Справжнє обличчя України

Тема у розділі 'UA-RU', створена користувачем n1kt0, 16 гру 2009.

Статус теми:
Закрита.
  1. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Який з нього гауптман, він 2 роки може був гауптманом (причому відразу, лейтенантом не був перед цим).

    Це я навмисно з російської Вікіпедії беру, вона хардкорніша.
     
  2. Дальневосточник

    Дальневосточник Русскомовний

     
    • Подобається Подобається x 1
  3. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Ні, як з вас куля:)))
     
    • Подобається Подобається x 3
  4. VasMT

    VasMT Дуже важлива персона

    Луцький Олександр Андрійович - обер-лейтенант 201 шуцманшафт батальйону. Разом із Шухевичем був в Білорусії в складі карального загону.
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Сідай, 5.)
     
    • Подобається Подобається x 1
  6. Дальневосточник

    Дальневосточник Русскомовний

     
    • Подобається Подобається x 1
  7. KARABIN

    KARABIN ukropenFuhrer

    • Подобається Подобається x 1
  8. Іспанка

    Іспанка Чарівна білка:) Команда форуму

     
    • Подобається Подобається x 2
  9. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Мій улюблений сайт.
     
  10. Игорь

    Игорь Well-Known Member

    Это же надо, убили 2000 (две тысячи) человек и причём безоружных, поскольку у них то потерь не было. Может их просто использовали немцы при расстрелах мирного населения? Или сами куражились.
     
    • Подобається Подобається x 1
  11. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Може 2000 самі застрілились?
     
  12. KARABIN

    KARABIN ukropenFuhrer

  13. Игорь

    Игорь Well-Known Member

    При чём здесь самоубийства? На Волыни, насколько я помню, около 5000 (пяти тысяч) мирного польского населения уничтожили. При минимальных потерях.
     
    • Подобається Подобається x 1
  14. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Я не знаю, це ж я з офіційного російського джерела взяв, там написано - партизани. Якщо ви кажете шо червоні партизани воювали без зброї - без питань.
     
    • Подобається Подобається x 1
  15. VasMT

    VasMT Дуже важлива персона

    Ваша Ексцеленціє,
    мій предобрий Батьку!

    Аж соромно мені, що так довго не писав. Але якось важко було зібрати себе докупи, щоб собі наказати: пиши, це ж твій обов'язок. Сама поворотна їзда через Краків—Відень—Берлін—Білосток— Мінськ— Вітебськ була дуже томляча. Повна несподіванок і пригод, що їх створюють дикі обставини т[ак] зв[аного] «другого фронту». Залізничні шляхи бувають підміновувані, і то дуже часто нерідко бувають обстрілювані поїзди скорострілами. Цей останній місяць, то є вересень, був повний таких несподіванок. В останніх часах партизани, що тепер є правильними військовими формаціями, стали дуже агресивні.
    Дня 30 вересня похоронив я в збірній могилі двадцять шість найкращих, найвідважніших хлопців з нашого куреня, з чотарем Кашубинським Романом на чолі. Цілу чоту, що конвоювала наших ранених з поля бою до місця постою, висікли партизани після довгого бою в пень. Не стало вже було [а]муніції. Страшенно важко і боляче було мені їх хоронити. Не такого фіналу наших змагань ми очікували. В добавку дальші упокорювання, все те витворює стан психічної депресії так в старшин, як і в стрільців. Не бачимо кінця. Березовими хрестами встелюємо наш вояцький шлях, що колись мав іти на Київ. Кочуємо аж по багнах Білорусії й надію вже тратимо, чи доведеться нам ще зобачити золотоверхий [Київ]; чи, може, прийдеться встелити молодим трупом чужу землю, за чужу справу. Я не годен до себе прийти, взяти себе в руки від тих похоронів. Довгий гроб ось перед моїми вікнами. Щоденно його бачу, і стає він докором переді мною. На днях їду в Могильов, а звідтам, правдоподібно,— в службову поїздку в Берлін. Може, вдасться мені звільнитися з тієї цілої історії. Маю досить вже того «війська». Хоча, з другої сторони, совісно покидати хлопців, які мене люблять і мені довіряють.
    Вашу Ексцеленцію згадуємо всі при кожній нагоді. Не лише в Галичині, але й тут на Білорусії, де ще лунає українське слово, там Вас згадують і люблять, як батька. Для моїх хлопців та наших всіх старшин Ви, Ексцеленціє, найбільший авторитет. Недавно в розмові з союзниками впало менш поважне слово про єпископів. Наш старшина з місця зареагував, кажучи, що у нас інакші відносини, а найбільш поважним й авторитетним українцем є наш Митрополит (сказав це майор Побігущий). Наша молодь ще не зла. Хоча, може, мало здисциплінована і життєво не вироблена. Прошу простити мені так[у] довгу мовчанку.
    Руки цілую Вашої Ексцеленції та прошу благословення для себе і моїх парохіян-жовнірів.
    Вірний та вдячний син у Христі о. Всеволод.

