СС "ГАЛИЧИНА"

Не були у партії НСДАП? Може не всі.

Так стало можливо неприховуючись у себе навчати, та літаки, танки, флот на своїх заводах робити.

 

Браво,Dimex! "А ларчик-то просто открывался!" Мені було-б набратися терпіння та дочитати гілку до кінця - не витрачав би стільки часу на розбір "фактів". Микола сам себе в калюжу опустив, як би тепер не викручувався!

А поділитися з убогими? Нехай-би всі знали. А то напускає на себе значущості, як той письменник Пікуль. Він теж любив вставити у текст яке-небудь слівце, або термін з тієї епохи, про яку писав, а от читачеві розтлумачити його зміст - зась.

Та ні, не очень. Бо дослівно там сказано так "...ця акція мусила бути реваншом за забитих 4 СС-ів дня 23.II.44, коли українські СС-и кількістю приблизно 60 вояків увійшли увечері до села і почали плюндрувати помешкання. Тому, що вони були в німецьких мундирах і говорили по-українському, їх прийняли на переодягнену банду. Самооборона почала свою протидію, забила напевно двох і кількох поранила." То де тут полк? Треба було ще уважніше.

Уявіть собі - могли і не мати! Це ви зараз такий розумний, бо знаєте чим все закінчилося. А ті добровольці, що записувалися до дивізії, були певні, що потраплять до бойової частини і поїдуть на фронт, а не до поліційного формування і будуть використані для боротьби з партизанами. Кажучи сучасною мовою - їх просто "кинули". Так само як і радянських хлопців, що потрапляли до військ НКВС і займалися "спецопераціями".

В том-то и дело, що ті хто не був дауном і хоч трохи розбирався у політичній ситуації, розуміли, що з середини 1943-го стало ясно - Німеччина у війні вже точно не переможе, але не було ясно як розвиватимуться події надалі. І в разі висадки союзників на Балканах (на чому дуже наполягав Черчіль), була б можливість з'єднатись із союзницькими силами, порвавши з німцями. А дивізія була б кістяком для розгорнення національної армії.

Вы о каких представителях сейчас? Якщо про "галичанців" - то ні "Галичина", ні "Валонія", ні "Данемарк", ні "Вікінг", ні "Гембез", ні "Лангемарк", ні "Шарлемань" та ін., не кажу вже про Ваффен-СС, не створювалися і не використовувалися як каральні. Для боротьби з партизанами - так, але це трошки інші речі. До речі, обмежений контингент у Афгані також вів антипартизанські дії.

До речі, і Героями України їх ніхто не робить, і, навіть, ветеранами ВВВ. Та їм воно, гадаю, і не потрібно.

Зате воювали за нацистський Райх. Проти своїх колишніх вчителів та колег.

 

Вот и я - про то! На фронт - в тылу (полиция) - все одно - быть на стороне оккупанта. Это нмеет свое название - коллаборационист.
(‹ фр. collaboration сотрудничество) - лицо, сотрудничавшее с оккупантами.
И - не имеет отношения к "они защищали Украину"

Я, воля Ваша. запутался в Ваших аргументах...Если не дауны - и понимают, что Германии - каюк - то кто в нормальном уме и твердой памяти - станет связываться с таким "уже трупом"??? Да еще - с её военной машиной, которая уж точно будет подвергнута победителями самому жестокому разрушению (опыт I-ой мировой яркое тому подтверждение!) На мой взгляд - надуманные аргументы для обеления коллаборационизма.
Ведь был "лес" - недавно тут приводили пример документов
Наші СС-и є у контакті з „лісом": „ліс" вдоволений, що в Галичину прийшли СС і „ліс" за те, щоб наші СС-си трималися в дисципліні.
Приходить на думку ще таке, чи не спитати „ліс": Якби була амністія, чи пішли б вони тоді до Дивізії?"
Не все пошли в сс-ы. И вот - не пошедшие (хоть, судя по написанному - и не прочь!) - сохранили честь и право сказать о себе - "сражался за Украину"...

 

Да все воевали против всех. Французы против англичан например

 

Але не всі закінчували Ліпецьку школу.
Блуме, Макротскі, Фусс, Герінг- це не обезличені "всі"
Доречі вихованці танкової "КМА" Гудеріан та Хепнер, теж "якось проявили" себе.

 

За всё время работы школы в ней прошли боевую подготовку всего около 700 пилотов, их них около 120 немецких лётчиков и 100 человек технического персонала.

