ зрештою‚ і в Японії та в Росії. А що знає світ про українську російськомовну літературу? Нічого. Можливо‚ тому‚ що російськомовні регіони – це щось на зразок Спарти‚ яка не дала жодного філософа чи літератора‚ але давала добрих вояків та спортсменів. Там ніхто не зацікавлений у розвитку культури. І ваш улюбленець Ахметов‚ святкуючи ювілей „Шахтаря”‚ не пошкодував двох мільйонів доларів на російських співаків‚ не запросивши жодного українського. Хоча у нас теж є співаки‚ що співають на „ язикє радних бєрьоз”. Чи знають про цей цікавий факт шахтарі? Сумніваюся. Але ви‚ сумлінні орачі Інтернету‚ про це мусити знати. Чому ж не обурюєтеся?
Юзьо ОБСЕРВАТОР http://oglyadach.com/news/2006/9/6/110906.htm

То ще як глянути, у кого борони повищерблювані.

Цитація твору «найплодовитішої письменниці України» М. Матіос:
« Жанну ув’язнили у військовій тюрмі. Вона була у незмінних кайданах. Стерегло її п’ятеро анґлійців: троє з них перебували в її приміщенні, а двоє – зовні за дверима. Вона й спала в ланцюгах, з дерев’яною колодою на ногах, на замку. Окрім фізичних тортур, Жанна постійно зазнавала морального приниження від брутальної солдатні й охорони, які ображали брудними натяками, називали гулящою дівкою. Боячись ґвалтування, вона й у в’язниці одягалася в чоловіче».

Еге ж, п’ятеро стерегли, а вона перебиралась, щоб їх змилити, і слушно:
«Жанну перевірили щодо її непорочності й було стверджено її дівочість». :eek:

«Припускаю, що ця книга матиме резонанс, – вважає Марія Матіос. – А зважаючи на львівський менталітет, ймовірно, що на певний час я як письменниця буду депортована зі Львова через жорстокі оцінки, які пропоную у цій книзі» http://ura.lviv.ua/archive/?/2006/02/28/~/3480

Я б усіх феміністок депортував. :D
« Ото, дочко, як маєте щось дурне сказати, наберіть у рот води». http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=5896&read=true

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

А хто читав В.Шевчука "Русь Первоцвітна", була в мене колись... і пішла кудись((
Мо хто поділиться? - відсканю й віддам...Дамам квіти, хлопцям пиво .... ну й книжку теж

 

Заради справедливості (незалежно від того, як я сприймаю творчість окремих авторів): Борис Чічібабін, Андрій Курков, Тетяна і Сергій Дяченки, Г. Л. Олді, Михайло Жванецький і т. д. :D :D :D

Я не читав, але був сьогодні у "Науковій думці" на Грушевського і бачив різних книжок Шевчука штук 3-4. Він мені колись дуже подобався - у шкільні роки. А потім якось почав набридати - надто вже неквапний стиль для моєї буйної натури :D :D :D.
А сьогодні зате купив собі "Егоїста" моєї улюбленої Марини Гримич, якого досі не читав. Ну, і друге видання "Біг Маку" Жадана (перше було моїм улюбленим, аж поки добрі люди не зачитали ). Бачив тую Таню Малярчук, але виріши поки спинитися на вже перевірених авторах. Хай з наступної зарплати вже "оновлюватиму" поличку :p

А хтось читав останню книжку Андруховича? Забув назву... Там зібрані його дрібні есе і статті за останні кілька років. Не ризикнув придбати, бо якось не дійшло, чи та суміш варта того. Чи купити?

 

Відповідь: Проза Марини Гримич

Послухав розумних порад і купив собі "Егоїста". Почитаємо-почитаємо...

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Це ви про "Диявол ховається в сирі"? Якщо так, то книжка хороша, мені сподобалась.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Ага... Так... Тут вже хтось про неї згадував... Треба купити, отже...

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Привіт! Здається, це я згадувала про "Д"явола" )
Так, книжка файна. Така, яку можна читати по кілька разів і щоразу вона буде новою.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Ну все. Умовили! :D :D :D
Я оце зараз згадую, що й сам періодично читаю колонки Андруховича - то там, то сям... Треба брати. Та вона й лежить вільно - іди й купуй. Піду й куплю :D :D :D

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Це ти, братику, про Бондаренка чи Андруховича?

 

А мені дуже подобається Лариса Денисенко. Її остання книжка "Танці в масках" -прочитала - наче надихнулася східної культури та зберігла своє власне я

а сьогодні ще й інртерв"ю з нею зробила наталочка!!http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/02/21/21790/

а ще "славка" галі ткачук дуже сподобалася. трохи дитяча, але така щира!

мені просто подобаються її книжки (денисенко) та стиль. вона іронічна й легка.

