Степан Бандера – Герой України!!!

Типичный прием совков-русских националистов "в хорошем смысле этого слова", уклоняющихся от ответа на непосильный для них вопрос "в лоб". Признать, сказать правду, как в данном или другом подобном случае, для них невозможно: обрушат миф о белой, святой, мессианской России.

 

ну да не всем удается верного укра от мезозоя вести, тщательно отфильтровывая события на этой территории выбирая от кого происходить и как называться ...

против кого шпионить? , кста нас таких шпионов тут просто немеряно, пожалуй даже больше чем "не шпионов"

неа, хорошо хоть Стуса не закатували, сам выбрал свою долю ...

угу , а некоторые еще раньше - в спецшколах Абвера ... но опять же говорю это без осуждения, каждому своё ....

 

Необов"язково.
В ГУЛАГзі теж непогано розяснювали.
А розумна людина і в звичайному житті усвідомлювала де саме вона живе.

 

Имеете в виду Николаевскую область.
Вам нельзя так проговариваться, разоблачаться как украинофоб. Иное дело, если это ваша принципиальная позиция.
Ваш посыл - это отрицание Украины как Державы в 1922-1936г.г., как "равноправного государства" в составе СССР, как государства -Члена ООН.

 

А якщо і так, то що?
Це кимось в світі непризнано, є сумніви?
З якого року є Македонія, Черногорія, Словенія...?
А Ви про якусь область.
Дороги будуйте в області, бо з часів Суворова нічого не змінилося.
Сепаратисти блін.

 

Особенно сильно это не удалось Вам...

Не волнуйтесь, Вам скажут в своё время.

Да, вот такое "большинство нации"...

 

не плутайте артобстрела, будь ласка, а то він починає казна що нести

та ми і так в розділі Історія, дружище!

отак, зрештою, вже є власний форумний Янукович. що той мало розуміє, що говорить, що цей

 

У Вас есть конкретные примеры?

Нет.

 

типичный прием свидомитов, тех кто не поддерживает святость одних - обязательно должен декларировать святость других, если вы так смело расписуетесь за других может у них поинтересуетесь?

а я и не говорил что - обовъязкво ...

если я где то сказал что Украина равноправное государство в составе СССР - бросайте в меня смело камнем ...

например? или я отвел роль Бандеровцев истории Польши? или сказал что они не имеют отношения к Истории Украины? - передергиваете ...

да ничего, для когото признать это - "якщо і так" горше редьки ...

ооо не Одессе таки Николаеву тыкать на дороги, у вас они такие же "г" как и у нас, ктса мусъе Дюк у Вас как герой? или как? Еще не украинизировали сердешного?

определения нации вы так и не дали, но большинством попрекнули - ну что ж логично, а главное - свидомо! )

прости, забыл добавить с десяток смайликов - чтоб ты понял ...

э не "друзів" ищи в лесах Тамбовщины ...

так и для страуса ночь - когда голова в песке, не слишком субъективно мыслим? может перефразируем : "как Янукович бо я не розумію що....." нє?

 

Кстати, до меня только сейчас дошло почему именно из Бандеры сделали этакого монстра хоть почти все время в тюрьме просидел.....

После войны он жил в Западной Германии, продолжая руководить движением украинских националистов.. Вот именно этип и допёк больше всего, а вовсе не тем что якобы натворил...

 

http://ru.wikipedia.org/wiki/Нация

А Вы не пробовали спорить сами с собой? У Вас получится. Ведь Вы ещё себя воспринимаете всерьёз...

 

Рекомендую і крикунам, і поміркованим скептикам.

