Степан Бандера – Герой України!!!

http://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-yakbi-ne-bulo-banderi-ne-bulo-b-yanukovicha.html

---------- Додано в 00:59 ---------- Попередній допис був написаний в 00:58 ----------

Ну шо панове,робіть свої висновки

 

И только товарищ Кац предлагает здаться...

 

Кац вам не товарищ...

 

Ошибаетесь. Не просто товарищ, а скорее друг... Лёня Кац! Леонид Якобович...

 

В цивиллизованных странах существует такое понятие, как приемственность политики. Т.е., если глава государства заключил договор или принял закон, то его приемник этого не отменяет, что способствует стабильности репутации государства.
Если Янукович способен принести репутацию Украины в угоду кремлёвским временщикам и их холуям, в том числе и в Украине, то он не лидер нации, не глава государства и даже не политик, а соответственно сам временщик и политикан. :n:

---------- Додано в 10:10 ---------- Попередній допис був написаний в 10:04 ----------

Можете гордиться...

 

Ющ ще й не такого б мiг наробити на згадку про себе. I пiклуючись про "стабiльнiсть репутацiї" все проковтнути? Навпаки, розумна полiтика тiльки додасть поваги нашiй країнi у свiтi.

 

"Стабильность репутации" это повышение кредитного рейтинга, долгосрочные кредиты, поручительства третьих стран, гарантии платежеспособности и многое другое, что так необходимо сейчас Украине. Не будет преемственности не будет доверия. Быть предсказуемой - это и есть "розумна політика" цивиллизованной страны. А отменять - это экстремизм, против которого, судя по нику, Вы и выступаете...

 

Поэтому, чтобы не отменять и быть последовательным, надо присвоить Героев Буденному, Тухачевскому, Котовскому, Якиру и многим другим ... Чтобы уже точно снивилировать звание героя до уровня...

 

Позбавити Героя України звання Героя України,то без сумніву розумна політика. Пишу без лапок,бо для мене бачити ім'я Героя України Степана Бандери в одному списку з Ківаловами і прочіми Колєсніковами - ГАНЬБА.

 

З заходу ще й Польща підливає масла у вогонь.

 

Подождите, вполне возможно Янукович это сделает...

 

Советское время. У одного гражданина нашелся дядя-миллионер в штатах, который к старости ослеп и вызывает племянника в США, чтобы тот за ним присматривал, как говорится по-родственному.... А в письме к племяннику растолковал, что мол, он понимает всю ответственность этого переезда, что мол, предприятие понесет убытки, потеряв такого работника... И предложил компенсировать все убытки СССРа из своих капиталов... ЖЕКу там, парткому, месткому, профсоюзу... Дядя то американец, и в наших делах не шарил...
Вызвали гражданина в КГБ с КПССным уклоном и давай ему втирать, мол, у нас медицына тоже ого-го, у нас забота, да мы тут комнату, мы тут собаку-поводыря... Давай мол дядю сюда, с капиталами... Мол, примем как родного.
На что гражданин резонно ответил:
- Вы, уважаемые, не поняли... Дядя ослеп, а не ох...ел!

 

Не хотів навіть заходити в цю тему, бо я громадянин України, етнічний поляк і маю свої власні погляди, які основані на розповідях реальних учасників подій.

Але ось цей поважний українець (матеріал з радіо "Свобода") висловився так, як має висловлюватись цивілізована і освічена людина, коли говорить про роль держави, а особливо її лідера, у вихованні толерантності у своїх громадян. Я його майже повністю підтримую.

Ярослав Грицак, історик, директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету імені Івана Франка:

Найважливіше, що вдалося Віктору Ющенкові з точки зору національної – це активізація історії. Ні одна нація не будується без історії, і ніколи досі Україна не мала таких гострих суперечок навколо своєї історії, як за президентства Ющенка. Та й він сам головним чином був джерелом тих суперечок.

Більшість національних проектів Ющенкові не вдалися, адже замість того, щоб об’єднати українців, вони їх роз’єднали. Ющенкові вдався один проект – це проект Голодомору, який дійсно об’єднав Україну. Люди актуалізували свою пам’ять, створили своє уявлення про цю трагедію та про її насильницький характер. Громадяни України усвідомили унікальність цієї трагічної сторінки своєї історії і зрозуміли, що за нею їх виділяють у світі.

Опитування показують, що українці, не погоджуючись щодо розуміння багатьох подій своєї історії, погоджуються щодо розуміння Голодомору, щодо того, що цей Голод був, що він був штучним і спланованим поза Україною і проти українців.