ну як приклад. з її Танців в масках таке:
"Це, по-перше, його фінансовий менеджер - Ленні Фельдман (не знаю, як перевірити, але щось мені вперто підказує, що ніякий він не Лєнні, а Льончик, ну добре, не будемо фамільярними, приміром - Леонід Мойсейович. і приїхав він до країни Людського Щастя (Суцільне Щастя Вх-Ах) звідти, звідки зазвичай приїзжджають всі інші Фельдмани. Я одного разу спитала прямо, кілька разів провокувала на всілякі одеські жарти, але Льоня виявився кременем, мабуть, це ніяк не входило в його плани - посвячувати мене у таємницю свого походження. Ленні - надзвичайно жадібна істота. Я чудово пам"ятаю, як одного дня. коли Майк зателефонував і запитав простої поради, Ленні, перед тим, як сказати "так" чи "ні", довго теревенів про щеплення від грипу, погоду, мокроти-сухоти тощо. Ви б подивилися на виставлений ним рахунок, до якого була прикріплена квитанція про сплату за цей телефонний дзвінок".

це уривок - розповідь головної героїні. там ще є щоденник кореянки, він написаний зовсім інакше, і роздуми лікаря. що працює на базі НАТО, десь зовсім інші за стилем

 

Було б незле при згадці про не надто знаних авторів наводити невеликі фраґменти творів, найхарактерніших для стилю . Або ж те, що найбільш пройняло.
Щойно на калькуляторі прикинув, що ймовірність вгадування у Спортлото «6 із 49» трьох або більше чисел становить 0,0184631, а 6 чисел - 1/13983816. Остання книга, прочитана мною, вірніш прогортана ( пізніш наведу уривок, стане зрозуміло чому) авторства П. Вольвича справила доволі гнітюче враження. Тому і не поспішаю ділитись, намагаючись збагнути свою феноменальну везушку: що не подарують, що не придбаю - все млосно-нікудишнє. Єдине, що останнім часом так направду припало до ґусту, це промова О. Забужко на зустрічі молодих літераторів України та Польщі ( див. у Ґуґлі). Написана ненаґанною українською мовою, хоча сам зміст, як бува при таких оказіях, звісно, пафосно-безвідносний - годі поважно сприйняти тезу, що молоді паростки літератури, перш ніж втілити свій творчий задум у в міру модний кшталт, запізнаються з творчістю митців сусідньої країни. Спорадично хіба. Проте, до О. Забужко виникає нехіть, феміністка ж бо. Згадалось зі « Львівської хвилі»: після прем’єри у театрі им. Л. Курбаса (?) скандально знаних « Записок» її мати переповнилась вдячности до постановників за те, що ті « змогли відчитати» твір дочки. Звісно, пані та ще й мати в стані відчитати феміністичний опус, я – заваруюсь. :D

Ще витяг: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/12/20/20518/

- А після того, як я танцювала з Вацлавом Гавелом, спілкувалася із Збігневом Бзежинські (??), космонавтом Юрієм Батуріним та обідала в одному ресторанчику в Ротердамі з Джонні Деппом, розумієш, що таємнича в радянські часи рубрика "За кордоном", так само і закордонні глянцеві персонажі можуть стати часткою твого життя. http://kut.org.ua/books_a0127.php

Незачаєна скромність, мов у коельєвому " Чорт і панна Прим", зостала зауважена:
Українському письменникові, книжки якого торік найчастіше крали з книгарень, вручили ящик горілки. Це була 33-річна Лариса Денисенко з романом Корпорація ідіотів.
http://www.businessportal24.com/uk/_131018.html

Вердикт - феміністка:
Якщо відверто, то навіть не здогадуюсь, що спонукувало авторку зробити з чоловіка жінку і дозволити йому поблазнювати в цій ролі. Фройд би сказав про приховані фантазії, мовляв, жінки хочуть, щоб чоловіки хоч трохи побули жінками. Мовляв, чоловіки хочуть побути жінками. Мовляв, всі ми кимось хочемо бути... Але менше з ним, з тим Фройдом. Письменник, як і блазень, - він теж має право... http://dzyga.com.ua/recenz/la_denus.htm

Бракує навіть иронічности, щоб доцінити леґкість стилю, що виснажився, видко, внаслідок збідненого лексикону та недостатнього опанування української мови.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучасній українській літературі

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучасній українській літературі

Ну все! Умовила! Почитаю Денисенко обов"язково! :D :D :D

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучасній українській літературі

я рада, що ви, Іване, зацікавилися. просто на мій погляд, вона творить європейську літературу, але зберігає національну самобутність. і до речі, не пам"ятаю вже в якому році, але лариса разом з пані мариною гримич (я дуже люблю її фріду!) отримали гран-прі коронації слова.

а сьогодні о 5 ранку я бачила передачу на 1+1, яку лариса веде, вона представляла творчість та особистість журналістки Львівської газети Наталки Сняданко. хочу купити тепер "синдром стерильності", роман наталки, адже його цього року буде перекладено російською, польскою та болгарською мовами!

 

Нове-цікаве в сучасній українській літературі

Звісно, ми ділимось враженнями, неґативними теж. Буває так, що дочитуєш і до сотої сторінки в очікуванні, що автор спроможеться усправедливити свій творчий запал. За останні п'ять років двічі неабияк дивувавсь популярности Мєльнікова-Пєчєрського, що змушувало поцікавитись: " Невже він Вам подобається?" і отримував ствердну відповідь. Я ж лиш перший том ледь дочитав. Справа (не)смаку.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучасній українській літературі

я читала його повісті, але я не дуже люблю цей жанр - історична белетристика.