Сергей Дибров: О Степане Бандере и героях Израиля

В ходе дискуссии по поводу недавней резолюции Европарламента я обратил внимание собеседника на то, что крики возмущения по поводу присвоения Бандере звания Героя Украины доносятся из России, из Польши, а также от отдельных представителей еврейского народа. При этом государство Израиль к теме "героизации Бандеры" относится спокойно. Думаю, для этого есть серьезные исторические причины.
Наиболее острый период борьбы за независимость еврейского народа пришелся 30-40 годы прошлого века. Нет ничего удивительного в том, что эта борьба была схожа с освободительной борьбой народа Украины. Оба процесса проходили примерно в одно и то же время и формировались на одной и той же территории, а потому были обречены стать практически близнецами.
Так, фундаментом движения стали Украинские Сечевые Стрельцы и Еврейский Легион - национальные воинские подразделения, сформированные в Первую Мировую в составе имперских армий. Кузницей кадров стали скаутские организации - "Пласт", "Ха Цуфим" и "Бейтар". Видную роль в освободительной борьбе сыграли радикальные националисты, сделавшие ставку на силу и объединенные в авторитарные нелегальные организации. В Украине их возглавил Евгений Коновалец. Лидером сионистов-ревизионистов стал Владимир Жаботинский, которого Бен-Гурион называл "Владимир Гитлер", Муссолини - "еврейским фашистом", а британская пресса - "еврейским Гарибальди".
Украинские и еврейские радикальные организации (ОУН, Хагана, Иргун) действовали схожими методами: террористические акты против официальных властей (британских, польских, советских), нападения на почтовые отделения, банки и тому подобные реквизиции, политические убийства, жестокое противостояние посягательствам других народов (арабского, польского) на земли, которые они считали своей этнической территорией, поиск внешних ситуативных и постоянных союзников.

И в Палестине, и в Украине после смерти лидеров в националистическом движении произошли расколы на конфликтующие группировки.
В 1940 году в Украине молодой Степан Бандера возглавил тех, кто собирался опираться на собственные силы, а в Палестине столь же молодой Абрам Штерн объединил в организации "Лехи" сторонников сотрудничества с Гитлером.
Осенью 1940 года, после поражения Франции, руководство "Лехи" подписало меморандум с официальным представителем рейха фон Хентингом, в котором стороны заявили о намерении создать независимое еврейское государство и мобилизовать для этого бойцов из числа евреев Восточной Европы.
Год спустя в оккупированном Львове Ярослав Стецко провозгласил воссоздание независимой Украины, чем вызывал гнев немецких властей. Вскоре Стецко и Бандера оказываются в концлагере, а некоторые члены украинского правительства казнены нацистами. Еще через год Штерн был застрелен при попытке задержания, а спустя 8 лет его судьбу повторил они из руководителей ОУН(б) Роман Шухевич. Сегодня Шухевич - Герой Украины, а именем Штерна названы город в Израиле и улица в Иерусалиме.

В отличие от Украины, израильский народ получил независимость в 1948 году. Руководители террористических организаций стали руководителями государства. Ицхак Шамир, один из руководителей "Лехи", был директором "Моссада", главой партии "Ликуд", депутатом и спикером Кнессета, министром иностранных дел и премьер-министром страны. Столь блестящую карьеру он сделал невзирая на сотрудничество "Лехи" с немцами: вопреки завещанию Жаботинского, члены этой организации долгие годы стреляли в спины английских солдат, которые воевали против против нацизма.

Бывший боевик "Иргун" Менахем Бегин стал министром, лидером парламентской фракции, а затем и премьер-министром Израиля. В 1944 году он организовал покушение на британского министра по делам Ближнего Востока - также, как в свое время Степан Бандера организовал убийство польского министра Перацкого.

При вручении Нобелевской премии мира никто не додумался ставить в вину Менахему Бегину вооруженное восстание против англичан, которое он во главе "Иргун" начал в декабре 1943 года - как раз тогда, когда союзники освобождали Италию и в тяжелых боях пробивались к Монте-Кассино.

Также Нобелевской премии мира были удостоены бывший боевик "Хаганы" Шимон Перес и бывший боевик "Пальмаха" Ицхак Рабин.
Заметьте: никому и в голову не пришло спрашивать у Рабина, почему он перестал воевать на стороне англичан и ушел с оружием в подполье в мае 1943 года - в разгар сражения под Эль-Аламейном. Также нелишне вспомнить, что после войны Рабин, как один из руководителей "Пальмаха", организовывал террористические акты: нападения на британские полицейские участки, подрывы мостов, угоны боевых кораблей.
Также, как и организации, борющиеся за независимость Украины, подпольные еврейские вооруженные формирования находились в очень сложных взаимоотношениях. Будучи политическими и идеологическими противниками, их участники иногда конфликтовали друг с другом. Но в сегодняшнем Израиле отдают дань уважения всем. Именами "коллаборационистов" и "фашистов" названы города, дороги и улицы. Похороны "террориста" Менахема Бегина, нашедшего упокоение рядом с расстрелянными англичанами боевиками "Иргун", собрали тысячи людей. Ежегодно отмечается День памяти Ицхака Рабина.
Для всех участников подпольных вооруженных формирований учреждены специальные государственные знаки отличия.