    Ф. 201.- Оп. 46.- Д. 2693.- Л. 40—41. Рукопись, оригинал.
     
    • Подобається Подобається x 3
  16. MARTINI

    MARTINI Administrator Команда форуму

    хе, у ваших, звичайно, технічне забезпечення крутіше, тут ви українців за пояс заткнули, нема шо казати
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. Дальневосточник

    Дальневосточник Русскомовний

    А вы верите отому сказочнику на нашем форуме - считающему, что все это в Галиции делают приезжие из Донбасса? :haha:

    Тут украинцы запутавшимся в нацюковщине глаза открывали :)
    Что не все то золото, что блестит. Не все украинцы шикельгрубера с его прихвостнями славят.
     
    • Подобається Подобається x 4
  18. FourA

    FourA Дуже важлива персона

    Вы тут всё про политику, да про выборы...
    Уж и не знаю - пройдёт ли мой пост на этом фоне о простой жизни простых граждан Украины - не политиков.. Хочу написать о встрече одноклассников...
    Мы с женой учились в одном классе в среднем по размерам городе Константиновке в Донецкой области...В 1991 г. в Константиновке было 118 тыс. жителей...Было большое число заводов, среди которых наиболее известными были: Автостекло, бутылочный завод (делал бутылки для шампанского), стекольный завод, цинковый завод, металлургический, химический, завод точного проката, керамический, завод экстракто-кожевенный, и много предприятий поменьше... Всего более 30 заводов...
    В субботу, 21 июля, мы с женой поехали в Константиновку на встречу со своими одноклассниками..
    Это уже была третья встреча наших одноклассников после окончания школы... Первая была 10 лет назад - тогда мы отмечали 50 лет, как поступили в 1-й класс, и 40-летие выпуска...Через пару лет состоялась вторая встреча..
    Третья - в этом году... Пятьдесят лет назад мы закончили последний 10-й класс школы...Следующие после нас учащиеся заканчивали уже 11 классов.
    Все три встречи организовал я...Большинство наших одноклассников так и осталось жить в Константиновке - в советские времена там было много заводов, и можно было без проблем найти работу...Некоторые разъехались по другим городам, уехали в Россию...
    Я поддерживаю связь со всеми нашими одноклассниками, и они традиционно доверяют мне организовывать эти встречи...
    На первой встрече было 18 человек, примерно столько же на второй..
    На встречу в этом году собрались 13 человек...
    Трое из участников предыдущих встреч за это время умерли.
    Несколько человек не смогли приехать по состоянию здоровья... У одной одноклассницы в этом году умер муж, и она не пришла...
    Из Москвы не смогла приехать ещё одна наша одноклассница - она работает врачом и не сумела вырваться на Украину.
    Одного из одноклассников решили не приглашать, ибо невоздержан в потреблении спиртного..
    Большинство наших одноклассниц либо вдовы, либо разведены...
    Одна из наших одноклассниц похоронила четверых мужей...
    Большинство живущих в Константиновке сейчас живут на пенсию...
    Двое усиленно обрабатывают свой дачный участок, и неплохо кормятся "от земли"...
    Один из наших одноклассников, мой школьный друг, посещает церковь, ходит на все службы... Отрастил себе длинную бороду...Хорошо ориентируется в вопросах религии и веры.
    Абсолютно все одноклассники считают, что Украина сейчас живёт хуже и стала более бедной, чем в советское время...
    Школа, в которой мы учились, недавно закрылась...Мало рождается детей в Константиновке, некого учить...
    Заводов в Константиновке почти не осталось... Работает всего пара - тройка цехов на прежних больших предприятиях..
    Остальные заводы лежат в развалинах...Работать в Константиновке негде...
    За исключением двух - трёх центральных дорог, по которым проходит трасса из Донецка на Славянск, дороги в городе разбиты и находятся в ужасном состоянии.
    Трасса Донецк - Славянск до Константиновки находится в очень неплохом состоянии и местами позволяет двигаться со скоростью 180-200 км/час. Чем я и воспользовался.. Грешен - люблю погонять на авто...
    На выезде из Донецка в сторону Константиновки - Славянска к Чемпионату Европы 2012 сделали развязку в двух уровнях, и теперь не надо ожидать, пока пройдёт поток автомобилей из Горловки, и поворачивать налево на Константиновку... А движение там весьма напряжённое...Сейчас пропустили трассу на Константиновку -Славянск внизу под мостом...
    Далее - от Константиновки до Славянска трасса похуже, но местами 150-160 км/час выдать можно...
     
    • Подобається Подобається x 4
  19. Ravin

    Ravin Well-Known Member

    Типа юморист?
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. KARABIN

    KARABIN ukropenFuhrer

    FourA,так я говорю, давайте разом вибирати владу, таку яка буде працювати на нас, платників податків,
    Швабода,комуняки, регіонали відпадають зразу
    давайте будем обговорювати і вибирати достойних
     
Статус теми:
Закрита.
а де твій аватар? :)