СС "ГАЛИЧИНА"

Хтось з вас неправду каже.

 

Той, хто не відчув...

 

Тому що повстанці не лицарі.
Трапилося те що на ігрове поле до профі вискочили фани-хулiгани.

Якщо хтось бачив запис футболу початку минулого століття до того, як почали грать пролетарі ,той мене зрозуміє.
Буде нова тема знайду приклади з лицарських казок про бої. Поки не хочу отримати червоної картки.

 

Згшоден на всі сто...

Кого Ви вважаєте профями? Дивна позиція... Ворог поставив міну тільки з одною думкою - знищити мене-сапера, або моїх товаришів... Я влаштував йому пастку теж тільки з однією думкою-знищити його (і до жарівки, є в нього діті чи ні, є в нього дружина, чи тільки коханка, є в нього Біблія в валізі, чи порно журнал...)...

 

У лицарські часи було інакше сьогодні ти вибив його з сідла і взяв викуп, але містив пристойно не відібрав особистої зброї, завтра він так само обійдеться з тобою.
Релігійні та колоніальні війни не лицарські, без моралi - звичаїв та й негрів довго за людей не визнавали.

 

та тут, тут...
яка моральність на війні? приклад. розповідав очевидець. Корсунь-Шевченківська операція, саме наступ. взято десяток полонених німців. ротний доповідає наверх-що робити з ними. звідти відповідь-полонених опитати і ліквідувати, не до них. німців поклали в вирву, і-протитанковою гранатою. ніколи не забуде, як молодий хлопчина в тій ямі, лежить без ніг, дивиться на нього, дере руку вверх і кричить не своїм голсом - "зіг хайль!". і лейтенант ротний дострелив його потім з трофейного парабеллума. яка моральність? полонених перебили не через ненависть, а з чисто раціональних міркувань-тому що в умовах наступу ніколи і нікому з ними морочитись. отак просто.
війна це важка праця, нечастий відпочинок, важка напруга всіх фізичних та моральних сил. жуткий жах, що сковує людину під час артобстрілу та перед атакою. психологічний перелом-вилізти з безпечного окопу в атаку. потім не страх-азарт, жагуче бажання вижити і вбити першим. а ще рукопашна, в якій втрачаються всі людські почуття, де люди ніби звірі рвуть один одного на шматки. це викопані сотні кубометрів землі, зтерті лопаткою до крові долоні, набиті до ран ноги. багатокілометрові марши з важким вантажем-в будь яку погоду, коли часто ідуть лишень щоб не впасти... це ночівля в холодних ямах та мокрих блідажах. безкінечна нервова напруга-яка, доречі притупляє відчуття та через яку втрачаеш відчуття реальної небезпеки. втома, бруд, недосипання, коли надридає тягати важку зброю, вбивати собі подібних. це коли лише смалиш цигарки, коли хочеться поїсти, помитись, поспати, випити. це місяці, коли хочеться тільки спати, їсти, помитись, покурити. і вижити. там немає місця для роздумів про несправедлитвість та жорстокість світу. там думки про те, що прожив один день... і надіїшся прожити завтрашній день. але при цьому випиваеш останній ковток горілки сьогодні, не залишаючи на завтра.
словами не передати. це відчувати треба.
PS і додаток до всього-постійне напружене відчуття небезпеки, яке просто знесилює і зводить з розуму.

 

Солянка...
Двобій лицарів, чи рицарів-дворян, був двобоєм... Пєресвєт з Кочубєєм теж не холопи... Сучасна війна не сприймає особистостей... Кого, на слух, з нехай 20 мільйонів загинувшмх в ВВВ, ви зможете назвати... А з супротивної сторони...? А хто, по пам"ті, з українців загинув в Іраку?

 

ось такий приклад.
1943 рік, відступ на всіх фронтах. на квартиру до жінки, яка мені це розповідала (на той час вона дитиною була) стають постоем кілька угорських солдатів. один з них заходить до кімнати-а там на стіні висів батьків кишеньковий годинник. і солдат його забрав. мати цієї жіночки почала благати його віддати годинника... його берегли на чорний день, щоб виміняти на продукти. мадяр не віддав. тоді мати побігла до сусідів, в яких мешкав ніиецький офіцер, пожалілась йому. той вислухав, але відмовився допомагати, мотивуючи тим, що не може наказувати угорським військовим і порадив звернутись до командирів тих вояків. мати до них вже не пішла. мадяр годинника так і не віддав, зате коли вони зібрались їхати за кілька днів, "как-би в премію" подарував пару своєї білизни. вона виявилася завошивленою і її довго виварювали, щоб можна було носити...
це-морально? але ні, не варто мабуть починати дискусію. це все просто випадки. тема моральності/неморальності війни... глибока і серйозна.

