Страшно, як подумаєш про старість

Я би хотів померти, як мій дід - тихо, уві сні...
А не як 32 пасажири автобуса, яким він керував...

 

@VasMT, це не жарт?
Це справді було з Вашим дідом?

 

Я б нізащо не хотіла помирати в лікарні, як моя мати. Як згадаю цей жах..Ми с сином сидимо часами перед тією чортовою реанімацією, нічого не бачимо, не можемо хоч слова сказати їй чи спитати, а молодик в білому халаті виходить з списком чого нам придбати і на наше питання: "ну як вона?" бодро відповідає:"та як? помирає". Навіть зараз, пройшло більше 10 років, сиджу плачу(.
Вона не була хвора, все сталося за три дні.
Звісно, гарну смерть треба заслужити. Ті, хто помирають в поважному віці уві сні, не лежачі, не полоумні - ті щасливці.

 

Старий, як бойків світ, анекдот...

 

А на маєш... )
Перший раз чую)))

зі

До речі, @VasMT , Ви чось не розвиваєте свою авторську тему

Якби VasMT підірвався!?

 

На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»
Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в груди.. і запах полину….
Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.
Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!
Автор: Людмила Лєгостаєва

Quo vadis?

 

View: https://www.facebook.com/100021496210911/videos/559297071868093/

 

Кадр! Життя в одному фото.

​

9 год ·

 

- Внучок. А Ну скажи бабусі як звати того німця від якого я без розуму.
- Альцгеймер, бабусю, Альцгеймер.

Наташа Татарин

 

107-річна жінка розкрила секрет довголіття - фото

 

Тим не менше виглядає вона овочем, вибачайте за грубість.
Не дай боже отак дожити і лежачи існувати.
І ніякого секрету вона не розказала...
Грузини он їдять багато зелені та шашлику, п'ють натуральне вино, живуть у горах - і мають багато довгожителів.
А в неї що? Важка праця в селі та розведення собак?)Багато від важкої праці в селі довгожителів?
У неї просто гарні гени і від тата, і від мами. Ото і весь секрет.

 

Щоб не було страшно думати про старість і погано вже на самій старості, треба вести здоровий спосіб життя і займатися спортом. Тоді всі ризики мученицької старості значно зменшаться, хоча в любому випадку вони не зменшаться до нуля. Це я так гадаю. А ви викладіть свої думки щодо таких моїх розмірковувань.

 

Звичайно, лежачи на дивані на пензії, і набираючи сала на животі, та ще й смалити, дуже людині не зажитися)
З їжею треба все обережніше, особливо з алкоголем, і чим далі, тим обережніше...

 

View: https://youtu.be/6k8mP8nCWkY

 

“В саду на лавці вдвох сиділи…”

В саду, на лавці вдвох сиділи
Дорослий син (журнал читав),
І старий батько посивілий,
Аж, раптом, сина він спитав:
— А що то є? — вказав на пташку,
— То горобець, — промямлив син.
( Склероз старого мучив важко,
Напружив борозни морщин.)
— А що то є? — знов запитався,
— То горобець! Я вже ж казав,—
Синок поволі дратувався,
А батько знову запитав:
— Що то за пташка? Сірі крильця,
Такий вже гарний різновид?!
Тут син, зненацька, розсердився:
— Та скільки ж можна?! Остогид!
Аж зле зробилося старому…
Побрів до хати мовчазний,
Дістав там зошит із альбому,
Затертий і непоказний.
Приніс його. Сів коло сина.
Щось став в щоденнику шукать.
І голова поникла сива,
Коли почав його читать:
”Сьогодні ми в паркУ гуляли,
Андрійку нині — рівно два,
А там горобчики стрибали,
І панувала скрізь весна.
— А сьо цє, тату? — син питає,
— Моє ж ти сонце!.. Горобець!
— А сьо цє знову там літає? —
— Моя ж ти радість!.. Горобець!
— А сьо цє сіло? — син лепече,
— Коханий хлопчик!.. Горобець!
— А сьо цє клильцями тліпоцє? —
— Який смішний ти!.. Горобець!..
Разів зо двадцять запитався,
І я щораз відповідав,
При цьому — радо посміхався,
І гордо сина поважав…”
… Старий підвівсь, забравши зошит.
Почовгав в хату… Ну а син,
Закляк, неначе відбув допит,
Бо сором очі застелив…
… Дитині варто цінувати,
Любов, яку дають батьки,
Про це доскону пам’ятати,
Чинити зАвжди по-людськи…

Алла Кірик 03.03.2020 рік

 

Знаєте, що найстрашніше у старінні? Люди стають невидимими

"— Знаєте, що найстрашніше в старінні?

