Справжнє обличчя України (2)

Нє...
Але в даному випадку джежай Симчич понавигадував повну торбу... Тому немає і відображень у звітах УПА і самого НКВС. Ні Лісовий, командир Карпатського куреня, ні Грім, командир ВО Говерля, в жодному документі не згадують про подвиг джедая...
Натомість про славну вікторію ми знаємо виключно із розповідей самого джедая...

 

О пан Василь перечитав всі документи ВО "Говерла" і звіти Карпатського куреня. Цікаво де?

 

Про 9-кілограмову щуку вагою 21 кг, сподіваюсь, не писав?

 

Нє... Просто офіцер запасу першого розряду.

Дивимось і слухаємо.
http://www.youtube.com/watch?v=xlSy6KV0IM4&feature=player_embedded
29хв 50сек -дванадцять вантажних і одна легкова.
33хв 20сек - Василь Геник - приблизно 100 вбитих.
35хв 10сек - Симчич - триста сімдесять з лишнім... загинуло на місці і п'ятьдесять важкоранених і обморожених в шпиталях Коломиї і Ів-Франківська і (!?) якісь там ще залишилися живі.
http://www.youtube.com/watch?v=IOye6KoKeRQ
23хв20сек - 200 вбитих.
Тепер увага! (далі із спогадів)
Довідався про результат бою аж в 1968 році, коли мене вже повторно арештували. Тоді я вже дізнався, що під Космачем був полк з каральної дивізії генерала-майора Дергачова. Та дивізія депортувала кримських татар, інгушів, чеченців, потім їх кинули в Івано-Франківськ для знищення нашого підпілля. Дергачов тоді був у тому легковику, наші хлопці з нього решето зробили. Але ми тоді не знали, хто саме був у машині.

Енкаведисти теж довго не знали, хто їх тоді розбив. Але потім, за багато років, мене таки здав один березівський зрадник. І після першої відсидки справу проти мене поновили. В документах вказувалося, що в бою з нами загинули 405 осіб. В тому числі і Дергачов, який на війні з фінами був нагороджений званням Герой Радянського Союзу, а потім призначений командиром каральної дивізії НКВД.
Як бачимо не в 90-х, а в 68-му.

Тепер до розрахунків. 375+50=425
Озброєння:
19мин 20сек - 22 кулемети, міномет, 30 автоматів і 20 десятизарядних карабіни.
Питання - що робило так добре озброєне вояцтво ДВІ з ПОЛОВИНОЮ години при такому розташуванні?

І на останок: де згадка в документах УПА хоча б про двісті вбитих НКВД-истів?

---------- Додано в 22:30 ---------- Попередній допис був написаний в 22:29 ----------

Це писав інший байкар...

 

І,незважаючи на "дослідження" Василя і прочіх совєцьких "істориків",Мирослав Симчич - Герой України.

 

Неправда.

 

Правда,Василю.
Він - Герой України.

 

"Сколько не говори "халва, халва", вкуснее во рту не станет". (с)

 

Чхали українці на думку савєцькіхчєлавєкав

 

Ви хоч самі йому вірите?

 

Львів заборонив савєцкімчєлавєкам святкувати плюгаву "пабєду" комуняцького зброду і розмахувати червоними смердячими шматами.
Львів - за визнання Степана Бандери і Романа Шухевича - Героями.
У Львові їх шанують на всіх рівнях.
Зі Львова почалось національне піднесення.
Тому скажу - влада у нас все ж українська.

---------- Додано в 23:52 ---------- Попередній допис був написаний в 23:50 ----------

Ну ж не вважати ж героями совдепівських злодюг?

 

Най так і буде...

 

Так і є.
Совєти в нас вважаються тим,ким вони є насправді - кривавою злодійкуватою мерзотою.
Так було,є і буде.

 

Ну, во-первых, не украинцы, а всего лишь небольшая их часть, считающая что у них открылся третий глаз и, посему, они оказались посвящённые в особую украинскую свидомость.
А во-вторых, именно потому, что эта часть "чхает" на всё "разумное, доброе, вечное" именно поэтому в цивилизованном мире их стараются обходить стороной, как обходят случайно попавшего в библиотеку неандертальца с дубиной.

 

І що?
Глобальніше мисліть,Василю.
У Львові(Івано-Франківську,Тернополі) совєти - ворог.

І жодні маріонеткові суди не заставлять вивішувати оті смердячі шмати і святкувати совдепівські празнікі.
Тьфу.

 

А тепер уважно дивимося, слухаємо і головне думаємо.

34:50 Стаття журналіста в 90-х про бій. Появляться офіцер цього полку і розповідає як все було. Звідти і береться інформація про великі втрати.

Симчич розповідає про свій арешт і спілкування з КДБ. І це саме під час арешту вони (КДБ) йому подають інформацію про понад 400 вбитих і генерала.
Інформація співпадає з тою, яку подав колишній офіцер 256 полку в 90-х роках. Про понад 400 вбитих.

Враховуючи поранення Симчича під час бою йому могло здатися що бій тривав довше. Крім того він втрачав свідомість. Про поранення і свій стан він розповідає на часі 20:30

Звіти Карпатського куреня а саме сотні "Берези" за січень-лютий 1945 року я не бачив. Може ви бачили?
За те є спогади інших повстанців про цей бій опубліковані в Літописі УПА. Хоч ви казали, що там нічого не має. Нагло збрехавши.