Как бы там ни было, государство Израиль беспристрастно относится к своей истории: оно отдает дань уважения всем без исключения борцам за свободу, независимо от того, какие пути для этого они выбрали и какими методами добивались своей цели.
При этом государство оставляет своим гражданам полное право иметь собственное мнение и отношение к отдельным личностям и организациям.

Так, несколько лет назад израильский политик Йосеф Лапид бросил в лицо Виктору Ющенко обвинение в "героизации нацистов": якобы в архивах комплекса Яд Ва-Шем имеются документы о причастности Шухевича к уничтожению евреев.
Позже официальные представители Яд Ва-Шем опровергли эту информацию, но отметили, что Лапид имеет полное право на собственное мнение, не всегда совпадающее с мнением ученых-историков.

Видимо, именно в этом и нужно искать причины того, что государство Израиль, в отличие от отдельных представителей еврейского и украинского народа, относится к восстановлению исторической справедливости по отношению к борцам за независимость Украины совершенно адекватно.

 

Не поможе....
Позаяк несвідомі....

Свідо́мість - це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини - складне і багатогранне явище.

Свідомість

 

Така позиція є характерною для усіх держав (у світовій історії "незручне" місце знайдеться для будь-якої держави). Чорногорія створяє власну мову яка дуже мало чим відрізняється від сербської, однак у них є позиція "ми стали незалежними і хочемо мати власну мову" - і це нормально. Їх, звісно, не зрозуміють ті держави історія яких триває більше 100-та років.

 

Та мені відверто начхати на їхню думку.
Забули, як крутилися і підстрибували комуняки на межі 80-90-х? Причому не райкоми-обкоми, а охлос, виставлений до трибуни (в Росії вони й досі кричать).

Щиро хотів би, щоби Україна замирилася з Польщею у цьому питанні, а на інших - начхати.

 

Не все так просто. Здавна у цьому питанні є незгода: польська приказка - "Як Бог Богєм а сшвят сшвятем, так нє бив і нє бендшє полак русинові братем", а українська "Що лях - то враг". Звісно "хочеться", але тут, у прикордонні попадає коса на камінь.

 

Ееее... Naciągane ...

Якщо протягом сорока років свідомого ( ) життя їй особисто не чув, то маю право так сказати, не ?

Навіть у римах "нестиковка"

 

Адекватні поляки усвідомлюють, що без підтримки України Європою тепер дуже вірогідний варіант, коли східному форпосту Євросоюзу (Польщі !) доведеться межувати з західною совковою окупаційною зоною. Воно полякам треба?

 