В начале 1930-х годов, ещё до прихода к власти в Германии Гитлера, немецкое участие в проекте стало заметно сокращаться. Уже на переговорах в ноябре 1931 года немецкая сторона уклонилась от обсуждения возможности превращения авиашколы в Липецке в крупный совместный научно-исследовательский центр. Происходило это по причине сближения СССР с другими западноевропейскими странами, в частности с Францией. Рапалльский договор, подписанный между РСФСР и Веймарской республикой в 1922 году, стал терять свою актуальность. 15 сентября 1933 года липецкий проект был закрыт, постройки, возведённые германскими специалистами, и значительная часть оборудования были переданы советской стороне.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Липецкий_авиацентр

 

.

С мая 1925 года начала своё существование авиашкола в Липецке . В глубокой тайне от всего мира ненемецкие летчики совершенствовали приёмы высшего пилотажа, осваивали полеты на больших высотах, производили учебные стрельбы из пулеметов по движущимся мишеням и наземным целям, бомбометания с больших высот и с пикирования, штурмовали наземные объекты. Секретность данной школы была крайне чрезвычайная: 3 человека погибшие на базе в результате несчастного случая, были отправлены домой в ящиках, помеченных как запасные части. Около 220 немецких летчиков и другой летный персонал закончили шестимесячные учебные курсы, действующие в течение восьми лет. Среди них были многие, ставшие позже известными ассами – В. Блуме, В. Макротски, Г. Фусс и другие. Повышали в Липецке свое летное мастерство Герман Геринг и другие представители командного состава ВВС Германии. Здесь же прошли обучение 750 человек наземного персонала. Многие немецкие пилоты принимали участие в маневрах Красной Армии, развивая тактику тесной воздушной поддержки сухопутных операций, которую лювтваффе применят в дальнейшем с опустошительным эффектом. Все расходы по организации, оборудованию и содержанию школы несла германская сторона .
Ахмадзян А.А. Военное сотрудничество СССР и Германии в 1920-1933 гг. По новым документам. Ж. Новая и новейшая история 1990 г., № 5, стр. 16

Якщо нема часу на бібліотеки, то спробуйте користуватися Г'углем.
Рос Вікі, перевіряйте, може не так ретельно як фсб, але всеж у порівнянні з 2-3 джерелами жодною мовою, крім російської.

 

Та на стороні, німців, на стороні. Так колаборанти, колаборанти - для СРСРу та таких, як ви. Ви ломитеся у прочинені двері, а ніяк не можете збагнути ЧОГО вони пішли до німців, або вперто не хочете цього зробити. Хоча я намагався це розтлумачити таким, як ви ще на 20-х, 30-х сторінках цієї гілки. Не кажу вже про всі ті мемуари ветеранів дивізії. Головне,що вони хотіли донести - для чого вся та катавасія затівалася. Але для таких як ви - це марна праця. Такі як ви - живий приклад для пісні групи Ноль "Улица Ленина":

"...в детстве в голову вбили гвоздей люди добрые
в школе мне в уши и в рот клизму поставили
вот получил я полезные нужные знания."

На другу частину вашого посту вже і відпоідати не хочеться - це буде тільки товкмачення води у ступі.

 

Я не позволяю себе давать оценки оппоненту - а стараюсь оценивать написанное им - чего и другим желаю - и со своей стороны замечу - я прекрасно понимаю, почему часть людей пошла к немцам (причем - далеко не все - по политическим - так скажем - "антимоскальским" причинам) - я не понимаю - и пока никто мне ТАК и не смог объяснить - почему службу у оккупантов сейчас представляют "сражались за Украину"...
Все просто - кто за шмат сала. кто - отомстить коммунякам - но Украина тут - совершенно ни при чем.

 

Червона Армія - теж окупант.

 

И что? Воевать в рядах ваффен-сс - не "сражаться за Украину"

 

Бо суттєво - проти кого (проти окупанта). А в которій армії - не надто.

 

Все бы ТАК, да в КА воевало существенно больше западенців, чем в "Галичине". Однако-же я не вижу плакатов - хотя бы с портретами Героев Союза - галичан - и с подписью - "они сражались за Украину"... Однобокая как-я то выходит история. Кривоватая. Как ни крути - а оккупант выходит - один у Вас. А второй - немцы - вроде и ни при чем... Тут впору спросить - а чего к немцам нет претензий - ведь это они отдали Галицию в лапы к джугашвили и большевичкам? Вот кого надо проклинать в первую голову - шикельгрубера...

 

Мама пересказывала свой разговор с двумя мужчинами:
1-й. - От москалі... Це вони у всьому винні... Катували і нищили українців... Окупанти...
Мама.- А німці що, не катували? Не вбивали?
2-й. - Німці покаялися... І грошей багато виплатили за свої знущання...
М. - То якби Росія дала кожному з нас по десять тисяч долларів, вона б уже не була на стільки винна у всіх наших бідах, як зараз?

