Страшно, як подумаєш про старість

Сутулість може прийти вже у 25.
Цю статтю цитують у всьому світі:
“Заняття спортом можуть допомогти у боротьбі з депресією, покращити роботу серця і навіть запобігти розвитку раку. Вчені з'ясували, чи має значення для здоров'я, яким саме спортом ви займаєтесь.
На думку вчених, гри з ракеткою приносять найбільшу користь здоров'ю: постійний рух змушує серце, легені і м'язи весь час працювати. Згідно з проведеним дослідженням, спортивні ігри з ракеткою знижують ризик смерті від серцево-судинних захворювань на 56%. Це більше, ніж будь-які інші види спорту."
У кроссмінтон можна грати в міру своїх можливостей і в насолоду.

 

Так, старість - не радість. Але і свобода (пенсія).
Все життя працювати-це було б якесь покарання. Хоч чоловіки (багато з них) раді працювати до смерті, аби не сидіти з бабою в хаті

 

Сусідський хлопчина колись так і сказав:
- Мій тато і в криниці буде рибу лапати, лиш би з мамою в хаті не сидіти

 

Колись давно, після випуску, я працювала в науковому підрозділі, так досі пам'ятаю, як були раді наші співробітники-чоловіки, коли прийшло розпорядження працювати в суботу. Вони насправді раділи, що їм не треба тепер різні забаганки жіночі виконувати: їхати на ринок по картоплю, трусити килими, гуляти з дітьми)
Краще ж прийти, поспілкуватися з розумними людьми на цікаві теми чи пограти в шахи) А ми були дуже не раді, та нас було мало і ми швидко збігали додому)

 

Избегала бесед с умными людьми. Теперь понятно как ты превратилась в борщеварочку. Всё логично.

 

Справедливі помирають легко: поховальні обряди Карпат

Смерть завжди викликала острах. Тож і ритуалів, пов’язаних з випровадинами небіжчика, в наших предків, які проживали в Карпатах, завжди було багато. Надто на Закарпатті, де традицій дотримувалися особливо ретельно. Вночі біля небіжчика влаштовували ігри, а на цвинтар труну навіть влітку везли саньми, в які запрягали волів або корів.

Старші люди готувалися до смерті заздалегідь. Для цього тримали у хаті “сусік” – спеціальну шафу з речами, які знадобляться під час похорону. Якщо людина померла несподівано, казали: “Ґута го вбила”. А ще лаялися: “Ґута би тя вбила!”. Старим і вже немічним, які ставали тягарем для сім’ї, навіть допомагали померти. Їх вивозили за село “на хотарь” і там лишали напризволяще. Дотепер можна почути: “Час діда (бабу) везти на хотарь”.

Коли бачили, що смерть настане скоро, кликали священника. Піп ніс на шиї “причастя”, в руках тримав хрест, а паламар, що йшов слідом – кадило. Дорогою вони ні з ким не віталися і не розмовляли. Священнослужитель сповідав хворого, причащав, мирував і читав “елей” – останню молитву. Відтак відкривав над ним Євангеліє і дивився, скільки “червоного письма” на сторінці. Якщо мало – жити залишилося зовсім недовго.

...

 

НАСТОЯТЕЛЬ ·
Приєднатися

Отець Володимир · 4 д. ·
Після смерті людини його душа отримує здатність проникати в суть речей, тому вона не тільки чутиме всі розмови між родичами, дітьми, племінниками, зятями, але навіть відчуватиме те, що вони думають. Вона побачить, як вони ділять наші килими, як лають нас за те, що ми не встигли з ними з'їхатися, як прагнуть першими гроші з книжки зняти.

Потім побачить потворну сцену поминок, коли всі зберуться, почнуть горілку пити, салати їсти. Ось кажуть, що на поминках не цокаються, бо цокатися вважається веселощами, а на поминках треба, мовляв, сумувати. Але коли вип'ють чарку-другу, сум пройде, почнеться весела розмова і про покійника забудуть. А душа наша в цей момент дуже страждатиме, бо всі ми люди грішні і, коли нас поховають, душа піде по поневіряннях і дуже потребуватиме молитви тих людей, які залишилися на землі. А люди ці якоюсь нісенітницею займаються: витрачають гроші на вінки, які нікому не потрібні, на купівлю всяких їстів, горілки.

Може, навіть хтось із наших родичів прийде до храму: ось у нас людина померла, що треба зробити? Йому скажуть: найміть сорокуст. А що таке сорокоуст? Ніхто не знає. Чули лише: сорокоуст, згадати, замовити, заплатити. Заплатив чоловік, узяв пакет із піском, взяв молитви, йому пояснили, що віночок треба покійнику на лоб покласти, а молитву в праву руку – це називається заочно відспівати. Але гроші заплатили, а молитися ніхто не молиться. Молитися буде дядько там, у вівтарі, який небіжчика не знає.Йому все одно, що Марія, що Дарія, бо від щирого серця він може молитися лише за того, кого знає. Це тільки святий, який духом своїм проникає в таємниці життя іншої людини, – тільки він може молитися так за незнайомого. Але святих угодників не хоч греблю гати, це вкрай рідкісне явище. Тому покійний потребуватиме молитви, але її не дочекається.

І ось душа піде поневірянням, полетить по страшним випробуванням. Як істота духовна, душа людини є носієм різних духів. Господь Ісус Христос, Який створив усіх нас, хотів би, щоб душа наша була наповнена Духом Святим, але, на жаль, у нас вона наповнена не святістю, не благодаттю, а гордістю, заздрістю, сріблолюбством, любов'ю до речей, жадібністю, осудом, наклепом, балакучістю, всяким хамством, нешануванням. І біси, які населяли душу протягом життя, намагатимуться стягнути її в пекло. І багатьох туди затягнуть за допомогою спокуси – з балакущим заговорять; блудливого постараються схилити до розпусти; хто любив поїсти, попити, буде спокушений видимістю їжі; хто має сильну пристрасть до родичів, до дітей своїх, тому діток покажуть, він до них ринеться і таке інше.

Тому завжди пам'ятайте що по вірі Вашій буде вам.

І як робити( поминати) будеш ти, так само будуть робити ( поминати ) і тобі.

Що тоді твоя душа робити буде ??? Про це розважай вже сьогодні, бо завтра може вже небути