Виступ у ВР 10:18:01


Парубій Андрій, депутатська група „За Україну!”, партія „Наша Україна”.
25 лютого 2010 року Європейський парламент схвалив Резолюцію Європейського парламенту щодо України. У пункті 20-му цього документу Європейський парламент висловлює глибокий жаль стосовно того, що Президент України Віктор Ющенко присвоїв лідеру Організації Український Націоналістів Степанові Бандері звання Героя України.
На моє глибоке переконання і на наше глибоке переконання, така позиція європарламентаріїв є тенденційною і базується на фальшивих псевдоісторичних фактах. Для мене не має сумніву, що ми знов стали свідками того, коли кремлівське лобі у Європі робить все можливе для того, щоб завдати удару по Україні і для того, щоб призупинити в Україні єв2роатлантичні настрої і євроатлантичну інтеграцію.
Для того, щоб розвіяти ці моменти, ми відіслали і Президенту Європейського парламенту Єжи Бузеку і європарламентаріям, які голосували за дане рішення, історичні факти, які стосуються Степана Бандери і Організації Українських Націоналістів. Я хочу наголосити про ці факти, бо без знання історії ніхто не має права давати подібних оцінок і спекулювати на цій історії.
Отже хочу наголосити, що в 1939 році члени Організації українських націоналістів перші в Європі збройно виступили проти нацизму. Під час окупації Закарпатської України сателітами нацистської Німеччини власне члени Організації Українських Націоналістів перші в Європі, наголошую, збройно виступили проти нацистської агресії.
30 червня 1941 року у Львові був проголошений Акт відновлення української державності. І власне цим актом Організації Українських Націоналістів ще раз продемонструвала прагнення всіх українців до здобуття власної державності. Хочу наголосити, що власне нацистський режим заборонив прийняття цього акту. І всі ініціатори акту 30 червня опинились у німецьких концтаборах і в першу чергу провідник ОУН Степан Бандера.
Хочу наголосити факт, про який, очевидно, мало хто знає з наших громадян, з тих, хто не цікавиться історією, що всю Другу світову війну провідник ОУН Степан Бандера провів у німецькому концтаборі. Його брати Олександр і Василь відбували ув’язнення у сумнозвісному „Аушвіці”, а потім були розстріляні.
Як можна співпрацювати з нацистським режимом, перебуваючи у нацистському концтаборі? Це факт, який, на мою думку, є незаперечним свідченням того, що ОУН виступало однаково у боротьбі, як проти комуністичного режиму, так і проти нацистської Німеччини.
Десятки, тисячі українських патріотів були розстріляні нацистськими окупантами так само, як і були розстріляні комуністичним режимом. Армія УПА, яка нараховувала сотні тисяч українців, однаково боролася, як проти нацистського режиму, так і проти комуністичного режиму. У концтаборах опинились такі провідники ОУН, як Ольжич, були розстріляні нацистами такі провідники як Олена Теліга – відома українська поетеса. І після того говорити про співпрацю ОУН з нацизмом – це є не тільки перекручування історії, це є блюзнірство і зневага до тих сотень тисяч українців, які зі зброєю у руках воювали за українську державу проти обох режимів.
Також хочу наголосити, що після закінчення другої світової війни Степан Бандера проживав та території Німеччини, і коли комуністичними спецслужбами він був вбитий, вся німецька громадськість стала на бік Бандери.
Хочу наголосити ще один факт дуже важливий. Що жодним словом під час вирішення Нюрнберзького процесу не було засуджено ні діяльності ОУН, ні діяльності УПА, незважаючи на дуже потужний тиск комуністичного Радянського Союзу під час Нюрнберзького процесу. Ніхто з цивілізованих країн не допустив собі визнати, що ОУН чи УПА співпрацювали з нацистським режимом.
І тому ці сьогоднішні факти, які відбуваються, на мою думку, є виключно заангажованими і базуються на глибокому незнанні історії. Ці факти, наголошую, принижують не тільки тих, хто воював в УПА, ці факти сьогодні принижують всіх громадян України. Адже ми сьогодні живем у державі, яка, власне, і має ті символи: Тризуб, блакитно-жовтий Прапор і Гімн України – це ті символи, з якими у Другій світовій війні воювала армія УПА і Організація українських націоналістів. Це була єдина армія під час Другої світової війни, яка ставила за ціль здобуття української держави.
Якби не вони, не було б сьогодні української держави, не було б сьогодні українського парламенту і не було б нас в цьому залі. Тому сьогодні, буквально зараз, за кілька хвилин, цілий ряд обласних рад Західної України буде приймати звернення до Європарламенту, до президента Європарламенту з проханням переглянути це рішення.
Ми відсилаємо європарламентаріям документальні факти, які є яскравим свідченням того, що Організація українських націоналістів воювала з нацизмом найшвидше в Європі. І ми також звертаємося до Європарламенту і звернулись з листами до європарламентаріїв, в якому ми закликаємо їх переглянути дане рішення, бо подібним рішенням, я переконаний, ставиться ціль одна – кинути Україну в обійми Москви, для того щоб знищити в Україні євроатлантичні настрої, бо, власне, патріотичний український електорат – це і є той електорат, який найбільше є прихильним до Європи. Ця провокація не вдасться Кремлю і цей раз.
Я переконаний, ми знайдемо порозуміння з Європою, а ці непорозуміння ми відкинемо в минуле - і змусимо їх відмовитися від цієї позиції. Слава Україні!

 

Якщо ця приказка в Польщі уже не побутує - то я щиро втішений. Щодо рими - то з пам"ті писав, можливо якийсь огріх допустив. Вичитав її у художньому творі "Дон Жуан з Коломиї" фон Захера Мазоха.

Згоден. Сподіваюсь.