— Що?

— Ти стаєш невидимим. Поки ти молодий, ти щось із себе являєш, ти гарний, потворний, сильний, привабливий, страшний, сексуальний… з віком все це минає.
Поки ти молодий, ти щось із себе являєш, ти гарний, потворний, сильний, привабливий, страшний, сексуальний… з віком все це минає. Ти стаєш черговим старим у поношеному піджачку.
Ти стаєш невидимим. Прозорим …

— А я звернула на вас увагу, як тільки увійшла в кімнату … ».

 

теж стрьомно, ще й дітей немає... ніхто не додивиться

 

Фігня якась...

Чому наші близькі в старості стають такими нестерпними?

Одного разу я запиталася в одної дуже дорогої мені людини:

— Чому наші близькі в старості стають такими нестерпними? Адже саме вони вміють робити нам найболючіше, вони знають усі наші болючі точки і б’ють по них прицільно. Іноді з особливою точністю ще й спостерігають із задоволенням, як нас розриває на шматки.

І ось цей мудрий чоловік мені сказав:

— Знаєш, двічі в житті людини настає перехідний вік і людина стає нестерпною для близьких. Мабуть для того, щоб полегшити розлучення та догляд.

У юності підлітки стають нестерпними перед тим, як піти і розпочати самостійне життя. Вони так доводять своїх батьків, що ті вже раді, що вони підуть і почнуть жити окремо. Всі тонкі зв’язки рвуться і з дитиною вже не боляче розлучатися. Ніжність витончується.

Гірше тим, хто й у першому, й у другому випадку зберігає ніжність стосунків… Іноді ця ніжність ламає життя.

 

Отже, моя люба, коли ти станеш старенькою…

Отже, моя люба, коли ти станеш старенькою…

Ніколи нікого не повчай. Навіть якщо впевнена у своїй правоті. Згадай, як це свого часу дратувало тебе. І чи дослухалася ти до порад старших?

Не нав’язуйся з допомогою, якщо тебе не просять. Взагалі нікому не нав’язуйся. Не намагайся захистити близьких від усіх напастей світу. Просто люби їх.

Не скаржся! На здоров’я, на сусідів, на уряд, на пенсійний фонд. Не перетворюйся в сварливу бабу на лавочці біля під’їзду

Не чекай подяки від дітей. Пам’ятай: немає невдячних дітей, є дурні батьки, які від дітей вимагають подяки.

Не говори «Я в твоєму віці…», «Я віддала тобі кращі роки…», «Я старша, тому краще знаю…» Це нестерпно!

Не витрачай останні гроші на омолоджуючі процедури. Це безглуздо. Краще витрать їх на подорож.

Не роби макіяж в затемненому місці. І з роками будь стриманіша з макіяжем – не облещуйся. Старайся виглядати елегантно. Саме елегантно, а не молодіжно. Повір мені, це гідніше.

Бережи свого чоловіка, навіть якщо він увесь у зморшках, безпорадний, дратівливий дідуган. Не забувай, що колись він був молодим, сильним і веселим. Він – один з небагатьох, хто пам’ятає тебе юною, тонкою, свіжою. І, можливо, він єдиний, кому ти зараз справді потрібна…

Не намагайся за будь-яку ціну наздогнати час: маніакально стежити за новинками, технологіями, освоювати все підряд, аби не «відстати від життя». Це смішно. Роби те, що тобі подобається. Скільки можна?!

Ні в чому себе не вини. Хоч як склалося твоє життя, ти зробила все, що могла.

У будь-якій ситуації зберігай гідність і тримай спину рівно! До самого кінця! Постарайся, моя люба, це дуже важливо. І пам’ятай: якщо людина дожила до старості, значить це комусь потрібно»