Справжнє обличчя Росії

Да вроде Медвед с Обамой уже добазарились! Не помню, где-то в новостях попадалось.

 

Не слыхал, и шо там за консенсус у них наметилси?

 

Первый вице-премьер России Сергей Иванов приветствовал обещание Соединенных Штатов "перезагрузить" отношения с Москвой как "весьма положительный" шаг.

http://news.bbc.co.uk/hi/russian/international/newsid_7877000/7877563.stm

Американский вице-президент добавил, что США не откажутся от планов размещения элементов системы ПРО в Центральной Европе.

Напевно що були з України , а з Росії в основному від Жирика (ЛДПР) їхали.Це за розпаду СФРЮ , до Косово ще було далеко.
Обіцяли їм по $2тис./місяць . B 92р. це були "сумашедшіє дєньгі".Скільки вижило /втекли - не відомо , бо хорвати їх в полон не брали.Спеціально тих , хто був в парамілітарних зєднаннях "Аркана".Якого потім також вбили.
Хто не говорив на сербо-хорватській мові , зразу на бік.
Потім під час 2ї компанії в 95р.-, операції "КрАїна" , вже бажаючих не було , або майже не було.

 

Так вы похоже как раз вербовкой рекрутов и занимались?

 

Но , Шураві , не займався.
... в мене жінка хорватка , якраз була студенткою в Сараєво в університеті , коли це почалося.
І з родини в неї на фронті були.

 

Росія, як братній народ завжди сприяла розвитку української мови та культури, про що свідчать факти історії:

 

УРРРРАААА!
Наконец-то ЭТОТ замечательный список появился и на ветках ЛФ!!!!
Аффтару риспект и уважуха!!!!

 

1907 р. – урядом зліквідовано український періодичний друк, конфісковано видану в роки революції (1905–1907) українську літературу, розпочалися репресії супроти діячів української культури.
1908 р. – указ сенату Російської імперії про “шкідливість” культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
1910 р. – циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей».
«Урожайним» на репресії був 1914 р., рік початку Першої світової війни:
а) заборона царатом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка;
б) указ Миколи II про скасування українського друку;
в) в окупованих російським військом Галичині й на Буковині заборонено вживати української мови, друкувати книжки й часописи українською;
г) розгром товариства «Просвіта»;
д) зруйновано книгозбірні Наукового товариства імені Т.?Шевченка;
е) депортовано тисячі свідомих українців до Сибіру.
1929–1930 рр. – арешт і суд 45 діячів української науки, літератури, культури, УАПЦ – за належність до «Спілки визволення України». Початок колективізації та «розкуркулення», примусове виселення сотень тисяч селян до Сибіру й на Далекий Схід.
1930 р. – «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції Польщі супроти української людности та провідних діячів політичного й культурного життя) в Галичині.
1932 р. – ліквідація всіх літературних організацій та утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1933 р. – самогубство Миколи Хвильового як протест супроти масових арештів українських діячів культури й мистецтва. 22 листопада постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1932–1933 рр. – спланований більшовиками штучний голодомор, вигублено від 8 до 12 млн людей. Масове переселення росіян до виморених українських міст і сіл. Погром українців на Кубані.
1934–1941 рр. – знищення архітектурно-культурних пам’яток в Україні; заарештовано і страчено 80% національної інтеліґенції.
1934 р. – розстріл у Харкові 34 літераторів, серед яких: К. Буревій, О. Влизько, І. та А. Крушельницькі, Г. Косинка, Д.?Фальківський, М. Яловий та інші за стандартовим на той час звинуваченням – «по обвинению в организации подготовки террористических актов против работников советской власти. Имущество всех конфисковать».
1936–1938 рр. – масовий терор в Україні – «єжовщина».
1937 р. – масовий розстріл ув’язнених на Соловках українських діячів культури й мистецтва − на честь 20-річчя більшовицького жовтневого заколоту!!!.
1938 р. – постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР» і посилення зросійщення України у зв’язку зі спеціальним рішенням XIV з’їзду КП(б)У.
1939–1941 рр. – широкомасштабні репресії НКВС на Правобережжі. Масові депортації українців у віддалені райони СРСР.
1944–1955 рр. – каральні акції НКВС проти сил опору Правобережної України (вигублено – понад 150 тис., заарештовано – понад 100 тис., депортовано до Сибіру – понад 200 тис. людей).
1946 р. – ліквідовано Українську греко-католицьку церкву й підпорядковано її Російській православній церкві. Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури, різка критика часописів «Вітчизна» й «Перець».
1946–1949 рр. ліквідація українських культурних здобутків – «ждановщина».
1947 р. – Л. Каганович проводить нову «чистку» серед культурницьких кадрів, звинувачуваних в «українському буржуазному націоналізмі».
1951 р. – погромні статті в газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі й мистецтві».
1958 р. – постанова пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток народної освіти», а Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилення зросійщення України (зосібна, про необов’язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1961 р. – нова програма КПРС проголосила політику «злиття націй» і подальше зросійщування союзних республік.
1964 р. – умисний підпал Державної публічної бібліотеки АН УРСР.
1965 р. – перша велика хвиля арештів української інтеліґенції (Б. і М. Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В.?Мороз та ин.).
1967–1971 рр. – арешти В. Чорновола, А. Лупиноса, ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти зросійщування, убивство А. Горської, підпал Видубицького монастиря, нищення могил Січових стрільців у Львові.
1972 р. – друга велика хвиля політичних арештів (В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. та Н. Світличні, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. та І. Калинці, отець В. Романюк – згодом патріярх Володимир УПЦ КП і десятки инших).
1977 р. – арешт і суд членів Української Гельсінської спілки (М. Руденко, О. Тихий, М. Матусевич, М. Маринович, Г.?Снєгірьов, Л. Лук’яненко й ин.).
1978 р. – директива колеґії Міносвіти УРСР про «Удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки».
1979 р. – чергова хвиля арештів українських діячів (О.?Бердник, Ю. Бадзьо, Ю. Литвин, М. Горбаль – усі вони отримали максимальний термін ув’язнення в таборах суворого режиму з подальшим засланням). Бандитське вбивство композитора В. Івасюка. Ухвала Ташкентською кон- ференцією нових заходів щодо зросійщування неросійських народів СРСР.
1983 р. – постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови у школах і виплату 16% надвишки до платні вчителям російської мови й літератури («Андроповський указ») та директива колеґії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1989 р. – постанова пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (зрозуміло – російську) в СРСР.
1990 р. – постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Від 1917 року на теренах колишнього СРСР унаслідок послідовно здійснюваної політики зросійщення зникло понад 60 неповторних самобутніх мов.
Відомий вислів «Цезар не вищий за граматику» на теренах уярмленої України був порожнім звуком. Режим конав, але продовжував в агонії цілеспрямовано виполювати мови, культури й національну свідомість меншин свого табору.
Літератор Оксана Забужко нарахувала понад 170 урядових постанов за неповних 200 років, а були ж іще й підзаконні, таємні реґіональні укази, директиви, розпорядження тощо, зміст і впровадження яких особливо запопадливо виконувався на місцях.