За радянськими даними 256 полк НКВС втратив 13 чоловік про це говориться і в фільмі Війна сотенного Кривоноса. час 33:38

Радянські дані:
3 февраля 1945 года при выполнении оперативно-боевой задачи по уничтожению банд немецко-украинских националистов героической смертью погибли: командир полка – подполковник Дергачев А.Т.; заместитель командира полка капитан Шикин В.Н.; начальник медслужбы полка капитан м/с Прокопец П.П; врач санитарной части полка старший лейтенант медицинской службы Емельянова Е.И; снайпер 9 роты красноармеец Бурдасов В.И., стрелок 9 роты красноармеец Блинов Я.Б., пулеметчик №1 9 роты красноармеец Корнаук М.С.; автоматчик 9 роты красноармеец Шапилов А.М.; стрелок 3 роты красноармеец Сумин И.С.; пулеметчик №1 пул.роты красноармеец Балюк М.Г.; командир отделения 3 роты сержант Аксенов Г.Н.; пулеметчик №1 6 роты красноармеец Кудрешов И.К., красноармеец пульроты Синицин И.С.

РГВА, ф.38778-1, д. 20, л.48-49



http://www.obd-memorial.ru/Image2/imagelink?path=30730233-ea62-4bc0-9432-fe507ddec01b


http://www.obd-memorial.ru/Image2/imagelink?path=82ed9113-cbb0-4340-84c0-595f02430e52

Згідно цього радянського документу ми бачимо, що бій відбувся 3 лютого.
Впродовж 30-40хв. ніхто з НКВДистів не міг прийняти ніяких рішень. Отже інформація Симчича про те, що бій тривав дві з половиною години не є такою вже і фантастикою. Не забувайте, що Симчич втрачав свідомість.


www.obd-memorial.ru/Image2/imagelink?path=f0d5cc30-765c-41c4-bd62-30ce2ba2e77e

Згідно цього радянського документа в сотні Симчича було аж 300 чоловік

http://www.obd-memorial.ru/Image2/imagelink?path=a8f4450e-a5bb-4394-8c8a-c70b19aa0480

В продовженні документу вказано, що на допомогу оточеним в Космачі москалям прийшов загін на чолі з полковником Чугуновим (250 чоловік).
Загін Дергачова не дійшов. І тут виникає цікаве питання невже втрата 13 чоловік зробила батальйон повністю небоєздатним?


Отже підсумуємо все вище сказане:
1) Бій біля Космача 3 лютого 1945 р. дійсно відбувся. Про це свідчать спогади повстанців і радянські джерела.
Командував сотнею повстанців Мирослав Симчич ("Юрко", "Кривоніс")
2) Інформація про понад 400 вбитих і генерала вперше розказали М. Симчичу під час арешту в КДБ (1968 рік), цю з інформацію про понад 400 вбитих розповів журналісту колишній офіцер 256 полку НКВС в 90-х роках.
Офіційні втрати 256 полку НКВД 13 вбитих, звучать досить дивно, бо батальйон з такими малими втратами так і не дійшов до Космача. І на допомогу НКВД підійшов інший відділ.
3) Бій повстанців з НКВД тривав скоріше за все більше години. Бо як свідчить звіт НКВД 30-40 хв. чекісти просто не знали що робити.
А поранення і втрата крові у Симчича призводило до його втрати свідомості. Від чого йому могло здатися, що бій тривав понад дві години. (втрата відчуття часу).
4) Мирослав Симчич відсидів в тюрмах СРСР 32 роки. Видно добре він кацапні сала за шиворот залив.

 

А у Вас, вообще, забавный выбор: Вы мечетесь между двумя "злодюгами" с попытками определиться с героями среди них. Вот уж, во истину, совковая наследственность - без героев никак. Они обязательно должны быть, обязательно выбирать нужно среди "злодюг" и обязательно оценивать их нужно с крайне противоположных позиций: "злодюги - ангелы".

Я очень сожалею, что Вы никак не избавитесьт от Вашей советской идеологической наследственности, и, видимо, с которой останетесь навсегда. В эом контексте, я прекрасно понимаю Вас, что Вы никак не можете понять людей, которые неприемлют для себя как преступников среди большевиков, так и преступников среди Ваших героев. А они стоят друг друга. Как говориться - одного поля ягоды.

 

Мій дід злодюгою не був.
За спогадами тих,хто його знав,кришталевої чесності була людина,принциповий і нещадний,навіть до своїх,коли їх запідозрювали в якомусь нечесному вчинку.
А совєцьких злодюг в нас добре памятають.

http://youtu.be/1xIwrnkQxUU

А,що творили совєцькі звірюки на окупованих територій,ні для кого тепер не є таємницею.

Преступление Советского режима → Зверства советских солдат во Второй Мировой.

 

А речь и не о Вашем деде. К чему эти передёргивания? Вы говорите об историческом явлении - СССР, и я Вам говорю об историческом явлении - УОН-УПА.
Поверте, среди гестаповцев тоже попадались вполне приличные люди, но сама организация по своей сути преступна, хотя это и не признано юридически.