що стосується творів лариси денисенко, то ви їх, як мені здається, не читали, але не полінилися повитягувати тезів з її інтерв"ю і критики на її твори, з чого зробили, на мій погляд, хибні висновки. щодо мене - то я спочатку читаю твір - і тільки тоді дозволяю собі висловитися з його приводу, а не розповідати, хто феміністка, а хто - ні. втім, це ваша власна справа.

 

Не полінувавсь поцікавитися, що вже непогано. Тадеуша Доленґі-Мостовіча, скажімо, прочитав лиш "Кар'єру Никодима Дизми", і мені куди цікавіше зазнайомитись ближче з його творчістю, аніж оповідка про мужчину, котрий теревенить по телефону. Ця суперечність зі життєвими реаліями ( мужчина не стане теревенити з иньшим ні про що) й відштовхує одразу. В свою чергу головна героїня виказується дивно вмотивованою зацікавленістю до Ленні. Подібні літературні ( як і реальні) персонажі мене й справді не цікавлять.

Blues For Sister Someone Lenny Kravitz

Чого не скажеш в ювілейному запалі! От і їден професор Національного університету наговорив: “Коли я вивчав постать Лесі Українки, то думав про те, що з нею можна порівняти лише Ліну Костенко та Олену Телігу”.
І я так собі міркую: трагічна смерть – це якраз те, що нашому народові потрібно для усвідомлення чиєїсь величі. Ось умер Олександр Олесь своєю смертю – і народ його не знає. А син його, хоч і куди слабший поет, а повсюдно відомий. Так само і з Телігою. Авторка тоненької збірочки скромних віршів раптом стала поруч самої Лесі Українки. Чому саме вона? Адже такою самою смертю, але вже в застінках НКВД загинули куди сильніші поетеси, такі, як Вероніка Черняхівська, Ладя Могилянська, або Людмила Старицька.
Ой, видно нашому професорові ще би ся здало трохи повивчати постать Лесі Українки, аби врешті збагнути, що рівної їй поки що нема.
http://www.perehid.org.ua/look/22_04_2001.phtml

Шароварщина, що тут повісти.

Зі станом нашої літератури можна запізнатись також в Інтернеті. Нижче цитую всі нинішні твори українською на сайті http://teplovoz.com/creo/ ( привіт Міке ) - кожен зможе укшталтувати власну думку, чи вартий він уваги.

Крок за кроком, я йду до нього. Моє волосся вже намокло від дощю, але я не зупиняюся. Біля мене пробігають пішоходи, інколи вони штовхаються, але я всеодно продовжую йти. На зустріч мені прямує якись симпатично-дивакуватий хлопчина, він посміхається мені і запитує: "Есть сигаретка?", його посмішка просто бездоганна, а дощ не перестає йти! "Звичайно",- відповідаю я зі своєю безглуздою усмішкою, протягую пачку цигарок. Мы розходимося, а дощ все невчухає. Мені вже набридло йти, але требе. Мої кросівки, хтозна-якої фірми, вже промокли....джинси заляпані брудом, бо я так ходжу, що все завжди брудниться, але я повинна прийти до нього. Здається дощ пройшов, шкода, я люблю його...По дорозі йде якась нафарбована лялька - ріст 181+шпильки 10см, вага...еее типу фотомодель, якось з висока погляда на мене! Та й зрозуміло, мені з моїм 160 далеко до неї. Та впринципі я й не хочу, оце йти і зачипати головою гілки дерев, навіщо мені таке??? ОУ, я мойже прийшла, він мене вже чекає, такий гарненький, пофарбований....мій університет))))
FISHka
***
я сонце переплавив тобі на обручку
тепер воно в мене на шиї висить
я досі чекаю твою ніжну ручку
щоб прокричать зупинися прекрасна мить
vik
***
Занадто сильно, щоб комусь віддати,
Занадто довго, щоб чекати знов.
Занадто високо, щоб літаком злітати,
Занатдо страшно падать стрімголов.
Лиш чуть сопіння на своїм плечі...-Занадто солодко
AppleChief
***
Самотність-це один, чи бездна?
Чи може це відчуження небесне... Від мене
А може це відсутність спілкування
Зі сходу і до заходу?
Остання фраза сказана зпросоння
Собі самому..
Чи мокрий сніг на підвіконня,
Що важко падає згори...
Ні! помовчи! Не смій!
Не говори!!!
Із крану вирветься вода-жива
І миттю розіл'ється по мені-як в сні
AppleChief

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Прочитала за вихідні
1. "Корабель жінок", Яна Дубинянська. жіночна й світла книжка
2.Євгенія Кононенко "Зустріч у Сан-Франциско" - дуже майстерно, схоже трохи на останні оповідання Улицької, але дуже шкода героїнь, трохи депресивно.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Кононенко прочитав два романи і задовбався. Не мій автор.
А от Дубинянської прочитав "Сходовий майданчик" і сподобалося! Треба ше шось читонути.