Пам"яті закоханого у Львів коипозитора і літератора,якого це місто так і не зрозуміло.. Андрій Пророк. Вже більше не приїду до Андрія Вже не торкнеться клавішів Андрій. Вже не збагну,уже не зрозумію Його надій,його останніх мрій. Хоча,які вже там надії-мрії, Про що я мовлю? Дикий розпач свій Зненацька вилив у протест-стихію... він жив Вітчизною. І знов у ній,уже у вільній,зайвим опинився. Серед людей,з яких о тій порі Багато хто лишень до влади шився, Вгадавши,що шляхи до неї - в Русі А він хотів творити в числім руслі. Навік уже за обрієм Андрій... Василь Ганущак