 

Те що льотчики "біла кістка" відомо у першу війну вони над окопними бруднасямі розігрували свої лицарські поєдинки в небі теж помятаймо.
Ось про другу війну, якщо хто не знав.
Німці та румуни базувалися на одних аеродромах і зась політичний переворот ,зміна союзників розворот на 180 градусів.
З німцями по кулежанскі пожегналися ,знали що може післязаутра у небі зустрінуться , не інтернували, не постріляти, залили баки румунським гасом на доріжку.Не так давно це було.

 

а потім Рудель в своїх мемуарах лаявся, що забагато румунам німецької техніки передали, в повітрі геть не розберешся тепер, де свій-де чужий.
так само 9 вересня 1944 року на одному з болгарських летовищ залишили повністю готовий до вильоту Ju87, на якому вилетів німецький інструктор. його поважали, і все підготвуали, щоб той повернувся до своїх.
та не в лицарстві ж справа, правда?

 

Шляхетно було б навіть якщо б забрали машини , пілотам купили квиток до Стамбула.
Через треті руки розповіли про льотчиків
Звiно перехоплювачів зустрічає самотнього бомбера і показують йому -кидай вантаж у поле і вертайся до своїх.Якщо хлопець не зрозумів ,це його проблема, ми ж попередили.

 

Приклад тільки підтверджує мою думку щодо моральності. Але згоден, ця тема виходить за межі початкової дискусії.

 

Осторожно, история.

Прочитав статью Саши Львовского лишний раз убеждаешься в том, что дело Сталина, Берии, Абакумова, Серова и пр. живёт и побеждает и, что самое печальное, побеждать будет ещё долго. Такое впечатление, что человек сидел в спецбиблиотеке на Лубянке и старательно отбирал материалы, сфабрикованные бумагомарателями на содержаниии с научными степенями, полученными за бумагомарательство. Как будто и не прошло почти 60 лет со смерти Великого Людоеда. Может пора наконец разобрать эту кучу и отделить праведное от грешного?... Какое, например, отношение батальоны "Нихтигаль" и "Роланд" вообще имели к дивизии СС "Галичина", созданной в 1943г.? Они вообще к структуре СС отношения не имели, а были созданы, благодаря Канарису, а это Абвер. Стали бы они серьёзно поддерживать немцев, арестовавших их лидера С. Бендеру и бросивших его впоследствии в Заксенхаузен ещё в июле
1941г, где он отсидел 3 года? В сентябре 41г. они были вообще расформированы и перешли на партизанское положение. Можно ли верить всему остальному, после этого "откровения"? Пользуясь известным двустишьем, можно сказать "знатоку" Саше Львовскому:"Тогда таким пути открыты, растут ряды антисемитов."

 

Давно, Саша Львовский, не захаживали.
Приветствую.
А Манкурт Вас больше так и не пускает к себе гадить?

 

Мимо. :flag_of_truce:Я не Саша Львовский.

 

Бредовая статья, ничем не подтвержденная. С чего автор взял что Нахтигаль участовавал в расстрелах, ни источников, ни доказательств.
А когда автор называет командира взвода Мелешко командиром целого 118-го батальона, то возникают ощущения что автор мягко говоря некомпетентен вообще в том что он пишет.

 

Не вижу проблем.
Сегодня взводный, завтра ротный, а там и до комбата недалеко.
Не расстреливали, говорите?
А на фига их образовали?
Цветочки высаживать в клумбах?

 

проблема в тому, що Ви не знаєтесь на темі 118 шума батом командував Кость Смовський, майор польскої армії і в минулому офіцер армії УНР.

ну не для розстрілів же! не гоніть, Полковнику.

---------- Додано в 10:41 ---------- Попередній допис був написаний в 10:33 ----------

щоб не бути голослівним... ось

Полковнику, так до якого типу выдносився 118 батальйон? а 201?

 

До типа убийц и предателей.
Однозначно.