 

Гітлеризм засуджено і питання до нього закриті.
А совєцька Росія досі гавкає. Тому й на прокльони наривається.

А про покаяння Росії в опитуванні ніц нема. Чому?

 

Не совсем понятно, при чем тут - Россия. По причине - "хто всравсь?"
Что до оккупации - на мой взгляд - растягивать на всю Украину чисто галицкое понятие "советской оккупации" - чересчур самонадеянно и мало согласовано с мироощущением людей.
Интересен пассаж о покаянии. Насколько я понимаю - обсуждаемая тема (сс-"галичина") - вполне определенна и локадизована во времени. И в данном контексте о каком покаянии идет речь? Просить прощения, что КА в составе антигитлеровской коалиции разгромила немецкий фашизм вместе с прислуживавшими им коллаборационистами? Давайте все-же отделим мух от котлет.

 

Будьмо уважні!

ТАКим чином, підтримую Вашу пропозицію

, відділимо нашу пошану до наших вояків, що захищали нашу землю в боях зі східним окупантом, від котлетного фаршу строїтєлєй комунізму.

 

Я - згоден, але з однiєю умовою - нiхто не чiпає Україну. Може ТАК дійдемо консенсусу?

 

Добридень вашій хаті. Як то буває у селі - йшов дід по сіль до сільпа та вирішив
і своє мнєніє насчот международной обстановки доложить.
Оцей допис - дуже яскравий приклад воінствующего незнанія. Таким-же чином фактично відбувається уся дана дискусія. Замість істинно власної думки, що є продуктом об'єктивної оцінки та базується на твердих знаннях та доведених фактах, якись старушачий диспут на скамейке космических масштабов и космической же глупости.
Ну якщо гуглілі то чого не догуглілі?
Альфред Блуме мав майже 30 перемог та Лицарський Хрест від кайзера років так за 7 до відкриття школи у Липецьку. Може він там і був, але вже як технічний директор фірми Арадо.
Макротскі - настількі відомий ас, що гугл сором'язливо видаэ нуль результатів пошуку. Звертаємось на рідній його мові - Wilhelm Makrocki - дійсно мужик, капітан у Хорст Весселі, героїчно загинув в травні 1941 в битві за Крит, не встигнувши збити жодного свого "вчителя", 9 перемог.
Фусс - єдиний Г. Фусс якого я знаю, це Ганс Фусс - 71 перемога. Профі. Але закавика, народився 1920 року. Розумним достатньо?
Герінг - оце не було іншого діла пану Герману, правій руці фюрера у партії, депутату та спікеру фрації НСДАП Рейхстагу, особі, що відповідала за контакти з найвищим керівництвом німецької промисловості, асу Першої світової, командиру 1-ї ескадрилії найелітнішого авіаційного підрозділу свого часу, одному з найбезстрашніших та вправних пілотів свого часу, як сидіти в Липецьку та відпрацьовувати тактичні схеми.
Гудеріан - вікіпедія абсолютно чесно пише - Летом 1932 года приезжал в СССР с инспекцией в танковую школу «Кама» под Казанью вместе со своим начальником генералом Лютцем. Между тем сам Гудериан в Казани никогда не учился.
Те саме и с Гепнером. А гамериканська вікі взагалі пише про Клейста.
Найуспішніші випускники КАМИ:
Капитан Виктор Линнарц, обучавшийся в Казани в первом учебном потоке в 1929-1930 годах, закончил войну в Италии в чине генерал- лейтенанта и в должности командира 26-й танковой дивизии
Иоганн Хаарде, курсант второго потока, тоже стал генерал-лейтенантом и командовал в Норвегии 25-й танковой дивизией.
Генерал-майор Рихард Колль в 44-м сражался в составе 48-го корпуса у Бердичева, под его началом была 1-я танковая дивизия. В Казани же Колль был старшим лейтенантом и учился во втором потоке.
В знаменитой битве при Эль-Аламейне в Северной Африке участвовал командир 8-го танкового полка полковник Тееге.
5-я танковая дивизия полковника, а затем генерал-лейтенанта Недтвига сражалась с Красной Армией в составе 46-го армейского корпуса под Спасск-Демянском, а в 1943 году он успел повоевать и под Орлом.
Рыцарским крестом был награждён командир подразделения самоходных орудий 3-й танковой дивизии СС "Мёртвая голова" Вальтер Герт, до генеральского чина дослужился командир 17-й танковой дивизии Теодор Кречмер - его танки в конце войны утюжили Польшу.
Відлиньте авторитетів, та спріться на власний розсуд.