Українці сходяться навколо пам’яті своїх жертв, і їм вдається об’єднуватися навколо цієї пам’яті. І це один із найбільших здобутків України останнього часу. Українцям не дуже вдається об’єднуватися навколо своїх героїв, бо герої у них різні, але жертви у них однакові. І цей ефект, видається, буде довготривалим.

Сам Ющенко чи його радники мають дуже вузьке розуміння історії, яке відходить ще до 19-го століття, до так званої схеми Михайла Грушевського, що звужує розуміння української історії до історії селянства та української мови. Ця так звана народницька теорія була дуже плідною для свого часу, але сучасність, очевидно, вимагає інших підходів.

Віктор Ющенко надто «етноціоналізував» історію, він насправді посилив історію одного регіону, відтворив одну версію України, так звану історію львівсько-київського виробництва, натомість він не знайшов спосіб долучити до неї історію Миколаєва, Одеси, Херсона чи Донецька.

Наприклад, дуже велика суперечка виникла навколо присвоєння звання Героя України посмертно Романові Шухевичу. У той самий час група правозахисників звернулася до Президента з пропозицією присвоїти таке звання генералові Петру Григоренкові, який походив із Донецька, був комуністом, був героєм ІІ Світової війни чи Великої Вітчизняної, а потім став відомим дисидентом.

Що могло бути тоді кращим знаком для примирення України, аніж присвоєння звання Героя обом генералам – одному зі сходу, іншому – з заходу? Кожен із них дійсно боровся за Україну, кожен по-своєму, але кожен за це постраждав. Один поклав своє життя, а інший відсидів багато років за ґратами, а потім був силоміць вивезений із України.

Натомість Ющенко в останні дні свого президентства присвоїв звання Героя України Степанові Бандері. Звісно, що Бандера – герой для великої частини українців, але це така особистість, яка ще більше розколола суспільство.

Тут дуже важливо було витримувати баланс. Чомусь Ющенко дозволив собі говорити лише від однієї частини України, і це стало його найбільшою проблемою. Вже не кажучи про те, що спільна історія і спільна національна історична пам’ять не твориться указами, вона твориться спільним досвідом.

У сучасної України дуже мало спільного позитивного досвіду. Найбільшим таким спільним досвідом була Помаранчева революція. Це час, коли українці здобули почуття гідності.

До того часу їм у цьому почутті відмовляли, вважаючи нас чи то недополяками, чи то малоросами. Щоб відновити гідність, витворити націю, історична пам’ять необхідна. Але цього мало, ще потрібно мати демократію і вільний ринок. Україна має модернізуватися.

Ющенкові вдалося втримати основні принципи демократії, але йому не вдалося реформувати Україну.

Ющенко весь час апелював до національного ядра, а між тим Україна є поліетнічною країною. Найбільший виклик полягає у тому, щоб закріпити усі етнічні групи навколо суто українського ядра. Віктор Ющенко ж найбільше зусиль доклав до того, щоб закріпити національне ядро, але не звернув уваги на пошук можливостей витворення сучасних форм закріплення спільного історичного досвіду.

Як Президент Ющенко не помітив, що молодь прагне модернових форм, фестивалів, реконструкцій, оригінальних проектів. Є люди, які хотіли б витворити навколо певних історичних фігур, історичних символів бізнесові проекти, але вони не знайшли розуміння і підтримки.

Ющенко є великим будівничим нації, але будівничим ґатунку 19-го століття. Якби він жив у 19-му столітті, то він би був українським Масариком чи Бісмарком. Але зараз 21-ше століття, національні символи творяться інакше, і з людьми треба говорити іншою мовою. Віктор Ющенко говорив, але його не розуміли.

 

Людей, убежденных, что Россия – родина слонов и всего остального, вряд ли можно убедить в чем-то разумными аргументами.

 

А правда, що в аеропорту ім. Давіда Бен-Гуріона вантажниками працюють євреї?

 

На мої аргументи в відповідь вони завжди приплітають кенґуру, а недавно якийсь добродій похвалився що він знає австралійські міста Канберру і Мельборн. Але і це вже добре, коли люди починають вивчати деяких представників тваринного світу чи географію.
Так що продовжуйте. Може вони візьмуться за історію чи географію держави Ізраїль. А це для них буде доброю нагодою для соціального лікнепу.

 

Згоден, врiвноважений погляд, +1

 

Можна підписати петицію до європарламенту на знак протесту проти їхньої заяви на рахунок Степана Бандери. Сайт повільний, тому Вам доведеться попити кави, поки він загрузиться : )
Зворот на сайт

 

Нет, только коммунисты и комиссары.

 

Може власну петицію написати?
А чо...
Треба!
О....