Сучасників жахають наслідки, а обурювати має причина?– 350-річна політика зросійщування, що триває, на жаль, і досі.
http://www.litforum.org/position.php?essay=1226431284

 

Я может просмотрел, но, к примеру, в списке как бы нет:
1954 г. указ Президиума Верховного Совета СССР "О передаче Крымской ​области из состава РСФСР в состав УССР".

 

КГБ завжди було неперевершеним. Це Вам не групу шпійонів заслати до противника

 

Раз трывае, то чего на 90-м году остановились?


Кстати.
Чем Украине Калмытские верблюды помешали?
Мстите за арешт і суд членів Української Гельсінської спілки (М. Руденко, О. Тихий, М. Матусевич, М. Маринович, Г.?Снєгірьов, Л. Лук’яненко й ин.)????

 

Це щось наподобі наживки для України. Росія надіялась, що Україна проковтнувши Крим, буде надійно сидіти на гачку в Росії. Прошляпили, а тепер Крим сам не захоче повернутись туди, звідки з Божою допомогою через Микиту Хрущова вирвався. Давайте тоді загляньте ще дальше, звідки взявся Крим і з ким він постійно воював? Чи Крим дійсно є власністю Росії, чи це окремий, ні від кого незалежний народ, який має право на самовизначення з ким йому бути, а з ким ні?

А що, я маю кожен день розписувати? Тепер майже кожен день Росія щось нове виганює проти України, лиш би не допустити на територію України НАТО. Медвед взагалі гонить по повній програмі.

 

Ось тепер у нас все згідно анігдота!
Р - А нас президент багатший!
У - А наш - розумніший!
Р - А наш вашому 5 млрдів позичить!
У - А наш вашому не віддасть!

 

Всё, уговорили, возвращайте обратно. Тем более, что нужды в наживке уже нет.

Ага, до какого ужаса дошли, за газ рыночную цену требуют.

 

Интересно, что победит?
Желание получить в долг или желание выпихнуть в 2017 флот?
Ставки стОит делать?

 

Позиція нашого політбомонду відома: - до 2017 року, або ішак здохне , або ... Далі по тексту! А голоси виборців потрібні сьогодні.

 

А нафіга "випихувти" флот ? Сам потоне.
Тим більш, 3/4 "коробок" нездатні вийти з бухти своїм ходом. Ще росіяни за утилізацію приплатять.

 

На відміну від нашого підводного флоту, привареного до пірса, щоб не потонув.

 

А Ви були у Балаклаві ?
Уявіть собі, субмарина обслуговується і живе!

 

Гы-гы!

"ЧФ сейчас насчитывает 34 боевые единицы, из них более 20 находятся в боеготовом состоянии. На днях в Новороссийскую военно-морскую базу пришел с Балтики новейший морской тральщик "Вице-адмирал Захарьин", в текущем году в Севастополь в дополнение к единственной боеготовой подлодке ЧФ "Алроса" с Северного флота прибудет еще одна ДЭПЛ. В дальнейшем планируется обновлять корабельный состав флота новыми подлодками, фрегатами, корветами и другими кораблями", - отметил представитель Главного штаба.

"Базовые соглашения с Украиной по Черноморскому флоту определяют право России держать в Крыму свыше 100 боевых кораблей различных классов и наращивать численность военнослужащих до 25 тыс. человек", - подчеркнули в Главном штабе. В настоящее время численность военнослужащих ЧФ составляет около 18,5 тыс. человек.

http://navy.ru/news/vpk/index.php?ELEMENT_ID=16731